Рішення № 100278644, 12.10.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3647/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком у невстановленому законом розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, як непрацюючому пенсіонеру, на загальних підставах, на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму, передбаченого законом, на визначений позивачем банківський рахунок, починаючи з 22.10.2019 року, з урахуванням загального страхового стажу 28 років 10 місяців 1 день, довідок про заробітну плату за період роботи з 1975 по 1993 роки, з проведенням оптимізації, показника середньої заробітної плати за 2016 - 2018 роки, підвищення до пенсії в розмірі 119,25 % за більш пізній вихід на пенсію, проведенням масових перерахунків та індексації пенсії за віком, на загальних підставах, виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 22.10.2019 року по 05.06.2021 року, на визначений позивачем банківський рахунок;

- відповідно до п.1 ч. 2 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення всієї суми боргу по пенсіях, починаючи з 22.10.2019 року по день фактичної виплати;

- відповідно до ч. 6 ст. 245, ч. 1 ст. 382 КАС України зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 15 жовтня 2019 року у відповідність до ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV і Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, від 25.11.2005 № 22-1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області через представника за довіреністю із заявою за формою дод. 3 до Порядку 22-1 про призначення пенсії за віком, на визначений позивачем банківський рахунок.

До заяви про призначення пенсії додані оригінали необхідних документів, в тому числі документи про стаж та заробітну плату, що сторонами не заперечується.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі № 540/2665/19 відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

З протоколу про призначення пенсії від 25.09.2020 року в особистому кабінеті пенсіонера на порталі ПФУ вбачається, що пенсія позивачу призначена на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-12 в розмірі 56 грн., з доплатою до розміру мінімальної пенсії, без урахування наданих позивачем документів про заробітну плату і страховий стаж (проставлені в протоколах як "0,00000"), підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію, без проведення масових перерахунків пенсії за віком на загальних підставах.

У той же час, пенсія за віком повинна бути призначена і виплачуватися позивачу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням загального страхового стажу, довідок про заробітну плату, з розрахунку показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки, не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму, передбаченого законом, підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію, проведення масових перерахунків пенсії за віком, на загальних підставах, з виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, за період з 22.10.2019 року до моменту фактичної виплати затриманої пенсії - 05.06.2021 року, на визначений заявником банківський рахунок.

23 червня 2021 року позивач повторно звернулася до відповідача в особистому кабінеті на порталі ПФУ із заявою про виплату пенсії за віком у встановленому законом розмірі, відповідно до Закону № 1058-IV, починаючи з 22.10.2019 року з урахуванням загального страхового стажу, довідок про заробітну плату, показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки, проведення масових перерахунків пенсії за віком, на загальних підставах, підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію, з виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, за період з 22.10.2019 року по 05.06.2021 року, на зазначений заявником банківський рахунок (дод. 8).

Листом відповідача від 07.07.2021 року в задоволенні заяви відмовлено у зв`язку з тим, що довідки про заробітної плати за період роботи заявника з 1975 року по 1993 рік видані організацією, що знаходиться на території Автономної республіки Крим.

Таким чином, призначивши і виплачуючи позивачеві пенсію за віком, починаючи з 22.10.2019 року на підставі Закону № 1788-12, замість застосування норм Закону № 1058-IV, без урахування страхового стажу, довідок про заробітну плату за період роботи з 1975 по 1993 роки, показника по заробітній платі за 2016-2018 роки, підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію, проведення масових перерахунків пенсії за віком, на загальних підставах, компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, починаючи з 22.10.2019 року до моменту її фактичної виплати, відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами Україна, і такі дії відповідача повинні бути визнані протиправними.

Ухвалою від 27.07.2021 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Позивач вимоги суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 02.08.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 04.10.2021 року.

20.08.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що на виконання рішення суду від 13.02.2020, яке набрало законної сили 02.09.2020, призначено пенсію, як непрацюючому пенсіонеру ОСОБА_1 з 22.10.2019 року. Розрахунок пенсії проведено із врахуванням стажу роботи - 28 років 10 місяців 1 день.

При виконанні рішення суду, Управлінням у вересні 2020 року проведено нарахування пенсії за віком ОСОБА_1 з 22.10.2019 року, але виплату пенсії не проведено. Підставою не виплати пенсії позивачці стала відсутність заяви про виплату пенсії або грошової допомоги.

Листом від 28.09.2020 № 2100-0322-8/40230 Управлінням було повідомлено позивачку про необхідність надання заяви на відкриття банківського рахунку. Лише 05.05.2021 позивачкою надіслано до Управління заяву про виплату пенсії або грошової допомоги, поточний рахунок відкрито у ОПЧ ТВБВ10021/159 смт. Велика Лепетиха, Херсонського обласного управління AT ''Ощадбанк".

В червні 2021 року позивачка отримала доплату з жовтня 2019 по травень 2021 включно у розмірі 32708,52 грн. та основний розмір пенсії за червень 2021 року - 1769,00 грн.

Пенсійні кошти зараховуються кожного 5 числа на особистий рахунок пенсіонера до банківської установи Ощадбанк.

