Рішення № 100278077, 12.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 жовтня 2021 р. Справа № 520/13755/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Малоданилівської селищної ради (вул. Ювілейна, буд. 5,смт. Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, 62343, код ЄДРПОУ 04398790) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Малоданилівської селищної ради, у якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати Рішення позачергової XIII сесії VІІІ скликання Малоданилівської селищної ради №2 від 29.06.2021, яким рішення XII сесії Малоданилівської селищної ради VIII скликання від 29.06.2021 №74 "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 " вважати таким, що втратило чинність, в зв`язку з невідповідністю місця розташування вимогам законів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі у відповідності до положень ст. 257 КАС України.

В обґрунтування позову вказано, що рішенням XII сесії Малоданилівської селищної ради VIII скликання від 29.06.2021 №74 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 " на виконання рішення суду у справі №520/4909/2020 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Проте цього ж дня на позачерговій сесії селищної ради вирішено вищезазначене рішення вважати таким, що втратило чинність, в зв`язку з невідповідністю місця розташування вимогам законів.

У відзиві відповідач вказав, що у зв`язку з відсутністю детального плану території даної місцевості та неможливістю визначити відповідність місця розташування земельних ділянок містобудівній або іншій документації, селищна рада не мала правових підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №520/4909/2020 частково задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Малоданилівської селищної ради від 07.02.2019 № 38. Зобов`язано Малоданилівську селищну раду Дергачівського району повторно розглянути заяву від 18.10.2018 ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель житлової та громадської забудови земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1500 га у АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні. У решті позову - відмовлено.

За наслідками апеляційного перегляду цього рішення постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 року по справі № 520/4909/2020 – скасовано в частині зобов`язання Малоданилівську селищну раду Дергачівського району повторно розглянути заяву від 18.10.2018 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель житлової та громадської забудови земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1500 га у АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.

Прийнято постанову, якою у цій частині позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано Малоданилівську селищну раду Дергачівського району надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель житлової та громадської забудови земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1500 га в АДРЕСА_2 з подальшою передачею у приватну власність.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 року по справі № 520/4909/2020 залишено без змін.

Рішення набрало законної сили.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шумейко К.В. від 11.02.2021 відкрито виконавче провадження №64462185 на виконання вищезазначеного судового рішення.

Позивач вказав, що 02.07.2021 представнику ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку Малоданилівською селищною радою повідомлено про виконання судового рішення у справі №520/4909/2020 та надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 .

Не є спірними обставини щодо того, що відповідачем прийнято рішення XII сесії Малоданилівської селищної ради VIII скликання від 29.06.2021 №74 "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 ".

Утім, рішенням позачергової XIII сесії VІІІ скликання Малоданилівської селищної ради №2 від 29.06.2021 рішення XII сесії Малоданилівської селищної ради VIII скликання від 29.06.2021 №74 "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 " визнано таким, що втратило чинність, в зв`язку з невідповідністю місця розташування вимогам законів.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місцерозташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місцерозташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 07.02.2019 в справі № 814/702/17.

Судом під час розгляду справи №520/4909/2020 встановлено, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем зазначено відсутність плану зонування або детального плану території населеного пункту, в межах якого розташована відповідна земельна ділянка.

Поняття детального плану території наведено у статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Детальний план території – містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до частини 1 статті 16 даного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

За змістом положень статей 18, 19 цього Закону детальний план у межах населеного пункту розробляється для містобудівних потреб та затверджується органами місцевого самоврядування та виконавчими органами рад відповідно.

З оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що будь-яких зауважень стосовно поданих позивачем до заяви документів, зокрема щодо невідповідності місця розташування об`єкта вимогам конкретних законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, дане рішення не містить. Обставина, яку відповідач вказує як підставу для відмови у наданні дозволу - відсутність детального плану території відповідного населеного пункту, не залежить від волевиявлення позивача та не доводить наявність тих обов`язкових умов, з якими законодавець пов`язує можливість відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд під час розгляду справи №520/4909/2020 прийшов до висновку, що підстави, зазначені відповідачем у Рішенні XX сесії VII Малоданилівської селищної ради від 07.02.2019 №38, є необґрунтованими.

Такі обставини з урахуванням приписів ч.4 ст.78 КАС України мають преюдиційне значення та доказуванню не підлягають, відтак, аргументи відповідача про прийняття спірного рішення за відсутності детального плану території даної місцевості та неможливості визначити відповідність місця розташування земельних ділянок містобудівній або іншій документації є неприйнятними, адже проведеним судових розглядом у межах справи №520/4909/2020 встановлено неправомірність аналогічних висновків відповідача.

Додатково суд зазначає, що на адвокатський запит щодо цільового та функціонального призначення спірної земельної ділянки АДРЕСА_2 надано відповідь ГУ Держгеокадастру у Харківській області №29-20-9,1-2682/0/19-20 від 30.03.2020 про те, що земельна ділянка АДРЕСА_2 у 1992 році визначена як особисті підсобні господарства відповідно до Проекту планування меж населених пунктів та проекту формування території Черкасько-Лозівської сільської ради, розроблених ХФ "УкрНИИЗемпроект" (нині - ДП "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою").

При цьому, виконуючи рішення суду, що набрало законної сили, у справі № 520/4909/2020, відповідачем прийнято рішення XII сесії Малоданилівської селищної ради VIII скликання від 29.06.2021 №74 "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 ".

Як вже встановлено судом, рішенням позачергової XIII сесії VІІІ скликання Малоданилівської селищної ради №2 від 29.06.2021 рішення XII сесії Малоданилівської селищної ради VIII скликання від 29.06.2021 №74 "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 " визнано таким, що втратило чинність, в зв`язку з невідповідністю місця розташування вимогам законів.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч.1 ст.59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частина 2 цієї статті визначає, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Офіційне тлумачення положень частини першої статті 59 наведено в Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд України вказав, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Конституційний Суд України прийшов до висновку, що право органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проведеним судовим розглядом встановлено, що спірне рішення органу місцевого самоврядування прийнято всупереч вищенаведеним положенням законів, зокрема, без врахування того, що на підставі рішення XII сесії Малоданилівської селищної ради VIII скликання від 29.06.2021 №74 "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 ", яке визнано нечинним спірним рішення, вже виникли правовідносини між позивачем та відповідачем, окрім того, суттєвим є те, що рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою прийнято на виконання рішення суду та скасоване більш пізнім рішенням, що є предметом цього спору, за таких самих мотивів, що вже були предметом судового розгляду.

Суд додатково зважає, що у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування.

Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи (у цьому спорі - органи місцевого самоврядування) покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відтак, оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін, зокрема, аргументи позивача щодо недотримання відповідачем процедури прийняття спірного рішення, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують та по суті на них не впливають.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням приписів ст.139 КАС україни.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Малоданилівської селищної ради (вул. Ювілейна, буд. 5, смт. Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, 62343, код ЄДРПОУ 04398790) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати Рішення позачергової XIII сесії VІІІ скликання Малоданилівської селищної ради №2 від 29.06.2021, яким рішення XII сесії Малоданилівської селищної ради VIII скликання від 29.06.2021 №74 "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 " вважати таким, що втратило чинність, в зв`язку з невідповідністю місця розташування вимогам законів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Малоданилівської селищної ради (вул. Ювілейна, буд. 5, смт. Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, 62343, код ЄДРПОУ 04398790) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 12 жовтня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов