Рішення № 100283251, 12.10.2021, Високопільський районний суд Херсонської області

12.10.21 Справа №652/637/21

Провадження №2/652/187/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Дригваль В.М.,

за участю секретаря - Гапич В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», третьої особи: Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

До Високопільського районного суду Херсонської області звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», третьої особи: Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свої вимоги тим, що приватним нотаріусом Грисюк Оленою Василівною був вчинений виконавчий напис за №58418 від 11.06.2021 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором в розмірі 42246,00 грн. Так, постановою державного виконавця від 09.07.2021 року було відкрито виконавче провадження ВП №66020247 та цього ж дня винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника (позивача у справі). Вважає, що виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню. Позивач стверджує, що не отримувала від ТОВ «ВЕЛЛФІН» та приватного нотаріуса, жодних документів з приводу наявності у неї заборгованості. Щодо виникнення у неї заборгованості перед ТОВ «ВЕЛЛФІН», то від даної установи вона будь яких претензій не отримувала та не сплачувала на їх користь коштів. Будь яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від приватного нотаріуса не отримувала. Не була проінформована про існування заборгованості та її розміру. А тому вважає, що при вчиненні виконавчого напису не було дотримано однієї з умов, а саме безспірності заборгованості. Крім того, зазначила, що нотаріуси України не мають права вчиняти виконавчі написи щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, які не посвідчені нотаріально. Також, вказала, що договір позики укладений між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та нею, нотаріально не посвідчувався. У зв`язку з чим, вважає, що заборгованість по кредиту має спірний характер, а виконавчий напис №58418 приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., вчинений 11.06.2021 року про стягнення заборгованості по кредитному договору з неї на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» є таким, що не підлягає виконанню. Просить суд, визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 11 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрований в реєстрі за №58418, за яким звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 42246,00 грн. з громадянки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН». Стягнути з ТОВ «ВЕЛЛФІН» на її користь витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1362,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову та позовної заяви.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши заяву в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить суд задовольнити їх в судовому порядку та провести розгляд справи у її відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с.24).

Відповідач ТОВ «ВЕЛЛФІН», в судове засідання представника не направив, двічі, 08.10.2021 року та 12.10.2021 року, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, судовими повістками, шляхом направлення повісток на офіційну електронну адресу відповідача (а.с.29, 35, 63), заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надано, як не надано і відзиву на позовні вимоги, а тому суд вважає причину неявки в судове засідання відповідача не поважною та за можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст.ст.280-282 ЦПК України, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Третя особа Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. в судове засідання не з`явилася. Також, залишена без виконання ухвала суду про витребування доказів від 30.08.2021 року, оскільки поштове повідомлення повернуто до суду з відміткою «адресат відмовився» (а.с.42). Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надано, як не надано пояснень на позовну заяву, а тому суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, ч.3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ст.247 ЦПК України, ч.2… У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне:

- Із заяв від 12.07.2021 року (а.с.13, 15) вбачається, що ОСОБА_1 звернулася із заявами до державного виконавця та приватного нотаріуса з вимогою про надання їй копій документів на підставі яких був вчинений виконавчий напис.

- Із копії паспорту громадянина України (а.с.17-18) вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Костирка Високопільського району Херсонської області, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . Та має ІПН НОМЕР_1 (а.с.19).

- Із копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66020247 від 09.07.2021 року (а.с.20-21) вбачається, що головним державним виконавцем Високопільського РВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Коваленко Тимуром Анатолійовичем, відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. №58418 від 11.06.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості в розмірі 42246,00 грн.

- Із копії постанови про арешт майна ВП №66020247 від 09.07.2021 року (а.с.22-23) вбачається, що головним державним виконавцем Високопільського РВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Коваленко Тимуром Анатолійовичем, з метою забезпечення вимог стягувача, збереження майна на яке можливо звернути стягнення, винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника ( ОСОБА_1 ).

- Із копії виконавчого напису №58418 від 11.06.2021 року (а.с.45) вбачається, що виконавчий напис №58418 від 11.06.2021 року вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною на підставі договору позики №812845 від 04.04.2019 року (а.с.46-55), який нотаріально не посвідчений. Зокрема у виконавчому написі зазначено, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №812845 від 04.04.2019 року, укладеним з ТОВ «ВЕЛЛФІН», інших даних на підставі яких документів було вчинено виконавчий напису не зазначено, відсутні відомості про відправлення позивачу вимоги про усунення порушень кредитного зобов`язання, тощо.