Рішення суду від 13.02.2020 по справі № 540/2665/19 виконаним в повному обсязі відповідно до покладених на Головне управління зобов`язань.

Щодо врахування довідок про заробітну плату за період з 1975 по 1993 роки при обчисленні пенсії відповідач повідомляє наступне. Провести обчислення пенсії із врахуванням довідок про заробітну плату за період з 1975 по 1993 від 04.04.2019 № 380-384, виданих Государственным унитарным предприятием "Севастопольский морской завод имени Серго Орджоникидзе" (мовою документу) м. Севастополь, не можливо.

Оскільки Управлінням при обчисленні позивачці пенсії довідки про заробітну плату не враховувались, відсутні будь-які підстави для проведення оптимізації та застосування показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки.

Щодо виплати пенсії у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, відповідач зазначає таке. Згідно із частиною 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, в за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, зазначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Починаючи з 01.10.2011, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 10 місяців 1 день (згідно наданих копій документів).

За кожний повний рік страхового стажу понад 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом 1 частини 1 зазначеної статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Тобто вимоги позивачки щодо виплати пенсії розмірі не меншому за прожитковий мінімум є безпідставними.

Щодо проведення індексації, відповідач вказує наступне. Механізм проведення індексації грошових доходів населення визначений Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами).

У разі настання підстав для проведення індексації пенсії, нарахування індексації пенсії провадиться автоматизованим способом. В залежності від місяця підвищення пенсії кожного пенсіонера, з урахуванням індексу споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 77 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 і від 09.12.2015 року № 1013" передбачено, що в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення - індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Вищезазначені норми законодавства щодо індексації пенсії застосовувались до 01.10.2017, а з 01.10.2017 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017 їх індексація не здійснюється. Крім того, частину 1 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.10.2017 виключено.

Щодо компенсації, відповідач зазначає таке. Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інше.

Оскільки рішення суду від 13.02.2020 виконано своєчасно та в повному обсязі немає підстав для розрахунку компенсації згідно чинного законодавства.

Ухвалою суду від 21.09.2021 року адміністративну справу вирішено розглядати в режимі відеоконференції.

04.10.2021 року представник позивача надав клопотання про закінчення підготовчого провадження та розгляд справи по суті.

Представник відповідач не заперечує проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 04.10.2021 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з приписами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.

22.10.2019 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявами про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надано: копію паспорту для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданого 23.07.2019 року (строк дії до 23.07.2029 р.), довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку, диплом про навчання, довідку про стаж від 11.03.2019 № 012-155, видану "Севастопольським морським заводом ім. С. Орджонікідзе", довідки про заробітну плату від 04.04.2019 року № 380, № 381, № 382, № 383, № 384, видані "Севастопольським морським заводом ім. С. Орджонікідзе", декларацію про відсутність громадянства Російської Федерації від 10.04.2019 року, довідку про зняття з місця реєстрації у м. Сімферополі від 01.03.2019, довідку про належність до громадянства України від 12.03.2019 р. № 6164/19-530-зг-63, витяг з ЄДР від 23.04.2019 року, довідку про неотримання пенсії в Російській Федерації, заяву про відкриття банківського рахунку.

25.11.2019 року ГУ ПФУ в Херсонській області рішенням за № 212850003678, відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яке обґрунтовано тим, що на дату звернення не надано паспорту громадянина України; при зверненні до територіального органу ПФУ не надано документ з відміткою про реєстрацію місця проживання.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком № 212850003678 від 25.11.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду від 13.02.2020 року, яке набрало законної сили 02.09.2020 року, ОСОБА_1 призначено пенсію, як непрацюючому пенсіонеру з 22.10.2019 року на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 56 грн., з доплатою до розміру мінімальної пенсії, без урахування наданих позивачем документів про заробітну плату і страховий стаж (проставлені в протоколах як "0,00000"), підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію, без проведення масових перерахунків пенсії за віком на загальних підставах.

23 червня 2021 року позивач повторно звернулася до відповідача в особистому кабінеті на порталі ПФУ із заявою про виплату пенсії за віком у встановленому законом розмірі, відповідно до Закону № 1058-IV, починаючи з 22.10.2019 року з урахуванням загального страхового стажу, довідок про заробітну плату, показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки, проведення масових перерахунків пенсії за віком, на загальних підставах, підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію, з виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, за період з 22.10.2019 року по 05.06.2021 року, на зазначений заявником банківський рахунок.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 07.07.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що до заяви про призначення пенсії надані довідки про заробітну плату від 04.04.2019 року № 380-384 за період роботи з березня 1975 по жовтень 1993 року, видані державним унітарним підприємством "Севастопольський морський завод імені С.Орджонікідзе". Врахувати довідки, видані установами та організаціями, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим неможливо, оскільки пунктом 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим є тимчасово окупованою територією.

Відповідно до пункту 2, 3 статті 9 вищевказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи чи особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або вищевказаними особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Пенсію обчислено без урахування заробітної плати при страховому стажі 28 років 10 місяців 01 день.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону від 03.10.2017 № 2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" після 01.10.2017 пенсії призначаються у розмірі неменшому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом.

