Рішення № 100277751, 11.10.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року Справа № 480/6244/21

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Савицька Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби і просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України від 29.06.2021 №0000621419 на суму 4862,28 грн та від 29.06.2021 №0000631419 на суму 10697,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що контролюючий орган не мав права проводити документальну перевірку та приймати податкові повідомлення-рішення пізніше 23.05.2021, поза межами строку давності, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Крім того, зауважує, що перевірка була проведена з підстав, які не передбачені ст.351 Митного кодексу України. Також звертає увагу суду на те, що відповідні витрати на оплату крмісій агенту, що здійснював придбання товару, в тому числі кимісійних винагород за оформлення документації та замовлення послуг із перевезення у третіх осіб, не віднесені до складових фактурної вартості товару, а тому висновки акта перевірки є необгрунтованими.

Ухвалою суду від 16.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 480/6244/21 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що Законом України від 18.03.2020 зупинено перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України, на період з 18.03.2020 по 31.05.2020. Тобто, строк позовної давності збільшився на 75 днів. Відтак, твердження позивача про проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень поза межами строку давності відповідач вважає необгрунтованими. Наполягає на тому, що при проведенні документальної невиїздної перевірки, визначенні суми податкового зобов`язання та винесенні податкових повідомлень-рішень Слобожанська митниця діяла на підставі, в межах та у спосіб, передбачений законодавством.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

23.05.2018 на підставі митної декларації №UA805180/2018/009568 позивачем було розмитнено вивезений із США для власних потреб транспортний засіб KIA Forte, 2015 р.в., номер кузова (VIN): НОМЕР_1 .

Згідно наказу Слобожанської митниці Держмитслужби №179 від 26.05.2021 у період з 04.06.2021 по 07.06.2021 була проведена документальна невиїздна перевірка дотримання гр. ОСОБА_1 вимог законодавства з питань митної справи, в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару.

17.06.2021 позивачем було отримано Акт від 14.06.2021 №40/21/7.14-19/ НОМЕР_2 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вимог законодавства України з питань митної справи, в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару «Легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт. Марка КІА. Модель FORTE. Календарний рік виготовлення 2015. Номер кузова (У IN): KNAFX4A81G5497636...», митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 23.05.2018 №UA805180/2018/009568", складений посадовими особами Слобожанської митниці Державної митної служби України (далі- Акт перевірки, а.с.6-10).

Так, відповідно до вказаного Акта, було встановлено «не декларування громадянином ОСОБА_1 в повному обсязі митної вартості ввезеного товару шляхом неповного включення до неї суми витрат на транспортування (вантажне відправлення) та інших отриманих послуг, за які ним фактично було сплачено кошти на рахунок транспортної компанії в обсязі 1692,0 дол. США. (п.3.2.2. Акта).

Як наслідок, відповідачем було прийнято рішення про коригування рівня митної вартості товару до розміру 195356, 41 грн.

Судом також встановле6но, що позивачем було надано відповідачу заперечення на Акт, в яких викладено аргументи щодо неправильності та протиправності висновків перевірки, а також незаконності її проведення (а.с.12-13).

Проте, у подальшому за наслідками перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 0000621419 та від 29.06.2021 № 0000631419.

Так, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 0000621419, на підставі акта від 14.06.2021 №40/21/7.14-19/ НОМЕР_2 , встановлено порушення ч. 2 ст.51, п.2 ч.2 ст.52, ч. 1 ст. 257, ст. 295 Митного кодексу України, п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України. Зазначено, що «Перевіркою встановлено невключення громадянином ОСОБА_1 до митної вартості витрат на транспортування та інші супутні послуги у повному обсязі за митною декларацією від 23.05.2018 №UA805180/2018/009568».

Згідно податкового повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 0000621419 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби, які ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності та громадянами на суму 4 862, 28 грн, з яких 3889, 82 грн податкових зобов`язань, 972,46 грн штрафних санкцій.

У відповідності до податкового повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 0000631419 встановлено порушення ч.2 ст. 51, п.2 ч. 2 ст. 52, ч. 1 ст. 257, ст. 295 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України. Зазначено, що «Перевіркою встановлено невключения громадянином ОСОБА_1 до митної вартості витрат на транспортування та інші супутні послуги у повному обсязі за митною декларацією від 23.05.2018 №UА805180/2018/009568».

Згідно податкового повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 0000631419 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 10 697, 00 грн, з яких 8557, 60 грн за податковими зобов`язаннями, 2139, 40 грн - за штрафними санкціями.

Не погодившись із прийнятими митним органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин строку давності, визначеного ст. 102 ПК України, суд виходить з того, що на підставі ч. 2 ст. 345 МК України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, встановленим п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Законом України від 17.03.2020 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Саме на вказану норму посилається відповідач, доводячи, що строк позовної давності збільшився на 75 днів.

Однак вказану позицію відповідача суд вважає помилковою, оскільки відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України від 17.03.2020 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" розроблений з метою запровадження податкових та неподаткових пільг, пов`язаних із строком сплати податків, нарахуванням заробітної плати за дні вимушеного простою, термінами подачі податкових декларацій, термінами проведення перевірок, нарахування штрафних санкцій та пені, тощо. Законопроект направлений на захист як малого так і великого бізнесу від негативних наслідків, у зв`язку з невикористанням економічного потенціалу.

Таким чином, законодавець мав на меті захистити платників податків від проведення перевірок та нарахування податкових зобов`язань на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, але аж ніяк не продовжити строк проведення перевірок контролюючим органам.

Суд враховує, що з дати митного оформлення транспортного засобу позивача (23.05.2018) на момент проведення документальної перевірки (04.06.2021) минуло більше 1095 днів. Вказаний строк був достатнім для проведення контролю заявленої митної вартості, тим більше, як зазначив відповідач у відзиві, що підтверджено відповідними доказами наявними у матеріалах справи, 12.02.2021 Слобожанською митницею отримано лист Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021, а листом від 29.03.2021 Головного управління Національної поліції в Сумській області додатково надано копії інвойсів за придбані транспорті засоби та сплачені послуги по їх транспортуванню, з яких контролюючим органом і було встановлено, що через АТ КБ "ПриватБанк" громадянином ОСОБА_1 здійснено сплату коштів у розмірі 1692 дол.США на рахунок транспортної компанії за транспортні та інші послуги.

Тобто, вищевказана інформація була отримана відповідачем за декілька місяців до проведення перевірки.

Таким чином, відповідач протиправно провів перевірку позивача та визначив суму грошових зобов`язань поза межами строку давності. А відтак, порушення порядку проведення перевірки має наслідком протиправність прийнятих за наслідками такої перевірки рішень.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними, що є підставою для їх скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 908 грн (а. с. 23), а тому вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору від 09.07.2021 про надання правової допомоги №29 (а.с.19), детального опису наданих адвокатом послуг (а.с.22), квитанції №24 від 13.07.2021) ОСОБА_1 сплатив на рахунок Адвокатського об`єднання "СІАЛ" кошти в загальній сумі 2000,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до детального опису наданих адвокатом послуг складається з: ознайомлення з наявними у клієнта документами щодо предмета спору та їх правовий аналіз; аналіз нормативно-правових актів щодо предмета спору та судової практики вирішення подібних спорів; консультування клієнта за результатами проведеного аналізу документів щодо предмета спору; підготовка позовної заяви.

На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Суд також звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.

Так, згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;

надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;

представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;

представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;

представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Виходячи з викладеного, суд не приймає до уваги час, витрачений адвокатом на проведення аналізу матеріалів (підстав) позову, нормативної бази та судової практики, оскільки вони не передбачені статтею 19 Закону № 5076-VI, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що для розгляду справи адвокат у судові засідання не з`являвся так як справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін предмет даного спору, складність документів, що складались адвокатом та час, витрачений останнім, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 500 грн на відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України від 29.06.2021 №0000621419 та від 29.06.2021 №0000631419.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп та витрати на оплату правничої допомоги в сумі 500 (п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька

Н.В. Савицька