Рішення № 100290885, 01.10.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 184/1606/19

провадження № 2/753/2138/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарях Пугач Д.С., Леонтьєва В.В., Береговенко Н.Г., Сердюковій Г.В.

за участю:

відповідача ОСОБА_1

представник позивача не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Покровської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку,-

встановив:

В липні 2019 року Покровська міська рада Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулась до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку в сумі 89 297, 90 грн. В обґрунтування позову, позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 володіє об`єктом нерухомості - нежитловою будівлею складом з підвалом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 мав намір оформити земельну ділянку в оренду для обслуговування зазначеної нежитлової будівлі складу з підвалом, а тому звернувся з відповідною заявою до позивача. Після виготовлення проекту землеустрою, відповідачу ОСОБА_1 було погоджено відведення земельної ділянки в розмірі 0, 2603 га, що підтверджується висновком № 53 від 28.05.2012 виданим Відділом архітектури Виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради. В подальшому виготовлений відповідачем ОСОБА_1 проект землеустрою зазначеної земельної ділянки, у зв`язку із відсутністю кадастрового номеру земельної ділянки, не був погоджений позивачем, а ОСОБА_1 запропоновано для вирішення вказаного питання звернутися до відділу Держкомзему в м. Покров (Орджонікідзе). Однак, відповідач ОСОБА_1 проігнорував вказані рекомендації позивача, та в подальшому продовжив користуватися земельною ділянкою без законних на те підстав та без наявності правовстановлюючих документів. Враховуючи, що відповідач у період з 01.08.2016 по 28.09.2017 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі за відсутності укладеного договору оренди, а тому фактично збільшив свої доходи, а позивач, в свою чергу, втратив належне йому майно.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27.09.2019 прийнято справу до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.02.2020 ухвалу Орджонікідзевського міського суду від 27.09.2019 про відкриття провадження скасовано та направлено матеріали цивільної справи до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 справу направлено за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.08.2020 ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 залишено без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2020 для розгляду справи визначено головуючого суддю Мицик Ю.С.

Ухвалою Дарницького районного суду від 15.10.2020 вказану справу прийнято до провадження суддею Мицик Ю.С. та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позов не визнав в повному обсязі та вказав, що дійсно за адресою: АДРЕСА_1 в період з 10.06.2009 по 28.09.2017 він, як фізична особа мав у власності нежитлову будівлю у вигляді одноповерхового складу площею 363,6 кв.м з підвалом під ним площею 380,3 кв.м, які займали загальну площу земельної ділянки розміром не більше 380,3 кв.м. В цих нежитлових приватних приміщеннях він будь-якою діяльністю не займався. Тобто позивачем безпідставно обраховується орендна плата за площу 0,2603 га, яка ним ніколи не використовувалась. Зазначає, що земельна ділянка, на якій розташовано належне йому нежитлове приміщення, не належить до земель м. Покров, рішення міської ради щодо встановлення меж міста його зональності не приймалося. Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 не зареєстровано право власності за Покровською міською радою, будь-якого договору між Покровською міською радою і ОСОБА_1 щодо права користування вище вказаною земельною ділянкою не існує, а тому законних підстав для задоволення позову немає. При цьому звернув увагу суду на те, що позов підписано неуповноваженою особою, судовий збір сплачений не позивачем, а іншою особою.

Ухвалою суду від 25.01.2021, що занесена до протоколу судового засідання вирішено продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та замінено засідання по суті, підготовчим, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків, задоволено клопотання відповідача про долучення доказів.

Ухвалою суду від 16.02.2021 було частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.

05.05.2021 від позивача надійшов лист про неможливість виконання ухвали суду про витребування доказів.

Ухвалою суду від 13.07.2021 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 01.10.2021 о 10 год. 30 хв.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на доводи, що викладені у відзиві.

Суд, вислухавши виступ відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності в період з 10.06.2009 по 28.09.2017 належало нерухоме майно - нежитлова будівля, склад з підвалом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач мав намір оформити земельну ділянку для обслуговування вказаної нежитлової будівлі, а тому звертався до позивача з відповідною заявою.

Рішенням Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 26.08.2009 № 14 ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення першого етапу зі складання проєкту із землеустрою для оформлення права оренди на земельну ділянку, яка використовується для обслуговування нежитлової будівлі складу з підвалом за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 08.07.2010 № 12 рішення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 26.08.2009 № 14 визнано таким, що втратило чинність та надано ОСОБА_1 дозвіл на складання проєкту землеустрою для оформлення права оренди на земельну ділянку, яка використовується для обслуговування нежитлової будівлі, складу з підвалом за адресою: АДРЕСА_1 . Цим же рішенням ОСОБА_1 зобов`язаний з метою затвердження площі земельної ділянки погодити матеріали інвентаризації з відділом Держкомзему у м. Покров (Орджонікідзе) та відділом архітектури з метою визначення та затвердження площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування нежитлової будівлі, складу з підвалом за адресою: АДРЕСА_1 ..

04.05.2012 ОСОБА_1 звернувся до Міського голови із заявою, в якій просив надати висновок про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви був доданий оригінал проєкту землеустрою.