Відповідно розмір пенсії складає з 22.10.2019 - 1564,00 грн., з 01.12.2019 - 1638,00 грн., з 01.07.2020 - 1712,00 грн., з 01.12.2020 - 1769,00 грн., з 01.07.2021 - 1854,00 грн.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) .

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Приписами ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1)

Згідно п. 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Відповідно п. 2.23 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надано довідки про заробітну плату від 04.04.2019 року № 380, № 381, № 382, № 383, № 384, видані "Севастопольським морським заводом ім. С. Орджонікідзе".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно з статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав ніяким чином не легітимізує таку владу.

Крім того, суд також вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 420/2319/16-а, від 21.02.2020 у справі № 701/1196/16-а, від 18.03.2020 у справі № 243/6299/17.

Суд встановив, що позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, відповідно до поданих нею довідок про заробітну плату для розрахунку пенсії від 04.04.2019 року № 380, № 381. № 382, № 383,№ 384, виданих державним унітарним підприємством "Севастопольський морський завод імені Серго Орджонікідзе".

Суд встановив, що вказані довідки видані установою, що знаходиться та здійснює свою діяльність на окупованій території.

Втім, на думку суду, визнання таких довідок відповідачем необхідне для захисту гарантованого пенсійним законодавством права позивача на перерахунок пенсії, яка на даний час позбавлена у будь-який інший спосіб можливості отримати такі довідки від належної установи.

Неможливість пенсійного органу здійснити перевірку вищезазначених довідок, не може бути підставою для позбавлення права позивача на отримання пенсії з урахуванням заробітної плати.

Оскільки Управлінням при обчисленні позивачу пенсії довідки про заробітну плату не враховувалися, тому вимоги для проведення оптимізації та застосування показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки є передчасними та не підлягають задоволенню.

Щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону №1058-IV, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону № 1058-IV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

Відповідно ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Дослідженням трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що під записом № 13 значиться, що позивач звільнилася за власним бажанням 30.11.1998 року. Після 30.11.1998 року інші записи у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні. Тобто останній запис про трудову діяльність ОСОБА_1 занесено, коли останній було 47 років.

Позивачем не надано належних, достовірних, достатніх письмових доказів визначених ст.ст. 72-76 КАС України про трудову діяльність після досягнення пенсійного віку.

Таким чином, вимога щодо встановлення підвищення в розмірі 119,25 % позивачу відповідно за більш пізній вихід на пенсію є безпідставною, оскільки таке підвищення встановлюється лише пенсіонерам, які після досягнення пенсійного віку продовжували працювати та набули страховий стаж.

Щодо позовної вимоги виплатити компенсації втрати доходу за затримку виплати пенсії за період з 22.10.2019 року по день фактичної виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 цього ж Закону встановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року було прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до п. 1 вказаного Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що компенсація можлива лише в тому разі, коли пенсія нарахована, але не виплачена.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 13.02.2020 року у справі № 540/2665/19, яке набрало законної сили 02.09.2020, призначено пенсію, як непрацюючому пенсіонеру ОСОБА_1 з 22.10.2019 року. Розрахунок пенсії проведено із врахуванням стажу роботи - 28 років 10 місяців 1 день.

У червні 2021 року позивачу виплачено доплату з жовтня 2019 по травень 2021 включно у розмірі 32708,52 грн. та основний розмір пенсії за червень 2021 року - 1769,00 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та враховуючи ту обставину, що виплата пенсії позивачу здійснена в червні 2021 року, суд зазначає про наявність підстав для компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 22.10.2019 року по 05.06.2021 року.

Разом з тим, вимога позивача про нарахування та виплату пенсії не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму, на визначений позивачем банківський рахунок, з врахуванням страхового стажу 28 років 20 місяців 01 день, проведенням перерахунків та індексації не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є протиправні дії відповідача щодо призначення пенсії без врахування довідок про заробітну плату за період роботи з 1975 по 1993 роки, а не дії, пов`язані з наслідками перерахунку та виплати пенсії, тому вимоги позивача у цій частині позову є передчасними.

Щодо вимог в частині допущення до негайного виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення всієї суми боргу по пенсіях, починаючи з 22.10.2019 року по день фактичної її виплати, суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки предметом спору у даній справі є правомірність дій відповідача щодо призначення пенсії без врахування заробітної плати, зазначеної у вищезазначених довідках, а не присудження позивачам виплати пенсії, то суд приходить до висновку про відсутність визначених ст. 371 КАС України підстав для звернення рішення у даній справі до негайного виконання.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в 14-денний термін подати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1-3 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2270,00 гривень.

Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ухвали суду від 02.08.2021 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору у сумі 908,00 грн. за подання даного позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тому судовий збір у сумі 454,00 грн. підлягає стягненню у дохід Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком у невстановленому законом розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком, як непрацюючому пенсіонеру, на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням довідок про заробітну плату за період роботи з 1975 по 1993 роки, видані державним унітарним підприємством "Севастопольський морський завод імені Серго Орджонікідзе", від 04.04.2019 року № 380, № 381, № 382, № 383, № 384, з виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 22.10.2019 року по 05.06.2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) за рахунок бюджетних асигнувань у дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Варняк

кат. 112010200