Рішення № 100278545, 12.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 року № 520/11758/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заічко О.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудус» (Гімназійна набережна, б. 18а, оф.306, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 41233942) до Головне управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Вудус», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови зупинення дії постанови та стягнення розміру сплачених судових витрат.

В обґрунтування позову зазначив, що спірна постанова відповідача № ХК28416/1184/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24.05.2021 року про накладення штрафу містить посилання на те, що працівників фактично було допущено до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивач вказував, що укладені договори мають характер цивільно-правових відносин, вказані договори укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними та декілька працівників взагалі прийшли на «співбесіду» та відповідачем безпідставно притягнуто його до відповідальності та застосовано штраф за відсутності об`єктивних підстав для його застосування, просить скасувати оскаржувану постанову відповідача як незаконну та необгрунтовану.

По справі відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу та отримана ним.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що відповідач під час спірних правовідносин діяв в межах чинного законодавства України.

Згідно зі статтею 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї з сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог статті 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Г оловним управлінням Держпраці у Харківській області з 19.03.2021 року було здійснено інспекційне відвідування товариство з обмеженою відповідальністю «Вудус» (далі –ТОВ «Вудус»), за результатами якого складено акт інспекційного відвідування № ХК28416/1184/НД/АВ від 01.04.2021 року (а.с.5-15 ).

Висновками вказаного акту встановлено порушення ТОВ «Вудус» частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме: фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Головним управлінням Держпраці у Харківській області також було винесено постанову про накладання штрафу № ХК28416/1184НД/АВ/ТД -ФС від 24.05.2021 року у розмірі 780000,00грн. (а.с.19-38).

Позивач, не погодившись з зазначеною постановою № ХК28416/1184НД/АВ/ТД -ФС від 24.05.2021 року про накладення штрафу звернувся до суду про її оскарження.

По суті спірних відносин, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Управління Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року № 84, Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Положеннями частини сьомої статті 7 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про охорону праці», державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює в тому числі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Аналізуючи висновок акту інспекційного відвідування № ХК28416/1184/НД/АВ від 01.04.2021 року року про те, що позивач порушив вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України, яке виразилось у фактичному допущенні працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною першою статті 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, нормами частин першої та третьої статті 24 КЗпП України встановлено два окремі юридичні факти, з якими пов`язується виникнення трудових правовідносин - укладення трудового договору і фактичний допуск працівника до роботи.

Як встановлено абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Зважаючи на вищевикладене, суд звертає увагу на те, що за приписами статей 24 та 265 КЗпП України відповідальність роботодавця наступає тільки у разі фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 усно повідомив,що працює на підприємстві ТОВ «Вудус».

ОСОБА_2 усно зазначив, що проходить стажування, перший день на ТОВ «Вудус».

ОСОБА_3 , усно повідомив,що проходить стажування.

ОСОБА_4 , усно повідомив що працює на підприємстві ТОВ «Вудус», півтора тижня.

ОСОБА_5 ,усно повідомив що працює на підприємстві ТОВ «Вудус» перший день.

ОСОБА_6 , усно повідомив що працює на підприємстві ТОВ «Вудус» пів місяця на випробувальному строку, згодом керивництво обяцяло його оформити офіційно.

ОСОБА_7 , усно повідомив що працює на підприємстві ТОВ «Вудус»,другий місяць ніби то за трудовим договором.

ОСОБА_8 , усно повідомив що працює на підприємстві ТОВ «Вудус», випробувальний термін, документи про працевлаштування не підписував.

ОСОБА_9 , усно повідомив що працює на підприємстві ТОВ «Вудус», був зафіксований під час виконання роботи (шиття).

ОСОБА_10 , усно повідомив що проходить стажування на підприємстві ТОВ «Вудус».

ОСОБА_11 , усно повідомив що працює на підприємстві ТОВ «Вудус», мінше місяця, заробітну плату не отримував.

Вказане зафіксовано засобами відеотехніки, що підтверджується приєднаним до матеріалів справи СD-диском з відео інспекційного відвідування, як додаток до вищезазначеного Акту інспекційного відвідування.

Суд зазначає, що право фіксувати інспекторами праці проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки передбачено пунктом 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №823.

Отже, самим позивачем під час інспекційного відвідування підтверджено відсутність оформлених трудових відносин з вищезазначеними працівниками.

Матеріалами справи також не підтверджено наявності між позивачем та зазначених в акті працівників,будь-яких цивільно-правових відносин.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Як вже зазначалось, визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. При цьому на підприємстві видається наказ на прийом на роботу згідно штатного розпису, в трудовій книжці робиться запис про прийом на роботу, працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, зарплата в штатному розписі, періодичність виплати - регулярно (двічі на місяць), обов`язкові соціальні гарантії, обов`язок з охорони праці покладено на роботодавця, працівник має відповідальність (дисциплінарну, матеріальну).

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на те, що вказані ознаки укладення трудового договору відсутні на підприємстві.

Таким чином, суд погоджується з висновками інспекційного відвідування позивача щодо порушення ним частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме фактичний допуск зазначених в акті працівників . без належного оформлення трудових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудус» до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання про(юридична адреса Гімназійна набережна, б. 18а, оф.306, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 41233942) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.