Вирок № 100293523, 13.10.2021, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 538/557/19

Провадження № 1-кп/539/7/2021

ВИРОК

іменем України

13 жовтня 2021 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Алтухової О.С.,

за участю секретарів судового засідання Гусак А.О., Ануфрієвої Н.М.,

прокурора Олійник О.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої та законного представника потерпілої ОСОБА_3 ,

захисника Менька Д.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця с.Млини, Лохвицького району, Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого оператором з добування нафти, газу і газового конденсату ТОВ «Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ», не одруженого, утриманців не має, участі у бойових діях не брав, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2018 року близько 01 години 30 хвилини в м. Лохвиця Полтавської області ОСОБА_4 , всупереч вимог п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (1,06%о), що значно знижує швидкість реакції і увагу водія, та перевищуючи максимальну допустиму швидкість, дозволену у населених пунктах, чим створював загрозу безпеці дорожнього руху, керував мотоциклом Хонда СВ 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись із пасажиром ОСОБА_1 по проїзній частині дороги вулиці Шевченка, на якій нанесено горизонтальну дорожню розмітку №1.5, передбачену розділом 34, п.1.5 Правил дорожнього руху України, у напрямку від центру міста до примикання ліворуч другорядної дороги провулку Тесленка, не позначеної відповідними дорожніми знаками. У цей час, перед ним, у попутному напрямку, керуючи автомобілем ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався ОСОБА_5 .

Наближаючись до прилягаючої ліворуч другорядної дороги провулку Тесленка, поблизу будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_4 , перевищуючи максимально дозволену швидкість у населених пунктах, став виконувати маневр обгону автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виїхавши при цьому на зустрічну смугу для руху. В цей час, ОСОБА_5 почав виконувати маневр повороту ліворуч, виїхавши при цьому на зустрічну смугу та рухаючись у напрямку проїзної частини дороги провулку Тесленка.

ОСОБА_4 , виявивши вказану небезпеку для руху, маючи технічну можливість зупинити до зіткнення керований ним транспортний засіб шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування і тим самим попередити дорожньо-транспортну пригоду, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України цього не зробив, чим створив аварійну обстановку та допустив зіткнення із автомобілем ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла Хонда СВ 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , згідно висновку судово-медичної експертизи №199 від 22.10.2018 року, отримала закритий уламковий перелом середньої третини лівої стегнової кістки; відкритий перелом середньої третини обох кісток лівої гомілки; закритий перелом правого ліктьового виростку, вивих голівки ліктьової кістки, які утворились у короткий проміжок часу, незадовго до госпіталізації ОСОБА_1 до стаціонару Лохвицької ЦРЛ, від дії тупих предметів, що могло мати місце у пасажира мотоцикла за обставин даної дорожньо-транспортної пригоди, та можуть бути оцінені у своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

У діях водія ОСОБА_4 згідно висновку комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1560/204 від 16.02.2021 року вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Водій мотоцикла Хонда СВ 400 ОСОБА_4 мав технічну можливість екстреним гальмуванням зупинити мотоцикл до місця зіткнення і тим самим попередити зіткнення з автомобілем ВАЗ-2101.

Відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Пояснив, що порушення правил сталося вимушено. 17.06.2018 року близько 01.00 години він рухався на мотоциклі по вулиці Шевченка в м. Лохвиця із потерпілою ОСОБА_1 , з якою познайомився біля нічного клубу, із швидкістю 60-70 км на годину. Перед мотоциклом в попутному напрямку рухався автомобіль ВАЗ. Він почав здійснювати маневр обгону, водій ВАЗу раптово увімкнув лівий поворот, і він почав гальмувати, але відстань була малою і сталася дорожньо-транспортна пригода. Маневр обгону він почав, коли відстань між мотоциклом та автомобілем була приблизно 70 м, а поворот водій автомобіля увімкнув, коли відстань була приблизно 25 м. Він погоджується з тим, що перевищив швидкість. Після зміни обвинувачення, перед судовими дебатами та під час судових дебатів обвинувачений визнав вину і висловив жаль з приводу того, що сталося. Просив врахувати, що він також постраждав. Шкоду потерпілій не відшкодував в зв`язку з відсутністю коштів через необхідність власного лікування.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, суд вважає винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведеною сукупністю доказів у справі - показами потерпілої та свідків, а також іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 17.06.2018 близько 01 години 30 хвилин в м. Лохвиця попросила обвинуваченого покатати її на мотоциклі. Зауважила, що запитувала у обвинуваченого чи вживав він алкогольні напої, на що останній запевнив її, що не вживав. Вона сіла на мотоциклі позаду обвинуваченого, вони рухалися по центральній добре освітленій вулиці міста на високій швидкості близько 120-130 км/годину. Безпосередньо перед місцем зіткнення перед пішохідним переходом обвинувачений швидкість не збавляв і не зупинявся. За весь час поїздки швидкість з якою вони рухалися лише зростала. Попереду них їхав автомобіль, приблизившись до якого, обвинувачений почав обгін, виїхавши на зустрічну смугу на такій же великій швидкості. Після цього потерпіла відчула момент зіткнення і прийшла до тями на узбіччі дороги.

Законний представник потерпілої ОСОБА_2 зазначила, що обвинувачений після дорожньо-транспортної пригоди станом здоров`я потерпілої не цікавився, жодних витрат на лікування чи моральної шкоди не компенсував, вибачення до цього часу не попросив. Реабілітація доньки була дуже складною, допомагали і родичі, і одногрупники доньки.

Свідок ОСОБА_5 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що 17.06.2018 року близько 01 години 30 хвилин в м. Лохвиця рухався разом із пасажирами на автомобілі ВАЗ по вулиці Шевченка. Перед здійсненням маневру повороту ліворуч на провулок Тесленка, знизив швидкість, включив лівий покажчик повороту та переконався в безпечності маневру, подивившись в дзеркало заднього виду; мотоциклу не бачив. Після того як почав повертати ліворуч, відчув удар в ліву частину автомобіля. Повідомив, що свою вину у дорожньо-транспортній пригоді визнав, відшкодував потерпілій матеріальні та моральні збитки. За результатами судового розгляду був визнаний винним у вчиненому правопорушенні.

Допитані у судовому засіданні свідки дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили суду, що на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходилися в якості пасажирів в автомобілі ВАЗ під керуванням ОСОБА_5 та рухалися по вулиці Шевченка. Свідки вказали, що швидкість автомобіля була не більше, ніж 40 км/год, а водій ОСОБА_5 завчасно включив лівий покажчик повороту перед здійсненням маневру. Окрім цього, свідок ОСОБА_6 підтвердив, що ОСОБА_5 перед здійсненням повороту ліворуч подивився в дзеркало заднього виду, пересвідчившись таким чином в безпечності маневру.

Також винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується:

- протоколом огляду місця події від 17.06.2018 року із схемою та фототаблицею до нього, яким зафіксовано слідову картину дорожньо-транспортної пригоди. Встановлено, що місцем події є вулиця Шевченка із примикаючою ліворуч дорогою провулком Тесленка, освітлена міським освітленням з гарною видимістю (300 м з ближнім світлом фар), а саме ліва смуга для руху. Протоколом зафіксовано локалізацію пошкоджень транспортних засобів, зокрема, на автомобілі ВАЗ-2101 пошкодження на лівому боці на відстані 1,1 м від передньої частини з деформацією обох дверей на лівій частині та порогу під ними; на мотоциклі Хонда пошкодження керма, панелі приладів, деформація мотоциклу з лівої сторони. В схемі зафіксовано сліди на дорожньому покритті, а саме: слід гальмування мотоцикла, подряпини на асфальті від виступаючих частин мотоцикла, паралельні сліду гальмування, сліди технічної рідини в місці зіткнення та місці падіння мотоцикла, осипання уламків та скла у місці зіткнення транспортних засобів, слід правих коліс автомобіля (т. 1 а.с.172-190);

- висновком судово-медичної експертизи №199 від 22.10.2018 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому середньої третини лівої стегнової кістки; відкритого перелому середньої третини обох кісток лівої гомілки; закритого перелому правого ліктьового виростку, вивиху голівки ліктьової кістки, які утворилися від дії тупих предметів, що могло мати місце у пасажира мотоцикла та можуть бути оцінені у своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (т.1 а.с. 218-219);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.11.2018 року за участю свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , із схемою та фототаблицею, відповідно до якого свідки надали показання з приводу механізму дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 204-208);

- висновком комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №1560/204 від 16.02.2021, яким встановлено що покази обвинуваченого, дані ним в ході слідчого експерименту 03.09.2020, як в частині маневрування мотоцикла, так і в частині розташування місця зіткнення технічно неспроможні і не узгоджуються з об`єктивною слідовою інформацією, яка зафіксована в протоколі, схемі місця ДТП та фото таблиці місця пригоди від 17.06.2018. В даній дорожній обстановці (як за даними слідчого експерименту за участю водія ОСОБА_4 від 21.11.2018, так і за даними слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ). водій мотоцикла Хонда ОСОБА_4 навіть при вибраній швидкості 60-70 км/годину, мав технічну можливість своєчасним екстреним гальмуванням зупинити мотоцикл до місця зіткнення і тим самим попередити зіткнення з автомобілем ВАЗ-2101. Незалежно від варіантів, в даній дорожній обстановці, в діях водія мотоцикла Хонда СВ400 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимог п.п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України. Незалежно від варіантів, в даній дорожній ситуації в діях водія мотоцикла Хонда СВ400 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди (т. 2 а.с. 107-119).

Суд погоджується з доводами захисту щодо визнання протоколу слідчого експерименту від 21.11.2018 року, проведеного в рамках кримінального провадження № 12018170230000306 від 17.06.2018 року за участю ОСОБА_4 у статусі свідка, недопустимим доказом.

Так, за правилами п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Згідно постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 04.03.2019 року виділено з матеріалів кримінального провадження № 12018170230000306 від 17.06.2018 року матеріали, в тому числі і протокол слідчого експерименту від 21.11.2018 року, якими зафіксовано факт причетності до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_4 .

Тобто, слідчий експеримент було проведено за участю ОСОБА_4 у процесуальному статусі свідка, який в подальшому набув статусу підозрюваного та обвинуваченого. Вказана слідча дія була проведена без участі захисника.

В зв`язку з визнанням вказаного протоколу недопустимим доказом, покази, надані в судовому засіданні старшим слідчим Пугачем В.О., понятими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з приводу проведення вказаної слідчої дії, судом до уваги не приймаються.

В той же час не може бути визнаний недопустимим доказом висновок автотехнічної експертизи №599 від 26.12.2018, згідно якого у діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності з вимогами п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Водій мотоцикла Хонда СВ 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання ним вимог п.п.12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Так, допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_12 пояснив, що під час складання висновку ним досліджувалися всі матеріали досудового слідства, включаючи протокол огляду місця події.

Тобто, експертне дослідження проводилось перш за все, виходячи з даних, відображених в протоколі огляду місця події. Як зазначив експерт в судовому засіданні, розбіжностей між схемою дорожньо-транспортної пригоди та даними в протоколах слідчих експериментів ним виявлено не було.

Також суд не погоджується з доводами захисту щодо порушення процесуального закону під час проведення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи з огляду на таке.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.11.2020 року призначено судову автотехнічну експертизу, на вирішення якої, поставлено низку питань, в тому числі з приводу технічної спроможності показів обвинуваченого, даних ним під час слідчого експерименту 03.09.2020 року, відносно даних дорожньо-транспортної пригоди, встановлених матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події, показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_1 .

Оскільки вирішення вказаного питання потребувало знань в області транспортної трасології та у відповідності до п. 1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом МЮ України від 08.10.1998 р. № 53/5, дана експертиза була виконана як комплексна транспортно-трасологічна та автотехнічна, що підтвердив допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 .

Суд зауважує, що експерт не вийшов за межі поставлених судом питань, вирішення вказаного питання не потребувало залучення інших експертів, а тому вказаний висновок є допустимим доказом.

Всі інші доводи захисту ґрунтуються на власному баченні обставин дорожньо-транспортної пригоди, яке спростовується зібраними доказами.

Щодо виключення, на думку захисту, кримінальної відповідальності ОСОБА_4 через створення аварійної ситуації іншою особою, а саме ОСОБА_5 , суд зауважує, що в діях ОСОБА_4 наявні невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, що свідчить про відсутність в даному випадку вимушеності порушення правил дорожнього руху через створення аварійної ситуації.

Суд констатує, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повною мірою, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинуваченим вчинено злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, він раніше не судимий, працює, не одружений, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має інвалідність 3 групи, яка була отримана в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст.66 КК України, судом не встановлено. Зважуючи на особливості даного конкретного кримінального правопорушення і обставини його вчинення, суд приходить до висновку, що хоча під час закінчення судового розгляду та дебатів ОСОБА_4 визнав вину та висловив жаль, це не свідчить про його щире каяття, оскільки його поведінка в судовому засіданні при допиті стороною обвинувачення та судом не свідчила про критичну оцінку обвинуваченим вчиненого ним злочину. Висловлений ним жаль стосувався свого стану здоров`я та свого зіпсованого життя. Слова обвинуваченого про те, що він кається є лише намаганням пом`якшити покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України, є скоєння злочину в стані алкогольного сп`яніння. Так, згідно Висновку № 63 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 17.06.2018 року ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння, рівень алкоголю становив 1,06 проміле, що в п`ять разів перевищує допустиму норму.

Згідно досудової доповіді рівень вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 та ризик небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб середній. Ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення також середня. Виправлення його без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у тому числі для окремих осіб).

Судом також враховується позиція потерпілої та її законного представника, які просили призначити найсуворіше покарання обвинуваченому.

Наведені факти, на переконання суду, дають підстави для призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Законним представником потерпілої (неповнолітньої на момент подання позову) ОСОБА_2 пред`явлено цивільний позов, в якому вона просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , 300000 грн. моральної шкоди. Зазначила, що внаслідок вчинення злочину її неповнолітній доньці було заподіяно велику моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю і стражданнях, вона тривалий час була прикута до ліжка, проходила тривалу реабілітацію; неповнолітня є студентом Кременчуцького медичного коледжу і для того, щоб продовжити навчання у стандартному режимі, їй та їх близьким родичам довелося прикласти неймовірні зусилля для пришвидшеної реабілітації та можливості самостійного пересування, що спричиняло додатково неймовірний біль та моральні страждання.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно положень ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

З положень ч.ч.1,2 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина його є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як встановлено в судовому засіданні, внаслідок дій ОСОБА_4 неповнолітній (на час вчинення злочину) потерпілій ОСОБА_1 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому, згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвому становищі, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи у сукупності пояснення потерпілої ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_2 надані ними під час судового розгляду, та доводи, викладені у якості обґрунтування своїх вимог у мотивувальній частині цивільного позову, а також пояснення обвинуваченого і фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в результаті скоєного кримінального правопорушення потерпіла дійсно зазнала моральних, душевних страждань та потребує часу на відновлення свого психоемоційного стану.

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000 грн.

В той же час суд вважає, що моральна шкода повинна бути стягнута саме на користь потерпілої ОСОБА_1 , оскільки на час ухвалення рішення вона є повнолітньою особою, а позов подавався її матір`ю ОСОБА_2 в її інтересах як неповнолітньої дитини.

Запобіжний захід не обирався і підстав для його обрання не вбачається.

Судові витрати пов`язані із залученням експертів слід стягнути з обвинуваченого.

Питання речових доказів вирішено вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 19.08.2019 року.

Керуючись ст.ст. 128,370,373,374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 858 гривень за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, в розмірі 10296 гривень за проведення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, а всього 11154 (одинадцять тисяч сто п`ятдесят чотири) гривні.

Позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду О.С. Алтухова