Рішення № 100278514, 29.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 р. № 520/15249/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костюшко О.В.,

представника позивача - Прокопченко К.А.,

представника відповідача - Лук`янцева С.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00054400720, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області 19.04.2021; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00054410720, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області 19.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення винесені відповідачем всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими з дотриманням вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 29.03.2021 №5196/20-40-07-20-08/ НОМЕР_1 , згідно висновків якого позивачем порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 849840 грн; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України в результаті чого, завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за грудень 2020 року в сумі 79614 грн. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками ТОВ «ВІЛЛ ТОРГ», TOB «САРЕКС ГРУП 2000», TOB «ХК БРИЗ», ТОВ «БК ХАУЗ-БУД», ТОВ «БОНСПЕЦ-СЕРВІС», TOB «ВЕРЮ ТРЕЙД», TOB «НЕСОН», ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ», ТОВ «САРМАТ ІНВЕСТ», ТОВ «ЕЛЕРОН НВП», ТОВ «МИРУС», ТОВ «БАЙЕРСЕРВИС», ТОВ «АНТИКАТОРГ», ТОВ «АККОРДСТАР», ТОВ «ТЕХПОСТA4АННЯ» за січень 2018 року - грудень 2020 року на суму 929454 гривень.

За результатами вказаної перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00054400720, згідно якого податковим органом за порушення п. 198.1., 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 849840,00 грн та за підставі абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 25% - 212460,00 грн, що разом складає 1062300,00 грн; №00054410720, згідно якого податковим органом за порушення п. 198.1., 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 79614,00 грн.

Так, позивачем було подано скаргу до ДПС на вказані рішення, які, за результатами розгляду скарги були залишені без змін відповідно до рішення ДПС «Про результати розгляду скарги» від 08.07.2021, яке отримано ФОП ОСОБА_1 15.07.2021, що підтверджується даними офіційного веб сайту ПАТ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення.

Позивач не погоджуючись з протиправними діями відповідача звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Так, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності з 05.02.2003. Позивач є платником ПДВ з 18.09.2003.

08.01.2014 позивачу видано посвідчення про реєстрацію особи, яка здійснює господарську діяльність з виробництва та маркування дерев`яного пакувального матеріалу №395, присвоєно код 20004.

Основним видом діяльності є виробництво дерев`яної тари (код КВЕД 16.24), а також оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49).

Для провадження господарської діяльності - виготовлення дерев`яної тари позивач використовує на праві оренди нерухоме майно - будинок з підсобними (допоміжними) приміщеннями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 250 кв.м., що підтверджується договором оренди №01/01/18 від 03.01.2018.

Здійснюючи господарську діяльність позивач придбаває складові для виробництва піддонів (пиломатеріал, лісопродукція, цвяхи) у суб`єктів господарювання: TOB «АВЮН ГРУП», ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ», TOB «САРМАТ IHBECT», TOB «НЕСОН», TOB «УЛЬТРА-ІНВЕСТ», TOB «КАПІТАЛ ПЛАТІНУМ», TOB «БОНСПЕЦ-СЕРВІС», TOB «ХК БРИЗ», ТОВ «ВІЛЛ ТОРГ».

Умови поставки - склад продавця.

Транспортування придбаного позивачем товару здійснюється за його рахунок перевізником - ФОП ОСОБА_2 , відповідно до умов договору надання автомобільних послуг з грузоперевезень від 03.01.2018. Погрузка товарів здійснюється силами та за рахунок продавців, як передбачено договорами поставки.

Розвантаження товару здійснювалось силами контрагентів, які надавали послуги з виготовлення піддонів відповідно до умов договорів про надання послуг.

Також, для виробництва піддонів позивач уклав відповідні договори про надання послуг з виготовлення піддонів, здійснення вантажно-розвантажувальних робіт з контрагентами: TOB «ТЕХ ПОСТАЧАННЯ», ТОВ «БАЙЕРСЕРВІС», ТОВ «АНТИКАТОРГ», TOB «САРМАТ ІЙВЕСТ», ТОВ «ЕЛЕРОН НВП», ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ», ТОВ «НЕСОН», ТОВ «АККОРДСТАР», TOB «ВЕРІС ТРЕЙД», ТОВ «МИРВУС», ТОВ «БК ХАУЗ-БУД», TOB «ХК БРИЗ», TOB «САРЕКС і ГРУП 2000». Вказані контрагенти здійснювали розвантаження матеріалів для піддонів, які були попередньо придбані позивачем.

