Рішення № 100277254, 11.10.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13758/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А2613, Військової частини А1126 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини А2613, Військової частини А1126 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А1126 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 року до 29 грудня 2016 року, зобов`язання Військової частини А1126 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 29 грудня 2016 року із застосуванням січня 2008 року базовим місяцем для обчислення індексації споживчих цін для розрахунку, визнання протиправною бездіяльності Військової частини А2613 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 30 грудня 2016 року до 28 лютого 2018 року, зобов`язання Військової частини А2613 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 30 грудня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року базовим місяцем для обчислення індексації споживчих цін для розрахунку, визнання протиправною бездіяльності Військової частини А2613 щодо не нарахування та невиплати позивачу різниці між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксована сума індексації) за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2021 року, зобов`язання Військової частини А2613 нарахувати та виплатити на користь позивача різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксована сума індексації) за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2021 року.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачам строк для подання до суду відзивів на цю заяву, позивачу - відповіді на відзиви.

Позов обґрунтований позивачем тим, що у період проходження ним військової служби у Військових частинах А2613 та А1126, відповідачами протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, у період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, а тому відповідачі мають бути зобов`язані судом здійснити такі дії.

З відзиву на позовну заяву Військової частини А1126 вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рк. Відповідно до роз`яснень директора Департаменту фінансів від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2 у зв`язку із внесенням змін до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення. Військова частина А1126 є бюджетною організацією та фінансується за рахунок асигнувань, виділених з державного бюджету України та діє на підставі і у спосіб, визначений Конституцією України, Законами України, підзаконними нормативними актами, не мала правових підстав для здійснення нарахування та виплати індексації грошових доходів позивача.

З відзиву на позовну заяву Військової частини А2613 вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що відповідно до роз`яснень директора Департаменту фінансів від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2 у зв`язку із внесенням змін до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення, що також має своє підтвердження у роз`ясненнях Мінсоцполітики щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди, а саме: роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №78/0/66-17, роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 року №10685/0/14-15/10. Лише в роз`ясненні Департаменту фінансів №248/1485 від 26.03.2018 року було зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. також в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплат індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року – лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з у період з 01.12.2015 року до 29.12.2016 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А1126 та знаходився на грошовому забезпеченні у Військовій частині А1126.

09 липня 2021 року позивач звернувся до командира Військової частини А1126 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.12.2016 року (аркуш справи 12).

У відповідь на заяву позивача Військовою частиною А1126 надіслано довідку №692 від 20.07.2021 року, з якої вбачається, що у грудні 2015 року позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 401 грн. виходячи із базового місяця лютий 2015 року та у період з 1 січня 2016 року по 29 грудня 2016 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Крім того, у період з 30.12.2016 року по 22.02.2021 року позивач проходив службу у Військовій частині А2613 та знаходився на грошовому забезпеченні у Військовій частині А2613.

Листом №2/22 від 23.07.2021 року Військова частина А2613 повідомила позивача на його заяву про те, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України у листі від 23.06.2018 року №248/1485 було роз`яснено, що в силу ст. 51Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах бюджетних асигнувань на грошове забезпечення, затверджених для бюджетних установ у кошторисах. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січені 2016 року – лютому 2018 року в Міністерства оборони України не було. Вказані обставини щодо відсутності відповідних асигнувань, з 30.12.2016 по 22.02.2021 підтверджуються листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.07.2019 року №0290/М-1178/1054. Крім того, відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики від 08.08.2017 року №13799/з, №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. Враховуючи викладене, командування Військової частини А2613 не має підстав для перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за минулі роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі статтею 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017 року чинній з 11.10.2017 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та цифри « 101» змінені цифрами « 103».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Згідно п. 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції від 15.09.2015 року), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.

Постановою КМ № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та цифри « 101» замінено цифрами « 103».

Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.

Відповідно до п. 4, 6 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідачів стосовно відсутності фінансування на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців і, як наслідок, відсутності підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, з огляду на наступне.

Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до підприємства, установи, організації.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Такий правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

Крім того, відповідно до п. 14 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Щодо посилань відповідачів на роз`яснення Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2, роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року №78/0/66-17, роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 року №10685/0/14 -15/10, суд зазначає наступне.

Проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців, а також обмеження реалізації цих норм не може відбуватися за телеграмами, роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України, вказівками командирів військових частин, закладів та установ Міністерства оборони України, роз`яснень міністерств, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2015 року Військовою частиною А1126 була нарахована та виплачена позивачу індексація грошового забезпечення, у період з 1 січня 2016 року по 29 грудня 2016 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Крім того, згідно довідки Військової частини А2613 від 23.07.2021 року №2/22 ОСОБА_1 у період з грудня 2018 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалася.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи те, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов`язку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу, суд дійшов висновку, що Військовою частиною А1126 допущено саме протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 29.12.2016 року та Військовою частиною А2613 допущено саме протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2016 року по 28.02.2018 року.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає передчасними позовні вимоги позивача про необхідність застосування при нарахуванні та виплаті індексації у якості базового місяця - січень 2008 року, оскільки нарахування спірної індексації грошового забезпечення відповідачами у межах спірних правовідносин не здійснювалося, а як наслідок не визначався відповідний базовий місяць.

Таким чином, враховуючи протиправну бездіяльність Військової частини А1126 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 29.12.2016 року та Військової частини А2613 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2016 року по 28.02.2018 року, у суду є всі підстави для зобов`язання Військової частини А1126 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 29.12.2016 року та зобов`язання Військової частини А2613 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30.12.2016 року по 28.02.2018 року.

Щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини А1126 у не нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, суд відмовляє у задоволенні цієї частині позовних вимог, оскільки з довідки про розмір грошового забезпечення вбачається, що позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за цей період.

Стосовно вимог позивача в частині зобов`язання Військової частини А2613 нарахувати та виплатити на користь позивача різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксована сума індексації) за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2021 року, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України №90 від 01.03.2018 року «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України» з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України, установлено тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 1-22 до наказу, в результаті чого збільшилися посадові оклади військовослужбовців.

Отже, починаючи з березня 2018 року, базовим місяцем для розрахунку індексації є відповідно березень 2018 року.

Пунктом 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Більш того, статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться лише в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Отже, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати (у базовому місяці враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру) перевищить суму індексації. Починаючи з наступного за базовим місяця наростаючим підсумком розраховується індекс для проведення подальшої індексації.

Згідно інформації Держстату України, розміщеної на офіційному веб-сайті, про індекс споживчих цін: - індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1; - індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8; - індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0; - індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0; - індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3; - індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0; - індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9. - індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку №1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Таким чином лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8 % * 100,0 % * 100,0 % * 99,3% * 100,0 % * 101,9 % * 101,7 % * 100) перевищено, отже у позивача виникає право на індексацію заробітної плати. При цьому оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно було проводити з грудня 2018 року (п.1-1 порядку №1078).

В свою чергу, з грудня 2018 року по лютий 2021 року включно, позивачу була нарахована та виплачена відповідна індексації грошового забезпечення, що вбачається з матеріалів справи, при цьому відповідачем не заперечується застосування при розрахунку базовим місяцем березень 2018 року.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині зобов`язання Військової частини А2613 нарахувати та виплатити на користь позивача різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксована сума індексації) за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2021 року, з підстав викладених вище.

Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача наданий до суду договір про надання правової допомоги від 09.07.2021 року №77/21, укладений між адвокатом Липенко Ю.К. та Узун Р.О., замовлення №1 про надання правової допомоги №1 від 09.07.2021 року, квитанцію від 01.09.2021 на суму 2000 грн.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 09.07.2021 року №77/21 надання адвокатом послуг в межах цього договору здійснюється на підставі замовлень про надання послуг, що укладатиметься сторонами у якості додатків до цього договору.

З замовлення №1 про надання правової допомоги від 09.07.2021 року вбачається найменування наданих послуг: ознайомлення із документами Клієнта, аналіз та моніторинг актуальної судової практики в аналогічних спорах – 0,5 год. х 1000 грн. – 500 грн., підготовка позовної заяви про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити клієнту індексацію грошового забезпечення – 1,5 год. х 1000 грн. – 1500 грн., всього 2000 грн.

З врахуванням всіх викладених обставин, суд вважає підтвердженими витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., а тому такі витрати позивача мають бути стягнуті з відповідачів.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини А1126 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 29.12.2016 року, зобов`язання Військової частини А1126 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 29.12.2016 року, визнання протиправною бездіяльності Військової частини А2613 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2016 року по 28.02.2018 року та зобов`язання Військової частини А2613 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30.12.2016 року по 28.02.2018 року, а в іншій частині позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 134, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А2613 (вул. 25 Чапаївської дивізії, 84, м. Болград, Одеська область, 68702, код ЄДРПОУ 26605284), Військової частини А1126 (смт. Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51270, код ЄДРПОУ 22994874) про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А1126 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 року до 29 грудня 2016 року, зобов`язання Військової частини А1126 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 29 грудня 2016 року із застосуванням січня 2008 року базовим місяцем для обчислення індексації споживчих цін для розрахунку, визнання протиправною бездіяльності Військової частини А2613 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 30 грудня 2016 року до 28 лютого 2018 року, зобов`язання Військової частини А2613 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 30 грудня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року базовим місяцем для обчислення індексації споживчих цін для розрахунку, визнання протиправної бездіяльності Військової частини А2613 щодо не нарахування та невиплати позивачу різниці між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксована сума індексації) за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2021 року, зобов`язання Військової частини А2613 нарахувати та виплатити на користь позивача різницю між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксована сума індексації) за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2021 року – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1126 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 29.12.2016 року.

Зобов`язати Військову частину А1126 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 29.12.2016 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2613 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати Військову частину А2613 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.12.2016 року по 28.02.2018 року

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Військової частини А2613 (вул. 25 Чапаївської дивізії, 84, м. Болград, Одеська область, 68702, код ЄДРПОУ 26605284) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Стягнути з Військової частини А1126 (смт. Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51270, код ЄДРПОУ 22994874) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида