Рішення № 100277239, 11.10.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13740/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа – Лиманський районний відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа – Лиманський районний відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк М.А. від 10.07.2020 року у виконавчому провадженні №54784684 про стягнення виконавчого збору в розмірі 81322,23 грн.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, третій особі – пояснень щодо суті спору.

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позов обґрунтований позивачем тим, що згідно висновків Верховного Суду у постанові від 21.03.2020 року у справі №2540/3203/18, умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Позивач зазначає, що на час відкриття виконавчого провадження -28.09.2017 року ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» мала наступну редакцію: виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Таким чином, зазначені умови законності стягнення виконавчого збору державним виконавцем при винесенні постанови від 03.03.2021 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №54784402 у розмірі 81322,23 грн. не дотримані, зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без участі відповідача. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що під час примусового виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.12.2016 року державним виконавцем вчинялися певні виконавчі дії, за результатами яких з боржника стягнуто 4496,05 грн. виконавчого збору та боргу на користь ПАТ «Дельта Банк» у сумі 50393,84 грн. До відділу надійшла заява представника стягувача про повернення виконавчого документа без виконання на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». 29.06.2021 року державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№54784684 відповідно до п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», 30.06.2021 року на адресу Лиманського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП№54794684 від 10.07.2020 року.

Від третьої особи пояснень щодо суті спору до суду не надійшло.

Ухвалою суду від 13.09.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання позивачем до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року позивачу поновлено строк звернення до суду.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.02.2015 року у справі №504/2334/14-ц позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11362167000 від 20 червня 2008 року в розмірі 813 222,35 грн. та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 1827 грн. з кожного.

На підставі заяви ПАТ «Дельта Банк» від 18.09.2017 року про відкриття виконавчого провадження, 28.09.2017 року старшим державним виконавцем Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду №504/23334/14-ц від 07.12.2016 року про стягнення 813222,35 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта банк».

20 лютого 2018 року виконавче провадження, відповідно до п. 4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передано до Березанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, оскільки за боржником зареєстровано майно на території Березанського району.

27 березня 2020 року матеріали виконавчого провадження передано з Березанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП№54784684 від 31.03.2020 року прийнято до свого провадження виконавче провадження ВП№54784684.

Так, з наданих до суду відповідачем матеріалів виконавчого провадження ВП №54784684 вбачається, що 10 липня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк М.А. у виконавчому провадженні ВП№54784684 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 81322,23 грн. та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника при примусовому виконанні в/л №504/2334/14-ц від 07.12.2016 року, які направлені на адресу позивача.

В матеріалах виконавчого провадження також наявний звіт Морського торгівельного порту Южний про здійсненні відрахування та виплати за липень 2020 року на ОСОБА_1 , згідно якого у липні 2020 року із заробітної плати ОСОБА_1 утримано 5728,15 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження №54784684 державним виконавцем вчинено виконавчі дії та заходи, за результатами яких з боржника – ОСОБА_1 стягнуто 4496,05 грн. виконавчого збору та боргу на користь ПАТ «Дельта Банк» у сумі 50393,84 грн., що підтверджується відповідними розпорядженнями наявними в матеріалах виконавчого провадження.

15 лютого 2021 року від представника ПАТ «Дельта Банк» Купчик О.В. на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Одеса) подано заяву про повернення виконавчого документа (виконавчого листа Комінтернівського районного суду №504/23334/14-ц від 07.12.2016 року) стягувачу без виконання, відповідно до ч. 3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з чим, 29 червня 2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову №ВП54784684 про повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому, 14 липня 2021 року старшим державним виконавцем Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову ВП №66086067 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВПВР в Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса №54784684 від 10.07.2020 року про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 76826,18 грн. на користь держави.

Позивач не погодився із постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.07.2020 року №ВП54784684 про стягнення виконавчого збору у розмірі 76826,18 грн. та звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Таким чином, у разі надходження від стягувача заяви про повернення виконавчого документа, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як вбачається із матеріалів справи, 10 липня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк М.А. у виконавчому провадженні ВП№54784684 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 81322,23 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження ВП №54784684 редакція Закону України «Про виконавче провадження» передбачала, що розмір виконавчого збору обраховувався від фактично стягнутої суми.

При цьому, на момент прийняття оскаржуваної постанови, тобто, станом на 10.07.2020 року, редакція статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018 року, передбачала, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27 Закону зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 року № 2475-VIII).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Частиною шостою ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Отже у разі стягнення з боржника всієї суми виконавчого збору, при повторному пред`явленні виконавчого документа до виконання до органів державної виконавчої служби - виконавчий збір не стягується.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

За правилами пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору ВП 54784684 винесена виконавцем 10 липня 2020 року, тобто вже в період дії Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 року № 2475-VIII, відтак, державний виконавець, приймаючи дану постанову повинен вчиняти таку дію відповідно до діючої редакції Закону України «Про виконавче провадження».

З вказаних правових норм слідує, що виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Розмір якого становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, а не з фактично стягнутої суми, як вважає позивач.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28 квітня 2020 року по справі № 520/9144/18, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 року по справі №640/8425/19, оскільки у вказаній постанові для вирішення, зокрема, спірних правовідносин, суд керувався нормами Закону №1404-VІІІ, які були чинними до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року №2475-VII, до ст.27 Закону України № 1404-VIII.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при здійсненні виконавчих дій.

Таким чином постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк М.А. від 10.07.2020 року у виконавчому провадженні №54784684 про стягнення виконавчого збору в розмірі 81322,23 грн. є правомірною та не підлягає скасуванню.

Крім того, щодо доводів представника позивача стосовно протиправності оскаржуваних постанов з огляду на те, що невірно розрахована сума виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.02.2015 року у справі №504/2334/14-ц позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11362167000 від 20 червня 2008 року в розмірі 813 222,35 грн. та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 1827 грн. з кожного.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З наведеного слідує, що питання стягнення виконавчого збору з солідарних боржників не врегульовано в законодавчому порядку.

При цьому, з аналізу ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що основним критерієм для визначення суми виконавчого збору є сума стягнення, а не кількість боржників у виконавчому провадженні.

Так, 28.09.2017 року державним виконавцем Лиманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження ВП№54784684 з виконання виконавчого листа Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.12.2016 року № №504/2334/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми 813 222,35 грн.

Також, 10.07.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову №54784684 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 81322,23 грн., тобто у розмірі 10% від загальної суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови та відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку із чим не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа – Лиманський районний відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Центральна, 75, смт. Доброслав, Одеська область, 67500, код ЄДРПОУ 35067404) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк М.А. від 10.07.2020 року у виконавчому провадженні №54784684 про стягнення виконавчого збору в розмірі 81322,23 грн. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида

.