Ухвала суду № 100277245, 12.10.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 497/1487/2021

УХВАЛА

12 жовтня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дії,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області по адміністративній справі №497/1487/2021 від 18 серпня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до судді Болградського районного суду Одеської області Раци Володимира Анатолійовича, судді Одеського апеляційного суду Драгомерецького Миколи Миколайовича про: на період розгляду справи у суді, з метою уникнення втручання у судовий процес з боку відповідачів з використанням статусу судді з боку суддів – відповідачів, відсторонення від роботи судді Болградського райсуду Раци В.А. та судді апеляційної інстанції Драгомерецького М.М.; визнання протиправними дії суддів першої та апеляційної інстанції. Надання коментаря їх діям та направлення до Вищої ради правосуддя, Міністерства юстиції України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Визнання їх винними, у тому числі у порушенні Конституції України, законодавства та конституційних прав; згідно законодавства України та людського ставлення до позивача та його сім`ї постановити рішення, яким виправити судові помилки та захистити від наклепу, протиправних дій з боку суддів. Надання можливості повернутися до гідного життя; визнання протиправною та скасування постанови Болградського районного суду №497/183/2020 від 30.04.2020 року; визнання протиправною та скасування постанови апеляційного суду по справі №497/183/20 від 12.11.2020 року; повернення протиправно вилученого посвідчення водія – передано на розгляд Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем.

07 жовтня 2021 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№55155/21), разом з адміністративний позовом, клопотанням про звільнення від сплати судового збору та заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

У позовній заяві від 07 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дії судді Болградського суду Раци Володимира Анатолійовича та судді Одеського апеляційного суду Драгомерецького Миколи Миколайовича.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2021 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по адміністративній справі №497/1487/2021, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи

належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства та чи немає інших підстав для відмови у відкритті провадження по адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Водночас, як вбачається з тексту позовної заяви ОСОБА_1 , позивачем оскаржуються дії судді Болградського суду Раци Володимира Анатолійовича та судді Одеського апеляційного суду Драгомерецького Миколи Миколайовича щодо розгляду справи №497/183/2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що положеннями статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VII від 02 червня 2016 року, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Також, суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

Водночас дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно у порядку, визначеному процесуальними законами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 12 червня 2009 року «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (у відповідній редакції) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Разом з цим, Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення по справі №6-рп/2001 від 23 травня 2001 року роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя - неможливий.

Крім того, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі - не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом - не допускається.

Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу відносно суду (судді).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі №320/3328/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 1340/4052/18, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року по справі №460/9271/20, у постанові Верховного Суду від 06 липня 2021 року по справі №240/533/21.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 фактично оскаржуються дії суддів щодо розгляду справи №497/183/2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по справі.

Поміж іншим, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно до ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Суд роз`яснює, що у даному випадку, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вимог ОСОБА_1 слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на зазначене, вимоги позивача не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Відповідно до частини 5 статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження - не допускається.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по адміністративній справі №497/1487/2021, за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дії судді Болградського суду Раци Володимира Анатолійовича та судді Одеського апеляційного суду Драгомерецького Миколи Миколайовича - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ярослава БАЛАН