Рішення № 10028172, 08.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 16/012-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекас», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ажінбудремсервіс», м. Вишгород

про стягнення 154588,59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Андросова Н.М. –довіреність № 81 від 05.03.2010р. –представник;

від відповідача – не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бекас»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою Вих. №100 від 12.03.2010р. (Вх. №суду 1873 від 27.04.2010р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ажінбудремсервіс»(далі –відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 121 605,00 грн., 27 697,09 грн. інфляційних, 5 286,50 грн. 3% річних, а всього 154588,59 грн. та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 30.04.2010р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/012-10 та призначено її розгляд на 25.05.2010р. о 10 год. 00 хв. за участю повноважних представників сторін.

Враховуючи неявку представників позивача та відповідача в судове засідання 25.05.2010р., господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору на 08.06.2010р. за участю повноважних представників сторін.

Позивач в судовому засіданні 08.06.2010р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 08.06.2010р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку, вимоги п. 4 ухвали від 30.04.2010р. про порушення провадження у справі та п. 3 ухвали від 25.05.2010р. не виконав, а саме письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 30.04.2010р. про порушення провадження та від 25.05.2010р., які направлялися за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 08.02.2010р. № 21-10/625-1. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд

встановив:

Позивачем було відвантажено відповідачу металопродукцію всього на суму 121605,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ХН-0000919 від 25.09.2008р. на суму 71010,00 грн. та видатковою накладною № ХН-0000947 від 30.09.2008р. на суму 50595,00 грн., які підписані представником відповідача –Думка В.М.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником –Думка В.М.) металопродукції підтверджується наявною в матеріалах справи (доданою до позовної заяви) копією Довіреності на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Ажінбудремсервіс») серії ЯПО № 205308 від 25.09.2008р. Позивачем були виставлені відповідачу Рахунки-фактури № ХН-0001100 від 25.09.2008р. на суму 71010,00 грн., № ХН-0001136 від 30.09.2008р. на суму 50595,00 грн.

Відповідачем отримана металопродукція на суму 121605,00 грн. оплачена не була, що підтверджується бухгалтерською довідкою про взаєморозрахунки та актом звірки розрахунків.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Отже, поставивши відповідачу за накладними № ХН-0000919 від 25.09.2008р. та № ХН-0000947 від 30.09.2008р. товар, сторони на підставі ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України уклали угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобов’язання щодо оплати за отриманий товар.

Як зазначає сам позивач, відповідачем було здійснено оплату за раніше поставлений товар по іншим накладним всього у сумі 107 195,80 грн., що також підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, бухгалтерською довідкою та актом звірки розрахунків.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 121605,00 грн. за отриманий товар за накладними № ХН-0000919 від 25.09.2008р. та № ХН-0000947 від 30.09.2008р.

Оскільки, зі змісту укладеного сторонами договору шляхом складання накладних неможливо визначити строк оплати отриманого товару відповідачем, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

01.02.2010р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу Вих. №13 від 20.01.2010р., що підтверджується фіскальним чеком № 512 від 01.02.2010р. та повідомленням про вручення поштового відправлення № 193905 з вимогою розрахуватись за отриманий товар.

Оскільки сторонами строк настання оплати невизначений, а вимога позивача про сплату заборгованості за отриманий товар направлена відповідачу 01.02.2010р., з врахуванням строку на поштовий перебіг, обов’язок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України настав 11.02.2010р.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач двічі у судові засідання не з’явився, доказів оплати наданого позивачем товару суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки відповідач не розрахувався за наданий йому товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 121605,00 грн підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 27 697,09 грн. з жовтня 2008р. по лютий 2010р. та 3% річних в розмірі 5 286,50 грн. за період з 26.09.2008р. по 10.03.2010р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних суд не погоджується з визначеними позивачем періодом нарахування інфляційних та 3% річних з огляду на те, що обов’язок відповідача по сплаті заборгованості за отриманий товар з урахуванням ст. 530 ЦК України настав 11.02.2010р.

Отже, згідно розрахунку який був зроблений судом у відповідності до вимог чинного законодавства, з відповідача на користь позивача стягненню підлягають інфляційні у розмірі 2310,49 грн. за період з 11.02.2010р. по 28.02.2010р. та 3% річних у розмірі –299,85 грн. за період з 11.02.2010р. по 10.03.2010 р. В решті інфляційних та 3% річних суд відмовляє позивачу в стягненні.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково всього у розмірі: 121 605,00 грн. основної заборгованості, 2 310,49 грн. інфляційних та 299,85 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ажінбудремсервіс»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, 18, кв. 135, р/р 26000301330818 в філії «Від. ПІБ в м. Вишгород», МФО 321143, код ЄДРПОУ 32445893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бекас»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, р/р 26002501305215 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 21571801) 121 605 (сто двадцять одна тисяча шістсот п’ять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 310 (дві тисячі триста десять) грн. 49 коп. інфляційних, 299 (двісті дев’яносто дев’ять) грн. 85 коп. 3% річних, а також 1 242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн. 15 коп. державного мита та 189 (сто вісімдесят дев’ять) грн. 63 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.           В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             О.О. Христенко