Рішення № 100281212, 11.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року м. Київ № 640/20315/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙОТА»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати постанови від 11 серпня 2020 року № 205575, № 205576, № 205577, № 205578, № 205579; стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушенням Порядку про здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, відповідачем не повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення позивача. Крім того, копії актів та постанов, надісланих на адресу позивача, не завірені належним чином. Також позивач зазначає, що він не здійснював господарську діяльність як автомобільний перевізник, а також водії вказаних в актах транспортних засобів не мали обов`язку мати та пред`являти документи, передбачені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач також посилається на порушення працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вимог законодавства та фальсифікацію актів, у яких вказано про відмову водія від надання документів для проведення перевірки та про ознайомлення водія з актом перевірки у зв`язку з відмовою водія від підписання такого акту, оскільки така перевірка не проводилась та водіїв з такими актами не ознайомлювали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/20315/20 передано на розгляду головуючій судді Кузьменко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлень на перевірку від 04 червня 2020 року № 000190 та від 11 червня 2020 року № 000194, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, за результатами якої складено акти, якими встановлено порушення суб`єктом господарювання законодавства про автомобільний транспорт, а саме надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб`єкта господарювання було викликано до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, у зв`язку з його неявкою вказану справу було розглянуто без його участі та прийнято постанови про застосування адміністративного-господарських штрафів.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає що відповідачем у відзиві на позов не наведено жодних доказів, які б об`єктивно підтверджували факт зупинки співробітниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки транспортних засобів суб`єкта господарювання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень на рейдову перевірку від 04 червня 2020 року № 000190 та від 11 червня 20020 року № 000194 інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 08 червня 2020 року по 14 червня 2020 року відповідно, проведено рейдову перевірку на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території м. Києва та Київській області.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки були зупинені транспортні засоби марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , RENAULT, номерний знак НОМЕР_2 , RENAULT, номерний знак НОМЕР_3 , RENAULT, номерний знак НОМЕР_4 та RENAULT, номерний знак НОМЕР_5 .

В ході перевірки встановлено, що вказані транспортні засоби належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙОТА».

За результатами проведеної перевірки інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було виявлено порушення надання послуг з регулярних пасажирських перевезень по м. Києву та Київській області з використанням інтернет платформи «Uber Shuttle» та складено акти від 11 червня 2020 року № 235593, від 16 червня 2020 року № 216226, від 16 червня 2020 року № 235598, від 16 червня 2020 року № 235595, від 17 червня 2020 року № 235802.

Згідно з відомостями вказаними в актах встановлено порушення позивачем вимог статті 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» а саме: не оформлення схеми маршруту та розкладу руху, за що передбачена відповідальність абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

Крім того, в актах перевірки зроблено відмітки: водій транспортного засобу з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.

На виконання вимог пункту 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Прядок № 1567), відповідачем здійснено повідомлення суб`єктами господарювання про час і місце розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначений на 21 липня 2020 року.

На розгляд справи щодо актів від 11 червня 2020 року № 235593, від 16 червня 2020 року № 216226, від 16 червня 2020 року № 235598, від 16 червня 2020 року № 235595, від 17 червня 2020 року № 235802 суб`єкт господарювання чи уповноважена особа не прибули. Письмових пояснень чи заперечень позивачем надано не було.

За результатами розгляду справи щодо актів від 11 червня 2020 року № 235593, від 16 червня 2020 року № 216226, від 16 червня 2020 року № 235598, від 16 червня 2020 року № 235595, від 17 червня 2020 року № 235802 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанови від 11 серпня 2020 року № 205575, № 205576, № 205577, №205578, № 205579 про застосування адміністративно-господарських штрафів відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» адміністративно-господарський штрафу в сумі 8500,00 грн по кожній постанові.

На виконання положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, копії постанов від 11 серпня 2020 року № 205575, № 205576, № 205577, №205578, № 205579 супровідним листом від 12 серпня 2020 року № 60011/18/24-20 направлені засобами поштового зв`язку на адресу суб`єкта господарювання та отримані позивачем 18 серпня 2020 року, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт», з змінами і доповненнями (далі - Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III).

Статтею 5 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 14 статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Акт перевірки - це документ де фіксуються виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Занесення будь-якої інформації до акту перевірки на підставі припущень є не допустимим так як може повністю змінити або нівелювати зміст виявленого порушення.

В свою чергу, акт перевірки це лише один із доказів які беруться до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення, однак діючим законодавством не визначено такий акт перевірки як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником.

Відповідно до положень абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III визначено, що: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень; нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Абзацом 1 статті 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III закріплено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Отже вимогами статті 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III передбачений обов`язок водія, у разі здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначено Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі - Правила № 176).

Відповідно до пункту 51 Правил № 176, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

Відповідно до пункту 55 Правил № 176, замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.

Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки (пункту 56 Правил № 176).

Пунктом 61 Правил № 176 передбачено, що під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Крім того, положеннями пункту 51 Правил № 176 закріплено, що нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено наступні договори про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів:

- договір від 09 червня 2020 року № 09/06/20. У відповідності до вказаного договору, перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 12 осіб та їх багажу, а замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення встановлену договором плату у розмірі 2000 грн. Маршрут руху: початковий пункт маршруту: Київська область, місто Вишневе, вулиця Машинобудівників, 19; кінцевий пункт маршруту: місто Київ, вулиця Архітектора Вербицького, 3-г; початковий пункт маршруту у зворотному напрямку: місто Київ, вулиця Архітектора Вербицького, 3-г; кінцевий пункт маршруту у зворотному напрямку: Київська область, місто Вишневе, вулиця Машинобудівників, 19. Розклад руху: відправлення автобусу з початкового пункту о 10 год. 00 хв. 11 червня 2020 року; прибуття в кінцевий пункт маршруту об 11 год. 30 хв. 11 червня 2020 року; відправлення автобусу з початкового пункту маршруту у зворотному напрямку о 17 год. 00 хв. 11 червня 2020 року; прибуття в кінцевий пункт маршруту у зворотному напрямі о 18 год 30 хв. 11 червня 2020 року;

- договір від 15 червня 2020 року № 15/06/20. У відповідності до вказаного договору, перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 10 осіб та їх багажу, а замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення встановлену договором плату у розмірі 1000 грн. Маршрут руху: початковий пункт маршруту: місто Київ, вулиця Милославська, 2-б; кінцевий пункт маршруту : місто Київ, площа Вокзальна 1 (центральний залізничний вокзал). Розклад руху: відправлення автобусу з початкового пункту об 11 год. 00 хв. 16 червня 2020 року; прибуття в кінцевий пункт маршруту о 12 год. 00 хв. 16 червня 2020 року;

- договір від 15 червня 2020 року № 15/06/20-2. У відповідності до вказаного договору, перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 9 осіб та їх багажу, а замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення встановлену договором плату у розмірі 1000 грн. Маршрут руху: початковий пункт маршруту: місто Київ, вулиця Милославська, 2-б; кінцевий пункт маршруту : місто Київ, проспект Науки 1 (центральний автовокзал м. Києва). Розклад руху: відправлення автобусу з початкового пункту о 10 год. 30 хв. 16 червня 2020 року; прибуття в кінцевий пункт маршруту об 11 год. 30 хв. 16 червня 2020 року;

- договір від 15 червня 2020 року № 15/06/20-3. У відповідності до вказаного договору, перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 12 осіб та їх багажу, а замовник зобов`язується сплатити за таке перевезення встановлену договором плату у розмірі 1100 грн. Маршрут руху: початковий пункт маршруту: місто Київ, вулиця Милославська, 2-б; кінцевий пункт маршруту : місто Київ, станція метро Академмістечко. Розклад руху: відправлення автобусу з початкового пункту об 11 год. 00 хв. 16 червня 2020 року; прибуття в кінцевий пункт маршруту о 12 год. 30 хв. 16 червня 2020 року;

Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 15 статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки, зокрема, перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рейдова перевірка, проведена уповноваженими особами Укртрансбезпеки стосовно дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» як суб`єкта господарювання законодавства про автомобільний транспорт відбулася без його безпосередньої участі.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган виніс оскаржувані постанови на підставі актів від 11 червня 2020 року № 235593, від 16 червня 2020 року № 216226, від 16 червня 2020 року № 235598, від 16 червня 2020 року № 235595, від 17 червня 2020 року № 235802, наявність яких стала відома суб`єкту господарювання з постанов Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11 серпня 2020 року № 205575, № 205576, № 205577, №205578, № 205579.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до абзацу 1 пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно із пунктом 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю актів, в яких зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушень особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше як протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

Розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт можливий у відсутність уповноваженої особи суб`єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів, які підтверджують, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на підставі актів від 11 червня 2020 року № 235593, від 16 червня 2020 року № 216226, від 16 червня 2020 року № 235598, від 16 червня 2020 року № 235595, від 17 червня 2020 року № 235802.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» вказаного повідомлення. Долучений до матеріалів справи список поштових відправлень не є належним доказом, які підтверджують дані обставини.

Отже, відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку № 1567 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.

Відповідно до статті 35 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні. Автобусні маршрути за видами перевезень поділяються на: загального користування, спеціальних перевезень, нерегулярних перевезень.

Згідно із частиною 5 статті 35 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Абзацом 1 статті 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III закріплено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Матеріалами справи підтверджено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» документів, достатніх для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень згідно з переліком, визначеним у статті 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III.

Отже, судом встановлено на підставі наданих доказів, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» здійснювало нерегулярні пасажирські перевезення.

Аналізуючи наведені обставини, які встановлені матеріалами справи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган помилково застосував відповідні норми чинного законодавства, оскільки, зазначені в постановах Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11 серпня 2020 року № 205575, № 205576, № 205577, №205578, № 205579 документи є обов`язковими для автомобільних перевізників, що здійснюють регулярні пасажирські перевезення, а позивач здійснює нерегулярні пасажирські перевезення.

Отже, постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11 серпня 2020 року № 205575, № 205576, № 205577, № 205578, № 205579 винесені суб`єктом владних повноважень з перевищенням повноважень та порушенням Порядку № 1567, а сам контролюючий орган при винесені постанов помилково застосував відповідні норми чинного законодавства, які регулюють регулярні пасажирські перевезення.

На підставі вище викладених обставин справи та положень законодавства, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови з урахуванням вимог статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови від 11 серпня 2020 року № 205575, № 205576, № 205577, № 205578, № 205579 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙОТА» (02088, місто Київ, вулиця Харченка Євгена, будинок 47-А, квартира 27, код ЄДРПОУ 40464198) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя А.І. Кузьменко