Ухвала суду № 100288143, 31.08.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10151/20

Провадження №2/369/735/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

секретаря судового засідання Житар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи № 369/10151/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН ІНВЕСТМЕНН ГРУПП», треті особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа.

11.08.2021 до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження, згідно якої останній просив суд закрити провадження у справі № 369/10151/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН ІНВЕСТМЕНН ГРУПП», треті особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Дана заява мотивована тим, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

При цьому, слід відмітити, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності.

З наведеного випливає, що право на позов здійснюється особами лише з приводу такого правовідношення, в якому володілець права на позов та його супротивник перебувають в якості суб`єктів, а їх відносини є приводом для судового процесу. Звертатися до суду з позовом можливо лише для захисту такого права, яке за твердженням позивача, належить йому, або визнання такого юридичного стану, в якому позивач, за його твердженням, є безпосередньо заінтересованим.

Позов є нерозривно пов`язаним з наявністю у позивача юридичного інтересу щодо власних прав та обов`язків, а наявність останнього - обумовлює можливість винесення судом рішення по суті справи на користь позивача (правова вигода від судового рішення).

Отже, самого поняття правової вигоди від судового рішення випливає, що юридичний інтерес у позивача відсутній в усіх випадках, коли така вигода не може бути досягнута, зокрема, якщо предметом спору є теоретичний інтерес про право або якщо рішення нездатне позитивно відобразитись на правовій сфері позивача, як, наприклад, за відсутності правовідносин між позивачем і відповідачем, відсутності у позивача суб`єктивного права, про яке він стверджував у позові тощо.

Нормативно зміст цього висновку можна розкрити такими виразами, як «не можна пред`являти позови по чужим правовідносинам», або «неприпустимо звертатися до суду зі спорами, що не мають практичного правового характеру» тощо.

Таким чином, суд має з`ясувати: чи було порушено право позивача, і у чому саме полягає таке порушення та яким чином може бути відновлено у даному спорі, і у залежності від встановлених обставин справи вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

З урахуванням положень ЦПК України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Тому на підставі вищевказаного просив суд закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У судове засідання учасники справи не з`явились. Про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не відомі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали справи, проходить до наступного висновку.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Суд встановив, що заявлені позивачем вимоги про визнання позивача такою, що набула прав та обов`язків іпотекодавця за договором іпотеки та визнання недійсними договорів відступлення прав вимог за договором про надання не відновлюваної кредитної лінії та договором іпотеки.

Наявність чи відсутність у позивача права вимоги до відповідача не впливає на наявність чи відсутність предмету спору у справі, а є предметом оцінки під час вирішення обгрунтованості чи необгрунтованості позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 260 ЦПК України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Дубас