Рішення № 100278042, 11.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 жовтня 2021 року Справа №520/5908/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі державного реєстратора Прокопенко Олесі Олегівни

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі державного реєстратора Прокопенко Олесі Олегівни

(далі по тексту – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача про відмову у державній реєстрації прав власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке виникло у нього на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно стосовно реєстрації права власності на об`єкт нерухомості є, на його думку, протиправним, оскільки він подав повний пакет документів для реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/5908/21.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих підстав, що додані позивачем до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.03.2021документи не містять правових підстав для вчинення реєстраційної дії.

У період з 29.06.2021 по 23.07.2021 та з 20.08.2021 по 02.09.2021 суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15.06.2014 між позивачем (у якості позикодавця) та власником квартири ОСОБА_2 (у якості позичальника) вчинено письмовий правочин у формі договору позики національної валюти у розмірі 74 400, 00 грн. (сімдесят чотири тисячі чотириста гривень 00 копійок), еквівалент 6200,00 доларів США зі строком повного погашення боргу готівкою не пізніше 25.06.2016 у місті Харків (далі по тексту – договір позики).

На підставі вказаного договору позики, з метою своєчасного і належного виконання основного зобов`язання ОСОБА_2 уклала договір іпотеки на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Купровською Я.М. за зареєстрованим №140.

Позивач 08.07.2015 направив ОСОБА_2 повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу, згідно статті 38 Закону України «Про іпотеку» та на підставі іпотечного договору від 25.06.2014.

Водночас, 01.02.2018 між первісним стягувачем – ОСОБА_3 та новим стягувачем – позивач у даній справі укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором (цесії), посвідчений 01.02.2018 приватним нотаріусом ХМНО Поддубною Ю.В. за реєстраційним №90.

При цьому, пункти 1 та 2 вказаного договору про відступлення права вимоги (цесії) передбачено, що за цим договором первісний іпотекодержатель здійснює відступлення прав іпотекодержателя з договором іпотеки, посвідченого 25.06.2014 Купровською Я.М. приватним нотаріусом ХМНО, зареєстрованим у реєстрі за №140, де іпотекодержателем є ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , новому іпотекодержателю. Відступлення прав за вказаним іпотечним договором здійснюється після укладення договору про відступлення права вимоги за договором позики, укладеним 25.06.2014.

Крім того, у пункті 5 вказаного договору зазначено, що новий іпотекодержатель набуває право вимоги та всі витікаючи звідси правила, а саме: вести переписку, звертатися з претензіями, звертатися до суду, тощо за іпотечним договором та договором позики.

Позивач у позовній заяві вказує, що вказане свідчить, що відповідно до умов вказаного договору, наразі новим кредитором (новим позикодавцем, новим іпотекодержателем) за укладеним між боржником ОСОБА_2 (позичальником, іпотекодавця) та первісним кредитором (первісним позикодавцем, первісним іпотекодержателем) ОСОБА_3 договору позики та іпотеки є ОСОБА_1 (позивач у даній справі).

Між тим, позивачем вказано, що позичальник – ОСОБА_2 , своєчасно своїх зобов`язань не виконала і установлений строк суму грошових коштів у повному обсязі не повернула, у зв`язку з чим позивач, керуючись статтею 37 закону України «Про іпотеку» та підпункту 9 іпотечного договору від 25.06.2014, вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач 23.03.2021 звернувся до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації права власності на приватну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач вказує, що до заяви про державну реєстрацію права власності було додано усі необхідні документи, зокрема, іпотечний договір від 25.06.2014, укладений між позивачем та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М., який зареєстровано в реєстрі за №140; договір відступлення прав за іпотечним договором від 01.02.2018, укладений між позивачем та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поддубною Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за №90.

Крім того, позивачем до заяви були додані копії рекомендованих поштових відправлень, якими надсилались вимоги про усунення порушень виконання зобов`язань за договором та умов іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки іпотедавцю та боржникові від імені позивача.

Під час розгляду справи встановлено, що всі перелічені документи в оригіналах, а також належним чином посвідчені їх копії, були прийняті співробітником Департаменту реєстрації Харківської міської ради 23.03.2021 о 16:09, про що свідчить її підпис на заяві позивача від 23.03.2021 за реєстраційним №44692955.

Відповідачем 25.03.2021 прийнято рішення №57293238 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова вмотивована тим, що заявником не подані документи, передбачені частинами першої та другої пункту 61 Порядку №1127.

Не погоджуючись з діями державного реєстратора щодо відмови у реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за позивачем, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Надання оцінки змісту документів, які були подані позивачем для проведення державної реєстрації права приватної власності на квартиру, що розташована у АДРЕСА_2 , виходить за межі юрисдикції адміністративного суду, оскільки не спрямоване на захист прав позивачів у сфері публічно - правових відносин.

Отже, у рамках даної адміністративної справи судом підлягає дослідженню виключно питання щодо дотримання відповідачем, при розгляді заяви позивача прийнятої 23.03.2021 за реєстраційним номером 44692955 для проведення державної реєстрації права приватної власності на квартиру, що розташована у АДРЕСА_2 , порядку розгляду відповідної заяви та прийняття за її результатами рішення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі по тексту - Закон України №1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі по тексту - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державній реєстрації прав, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України №1952-IV підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Серед загальних засад державної реєстрації прав Законом передбачено внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.

За вимогами частини третьої статті 10 Закону України №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Порядок проведення державної реєстрації прав визначено частиною першою статті 18 Закону України №1952-IV.

Відповідно до вказаної статті державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно частиною другою статті 18 Закону України №1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 №1127затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі по тексту – Порядок №1127).

Пунктом 3 частини першої статті 24 Закону України №1952-IV встановлено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав, зокрема є: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України №1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Отже, у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень може бути відмовлено виключно з підстав визначених частиною п`ятою статті 24 Закону України №1952-IV, зокрема, у випадку, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону України №1952-IV та Порядку №1127.

Таким чином, у межах спірних правовідносин необхідно встановити наявність або відсутність підстав для відмови у державній реєстрації прав власності позивача на об`єкт нерухомості.

Відповідно до пункту 1 Порядку №1127 Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України №1952-IV державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктами 6 та 7 вказаного Порядку встановлено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України №1952-IV, іншими законами України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 57 Порядку №1127 для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Пунктом 61 вказаного Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Отже, положеннями Порядку №1127 чітко визначено перелік документів, які мають бути надані державному реєстратору для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та вимоги до їх змістового наповнення.

Так, до обов`язкових документів, які мають бути надані державному реєстратору в зазначеному порядку, зокрема віднесено:

- засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця

- документ на підтвердження направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодавцю/божнику та її вручення останньому або неможливості вручення. При цьому виключний перелік документів, які мають засвідчувати відповідний факт визначено підпунктом 2 пункту 61 Порядку №1127.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень від 25.03.2021 №57293238 стало те, що подані позивачем документи не відповідають вимогам встановленим Законом України №1952-IV, а саме, заявником не подано жодного документа на виконання вимог підпункту 1 та 2 пункту 61 Порядку №1127.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що державному реєстратору разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.03.2021 за реєстраційним номером 44692955 було надано наступні документи: іпотечний договір від 25.06.2014, укладений між позивачем та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М., який зареєстровано в реєстрі за №140; договір відступлення прав за іпотечним договором від 01.02.2018, укладений між позивачем та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поддубною Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за №90, повідомлення про намір укласти договір купівлі-продаж, видавник ОСОБА_1 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6105229640230 Укрпошта); повідомлення про порушення основного зобов`язання та вимога про усунення порушення, ОСОБА_3 , звіт про визначення ринкової вартості нерухомого майна, видавник ФОП ОСОБА_4 .

Вказані документи надані в оригіналах, що не заперечується відповідачем у справі.

Як встановлено судом, в якості підстав для прийняття спірного у даній справі рішення зазначено, що відповідно до поданих для реєстрації права власності документів, а саме – договору відступлення прав за іпотечним договором від 01.02.2018 первісний іпотекодержатель – ОСОБА_3 здійснив відступлення прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 01.02.2018 новому іпотекодержателю – ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 5 зазначеного договору, новий іпотекодержатель набуває право вимоги та витікаючи звідси правила, а саме – вести переписку, звертатися з претензіями, звертатися до суду , тощо за іпотечним договором та договором позики.

При цьому, з урахуванням приписів статтей 512, 514 Цивільного кодексу України, станом на дату подачі заяви про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 іпотекодержателем за іпотечним договором є ОСОБА_1 .

Натомість, до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.03.2021 надано повідомлення про порушення основного зобов`язання та вимогу про усунення порушення, яке складено ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Таким чином, ОСОБА_1 – іпотекодержатель за іпотечним договором не здійснив вимог передбачених статтею 25 Закону України «Про іпотеку».

Відтак, під час розгляду справи встановлено, що у ході розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, державним реєстратором було встановлено, що заявником не було подано засвідчену іпотекодержателем копію письмової вимоги іпотекодержателя – ОСОБА_1 про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем – ОСОБА_1 , іпотекодавцю та боржнику - ОСОБА_2 , що свідчить про недотримання вимог пункту 61 Порядку №1127.

Доказів протилежного позивачем під час розгляду справи суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державним реєстратором було правомірно прийнято рішення про відмову у державній реєстрації права приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке виникло у нього на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку», суд зазначає, що оскільки позовні вимоги позивача у цій частині є похідними від первинної, враховуючи висновки суду у даній справі, відсутні правові підстави для їх задоволення.

Відповідно до положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням викладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог адміністративного позову.

Відповідно до абзацу 1 частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі державного реєстратора Прокопенко Олесі Олегівни (майдан Павлівський, 4, місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 40214227) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 11.10.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва