Рішення № 100278173, 11.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 р. справа № 520/14345/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 19.07.2021 №63012300009180 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 26.07.2010 прийняте за результатом розгляду заяви від 23.06.2021;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 23.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 26.07.2010 прийняте за результатом розгляду заяви від 23.06.2021, оскільки жодної норми закону, якою б передбачалась можливість відмови позивачу у видачі посвідки на постійне проживання, відповідачем не зазначено.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Від представника відповідача через канцелярію суду наданий відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що відповідач діяв в межах чинного законодавства України, та посилаючись на правомірність винесеного рішення. Крім того, зазначив, що прийняв відповідне рішення на підставі отриманої відповіді від Головного управління ДМС в Одеській області на свій запит щодо позивача.

Представник позивача скористався своїм процесуальним правом та надав до суду відповідь на відзив, в якій додатково аргументував доводи, викладені в позовній заяві.

Третя особа - Головне управління ДМС в Одеській області надало до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначило, що посвідка на постійне місце проживання була видана громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнаму ОСОБА_1 як неповнолітньому сину ОСОБА_1 , якому було надано дозвіл на імміграцію в Україну. Однак, 26.06.2020 суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення про відмову в обміні посвідки на постійне проживання в Україні матері позивача – ОСОБА_2 . Враховуючи вищевказані обставини, третя особа вважає рішення, прийняте Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області від 19.07.2021 №63012300009180 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 правомірним.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 26.07.2010 позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , терміном дії безстроково.

12.10.2018 зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2021 громадянин В`єтнаму ОСОБА_1 , відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №321 від 25.04.2018 звернувся до Слобідського РВ у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про оформленні нової посвідки на постійне проживання в Україні у вигляді картки, що містить безконтактний електронний носій, замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 26.07.2010 у зв`язку із досягненням 25-річного віку.

Відповідачем в ході вивчення матеріалів справи позивача встановлено, що вказану посвідку заявнику було видано в місті Одеса. З метою дотримання положень Порядку №321 від 25.04.2018, відповідачем було направлено запит до Головного управління ДМС в Одеській області.

Відповідно до відповіді на запит, Головне управління ДМС в Одеській області повідомило відповідача, що громадянин В`єтнаму ОСОБА_1 отримав посвідку на постійне місце проживання в Україні разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 . Крім того, зазначено, що перевіркою справи виявлено, що дозвіл на імміграцію в Україну підлягає скасуванню.

З письмових пояснень третьої особи судом встановлено, що рішенням Головного управління ДМС в Одеській області від 26.06.2020 №5103200003379 матері позивача ОСОБА_2 було відмовлено в обміні посвідки на постійне проживання в Україні.

На підставі вищевказаних обставин, Головним управлінням ДМС в Харківській області прийнято рішення від 19.07.2021 №63012300009180 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 26.07.2010 з посиланням на п.п. 11 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №321.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" - іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" - іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про імміграцію" (в редакції, на час видачі посвідки позивачу) посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 25.04.2018 р. затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок № 321).

Згідно п. 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно п.п. 5 п. 7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється, зокрема, у разі досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Відповідно до п.п. 16-18 Порядку №321 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування/проживання в Україні.

У разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

У разі коли у зв`язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства.

За змістом п. 40 Порядку №321, для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні заяви для обміну посвідки надано визначені Порядком № 321 документи. Відповідач доказів протилежного не надав.

За змістом п. 21 Порядку №321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 - 34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.

Згідно п. 22 Порядку № 321, у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 44 Порядку, у разі коли втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана іншим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається запит.

Перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі “Службові відмітки” заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.

За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

Після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Згідно п. 5 Порядку №321 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

Згідно п. 63 Порядку №321 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не видане позивачу в строки передбачені п.63 Порядку №321, про що доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно змісту рішення, підставою для відмови в обміні посвідки відповідачем зазначено п.п. 11 п.62 Порядку № 321.

Відповідно до пп. 11 п. 62 Порядку №321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а визначив, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Проте, оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування, оскільки суб`єктом владних повноважень вказано лише пп. 11 п. 62 Порядку №321, який визначає в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд бере до уваги п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

До того ж, на законодавчому рівні розмежовуються поняття обмін посвідки та її оформлення. Під різне нормативне регулювання підпадає як порядок розгляду заяви, так і підстави для прийняття рішення і кінцевий результат розгляду заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою саме про обмін посвідки на постійне проживання, додавши до заяви перелік документів, визначений п. 40 цього Порядку.

Суд зазначає, що приписи Порядку № 321 не надають право відповідачу при розгляді заяви про обмін посвідки перевіряти обґрунтованість підстав її оформлення.

Згідно п.73 Порядку № 321, у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку, посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

Матеріали справи не містять доказів проведення службової перевірки за фактом безпідставного оформлення та видачі позивачу посвідки на постійне проживання; визнання недійсною посвідки на постійне проживання позивача.

Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права.

Відповідно до ст.ст. 2 ч. 3 п. 1 КАС України верховенство права є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 6 ч. ч. 1, 2 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "належного урядування". У рішенні по справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). З іншого боку, потреба виправити помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки". Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 19.07.2021 №63012300009180 прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Згідно з абзацом 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17 Верховний Суд зазначив, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 10.03.2021 по справі №240/82/19.

Враховуючи те, що наведене вище оскаржуване рішення відповідача є таким, що підлягає скасуванню, суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача, який забезпечить поновлення порушеного права буде саме зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 23.06.2021.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень статті 139 КАС України

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460), третя особа: Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області (вул. Преображенська, буд. 44, м. Одеса, 65014, ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 19.07.2021 №63012300009180 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 26.07.2010 прийняте за результатом розгляду заяви від 23.06.2021.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) здійснити оформлення та видачу громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 23.06.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова