Рішення № 100277725, 12.10.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 року Справа №480/5741/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5741/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) (далі - відповідач), в якому просить зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата грошової компенсації вартості недоотриманого речового майна - за період з 15.12.2020 по 28.05.2021 року - день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до наказу начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 15.12.2020 № 531-ОС позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Військова частина розрахувала та виплатила позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні не у повному обсязі, а саме не нарахована та не виплачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно під час проходження служби, розрахованої у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016.

Розрахунок при звільненні позивача із військової служби, в частині виплати суми компенсації вартості недоотриманого речового майна відповідачем був проведений після набрання рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 по справі №480/1411/21 законної сили, лише 28.05.2021, а відтак відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього грошового забезпечення за час затримки 163 дні, з 15.12.2020 по 28.05.2021.

Ухвалою суду від 06.07.2021 вказаний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви у встановлений строк шляхом надання чеку про сплату судового збору в розмірі 908 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

09.08.2021 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що доходи військовослужбовців Державної прикордонної служби України не є доходами у вигляді заробітної плати, іншими доходами, що нараховуються (виплачуються) у зв`язку з трудовими відносинами, і військовослужбовці не є працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, а проходять військову службу. Отже, застосування ст.117 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Всі нараховані працівникові на час звільнення суми були виплачені в останній день служби.

В подальшому, з прийняттям судових рішень, якими присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом (а.с. 26-30).

Також відповідачем заявлено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропущненням позивачем строку звернення до суду з даним позовом (а.с.31-32).

Ухвалою суду від 09.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Позивачем було подано до суду відповідь на відзив, у якій підтримує позовні вимоги (а.с. 41-46).

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 15.12.2020 № 531-ОС із позивачем, звільненим з військової служби наказом №522-ОС від 11.12.2020, було припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи, на час звільнення позивача з військової служби відповідачем не проведено повного розрахунку по грошовому забезпеченню, а саме не виплачено грошову компенсацію вартості недоотриманого речового майна, тому позивач звертався до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 по справі №480/1411/21 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) про зобов`язання вчинити дії. Зобов`язано Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості недоотриманого речового майна, розрахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016. (а.с. 11-12).

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96532730) вказане рішення Сумського окружного адміністративного суду набрало законної сили 28.05.2021.

На виконання рішення суду відповідачем перераховано компенсацію за речове майно згідно платіжного доручення від 24.05.2021 № 1008 (а.с. 36), платіжної відомості компенсації за речове майно №60 (а.с. 37).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно статті 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 №661-IV держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з абз. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Варто зазначити, що спеціальним законодавством врегульовано основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей: правове становище осіб, які проходять військову службу у тому числі звільнення з військової служби, а також порядок та умови оплати праці, а саме Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Однак, вказаними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку.

При цьому, такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення за час затримки розрахунку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 у справі № 803/1105/16 (провадження №К/9901/11863/18) також наголосив на правомірності посилання судів попередніх інстанцій в аналогічних правовідносинах на норми трудового законодавства, вказавши, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що норми Кодексу законів про працю України в даному випадку не можуть застосовуватись.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, зазначеними в постанові від 04.12.2019 №825/742/16.

В день звільнення позивача зі служби, 15.12.2020, відповідачем не було виплачено всі суми, що підлягали виплаті при звільненні, а саме: військова частина не виплатила позивачу грошову компенсацію вартості недоотриманого речового майна.

При цьому позивач вказує, що остаточний розрахунок, належних йому при звільненні сум, проведений 28.05.2021. Проте будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надає.

Водночас відповідачем надано суду копію платіжного доручення № 1008 від 24.05.2021, зі штампу Державної казначейської служби України на якому вбачається, що його було оплачено 25.05.2021 (а.с. 36). З огляду на викладене, суд вважає, що належним чином виконано обов`язок щодо виплати необхідних сум відповідачем було саме 25.05.2021. А тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за період з 26.05.2021 по 28.05.2021.

При цьому суд зауважує, що доказів на підтвердження виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Сумським прикордонним загоном суду надано не було. А відтак, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту – Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з наданою відповідачем довідкою Військової частини 9953 від 06.08.2021 №393 про заробітну плату ОСОБА_1 (а.с. 35), позивачу за період проходження служби було нараховано грошове забезпечення за останні два місяці перед звільненням: за жовтень-листопад 2020 року - 24328,00 грн. Згідно вказаної довідки, середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням складає 398,82 грн.

З огляду на викладене, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обчислена в повному обсязі за період з 15.12.2020 по 25.05.2021 (162 дні) складає 64608,84 грн. (398,82 грн. х 162 днів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Позицію щодо правомірності застосування судом до спірних правовідносин принципу співмірності під час розрахунку загального розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, було висловлено касаційною інстанцією в постанові Верховного суду від 24.07.2019 по справі №805/3167/18-а адміністративне провадження №К/9901/9908/19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 вказала, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку суд вважає за необхідне враховувати розмір середнього заробітку позивача, факт наявності спору між позивачем та відповідачем щодо права отримання коштів при звільненні, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, ступінь вини відповідача, тривалість періоду затримки розрахунку, а також виплату відповідачем належних сум до набрання рішенням суду законної сили. З урахуванням чого, сумою середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, яка буде співмірною з урахуванням усіх обставин справи, є сума, що дорівнює розміру середньомісячного грошового забезпечення позивача - 12164,00 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору 908 грн, сплаченого згідно фіскального чеку АТ "Укрпошта" від 24.07.2021 (а.с. 18).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Стягнути з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) (провулок Громадянський, 1, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 15.12.2020 по 25.05.2021 в сумі 12164,00 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) (провулок Громадянський, 1, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска