Рішення № 100281197, 11.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року м. Київ № 640/10488/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа Київський обласний військовий комісаріат

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати пункт 11 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 листопада 2019 року № 142; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку з настанням інвалідності, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не виплачена йому одноразова грошова допомоги у зв`язку з встановлення ІІІ групи інвалідності, оскільки згідно положень статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження у військовому резерві», він має право на її отримання як інвалід ІIІ групи внаслідок виконання обов`язків військової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею у адміністративній справі № 640/10488/20 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та залучено до участі у розгляді справи в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Київський обласний військовий комісаріат.

У відзиві на позов представник Міністерства оборони України заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що позивачем не було подано усі документи, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», отже відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги ( не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), а подані документи підлягають поверненню на доопрацювання.

Київський міський військовий комісаріат письмових пояснень по суті позовних вимог не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 квітня 2018 року № 979 захворювання ОСОБА_1 визначено таким, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 31 травня 2018 року серії АВ № 1044573 ОСОБА_1 під час первинного огляду встановлено ІІІ групу інвалідності з 31 травня 2018 року, причина інвалідності -захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату з відповідною заявою та необхідним переліком документів про виплату одноразової грошової допомоги.

Супровідним листом від 30 вересня 2019 року № 2/5/2064 Київським обласним військовим комісаріатом на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України направлено висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги та документи подані позивачем: заяву, копію довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності ОСОБА_1 від 31 травня 2018 року серії АВ № 1044573, копію витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10 квітня 2018 року № 979, висновок судово-медичної експертизи, копію паспорта.

За результатом розгляду поданих позивачем документів Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом від 01 листопада 2019 року № 142, яким заяву з доданими документами повернуто на доопрацювання для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки заявник до уповноваженого органу особисто не звертався, документи надіслав поштою, у зв`язку з чим не можливо ідентифікувати особу, встановити дату звільнення з військової служби, належність його до певної категорії військовослужбовців (строкової служби або за контрактом) та перевірити надані заявником копії на відповідність оригіналам. Крім того, відсутність копії військового квитка унеможливлює визначення належності ОСОБА_1 до Збройних Сил, а також не можливо визначити до якої категорії військовослужбовців він належав, що унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги.

Незгода позивача із відмовою у призначенні йому одноразової грошової допомоги зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Щодо необхідності подання позивачу військового квитка для отримання вказаної грошової допомоги суд зазначає, що чинними положеннями Порядку № 975 вимагання такого документа не передбачено.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що відповідний військовий комісаріат реєструє подані заявником документи та готує для Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги. Такий висновок разом із документами, передбаченими у пункті 10 та пункті 11 Порядку № 975, подається відповідним військовим комісаріатом до Міністерства оборони України.

Абзацом 2 пункту 13 Порядку № 975 встановлено повноваження Міністерства оборони України за наслідками розгляду зазначених документів, а саме - прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Отже, за зверненням особи щодо призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформлює та подає до Міністерства оборони України затверджений пунктом 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. А розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Натомість, чинним законодавством України не встановлено повноважень відповідача щодо повернення на доопрацювання документів.

Таким чином суд доходить висновку, що повернення Міністерством оборони України документів позивача до військового комісаріату без прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить положенням Порядку № 975 та свідчить про недотримання встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 741/982/16 та 22 липня 2021 року № 420/1632/19.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 листопада 2019 року № 142 та, відповідно, скасування пункту 11 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 листопада 2019 року № 142.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд враховує статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

У рішенні у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Одночасно, на думку суду, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути подані позивачем заяву та документи про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отже позов в решті позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, отже відсутні підстав для розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 11 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 листопада 2019 року № 142

3.Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині даного рішення.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя А.І. Кузьменко