Рішення № 10028245, 14.06.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2010 р.Справа № 6/36 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 6/36

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "О.О.Б.", Кіровоградська область, м. Олександрія

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Кіровоградська область, м. Олександрія

про стягнення 5323,95 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брали,

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "О.О.Б." подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 6026,49 грн, що виникла на підставі договору суборенди № 8 від 01.01.2008, з них 4639,80 грн основного боргу, 1087,02 грн пені, 105,25 грн 3 % річних, 194,42 грн інфляційних збитків.

Позивач подав заяву (вх. № 02-15/15821 від 19.05.2010) про збільшення позовних вимог, за змістом якої просив суд стягнути з відповідача 7487,73 грн, з яких 4639,80 грн основної заборгованості, 2548,26 грн пені, 105,25 грн 3% річних, 194,42 грн інфляційних збитків (а.с. 53).

Остаточні вимоги позивач сформував у заяві про зменшення позовних вимог (вх. № 02-15/17428 від 01.06.2010), за змістом якої просить суд стягнути з відповідача 5323,95 грн, з яких 4639,80 грн основної заборгованості, 384,48 грн пені, 105,25 грн 3% річних та 194,42 грн збитків від інфляції (а.с. 77).

Вказана заява подана в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята господарським судом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на нездійснення відповдіачам оплати за договором суборенди № 8 від 01.01.2008.

Сторони участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав.

При цьому, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце проведення судового засідання, виходячи з наступного.

Позивачем в позовній заяві зазначено адресу відповідача - АДРЕСА_1

На зазначену адресу, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 45), господарським судом направлялись всі процесуальні документи, ухвалені під час розгляду справи № 6/36, що підтверджено списками №№ 9, 109, 16 згрупованих внутрішніх відправлень господарського суду Кіровоградської області за 05.05.2010, 21.05.2010, 02.06.2010, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 86 -88).

Поряд з тим, ухвала суду про порушення провадження у справі від 05.05.2010 отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.05.2010 (а.с. 46), конверти з ухвалами суду від 20.05.2010 та від 01.06.2010 про відкладення розгляду справи № 6/36 відповідно до 01.06.2010 та до 14.06.2010 станом на день слухання справи на адресу суду не повернуто, як і відсутні відповідні поштові повідомлення про вручення адресату поштових відправлень суду.

Господарським судом враховано нормативний строк пересилання рекомендованої кореспонденції, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007 № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", який відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1. та пункту 4.2 складає 4 дня з дня подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку.

Тобто, ухвали про відкладення розгляду справи, направлені 21.05.2010 та 02.06.2010 відповідач мав отримати 25.05.2010 та 06.06.2010 відповідно.

За вказаних обставин господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки направляв судові акти за місцем реєстрації відповідача.

Згідно вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізичні особи-підприємці зобов'язані повідомляти реєстратора про зміни відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, щодо свого місця проживання чи місцезнаходження.

Відповідач у справі несе відповідальність за всі процесуальні наслідки неподання ним відомостей стосовно зміни свого місцезнаходження до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З урахуванням вказаного та на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "О.О.Б." "Суборендавець" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 "Орендар" 01.01.2008 укладено договір суборенди № 8 нежитлового приміщення (а.с. 14 - 15), розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Тітова, 2, яке знаходиться у володінні та користуванні "Суборендавця" на підставі Договору оренди цілісного майнового комплексу № 1 від 28.04.2000, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "О.О.Б." та Фондом комунального майна Олександрійської міської ради.

Сторони узгодили, що відповідно до пунктів 1 - 4 Договору суборенди № 8 від 01.01.2008, "Суборендавець" здає, а "Орендар" приймає в суборенду приміщення за адресою: м. Олександрія, вул. Тітова, 2, використовуючи його під склад електротоварів та сплачує орендну плату, яка є договірною, щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця.

Термін дії договору, відповідно до пункту 13 Договору суборенди, з 01.01.2008 по 28.04.2011.

Згідно додатку до Договору суборенди за погодженням сторін Договору, з 01.06.2009, розмір орендної плати встановлено на рівні 913,98 грн, з яких: 118,80 грн на місяць орендна плата та 795,18 грн на місяць експлуатаційних витрат на утримання орендованого приміщення (а.с. 16).

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати встановлюються в договорі.

Статтею 289 Господарського кодексу України передбачено, що орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди. Передача в суборенду цілісних майнових комплексів не допускається.

До відносин оренди, згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди), згідно статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передти наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За користування майном, як зазначено у частині 1 статті 762 Цивільного кодексу України, з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Частиною 5 цієї ж норми права встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем, за користування відповідачем орендованим приміщенням з червня 2009 року по березень 2010 року, відповіадчу виставлено рахунки на загальну суму 9139,80 (а.с. 17 - 26).

Відповідачем умови договору виконано частково, заборгованість погашено в сумі 4500,00 грн, що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 233 від 08.07.2009 на суму 1500,00 грн, № 303 від 08.09.2009 на суму 1000,00 грн, № 371 від 22.10.2009 на суму 1000,00 грн, № 429 від 04.12.2009 на суму 1000,00 грн (а.с. 233-429).