Дослідивши наявні письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що 04.04.2019 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 , було укладено договір позики №812845, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 3500,00 грн. строком на 7 (Сім) днів з 04.04.2019 року до 11.04.2019 року включно (а.с.46-55). Так, приватним нотаріусом Грисюк Оленою Василівною був вчинений виконавчий напис за №58418 від 11.06.2021 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором в розмірі 42246,00 грн. (а.с.45). Так, постановою державного виконавця від 09.07.2021 року було відкрито виконавче провадження ВП №66020247 та цього ж дня винесено постанову про накладення арешту на все майно позивача (а.с.20-21, 22-23). Позивач стверджує, що не отримувала від ТОВ «ВЕЛЛФІН» та приватного нотаріуса, жодних документів з приводу наявності у неї заборгованості. Щодо виникнення у неї заборгованості перед ТОВ «ВЕЛЛФІН», то від даної установи вона будь яких претензій не отримувала та не сплачувала на їх користь коштів. Будь яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від приватного нотаріуса не отримувала. Не була проінформована про існування заборгованості та її розміру. А тому вважає, що при вчиненні виконавчого напису не було дотримано однієї з умов, а саме безспірності заборгованості. Крім того, позивач стверджує, що нотаріуси України не мають права вчиняти виконавчі написи щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, які не посвідчені нотаріально. Також, вказала, що договір позики укладений між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та нею, нотаріально не посвідчувався. У зв`язку з чим, вважає, що заборгованість по кредиту має спірний характер, а виконавчий напис №58418 приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., вчинений 11.06.2021 року про стягнення заборгованості по кредитному договору з неї на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» є таким, що не підлягає виконанню.

Позивач із вказаним виконавчим написом не погоджується, у зв`язку з чим звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.

Зокрема, за змістом ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» та глави 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, письмова претензія про усунення порушень за договором позики №812845 від 04.04.2019 року, на адресу ОСОБА_1 не направлялась. Отже відповідач жодних належних та допустимих доказів з приводу направлення такої вимоги позивачу до суду не надав як не надано і відзиву на позовну заяву. Тобто, нотаріус при вчинені виконавчого напису не витребував у заявника (ТОВ «ВЕЛЛФІН») відомості про направлення вимоги позичальнику ( ОСОБА_1 ).

Положеннями глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (п.3.1, п.3.2 Порядку).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зокрема, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»: для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

З дослідженого судом копії спірного виконавчого напису (а.с.45), встановлено, що нотаріус при вчинені даного напису взагалі не зазначено на підставі яких документів (доказів) було вчинено такий виконавчий напис, а лише зазначено, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №812845 від 04.04.2019 року укладеним з ТОВ «ВЕЛЛФІН». Крім того, з дослідженого судом копії договору позики №812845 від 04.04.2019 року судом з`ясовано, що даний договір нотаріально не посвідчувався, а тому у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення спірного виконавчого напису, тощо.

Порядок вчинення нотаріальних дій визначено пунктами 1 - 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Так, згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

За результатами аналізу вище наведених норм права можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

У даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону «Про нотаріат».

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.

Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року, у справі №910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суд зауважує, що оскільки виконавчий напис може бути вчинено лише за наявності безспірності заборгованості, то на підтвердження такої безспірності нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Відповідачем не було надано суду належних доказів щодо отримання боржником вимоги стягувача, що підтверджувало безспірну заборгованість.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: вимога про усунення порушення зобов`язання, опис вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, документи, розрахунок суми заборгованості.

Отже, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню. У зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті за Ухвалою Високопільського районного суду Херсонської області від 16 липня 2021 року (а.с.56), шляхом зупиненнястягнення за виконавчим написом від 11.06.2021 №58418, що вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, за яким звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 42246,00 грн. з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН», продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Крім того, згідно ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із 454,00 грн., судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову, а також 908,00 гривень сплаченого судового збору при зверненні до суду із позовною заявою, що підтверджується квитанцією (а.с.10), всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судових витрат в розмірі 1362,00 грн.

На підставі викладеного, ст.18 ЦК України, п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року, «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, та керуючись ст.ст.4, 5, 10, 18, 80, 81, 89, 141, 158, 259, 280-282, 280-289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», третьої особи: Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 11 червня 2021 року, вчинений на договорі позики №812845 від 04.04.2019 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною та зареєстрований в реєстрі за №58418, за яким звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 42 246, 00 грн. з громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 ) та задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м.Київ, вул.Героїв Севастополя, буд.48, код ЄДРПОУ-39952398) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН НОМЕР_1 ) зареєстрованої в АДРЕСА_1 , відшкодування судових витрат в розмірі 1362 (Одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

Заходи забезпечення позову, вжиті за Ухвалою Високопільського районного суду Херсонської області від 16 липня 2021 року, шляхом зупиненнястягнення за виконавчим написом від 11.06.2021 року за №58418, що вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, за яким звернуто стягнення на грошові кошти у сумі 42246 (Сорок дві тисячі двісті сорок шість) грн. 00 коп. з ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН», продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.М. Дригваль