Рішення № 100282877, 12.10.2021, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1523/21

Номер провадження 2/573/416/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі заочно справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Білопільська міська рада Сумської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

09 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 липня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 495, виданого державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області їй належить Ѕ частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначений об`єкт нерухомості - житловий будинок зареєстровано 07 липня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Інша Ѕ частка житлового будинку належить сестрі - ОСОБА_3 , право на яке посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом та зареєстроване в реєстрі речових прав 07 липня 2021 року. У зазначеному будинку окрім власників зареєстрований її племінник ОСОБА_2 , який майже 14 років за місцем реєстрації не проживає та не з`являється, його особисті речі у будинку відсутні, участі в утриманні будинку та оплаті житлово-комунальних послуг останній не приймає. Реєстрація ОСОБА_2 у будинку порушує права позивача як власника, яка має намір продати вказаний будинок. В свою чергу, ОСОБА_2 , який не проживає тривалий час за зареєстрованою адресою, втратив право на користування будинком внаслідок своєї відсутності без поважних причин понад один рік. У добровільному порядку відповідач з реєстраційного обліку не знімається, у зв`язку з чим позивач позбавлена можливості вільно розпоряджатись своєю власністю. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 13 вересня 2021 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду справу за вказаним вище позовом (а. с. 20-21).

У судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надавши письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує (а. с. 28).

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся судом про розгляд справи за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки про виклик у судове засідання повернулося без вручення, оскільки за зареєстрованою адресою останній не проживає. На підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою (а. с. 26 ).

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання також не з`явилась, надала письмову заяву, в якій зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача та визнання її сина ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 (а. с. 29 ).

Представник третьої особи - Білопільської міської ради Сумської області у судове засідання також не з`явився. Перший заступник міського голови О. Кожухов надав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника, при вирішенні спору покладаються на розсуд суду (а. с. 24).

У зв`язку з неявкою сторін та третьої особи суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України. Зокрема, об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Право використання помешканням для власного проживання та для проживання членів сім`ї, інших осіб належить його власнику, а за ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном (ст. 383 ЦК України).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У відповідності з положеннями ст. 167 ЖК України - у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Частиною першою статті 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату особою права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками по Ѕ частки житлового будинку з прибудовами та господарчими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 липня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 495, виданого державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області Ковальовою Л.Б. (а. с. 6-7).

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 липня 2021 року зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 по Ѕ частці за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 липня 2021 року (а. с. 8).

Із копії будинкової книги на житловий будинок АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований у вказаному будинку (а. с. 9-12).

Зі змісту довідки, виданої депутатом Білопільської міської ради Сумської області встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично не проживає за вказаною адресою понад 14 років (а. с. 13).

За приписами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, здійснюється зняття з реєстрації місця проживання особи.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві часткової приватної власності, понад рік без поважних причин не проживає у вказаному будинку, а лише зареєстрований у ньому, не приймає участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг, між сторонами не досягнуто будь-якої домовленості щодо укладення договору найму (оренди) житла.

Суд вважає, що реєстрація відповідача у житловому будинку, що належить власникам, порушує їх права, оскільки перешкоджає здійсненню права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно з яким судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 72, 167 ЖК України, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 81, 141, 247, 265, 273, 280, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), треті особи - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), Білопільська міська рада Сумської області (місце знаходження: м. Білопілля, вул. Старопутивльська, буд. 35 Сумської області, ЄДРПОУ: 04058019) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя