Рішення № 100280415, 11.10.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2832/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Велес Буковина” до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Велес Буковина” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Буковинської митниці Держмитслужби (далі - ваідповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 7 7.2 19 від 28 травня 2021 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Велес Буковина” збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, в сумі 51273,48 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 12818,37 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8 7.2 19 від 28 травня 2021 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Велес Буковина” донараховано податок на додану вартість із ввезених на митну територію товарів в сумі 10254,69 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 2563,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами проведення документальної невиїзної перевірки інспекторами Буковинської митниці Держмитслужби складено акт перевірки, на підставі висновків якого винесено оскаржувані податкові повідомлення- рішення.

Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки під час проведення перевірки відповідачем неправомірно не взято до уваги документи, які підтверджують дійсність походження товару з країн Європейського союзу і правомірність надання пільг при оподаткуванні вантажу.

Буковинська митниця Держмитслужби подала до суду відзив, в якому вказувала, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню. У відзиві відповідач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються на листі уповноваженого органу Німеччини, в якому зазначено, що сертифікат є автентичним, однак товари, зазначені в сертифікаті не відповідають вимогам преференційного походження відповідно до Угоди між Європейським Союзом та Україною та відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

З огляду на наведене, сертифікат з перевезення товару EUR 1 не може бути визнаний документом, який у відповідності до пункту 1 статті 15 Доповнення І, засвідчує, що товар заявлений позивачем за митною декларацією від 16.09.2019 підпадає під дію Угоди.

Беручи до уваги наведене, відповідач вважає, що під час здійснення перевірки позивача з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару, а також прийнятті оскаржуваних рішення він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував права та законних інтересів позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 02.09.2021 клопотання відповідача задоволено, замінено відповідача - Буковинську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43332555) на його правонаступника – Чернівецьку митницю (код ЄДРПОУ ВП 43971359).

У судовому засіданні, яке відбулося 08.09.2021, представники позивача у вступному слові позов підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у вступному слові заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити та надав пояснення аналогічні викладених у відзиві на позовну заяву.

Після виступу із вступним словом, учасники справи подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю “Велес Буковина” зареєстроване як юридична 01.10.2010 та здійснює таких видів діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 52.10 Складське господарство (а.с. 6).

Позивач здійснив митне оформлення товарів за митною декларацією від 16.09.2019 №UA408010/2019/022634, якою задекларовано товар «Напівпричіп для перевезення вантажу, б/у: марки KRONE, модель SD, календарний рік випуску 2017, модельний рік 2017, дата першої реєстьрації 19.09.2017, номер шасі WKESD000000780470», КОД УКТ ЗЕД 8716398000, країна походження EU, митна вартість 512734,78 грн, фактурна вартість 18500,00 ЄВРО. При доставці зазначеного вантажу на митну територію України застосовано умови поставки ІНКОРЕРМС EXW Grob Ippener. Митна вартість товару заявлених за митною декларацією визначена за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (а.с. 21).

Вказаний товар ввезено на митну територію України відповідно до контракту № 2019-02 від 30.082009, укладеного між компанією S&H Nutzfahrzeuge und Logistik GmbH (Німеччина) та товариством з обмеженою відповідальністю “Велес Буковина”, умови поставки ІНКОРЕРМС EXW, із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII (а.с. 7).

Для підтвердження преференційного походження товарів позивачем надало Сертифікат з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627 (а.с. 10, 11).

Митним органом завершено митні процедури та випущено у вільний обіг товар, що імпортувався.

Зокрема, за результатами митного оформлення ввезеного товару, позивачем сплачено митні платежі у сумі 153820,44 грн, у т.ч.: ввізне мито – 51273,48 грн, податок на додану вартість – 102546,96 грн.

З матеріалів справи видно, що напівпричіп для перевезення вантажу, марки KRONE, модель SD, 2017 року випуску зареєстровано 26.09.2019 за позивачем та використовується останнім, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію та довідкою від 09.06.2021 (а.с. 22, 23).

Як зазначав відповідач у відзиві, з метою перевірки дійсності сертифікату та підтвердження обґрунтованості надання преференції під час митного оформлення за митною декларацією від 16.09.2019 №UA408010/2019/022634, 25.09.2019 Чернівецька митниця ДФС звернулася до Державної фіскальної служби України з листом за №3174/8/24-70-19-03-11/01 щодо направлення на перевірку до уповноваженого органу Німеччини сертифікату з перевезення вантажу EUR1 від 09.09.2019 № А 516627 (а.с. 24).

В подальшому, на підставі наказу Буковинської митниці Держмитслужби від 02.04.2021 № 89, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару задекларованого за митною декларацією від 16.09.2019 №UA408010/2019/022634, за наслідками якої складено акт від 28.04.2020 № 6/7.2-19/37272250 (а.с. 39-44).

В акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування ТОВ “Велес Буковина” встановлено, що на товар заявлений за митною декларацією ІМ 40 ДЕ від 16.09.2019 №UA408010/2019/022634 на підставі сертифіката з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627, позивач у відповідності до абз. 1 ч. 5 ст. 280 Митного кодексу України та підпункту (а) п. 1 ст. 15 Доповнення І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» отримано тарифну преференцію по ввізному миту « 410».

На звернення Чернівецької митниці ДФС, Державна митна служба України своїм листом від 21.09.2020 за №08-1/15-03/11/12057 направила до уповноваженого органу Німеччини на перевірку сертифіката з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627.

Уповноважений орган Німеччини листом від 28.01.2021 № Z 4215 F-1027/20-1 повідомив Держмитслужбу про результати перевірки та надіслав завірену копію сертифіката з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627 із відміткою про результат його перевірки. У відповіді зазначено, що даний сертифікат є автентичний, але зазначений у ньому товар не має преференційного походження відповідно до Угоди між Європейським Союзом та Україною та відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

На завіреній копії даного сертифікату від уповноваженого органу Німеччини, у 14 графі «Результати перевірки» відзначено, що він не відповідає вимогам щодо його достовірності та правильності інформації відображеної в ньому.

З огляду на наведене, в акті перевірки зазначено, що завезений позивачем товар не набув преференційного походження, що призвело до безпідставного застосування преференційного режиму оподаткування передбаченого для товарiв, які ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу.

Беручи до уваги зазначене, в акті перевірки митним органом зроблено висновок, що позивачем порушено:

- пункт 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-евро- середземноморськi преференцiйнi правила походження в частині відсутності підтвердження статусу преференцiйного походження товару, ввезеного за сертифікатом з перевезення товару EUR 1 вiд 09.09.19 № А 516627, як такого що походить з певної країни в розумінні цього Доповнення та підпадає під дію цієї Конвенції, частини 7 статті 36 та частини 1 статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на суму 51 273,48 грн;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 10254,69 грн.

На акт перевірки позивачем подані письмові заперечення, які були залишені відповідачем без задоволення, про що позивача повідомлено листом від 26.05.2021 (а.с. 46-48, 49-50).

На підставі висновків викладених в акті перевірки, 28.05.2021 митним органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 7 7.2 19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 64901,85 грн, у т.ч.: за податковим зобов`язанням у сумі 51273,48 грн та 12818,37 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 53-54);

- № 8 7.2 19, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на митну територію товарів на загальну суму 12818,36 грн, у т.ч. за податковим зобов`язанням у сумі 10254,69 грн та 2563,67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 55-56).

Вважаючи податкові повідомленнями-рішеннями протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

В силу частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною 1 статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

За змістом підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд зазначає, що у даній адміністративній справі суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

У відповідності до частин 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Положення МК України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України).

Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

З 01.01.2016 застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію) розділом IV "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Частинами 1-3 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (пункт 1 частини 3 статті 44 МК України).

Тобто, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

З матеріалів справи видно, що до митного оформлення позивачем надало сертифікат з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627. У вказаному сертифікаті зазначено, що країною походження товару, який був ввезений позивачем за поданою митною декларацією, є Європейський Союз.

Так, відповідно до частини 1 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Статтею 25 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Частиною 1 статті 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

За правилами частини 5 статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України, а також контролюючий має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Положеннями пункту 2 частини 2 статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Отже, проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України, можливе лише за умови, якщо інформація, що надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (далі - Порядок).

В силу пункту 5 розділу 2 названого Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 7 пункту 4 розділу 3 Порядку результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки не містяться докази умисного надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили недобір обов`язкових платежів під час митного оформлення.

Суд констатує, що зі змісту акту перевірки не можливо встановити, що спричинило перевірку достовірності сертифікату з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься в цьому документі, які обґрунтовані сумніви в достовірності такого документу, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту.

Разом з тим, користуючись своїм правом на застосування преференційного режиму ввезення товарів, що походять з Європейського Союзу, позивач подав до митного органу примірник сертифікату з перевезення товару та зазначив у відповідній графі про застосування преференції.

При цьому жодними нормативними актами не передбачено обов`язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій. На думку суду, у позивача не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Німеччини при оформлені експортної декларації.

За таких обставин, у позивача не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату з перевезення товару.

Доказів того, що сертифікат EUR.1, який надавався позивачем, скасований чи визнаний недійсним, відповідачем до суду не подано. Тому суд вважає, що він є чинними та єдиним документом, що підтверджує походження товарів з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів.

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності у позивача права на преференцію на підставі сертифікату з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627, суд зазначає наступне.

Стаття 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

З матеріалів справи видно, що висновок контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Німеччини від 28.01.2021 №Z4215F-1027/20-1, яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у вказаному сертифікаті.

Дослідженням листа – відповіді від 28.01.2021 №Z4215F-1027/20-1 встановлено, що уповноважений орган Німеччини листом від 28.01.2021 № Z 4215 F-1027/20-1 повідомив Держмитслужбу про результати перевірки та надіслав завірену копію сертифіката з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627 із відміткою про результат його перевірки. У відповіді зазначено, що доданий повторно документ, що підтверджує статус преференційного походження товару, є справжнім, але перераховані товари не є продуктами походження в значенні Угоди між Європейським Союзом та Україною в рамках Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

На завіреній копії сертифікату з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627 від уповноваженого органу Німеччини, у 14 графі «Результати додаткової перевірки» зазначено, що цей сертифікат видано митним органом, зазначеному в документі та дані викладені в документі є справжніми. Цей сертифікат не виконав вимог на предмет справжності та правильності даних, що містяться в ньому (див. примітки, що додаються) (а.с. 11, 27, 29).

З огляду на наведене, суд вважає, що вказаний лист уповноваженого органу Німеччини не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Німеччини до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними.

В матеріалах справи відсутні докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR 1 від 09.09.2019 № А 516627 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Водночас, в матеріалах справи міститься декларація постачальника товарів з преференційним статусом походження Додаток І до Регламенту (ЄС) №2015/2447 стосовно напівпричепу для перевезення вантажів, марки KRONE, модель SD, календарний рік випуску 2017, номер шасі НОМЕР_1 , згідно якої вказаний напівпричеп має сертифікати походження Європейського Союзу і відповідає правилам походження для преференції торгівлі, в т.ч. і з Україною (а.с. 35).

Згідно пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Під час розгляду справи по суті, відповідач не довів належними та допустимими доказами вини позивача у спірних правовідносинах.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд вважає, що позивач дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом з перевезення товарі EUR 1, виданим митним органом Німеччини, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення товару. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

Під час розгляду справи по суті суд також враховує, що позивачем було сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подано всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а сам сертифікат з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627 є чинним та не скасованим.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що товар, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією ІМ 40 ДЕ від 16.09.2019 №UA408010/2019/022634 на підставі сертифікату з перевезення товару EUR1 від 09.09.2019 № А 516627, є таким, що походить з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди. Тому оскаржувані податкові повідомлення № 7 7.2 19 та № 8 7.2 19 від 28.05.2021, винесені на підставі висновків акта перевірки від 28.04.2020 № 6/7.2-19/37272250, є протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 4540,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 255 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Буковинської митниці Держмитслужби № 7 7.2 19 від 28 травня 2021 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Буковинської митниці Держмитслужби № 8 7.2 19 від 28 травня 2021 року.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Велес Буковина” за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці судовий збір в сумі 4540,00 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Велес Буковина” (вул. Руська, 245, кв.14, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 37273350);

відповідач – Чернівецька митниця (вул. Руська, 248М, м. Чернівці, код ЄДРПОУ ВП 43971359).

Суддя В.К. Левицький