Рішення № 100280349, 12.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року справа № 580/5530/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м.Черкаси, далі – відповідач), в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника починаючи з 31.08.2020 – дня звільнення по день фактичного розрахунку – 28.07.2021 на користь позивача в сумі 76035 грн. 18 коп..

Ухвалою суду від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Позов мотивовано тим, що відповідач у день звільнення позивача зі служби своєчасно не виплатив йому заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час та індексацію грошового забезпечення, які, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 у справі №580/4526/20, виплачені позивачу лише 28.07.2021, тому позивач вважає, що відповідач має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що із прийняттям судового рішення, яким присуджено на користь позивача індексацію грошового забезпечення, положення ст. ст. 116, 117 КЗпП України не застосовуються.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач у період з 07.11.2015 по 31.08.2020 проходив службу в Кам`янському відділенні поліції Смілянського ВП ГУ НП в Черкаській області, однак при його звільненні зі служби в поліції відповідач не нараховував та не виплачував заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час, індексацію грошового забезпечення.

Позивач 15.10.2020 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про нарахування та виплату заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення.

Рішенням суду від 05.02.2021 у справі №580/4526/20, яке набрало законної сили 08.04.2021, позов задоволено частково: стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь позивача заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період із 01.03.2016 по 30.06.2016, серпень 2016 року, жовтень-грудень 2016 року, травень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-серпень 2019 року та лютий 2020 року в сумі 12487 грн. 20 коп.; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 01.11.2017 в сумі 2718 грн. 85 коп.

На виконання рішення суду від 05.02.2021 у справі №580/4526/20 відповідач 27.07.2021 нарахував та виплатив позивачу заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення, які позивачу були зараховані на його картковий рахунок 28.07.2021.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання проходження служби особами рядового начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 02.07.2015 №580-VІІІ «Про Національну поліцію».

Приписами статті 77 вказаного Закону врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.

Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Проте, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.

Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.

Відповідно до відомостей автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що позивач 15.10.2020 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про нарахування та виплату заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення (справа №580/4526/20).

Таким чином, з огляду на очевидну неспівмірність несвоєчасно виплачених сум при звільнені позивача з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям співмірості, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, виходячи з дати звернення позивача до суду за захистом порушеного права - 15.10.2020 та до дати проведенням остаточного розрахунку відповідачем 27.07.2021 – 195 робочих днів, тому позов в цій частині є частково обґрунтованим.

Таким чином, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.10.2020 по 27.07.2021.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.10.2020 по 27.07.2021, що складає 195 (сто дев`яносто п`ять) робочих дні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш