Рішення № 100278368, 11.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 жовтня 2021 року № 520/11993/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Захисників України, буд. 7/8, 10 пов., м. Харків,61001, код ЄДРПОУ 34952461), третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправною та скасування постанови,

установив

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2021 № ВП 65642022; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2021 № ВП 65642022

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження за вимогою про сплату боргу (недоїмки), оскільки остання пред`явлена до примусового виконання з пропущенням строку , встановлено ст.12 Закону України «Про виконавче провадження»; також позивачем зазначено , що відповідач не направив на його адресу постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, правом подання відзиву на позов не скористався, отже, з урахуванням положень ст.165 КАС України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Третя особа ухвалу про відкриття провадження отримала, правом подання пояснень по суті позовних вимог не скористалась.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

12.11.2019 року ГУ ДПС у Харківській області відносно позивача винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у розмірі 35588.74 грн. № Ф-23901-57 У.

02.06.2021 вказана вимога скерована до Московського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) для примусового виконання.

Постановою відповідача від 03.06.2021 № ВП 65642022 за вказаною вимогою відкрито виконавче провадження.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII; в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ,визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

В свою чергу, статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Тобто, при надходженні виконавчого документа виконавець має перевірити відповідність даного документа вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження". У разі недотримання таких вимог, вимога про сплату боргу повертається стягувачу без прийняття до виконання відповідно до четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

В свою чергу, частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вимоги до виконавчого документа, а саме, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Отже, при надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов`язаний перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника.

Таким чином, у випадку, якщо виконавчий документ відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавцем приймається до виконання такий документ та виноситься постанова про відкриття виконавчого провадження.

Продовжуючи розгляд справи суд зазначає, що згідно зі статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (зі змінами) вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності) (п. 5 пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що вимога про сплату недоїмки набуває чинності (є узгодженою) після закінчення десятиденного строку, який обчислюється з дня отримання вимоги платником або, у разі її оскарження, з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду.

У вимозі ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-23901-57У вказано, що вона набула статусу узгодженої 25.05.2021 року (п.5 вимоги).

За змістом частин першої, другої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який може бути пред`явлений до примусового виконання шляхом подання відповідної заяви стягувачем протягом трьох місяців, які обчислюються з дня набрання такою вимогою законної сили.

В свою чергу, заява ГУ ДПС у Харківській області про пред`явлення до примусовому виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-23901-57У датована 27.05.2021, а зареєстрована відповідачем 02.06.2021.

Отже з урахуванням дати набуття вимогою статусу узгодженої 25.05.2021 суд дійшов висновку, що вона пред`явлена до примусовому виконання з дотриманням тримісячного строку, визначеного ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також зазначає, що у державного виконавця відсутні повноваження здійснювати додаткову перевірку дати набрання виконавчим документом чинності, яка вказана у ньому.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови з підстав відкриття виконавчого провадження за вимогою, за якою сплинув строк пред`явлення до примусового виконання.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині ненанправлення на адрес позивача постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Частиною першою та п`ятою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі також - «документи виконавчого провадження») доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Згідно вимоги про ГУ ДПС у Харківській області від 12.11.2020 № Ф-23901-57 У та заяві про відкриття виконавчого провадження адресою боржника вказано - АДРЕСА_2 .

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 надав оцінку правильності тлумачення положень статті 24 Закону № 1404-VIII в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Відсутність прямого обов`язку виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невстановлення фактичної адреси місця проживання боржника у справі та скерування на вказану адресу постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Позов – задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнання протиправною бездіяльність Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо не встановлення фактичної адреси місця проживання ОСОБА_1 та не направлення на вказану адресу постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2021 № ВП 65642022.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) сплачену суму судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.