Вирок № 10028552, 14.06.2010, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1-244/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Клімашевської І.В.

з участю секретаря Янової В.М.

прокурора Саєнко Н.М.

захисника ОСОБА_1

потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка справу по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Григорівка, Іссик-Кульського району, Іссик-Кульської області, Киргизської СРСР, зареєстрованого по АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, освіта середня спеціальна, одруженого, працюючого водієм в службі таксі «Вікторія», раніше не судимого

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2010 року близько 19 години 00 хвилин, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Вольксваген-Пассат», державний номер НОМЕР_1, на 94 км автодороги Суми-Полтава, в напрямку із с. Хухра в м. Охтирка, був засліплений зовнішнім світлом фар невідомого легкового зустрічного автомобіля, не зупинився та, продовжуючи рух далі, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, який рухався в попутному напрямку, чим вчинив дорожньо транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної події ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого черезацетабулярного перелому справа з незначним зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, ушибленої рани правої тімяної ділянки, що згідно висновку експерта №89 від 25.03.2010 р. є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

Причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_3 наступних вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306:

- п. п. 12.2, яким встановлено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

- п. п. 19.3,відповідно до якого у разі погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умови фактичної видимості дороги в напрямку руху, а у разі засліплення увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зупинитись. Відновити рух дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.

Порушення Правил дорожнього руху, що допустив ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 повністю визнав свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та показав, що 18 березня 2010 року керував автомобілем «Вольксваген-Пассат», державний номер НОМЕР_1, та близько 19 години 00 хвилин, після того як відвіз пасажира в с. Хухра, повертався в м. Охтирка, рухаючись по автодорозі Суми-Полтава зі швидкістю 55-60 км/год. Проїхавши близько 500 метрів від знаку села Хухра, він помітив двох чоловіків, які рухались по правій смузі проїзної частини в попутному напрямку. ОСОБА_3 здалось, що вони перебувають в стані алкогольного спяніння, оскільки йшли по дорозі хитаючись. Підсудний розумів, що це є небезпекою для руху, повернув кермо ліворуч, щоб уникнути зіткнення з пішоходом, але, будучи осліпленим фарами зустрічного автомобіля, вчинив наїзд правою стороною свого автомобіля на потерпілого, який, як йому здалось, в цей момент похитнувся ще більше на ліву сторону.

Крім визнання вини підсудним, його вина підтверджується дослідженими і перевіреними в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні дав показання про те, що 18 березня 2010 року близько 19 години він з товаришем, ОСОБА_4, повертались із с. Хухра в м. Охтирка, рухаючись по узбіччю автошляху Суми-Полтава по правому краю проїжджої частини автодороги. В зустрічному та попутному напрямках рухались транспортні засоби з ввімкненим зовнішнім світлом фар. Пройшовши близько 500 метрів від села в сторону м. Охтирка, він відчув ззаду удар та втратив свідомість. Обставин пригоди він не памятає. Стверджував, що на проїжджу частину дороги до вчинення наїзду не виходив. Факту вживання в той день алкогольних напоїв не заперечував.

З показань свідка ОСОБА_4 в суді вбачається, що близько 19 години, 18 березня 2010 року, він зі своїм товаришем, ОСОБА_2, рухався по узбіччю проїжджої частини автодороги Суми-Полтава, в напрямку м. Охтирка. Як саме відбувся наїзд на ОСОБА_2, він пояснити не зміг, оскільки в момент пригоди йшов попереду товариша та розмовляв по мобільному телефону, але чув удар, після якого побачив, що потерпілий лежить на узбіччі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який доводиться батьком дружини ОСОБА_3 та проживає в с. Сосонка, Охтирського району, показав, що 18 березня 2010 року близько 21 години підсудний приїхав до них ночувати, автомобіль залишив біля воріт. Вранці, коли ОСОБА_5 побачив ушкодження на автомобілі, то запитав зятя звідки вони. ОСОБА_3 відповів, що сталась дорожньо-транспортна пригода, інших більш конкретних пояснень з цього приводу підсудний йому не давав.

Крім вищенаведених доказів, вина підсудного у вчиненні злочину підтверджується письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події (а.с.73-76), протоколу очної ставки проведеної між свідком ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 (а. с. 78), протоколу очної ставки проведеної між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 (а. с. 80) вбачається, що під час проведення вказаних слідчих дій ОСОБА_3 давав пояснення, аналогічні наданим в судовому засіданні.

В протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 8-9), схемі до протоколу огляду місця події (а. с. 14) та фототаблицях (а. с. 10-13) від 18.03.2010 року зафіксовано, що ДТП сталося на 94 кілометрі автодороги Суми-Полтава. Крім того, в протоколі детально описано: тип дорожнього покриття на даній ділянці дороги, стан дороги, наявність дорожньої розмітки та виявлені на місці скоєння злочину предмети (кросівки, пластмасові уламки чорного кольору, механізм від дзеркала та скло від дзеркала).

Висновком експерта № 46 від 27 березня 2010 року (а.с.85-88) встановлено, що уламки, надані на дослідження (фрагмент скла в пошкодженому стані, фрагменти корпусу з полімерного металу чорного кольору, внутрішній механізм) могли раніше, до розділення, складати бокове дзеркало заднього виду автомобіля.

З висновку експерта №27 від 15 квітня 2010 року (а.с.126-131) вбачається, що надані на дослідження уламки правого дзеркала заднього виду, вилучені 18 березня 2010 року з місця події, могли належати автомобілю «Вольксваген-Пассат», державний номер НОМЕР_1.

В протоколі огляду місця пригоди та фототаблицях до нього від 19 березня 2010 року (а. с. 15-18), протоколі огляду предметів від 24 березня 2010 року (а.с.42) зафіксовано проведення огляду речей належних потерпілому ОСОБА_2, що мають пошкодження.

Висновками експерта № 171 від 20 березня 2010 року (а.с.101-105) та № 172 від 20 березня 2010 року (а. с. 110-115) встановлено, що пошкодження, які маються на поверхні спортивних брюк та спортивній куртці, могли виникнути від контакту їх поверхні з частинами автотранспорту і є характерними для ДТП.

Протоколами огляду місця пригоди, складеними 20 березня 2010 року (а.с.19-22) і 30 березня 2010 року (а.с.23), та протоколом огляду предметів від 24 березня 2010 року (а. с. 34-39) встановлено, що автомобіль «Вольксваген-Пассат», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, містить наступні механічні ушкодження: тріщину бампера в нижній правій частині, розбите скло правого переднього покажчика повороту, розбите лобове скло переважно в правій частині, відсутнє праве дзеркало заднього виду, пошкоджено передню праву частину панелі освітлювальних приладів, деформація корпусу автомобіля в правій верхній частині між дахом та задньою правою дверкою.

З висновку експерта №44 від 7 квітня 2010 року (а.с.139-141) вбачається, що водій автомобіля «Вольксваген-Пассат» в даній дорожній ситуації зобовязаний був діяти відповідно до п. п. 12.2, 19,3 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання зазначених вимог, але через невідповідність дій водія вимогам ПДД сталось ДТП.

Показаннями свідка ОСОБА_6, наданими під час досудового слідства, в яких зазначено, що 18 березня 2010 року вона разом із своїм чоловіком близько 18 години рухались на автомобілі марки «Мерседес-Спрінтер» по автодорозі Суми-Полтава. Після того, як вони минули с. Хухра, Охтирського району, на правому узбіччі дороги побачили двох хлопців, один з яких намагався рукою зупинити їх транспорт, а другий - лежав на узбіччі. Коли зупинились, то побачили, що у хлопця, що лежить на узбіччі, з голови тече кров, він скаржився на болі в голові, спині та ногах. Хлопець, що зупиняв автомобіль, сказав що його товариша збила машина. Свідок викликала швидку допомогу, але коли їм повідомили, що лікарі прибудуть на місце події не раніше аніж через 20 хвилин, вони із чоловіком самостійно довезли хлопців до Охтирської ЦРЛ (а. с. 70-71).

Висновком експерта №89 від 25 березня 2010 року (а. с. 119-120) встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого черезацетабулярного перелому справа з незначним зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, ушибленої рани правої тімяної ділянки, які віднесено до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що є небезпечними для життя.

Суд бере до уваги те, що згідно зазначеного висновку експерта №89 від 25 березня 2010 року потерпілий під час ДТП перебував в стані алкогольного спяніння, в звязку з цим приймає версію підсудного та його захисника про те, що, ймовірно, перед наїздом потерпілий нахилився в бік автомобіля але, в той же час, вважає, що така поведінка потерпілого не звільняла підсудного від обовязку виконати вимоги п.п.12.2, 19.3 Правил дорожнього руху та відповідним чином відреагувати на перешкоди, що виникли під час руху (загальмувати або зупинитись). Проте підсудним швидкість знижено не було, хоча згідно висновку експерта №44 від 7 квітня 2010 року (а. с. 139-141), який суд вважає достовірним доказом, підсудний мав достатньо часу від моменту осліплення для застосування гальмування, а також достатньо відстані і часу для зупинки автомобіля. Крім того, суд критично ставиться до поведінки підсудного відразу після скоєння ДТП. Тому ОСОБА_3 повинен нести відповідальність передбачену ст.286 ч.1 КК України. Разом з цим, стан потерпілого під час пригоди та допущені ним порушення Правил дорожнього руху будуть враховані судом під час вирішення питання про розмір відшкодування за цивільним позовом потерпілого (цивільного позивача).

Оцінивши всі зібрані по справі докази, суд вважає, що факт скоєння злочину підсудним ОСОБА_3 доказаний повністю.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ст. 286 ч 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи підсудному ОСОБА_3 міру покарання, суд визнає згідно ст. 66 КК України як обставини, що пом'якшують покарання, повне визнання підсудним своєї вини та його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, при призначенні підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості та обставини скоєного злочину, характеристику особи підсудного, який за місцем реєстрації, проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, має на утриманні доньку, що навчається, та дружину-інваліда ІІІ групи.

За таких обставин суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у межах санкції ст. 286 ч. 1 КК України у вигляді штрафу, не призначаючи додаткової міри покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_3 необхідно залишити підписку про невиїзд.

Під час досудового слідства прокурором заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного коштів, витрачених на лікування потерпілого в Охтирській центральній районній лікарні в сумі 2224 грн. 78 коп.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, а підсудний та його захисник - визнали його в повному обсязі.

Позовні вимоги, заявлені прокурором, підтверджуються відповідною довідкою-розрахунком (а. с. 160).

Згідно ст. 1206 п.3 ЦК України та ст. 93-1 КПК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Суд вважає, що позов прокурора є доведеним, а тому підлягає задоволенню та з підсудного необхідно стягнути 2224 грн. 78 коп. за витратами Охтирської центральної районної лікарні до місцевого бюджету м. Охтирка.

Крім того, потерпілим ОСОБА_2 під час досудового слідства було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди від злочину на суму 1617,10 грн. та моральної шкоди на суму 15000,00 грн., а всього на загальну суму 16617,10 грн.

В судовому засіданні потерпілий подав заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням спортивної куртки, спортивних штанів та светра на суму 850 грн. Позовні вимоги в частині відшкодування матеріального збитку на придбання ліків в сумі 787,10 грн. підтримав повністю. Розмір позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди під час судових дебатів ОСОБА_2 зменшено з 15000,00 грн. до 8000,00 грн.

Прокурор просив суд задовольнити поданий ОСОБА_2 позов частково, стягнувши з підсудного на користь потерпілого суму матеріальних збитків, понесених ним на придбання ліків, та моральну шкоду в сумі 4400,00 грн., врахувавши при цьому, що потерпілим під час лікування отримано від ОСОБА_3 400,00 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди.

Підсудний та його захисник поданий цивільний позов потерпілого визнали частково, не заперечували проти стягнення матеріальних збитків, понесених ОСОБА_2 на лікування, із заявленим розміром моральної шкоди не погодились. Заявили про те, що 400,00 грн. вже було сплачено потерпілому в рахунок відшкодування моральної шкоди, вважали, що 1100,00 грн. є сумою достатньою для компенсації моральних страждань ОСОБА_2

Представник НАСК «Оранта», залучений до розгляду цивільного позову в якості третьої особи, в судовому засіданні пояснила, що між НАСК Оранта та ОСОБА_3 21.08.2009 року укладено договір обовязкового страхування відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ст. 35 даного Закону передбачено звернення страхувальником та потерпілою особою з заявою до страхової компанії про настання страхового випадку. Зазначила, що страхувальник і потерпілий звернулися 22 березня 2010 року до НАСК «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування, але при цьому до заяви не додали документів, які підтверджують вину страхувальника, а також документів, якими потерпілий обґрунтовує свої вимоги. Пояснила, що після винесення судом відповідного рішення зазначені особи мають право звернутись до страхової компанії з заявою про отримання страхового відшкодування.

Суд вислухавши думки учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що відповідно до ст. 1166 ЦК України цивільний позов в частині матеріальних витрат підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що внаслідок ДТП з вини підсудного потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні в травматолого-ортопедичному відділенні КЗ «Охтирська ЦРЛ» та придбавав медикаменти на загальну суму 767,10 грн. за свій рахунок, що підтверджується довідкою, наданою завідуючим відділенням Охтирської ЦРЛ (а.с.53).

Надані потерпілим в судовому засіданні фіскальні та товарні чеки, суд не приймає до уваги, оскільки з них не вбачається які саме медикаменти було придбано, ким та на яке лікування (а. с. 244 ).

За таких обставин, з ОСОБА_3 на користь потерпілого необхідно стягнути 767,10 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, суд вважає, що внаслідок ДТП потерпілому заподіяна і моральна шкода: він отримав травму, переніс фізичний біль, втратив заробіток, у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями на даний час не може реалізувати своїх намірів щодо працевлаштування, в звязку з чим змушений пристосовуватися до нових умов життя, а тому він дійсно переносив моральні страждання. Разом з тим, зважаючи на те, що ОСОБА_3 вчинено невмисний злочин, приймаючи до уваги, що отриманню травми сприяла і поведінка та стан самого потерпілого, виходячи із вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди в сумі 8000 грн.

За таких обставин, на підставі ст. 23 ЦК України, з ОСОБА_3 на користь потерпілого необхідно стягнути 8000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Долю речових доказів по справі суд вважає за необхідне вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України:

- Автомобіль марки «Вольксваген-Пассат», державний номер НОМЕР_1, 1990 року випуску, синього кольору, кузов НОМЕР_2, що був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3, після набрання вироком законної сили, вважати повернутим його законному володільцю;

- кріплення дзеркала, фрагмент скла, внутрішній механізм та фрагменти пластмаси, що зберігаються в камері схову Охтирського МВ відповідно квитанції №003994, - знищити;

- спортивну куртку, спортивні штани та кросівки, які зберігаються в камері схову Охтирського МВ відповідно квитанції №003994, передати їх володільцю ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 4000 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередню підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі фінансового управління Охтирської міської ради витрати понесені лікувальним закладом Охтирською центральною районною лікарнею на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 2224,78 грн. із зарахуванням на рахунок: р/р 31413544600006, ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, код 23635347.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 767,10 гривень у відшкодування матеріальних витрат, 8000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди, а всього на суму 8767,10 гривень.

Речові докази по справі:

- Автомобіль марки «Вольксваген-Пассат», державний номер НОМЕР_1, 1990 року випуску, синього кольору, кузов НОМЕР_2, що був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3, після набрання вироком законної сили, вважати повернутим його законному володільцю;

- кріплення дзеркала, фрагмент скла, внутрішній механізм та фрагменти пластмаси, що зберігаються в камері схову Охтирського МВ відповідно до квитанції №003994, - знищити;

- спортивну куртку, спортивні штани та кросівки, які зберігаються в камері схову Охтирського МВ відповідно до квитанції №003994, передати їх володільцю ОСОБА_2

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Клімашевська І.В.