Рішення № 100277999, 11.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

11 жовтня 2021 р. № 520/15031/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 12.04.2021 № 3947-5973/П-02/8-2000/21 в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці за заявою від 20.03.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою І про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 №01-33/200/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, починаючи з 01 січня 2020 року, у розмірі 80 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020;

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки така фактично обумовлена нечинними нормами закону.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача 07.09.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, Управління діяло в межах законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З відзиву вбачається, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. З 2017 по 2021 роки вона отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80 % суддівської винагороди.

30.07.2020 у зв`язку зі зміною розміру суддівської винагороди позивачем було подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою від 17.03.2020 № 01-33/200/2020.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.07.2020 №90756163252 у проведенні перерахунку було відмовлено, що зумовило звернення ОСОБА_1 до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі N520/16481/2020 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов`язано пенсійний орган І здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду від 17 березня 2020 року № 01-33/200/2020, починаючи з 19 лютого 2020 року. У задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди згідно із довідкою від 17 березня 2020 року №01-33/200/2020 було відмовлено мотивуючи це тим, що суд вважав, що така вимога є передчасною, оскільки на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем буде застосовано обмеження щодо виплати суддівської винагороди у повному обсязі.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду, відповідачем в лютому 2021 року було проведено перерахунок, при якому враховано збільшений розмір суддівської винагороди вказаний у довідці від 17 березня 2020 року № 01-33/200/2020, проте знижено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 80 % до 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, у зв`язку із чим ОСОБА_1 направлено заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просила здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 19.02.2020 у розмірі 80 % відповідної винагороди.

Листом від 12.04.2021 № 3947-5973/П-02/8-2000/21 відповідач повідомив про те, що з березня 2021 року виплати відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі N520/16481/2020 будуть проводитись у розмірі 50 % винагороди судді, що працює на відповідній посаді. При цьому, у проведенні перерахунку та збільшенні відсоткового значення розміру довічного грошового утримання із 50 % до 80 % було відмовлено.

Зменшення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відсоткового співвідношення раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 80 % до 50 % суддівської винагороди працюючого судді позивач вважає протиправним, адже такий відсоток було визначено із урахування стажу роботи на посаді судді на момент призначення спірних виплат ще у 2017 році, оскільки право судді на відставку є, згідно пункт 4 частини шостої статті 126, конституційною гарантією незалежності суддів Конституції України.

Отже, зі змісту рішення відповідача вбачається, що підставою для відмови у проведенні перерахунку слугувало те, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу (пункт 25 розділу XII Закону 1402-VIII).

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 р. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Як зазначалось, до 2021 року виплати грошового утримання ОСОБА_2 здійснювались у розмірі 80 відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-УІ (далі - Закон № 2453-УІ).

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року пункт 25 розділу XII Закону 1402-VIII визнано неконституційним, однак порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді донині не визначено.

Верховним Судом 16.06.2020 року розглянуто зразкову справу №620/1116/20 щодо аналогічних правовідносин, за результатами чого прийнято рішення, яке набрало законної сили 07.08.2020 року.

Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені Верховним Судом у пункті 59 рішення від 16.06.2020 року у справі №620/1116/20, а отже судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20.

По суті позову суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 №193-IX “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”, який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402.

Згідно рішення Конституційного Суду України, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020 від 18.02.2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Таким чином, з 19.02.2020 р. - наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

При цьому, на переконання суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання відповідача на відсутність порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді не можуть вважатися належними з огляду на обставини того, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону.

Таким чином, вимога позивача щодо визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 12.04.2021 № 3947-5973/П-02/8-2000/21 в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці за заявою від 20.03.2020 - підлягає задоволенню.

Решта позову, як похідна вимога, підлягає задоволенню у спосіб зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою І про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 №01-33/200/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, починаючи з 01 січня 2020 року, у розмірі 80 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, без обмеження граничним розміром.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності спірних дій.

Також суд зазначає, що оскільки питання щодо стягнення суми не вирішується, то і звернення суми стягнення до негайного виконання рішення суду не застосовується.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 12.04.2021 № 3947-5973/П-02/8-2000/21 в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці за заявою від 20.03.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою І про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 №01-33/200/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, починаючи з 01 січня 2020 року, у розмірі 80 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничним розміром з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код 14099344) суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісімсот гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 жовтня 2021 року.

Суддя Кухар М.Д.