28.05.2012 начальник відділу архітектури Виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради погодив наданий проєкт землеустрою щодо відведення та передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2603 га за адресою: АДРЕСА_1 . для обслуговування нежитлової будівлі, складу з підвалом.

27.07.2012 на адресу Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 за вх. №11/333-2105/12 з погодженим проєктом землеустрою вказаної земельної ділянки, з проханням розглянути цей проєкт і вирішити питання щодо передачі земельної ділянки загальною площею 0,2603 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі, складу з підвалом в оренду строком на 10 років.

31.08.2012 ОСОБА_1 була надана відповідь за вих. №11/201-1752/12, в якій зазначалося, що наданий ним проєкт не може бути погоджений у зв`язку з відсутністю кадастрового номера земельної ділянки, а тому з метою подальшого розгляду вказаного звернення запропоновано відповідачу звернутися у відділ Держкомзему в м. Покров (Орджонікідзе) для визначення та присвоєння кадастрового номера згідно з чинним законодавством.

Відповідач вказані рекомендації позивача не виконав, та надалі продовжив користуватись земельною ділянкою без законних на те підстав.

В судовому засіданні не заперечувалося відповідачем, що між сторонами відсутній укладений у відповідності до вимог чинного законодавства договір оренди земельної ділянки.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 у період з 01.08.2016 по 28.09.2017 використовував земельну ділянку загальною площею 0,2603 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі складу з підвалом без правовстановлюючих документів (договору оренди землі) на неї.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку 1 кв. м земельної ділянки, що був наданий Управлінням Держгеокадастру у Нікопольському районі Дніпропетровської області від 24.06.2016 № 34-405-0.4-4897/2-16, вартість 1 кв. м земельної ділянки по АДРЕСА_1 , з урахуванням коефіцієнтів індексації, складала: у 2016 році - 483,95 грн.; у 2017 році - 650,78 грн.

Рішенням Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області від 10.04.2014 № 17 затверджені ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради. Згідно з додатком до вказаного рішення міської ради земельна ділянка, якою фактично користувався ОСОБА_1 відноситься до пункту 12 «Будівлі і споруди для видів діяльності, які не увійшли в пункти 2-11», на яку встановлена ставка орендної плати у 5 % від нормативної грошової оцінки земель з урахуванням щорічної індексації.

Ця ставка у відсотках діяла з 01.05.2014 та на час подання позову.

Згідно з наданим позивачем розрахунком за фактичне користування земельною ділянкою ОСОБА_1 за період з 01.08.2016 до 28.09.2017 повинен був сплатити орендну плату в розмірі 89 297, 90 грн.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст.80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч.2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі у межах населених пунктів, крім земель державної і приватної власності, а також земельні ділянки за їхніми межами, на яких розташовано об`єкти комунальної власності.

У п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.02.2012 передбачено, що з дня набрання чинності цим законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у п.п. «а» і «б» п.4 цього розділу.

У п.8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону зазначено, що у разі, якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог ст.174,175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що земельні ділянки перебувають у комунальній власності, тобто належать територіальній громаді, у випадку їх розташування в межах населеного пункту.

Згідно ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні та є комплексним планувальним документом.

Слід зазначити, що відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Положеннями статей 13,14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України встановлено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності належних доказів, що спірна земельна ділянка належить позивачу на законній підставі, суд відхиляє.

Крім того, належність спірної земельної ділянки позивачу встановлена рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 у цивільній справі № 184/2049/16-ц, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду та частково змінено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2020 у мотивувальній частині, щодо підстав задоволення позовних вимог.

Так, згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст.377 ЦК України і ст.120 ЗК України виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного набуття права власності чи оренди земельної ділянки. Законодавством у такому випадку передбачено лише перехід права власності/користування. Це право необхідно оформити у порядку, який визначений земельним законодавством, тобто шляхом оформлення технічної документації та прийняття міською радою рішення стосовно надання земельної ділянки власнику будівлі, споруди у користування (оренду) або у власність, а потім оформити договір оренди земельної ділянки або отримати свідоцтво про право власності.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки у спір ний період, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Водночас для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України ).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

У питанні повноважень особи, яка підписувала позовну заяву доводи відповідача зводяться до власного тлумачення норм права.

Щодо сплати судового збору, то згідно позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20, є помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжного доручення лише у зв`язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача, без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об`єкта справляння судового збору). Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи, що судом було перевірено надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, в платіжному дорученні вказано призначення платежу, суд відхиляє доводи відповідача, з приводу того, що позовна заява не відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість їх задоволення, а тому стягнує з ОСОБА_1 на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку за період з 01.08.2016 по 28.09.2017 в сумі 89 297, 90 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265,354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Покровської міської ради Дніпропетровської області - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, 48, код ЄДРПОУ 34081234,) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку за період з 01.08.2016 по 28.09.2017 в сумі 89 297 гривень 90 копійок та витати по сплаті судового збору в сумі 1921 гривню 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.10.2021.

СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.