Таким чином, за розрахунком позивача (а.с. 32 - 33) та наданим ним актом звірки взаєморозрахунків, від підписання якого відповідач відмовився (а.с. 63 - 65), заборгованість відповідача складає 4639,80 грн.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

З урахуванням вказаного, господарський суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "О.О.Б." про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 4639,80 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 384,48 грн пені, 105,25 грн 3% річних, 194,42 грн інфляційних збитків.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

За умовами пункту 10 Договору суборенди № 8 від 01.01.2008, за порушення термінів сплати орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі 5% місячної орендної плати за кожен день прострочення.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем наданий розрахунок суми пені за порушення строку внесення орендної плати за жовтень 2009 за період з 22.10.2009 по 22.04.2010 в сумі 7,18 грн; за листопад 2009 за період з 11.11.2009 по 11.05.2010 в сумі 93,43 грн; за грудень 2009 за період з 11.12.2009 по 01.06.2010 в сумі 88,29 грн; за січень 2010 за період з 11.01.по 01.06.2010 в сумі 72,38 грн; за лютий 2010 за період з 11.02. по 01.06.2010 в сумі 55,95 грн; за березень 2010 за період з 11.03. по 01.06.2010 в сумі 41,58 грн; за квітень 2010 за період з 11.04.по 01.06.2010 в сумі 25,67 грн, що загалом складає 384,48 грн (а.с. 80).

Наданий відповідачем розрахунок пені відповідає зазначеним вище нормам законодавства, однак підлягає частковому задоволенню, оскільки за розрахунком позивача підлягає стягненню сума основної заборгованості за період з червня 2009 року по березень 2010 року, тобто позов не містить вимоги про стягнення заборгованості за квітень 2010 року, а відтак не може бути стягнута і пеня за порушення строку внесення орендної плати за квітень в сумі 25,67 грн.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення 25,67 грн пені слід відмовити у зв'язку з безпідставністю її нарахування.

Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача (а.с. 35), доданому до позовної заяви втрати від інфляції за вересень 2009 - березень 2010 станом на 13.04.2010 становлять 194,42 грн, однак за розрахунком суду збитки від інфляції за даний період станом на 13.04.2010 становлять 245,91грн, з урахуванням розрахунку збитків від інфляції за кожен місяць окремо та проведених відповдачем оплат.

Тому позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції за період з вересня 2009 по березень 2010 станом на 13.04.2010 підлягають задоволенню в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

За розрахунком позивача станом на 13.04.2010 розмір 3% річних за весь час прострочення, а саме 276 днів, тобто з 11.07.2009 по 13.04.2010, складає 105,25 грн (а.с. 36).

При розрахунку 3% річних, позивачем станом на 11.07.2009 взято суму загальної заборгованості в розмірі 4639,80 грн, яка утворилась лише станом на 11.03.2010.

За розрахунком суду розмір 3% річних, який підлягає стягненню за даний період станом на 13.04.2010 з урахуванням здійснюваних відповідачем оплат, становить 52,03 грн, виходячи з наступного розрахунку:

липень 2009: 327,96 х 3 х 60 (11.07.2009 - 08.09.2009) : 365 : 100 = 1,62 грн;

серпень 2009: 913,98 х 3 х 29 (11.08.2009 - 08.09.2009) : 365 : 100 = 2,18грн;

327,96 х 3 х 44 (09.09.2009 - 22.10.2009) : 365 : 100 = 1,19грн;

вересень 2009: 913,98 х 3 х 42(11.09.2009 - 22.10.2009) : 365 : 100 = 3,16грн;

327,96 х 3 х 43 (23.10.2009 - 04.12.2009) : 365 : 100 = 1,16грн;

жовтень 2009: 913,98 х 3 х 55(11.10.2009 - 04.12.2009) : 365 : 100 = 4,13грн;

327,96 х 3 х 130 (05.12.2009 - 13.04.2010) : 365 : 100 = 3,50грн;

листопад 2009: 913,98 х 3 х 154 (11.11.2009 - 13.04.2010) : 365 : 100 = 11,57грн;

грудень 2009: 913,98 х 3 х 124 (11.12.2009 - 13.04.2010) : 365 : 100 = 9,32 грн;

січень 2010: 913,98 х 3 х 93 (11.01.2010 - 13.04.2010) : 365 : 100 = 6,99 грн;

лютий 2010: 913,98 х 3 х 62 (11.02.2010 - 13.04.2010) : 365 : 100 = 4,66 грн;

березень 2010: 913,98 х 3 х 34 (11.03.2010 - 13.04.2010) : 365 : 100 = 2,55 грн.

Відтак, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 52,03 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 53,22 грн необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Крім того, за змістом статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача у справі покладаються також судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 49, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодесу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р суду невідомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "О.О.Б." (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Тітова, 2 п/р 26009425904481, в Одеській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Одеса, МФО 328016, код ЄДРПОУ 30702777) основний борг в сумі 4639,80 грн, збитки від інфляції в сумі 194,42 грн, 3% річних в сумі 52,03 грн, пені в сумі 358,81 грн, а також судові витрати на державне мито в сумі 100,49 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,51 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 25,67 грн та 3% річних в сумі 53,22 грн відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам у справі.

Суддя В.Г.Кабакова