Рішення № 100281090, 05.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2021 року №640/16673/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представника позивача Бурої А.А. та представника відповідача Сидоренко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною дію відповідача щодо несвоєчасної виплати відшкодування коштів у національній валюті України у сумі 80000,00 грн. позивачу;

- стягнути з відповідача на користь позивача 1748184,98 грн., що складається з: 79393,45 горн. (інфляційні втрати) + 1647000,00 грн. (пеня) + 21791,53 грн. (3% річних згідно ст. 625 ЦК України) = 1748184,98 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/16673/21 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.07.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач здійснив виплату позивачу суми гарантованого вкладу з пропущенням встановленого законом строку, що призвело до матеріальних втрат (збитків) позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому просив стягнути з відповідача відповідні суми інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії вчинені ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, звертав увагу суду, що між ним та позивачем відсутні договірні відносини.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №4/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Ю.П.

13 червня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю.П. з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.

Рішенням від 01 вересня 2016 року №1702 виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» з 05 вересня 2016 року, на Волкова О.Ю.

Рішенням від 24 січня 2017 року №265 виконавча дирекція Фонду делегувала окремі повноваження ліквідатора Волкову О.Ю. з 25 січня 2017 року та призначила Уповноваженою особою Гриценка В.В. з 25 січня 2017 року, делегувавши йому також окремі повноваження ліквідатора.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08 лютого 2018 року №383 змінено уповноважену особу ФГВФО ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» провідного юрисконсульта відділу розслідування протиправних діянь департаменту розслідування протиправних діянь Смолія Б.В. , якому з 09 лютого 2018 року делеговані повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21 червня 2018 року №1758 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора», продовжено процедуру ліквідації до 12 липня 2020 року включно та продовжені повноваження ліквідаторів:

1) Волкова О.Ю. - повноваження, визначені статтями 37, 38, 47 - 52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надані рішенням від 24 січня 2017 року №265);

2) Смолія Б.В. з 09 лютого 2018 року делеговані повноваження, визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надані рішенням від 08 лютого 2018 року №383).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11 лютого 2020 року №311 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», яким з 12 лютого 2020 року призначено відповідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука В.В.

Також, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28 травня 2020 року №1014 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» на один рік з 13 липня 2020 року до 12 липня 2021 року.

Вказаним рішенням також продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука В.В. до 12 липня 2021 року включно.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року у справі №640/20121/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо не включення відомостей щодо рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо ОСОБА_1 на суму 150000,00 грн.

Як зазначив позивач, а відповідач не заперечував, 18.05.2021 р. на виконання вищезазначеного рішення суду ОСОБА_1 отримала кошти на відшкодування за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» у розмірі 150075,00 грн.

Позивачем не обґрунтовано позовну вимогу про визнання протиправною дії відповідача щодо несвоєчасної виплати відшкодування коштів у національній валюті України у сумі 80000,00 грн. позивачу.

Позивач, вважаючи, що у зв`язку із затримкою виплати коштів на відшкодування за вкладом відповідач повинен виплатити йому заподіяні збитки на загальну суму 1748184,98 грн., з яких 79393,45 грн. - інфляційні втрати, 1647000,00 грн. - пеня, 21791,53 грн. - 3 % річних, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини п`ятої статті 1061 Цивільного кодексу України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Фонд є юридичною особою публічного права. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном. Фонд є економічно самостійною установою.

Шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення) (частина третя статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті (частина друга статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

У відповідності до положень частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється в тому числі нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Як встановлено в ході судового розгляду, гарантовану суму відшкодування позивач отримав 18.05.2021 р. у розмірі 150075,00 грн.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначив, що 3% річних та інфляційна складова боргу є збитками від знецінення грошових коштів, які спричинені позивачу внаслідок дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який безпідставно користувався коштами, належними до сплати позивачу.

Згідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок міститься в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2829цс16, яка є обов`язковою для застосування судом.

У ОСОБА_1 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні договірні відносини, оскільки свої обов`язки останній здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має фінансових зобов`язань перед позивачем, а нараховані на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України три проценти річних та інфляційні не можуть бути стягнуті з відповідача як шкода, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, стягнення коштів є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправними дій, стягнення коштів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова

Рішення у повному обсязі складено 11 жовтня 2021 року.