Послуги з виготовлення піддонів надавались безпосередньо на території позивача - Харківська обл., Ізюмський район, с. Капитолівка, вул. Індустріальна, 7. За вказаною адресою також здійснювалось зберігання придбаної та виробленої продукції.

Послуги з виробництва піддонів надавались виключно з матеріалів позивача.

В подальшому позивач реалізовував піддони іншим суб`єктам господарювання, транспортування здійснювалось за рахунок позивача, відповідно до договорів поставки. Навантаження піддонів здійснювалась контрагентами, які надавали послуги з виробництва піддонів. Відповідні документи були надані перевіряючим під час здійснення перевірки.

Однак, фахівці податкового органу дійшли висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В обґрунтування таких висновків зазначено, що у контрагентів відсутня достатня кількість працівників для здійснення діяльності, не подано звітність 1 ДФ, не підтверджено їх місцезнаходження, за аналізом баз даних ДПС відсутні приміщення, у зв`язку з чим контрагенти фактично не могли і не здійснювали постачання за перевіряємі періоди.

Контролюючий орган дійшов висновків, що контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

При цьому, суд звертає увагу, що посадові особи відповідача дійшли висновку, що вищевказаними контрагентами податкові накладні складанні з порушенням норм п.п. «а»/«б» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абзаців перших пп. 201.1, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що припущення фахівців податкового органу спростовуються вищевказаними документами, які свідчать про реальність господарських операцій.

Крім того, всі контрагенти позивача, вказані в акті перевірки та є діючими підприємствами на сьогоднішній день.

Податковим органом не наведено також відомостей про наявність вироків відносно посадових осіб контрагентів, які б підтверджували факт фіктивного підприємництва по взаємовідносинам з позивачем.

Аналіз складеного контролюючим органом акту перевірки, не доводить, що на момент проведення господарських операцій контрагенти ФОП ОСОБА_1 були фіктивними підприємствами; вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. Також контролюючим органом не наведено жодних суттєвих порушень форми чи змісту первинних документів.

Суд зазначає, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто відносини саме між ФОП ОСОБА_1 та її контрагентами.

Більш того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Булвес АД проти Болгарії» зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В свою чергу, фахівці податкового органу належним чином не дослідили господарські операції безпосередньо між позивачем та його контрагентами, що призвело до прийняття неправильних висновків, висвітлених в Акті перевірки та, як наслідок, прийняття незаконних рішень.

Крім того, суд зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі КАС №804/8627/16 від 13.02.2018 посилання відповідача на невідображення податкових зобов`язань контрагентом позивача як на підставу для висновку про неправомірність формування податкового кредиту ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» судин обґрунтовано відхилили, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, суд зазначає, що відповідно до ч.1 , 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її Закінчення.

Відповідно до п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції І складання первинного документа.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України. Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України - податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необхідних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

На підставі п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Суд зазначає, що враховуючи факт здійснення надання послуг та їх оплати, наявність всіх належних первинних документів, позивачем правомірно враховано суми ПДВ у складі податкового кредиту у перевіряємому періоді.

Відповідно до пп. 177.4.1. п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Згідно з пп. 177.4.5. п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно з п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У зв`язку з тим, що позивачем були понесені витрати безпосередньо в межах здійснення господарської діяльності, то вказані витрати входять до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

Таким чином, висновки Акту перевірки про, допущення позивачем порушень податкового законодавства із вищевказаним контрагентом щодо нереальності здійснення господарських операції та заниження податкового зобов`язання зі сплати ПДВ, ПДФО та військового збору є необґрунтованими та неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У судовому засіданні відповідачем не доказано правомірності прийнятих ним рішень, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена їх протиправність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00054400720, №00054410720 від 19.04.2021 прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 11350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби (ЄДРПОУ 43983495).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2021 року.

Суддя М.М.Панов