Ухвала суду № 100279166, 07.10.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6126/21

Провадження 2/127/1081/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2021 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі № 127/6126/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі № 127/6126/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Заява мотивована тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.06.2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі 556 800,00 грн. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі 51 460,00 грн.

Заявник зазначає, що предметом позову у даній справі відносно відповідача ОСОБА_1 являється матеріально – правова вимога про стягнення коштів в рахунок відшкодування витрат на поліпшення майна, а підставою є договір від 13.12.2018 року «Індивідуальний номер замовлення CQ-6243» укладений між ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_4 , згідно з яким виконавець зобов`язується організувати роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій. Разом з тим, п. 2.1 вказаного договору визначено, що вартість виробів становить 39 960 грн., а не 51 460 грн. про стягнення якої заявлено в позовних вимогах. При цьому в додатку до договору від 12.01.2019 року взагалі зазначено, що позивач зобов`язався сплачувати виконавцю ФОП ОСОБА_4 по 5 590 грн. протягом 5 місяців, що в своїй сукупності складає 27 950 грн.

Внаслідок чого накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 в межах 51 460 грн. являється безпідставним і порушує права відповідача ОСОБА_1 .

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечили щодо задоволення заяви.

Представник відповідача ОСОБА_3 при вирішенні клопотання поклалась на думку суду.

Представник заявника надав суду заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримує.

Треті особи в судове засідання не зявились.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.06.2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі 556 800,00 грн. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі 51 460,00 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Звертаючись до суду із даною заявою ОСОБА_2 не надав суду жодних належних та допустимих доказів наявності у ОСОБА_1 будь-якого нерухомого чи рухомого майна, банківських рахунків, грошових коштів. Отже, в матеріалах позовної заяви та заяви про забезпечення позову відсутні відомості на яке саме майно, яке належить відповідачу, позивач просить накласти арешт, відсутні відомості щодо вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт, у зв`язку з чим неможливо встановити, що накладення арешту на зазначене майно є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову є необґрунтованою та неконкретизованою, у заяві не вказано на яке саме майно необхідно накласти арешт, не вказано перелік належного відповідачу майна, на яке просить накласти арешт позивач та яке належить відповідачу на праві приватної власності.

Також позивачем не надано доказів того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки суд позбавлений можливості накласти арешт на все майно ОСОБА_1 без зазначення його індивідуальних ознак та враховуючи те, що позивачем в клопотанні про забезпечення позову належно не обґрунтовано необхідності забезпечення позову саме у спосіб накладення арешту на все майно відповідачу, у відповідача немає рухомого майна та виконання ухвали в цій частині неможливе, а тому суд задовольняє заяву ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що заява про скасування заходів забезпечення позову обґрунтована та підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі № 127/6126/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити повністю.

Скасувати частково заходи забезпечення позову, що були вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.06.2021 року по справі № 127/6126/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, а саме в частині накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі 51 460 (п`ятдесят одна тисяча чотириста шістдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя