Рішення № 100277199, 12.10.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7096/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді – Завальнюка І.В.,

при секретарі – Дівинець А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв, Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів, Державної служби морського та річкового транспорту України, треті особи – Професійна спілка робітників морського транспорту України, Міністерство інфраструктури України, про визнання протиправними бездіяльностей, визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків в частині незабезпечення належного ведення діловодства, оформлення протоколів засідань Державних кваліфікаційних комісій, формування особової справи ОСОБА_1 та належної організації засідань Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року, та зобов`язати Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків усунути порушення;

визнати протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо незабезпечення атестації осіб, які брали участь у засіданнях Державних кваліфікаційних комісій у якості Голів та членів Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року та зобов`язати Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків усунути порушення;

визнати протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо ненадання ОСОБА_1 інформації за його заявами та порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» та зобов`язати усунути порушення;

визнати протиправною бездіяльність Державної служби морського та річкового транспорту в частині неналежного розгляду скарги Позивача від 13.01.2021 та зобов`язати вжити дії з забезпечення розгляду скарги Позивача та надати об`єктивну оцінку правильності застосування положень нормативно-правових актів у сфері безпеки судноплавства, які були використані для обґрунтування висновків Державних кваліфікаційних комісій;

визнати протиправним та скасувати Рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року № 77/2021/04-Р про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки;

визнати протиправним та скасувати Рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року № 62/2021/04-Т про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою;

визнати протиправним та скасувати Рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року №63/2021/04-Т про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою;

визнати протиправним та скасувати Рішення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України щодо відмови у задоволенні скарги позивача, оформлене листом № 1/9-25/02-К-3/21 від 10.02.21.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працює моряком на нафтових танкерах та танкерах-хімовозах з 2007 року, має загальний стаж роботи майже 14 років, пройшов шлях від посади матроса до посади старшого помічника капітана судна. В грудні 2020 р. позивач подав до Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіо спеціалістів, утвореною Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків (відповідач-3) заяву для підтвердження кваліфікації «Загальний оператор ГМЗЛБ»; заяву для підтвердження кваліфікації фахівця для проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою; заяву для підтвердження кваліфікації фахівця з підготовки за розширеною програмою для здійснення вантажних операціях на танкерах-хімовозах, які були схвалені та позивача допущено до проведення засідання ДДК для підтвердження кваліфікацій. В подальшому 12.01.21 за участю позивача відбулися два засідання Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв та одне засідання Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв-радіоспеціалістів з метою підтвердження позивачем кваліфікацій: 1) оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки (загального); 2) фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах з розширеною програмою; 3) фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах з розширеною програмою, які проходили у режимі відеоконференції. Позивачем оплачено послуги Інспекції з питань підготовки та димпломування моряків на загальну суму 2880 грн (960 грн за кожне засідання). Після проведення засідань у ДКК в електронному сервісі «Кабінет моряка» позивач отримав рішення, оформлені протоколами від 12.01.21 №№ 62/2021/04-Т, 63/2021/04-Т, 77/2021/04-Р про непідтвердження кваліфікацій. Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач 13.01.21 подав скаргу до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, а також 20.01.21 звернувся до Професійної спілки робітників морського транспорту України з проханням надати допомогу з метою відновлення його законних прав, які були порушені при підтвердженні кваліфікації в ДКК. Також 26.01.21 позивач подав дві заяви щодо отримання результатів розгляду скарги, залучення до розгляду скарги представника ПРМТУ, надання відеозапису та транскрибацію засідань ДКК, витягу з наказу Інспекції про включення голів та членів ДДК до персонального складу членів ДКК на 2021 рік, витягу з документів Інспекції про проходження головами та членами ДКК атестації щодо відповідності їх кваліфікаційним вимогам, визначеним розділом 3 Порядку роботи ДКК. У відповідь позивач отримав лист відповідача-1 від 10.02.21 № 1/9-25/02-К-3/21, відповідно до якої ДКК діяли в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, порушень вимог Порядку роботи ДКК не допущено. Запитувані ж документи та інформація про хід розгляду скарг надані не були. За дорученням Міністра інфраструктури України відповідач-1 мав надати позивачу затребувані в заявах від 26.01.21 документи, вжити заходів для забезпечення розгляду скарги від 13.01.21 та від 26.01.21, провести службову перевірку по низці порушених позивачем питань. Лише за підсумками наради, проведеної під головуванням Міністра інфраструктури України Криклія В.А. відповідач-1 листом від 25.02.21 № 1-2-53/02-21 надав позивачу акти від 08.02.21, 28.01.21 про проведення перевірок результатів компетенцій кандидата ДКК, протокол від 21.12.2019 № 72/2019 засідання атестаційної комісії Інспекції. Позивач зазначає, що Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків мала можливість допустити позивача та представників ПРМТУ до розгляду скарги та своєчасно надати запитувану інформацію, проте цього зроблено не було. Позивачу також не були надіслані своєчасно документи, які ним запитувалися (в тому числі транскрибації аудіо-відеозаписів засідань, відеозаписи засідань ДКК). У зв`язку із цим позивач був позбавлений можливості надати додаткові зауваження або пояснення для відновлення своїх порушених прав та позбавлений права на здійснення представництва його інтересів професійною спілкою, членом якої він є. Відповідачі 2 та 3 в порушення вимог Порядку роботи ДКК № 487 від 01.01.2011 не надали на підпис два примірника протоколів, якими оформлені їх рішення, а надані на запит адвоката копії оформлені з численними порушеннями (відсутні підписи голови, членів ДКК, секретаря, не скріплені печаткою). Надана ж транскрибація містить неповні дані аудіо-відеозапису усіх трьох іспитів і відповідачі ухиляються від надання повної версії, так як відношення членів обох ДКК до позивача було упередженим, звернення носили характер особистих образ. Під час іспитів члени ДКК відповідачів 2 та 3 заявляли, що надана позивачем відповідь невірна, в той час як відповідно до нормативних документів та міжнародних актів відповідь була вірною; на вичерпну відповідь коментар був, що відповідь неповна. Члени ДКК відповідачів 2 т 3 під час іспитів неодноразово здійснювалися наполегливі спроби впевнити позивача у його некомпетентності за допомогою помилкових тверджень та тиску. У позивача склалося враження, що члени ДКК відповідача-2 не мають належної кваліфікації та базових, необхідних знань у сфері танкерного мореплавства і таким чином не мають жодного права приймати іспити взагалі. Позивачем проведено власний аналіз транскрибації засідань ДКК та актів від 08.02.21, в результаті чого позивач вважає, що відповідачами 2 та 3 невірно застосовано положення міжнародних конвенцій та інших нормативно-правових актів для об`єктивної оцінки правильності відповідей, наданих позивачем. Крім того, відповідач 4 мав можливість та повинен був надати об`єктивну оцінку правильності застосування головами та членами ДКК положень нормативно-правових актів у сфері безпеки судноплавства, які були використані для обґрунтування висновків ДКК; мав всі необхідні повноваження для забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду скарг позивача, проте не вчинив таких дій.

Ухвалою судді від 30.04.21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

21.05.21 до суду від Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) (відповідач-4) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позивач не наводить обставин, за якими він вважає, що його скарга розглянута упереджено та яким саме чином ця упередженість встановлена позивачем. Фактично позивач вважає упередженим ставлення Морської адміністрації саме до себе, не наводячи жодних документальних тверджень, які б свідчили про таке упереджене ставлення. Сама по собі незгода із текстом відповіді Морської адміністрації не доводить упередженого ставлення з боку Морської адміністрації щодо позивача. Відповідно до постанови КМУ № 739 від 19.08.20 Морська адміністрація розпочне виконувати функції з 23.11.20, а Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків мала бути ліквідованою. До прийняття вказаної постанови Морська адміністрація не мала реальних повноважень щодо здійснення керівництва та контролю за дипломуванням спеціалістів морського флоту та не могла здійснювати контроль за проведенням підготовки, перепідготовки, підвищенням кваліфікації та дипломуванням членів екіпажів морських, річкових і маломірних (малих) суден у зв`язку із дією постанови КМУ № 83 від 31.01.2001. Відповідач повідомив позивачу, що наразі ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.20 № 640/37875/20 було призупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України від 12.10.20 № 614, а також заборонено Морській адміністрації виконувати повноваження, надані постановою № 739, за винятком ведення Реєстру гідротехнічних споруд. Отже у відповідача не було підстав здійснювати будь-які дії на користь позивача, враховуючи ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.20 № 640/37875/20. Впровадження нормативно-правового регулювання сфери дипломування моряків фактично призупинено вказаною ухвалою, а тому дії Морської адміністрації щодо розгляду скарги позивача не можуть розцінюватися як протиправна бездіяльність.

Ухвалою суду від 24.05.21 заяву представника Державної служби морського та річкового транспорту України про участь у підготовчому засіданні, яке призначено на 31.05.21 о 11:00 годині, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення відеоконференцзв`язку «EasyCon» задоволено.

27.05.21 до суду засобами електронного зв`язку за 02.06.21 засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив Морської адміністрації, відповідно до якої відповідно до статті 16-3 Закону України «Про транспорт», Морська адміністрація здійснює контроль за проведенням підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та проведення дипломування плавскладу морських, річкових і маломірних суден, а також здійснює загальне керівництво та контроль за дипломуванням спеціалістів морського флоту. Аналогічні функції Морської адміністрації визначені підпунктом 40 пункту 4 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 року № 1095. Дія положень цих нормативних актів на час розгляду скарги позивача не була ані скасована, ані призупинена. На час розгляду скарги позивача відповідач 4 мав повноваження щодо здійснення загального керівництва та контролю за проведенням підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та проведення дипломування плавскладу морських, річкових і маломірних суден, спеціалістів морського флоту. Не зважаючи на призупинення судом дії наказу Міністерства інфраструктури України від 12.10.2020 № 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17.10.2001 № 693», а також заборону виконувати повноваження, надані постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2020 № 739 «Деякі питання підготовки та дипломування моряків», у відповідача 4 були належні повноваження щодо здійснення контролю за проведенням підвищення кваліфікації ОСОБА_1 та об`єктивна можливість для їх реалізації. Зупинення дії вищевказаних актів не впливало на можливість реалізації повноважень відповідача 4 щодо здійснення загального керівництва та контролю за проведенням підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та проведенням дипломування плавскладу морських, річкових і маломірних суден, спеціалістів морського флоту. У відповідача 4, як до прийняття наказу Міністерства інфраструктури України від 12.10.2020 № 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17.10.2001 № 693» та постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2020 № 739 «Деякі питання підготовки та дипломування моряків», так і зараз була можливість отримати інформацію від ДКК щодо складення іспитів позивачем, була можливість отримати транскрибацію проведених іспитів, можливість отримати від ДКК інформацію щодо проходження належної атестації членами ДКК, перевірити кваліфікацію членів ДКК, надати об`єктивну оцінку правильності застосування положень нормативно-правових актів у сфері безпеки судноплавства, які були використані для обґрунтування висновків Державних кваліфікаційних комісій. Саме такі дії відповідача 4 були б здійсненням повноважень контролю з боку відповідача 4, що передбачені статтею 16-3 Закону України «Про транспорт» та підпунктом 40 пункту 4 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 № 1095. Проте відповідач 4 не вжив жодних дій з метою здійснення вищевказаних повноважень контролю. Саме це зумовлює думку позивача, що розгляд його скарги проводився з боку відповідача 4 упереджено.

Ухвалою суду від 31.05.21 заяву Міністерства інфраструктури України про надання можливості представнику Міністерства інфраструктури України брати участь у наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції повернуто заявнику.

31.05.21 до суду від третьої особи – Професійної спілки робітників морського транспорту України надійшли пояснення щодо позову, в яких відтворені тези адміністративного позову. Також наведено пояснення щодо відзиву Морської адміністрації на позовну заяву, в яких відтворено тези відповіді представника позивача на відзив.

31.05.21 до суду від Міністерства інфраструктури України надійшли пояснення щодо позову, згідно з якими Міністерство інфраструктури України не є учасником спірних правовідносин, так як предмет спору не стосується діяльності міністерства та реалізації наданих йому повноважень.

Ухвалою суду від 31.05.21 заяву Міністерства інфраструктури України про надання можливості представнику Міністерства інфраструктури України брати участь у наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції повернуто заявнику.

09.08.21 до суду від Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позивач фактично оспорює результати складання іспитів у державній кваліфікаційній комісії та ставить під сумнів кваліфікацію ДКК, хоча не має жодних документів, що підтверджує його статус, як спеціаліста, в сфері кваліфікації моряків.

16.08.21 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, згідно з якою зазначений відповідач не забезпечив належне ведення діловодства, оформлення протоколів засідань ДКК, формування особової справи ОСОБА_1 та належну організацію засідань ДКК з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації. Відповідач 1 не навів жодного аргументу проти позовних вимог Позивача, який би свідчив про належне виконання Інспекцією з підготовки та дипломування моряків своїх обов`язків та повноважень. Відзив відповідача 1 складається майже повністю з цитування положень нормативних актів: Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про інформацію», Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року у справі № 2-рп/2012, Положення про Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17.10.2001 р. № 693, зареєстрований в Міністерстві юстиції Україні від 02.11.2001 р. за № 928/6119, Порядку роботи Державних кваліфікаційних комісій, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2007 року № 377. Нормативні акти, на які посилається відповідач 1 у Відзиві містять лише опис того, як належним чином має працювати та чим керуватися Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків та Державні кваліфікаційні комісії. Проте, у випадку підтвердження кваліфікації ОСОБА_1 майже усі перелічені відповідачем 1 у Відзиві нормативні акти були порушені як з боку Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, так і з боку Державних кваліфікаційних комісій. Дійсно, відповідно до п. 1.5. Порядку № 377, ДКК мали б у своїй діяльності керуватися вимогами міжнародних конвенцій, законами України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами з питань підготовки та дипломування моряків. Проте, під час прийняття іспитів у ОСОБА_1 ДКК діяли упереджено та всупереч вимогам міжнародних конвенцій, які діяли на момент складання іспитів, та інших нормативно- правових актів з питань підготовки та дипломування моряків. Детально аналіз порушень вимог міжнародних конвенцій наданий у додатках до позовної заяви. Посилання відповідача 1 на те, що позивач «фактично оспорює результати складання іспитів та ставить під сумнів кваліфікацію ДКК, хоча не має жодних документів, що підтверджує його статус як спеціаліста в сфері кваліфікації моряків», також не відповідає дійсності та не може бути прийняте судом до уваги. Загальний стаж роботи ОСОБА_1 на командних посадах на суднах далекого плавання складає майже 11 років. З 2010 року ОСОБА_1 працює на посаді другого помічника капітана, з 2015 року - на посаді старшого помічника капітана. Копія послужної книжки додана до позовної заяви. У 2018 році ОСОБА_1 було присвоєно звання «Капітана далекого плавання», яке є найвищим званням для осіб командного складу. З 24.04.2018 року ОСОБА_1 має право працювати на посаді капітана суден валовою місткістю 500 і більше одиниць. ОСОБА_1 має належну підготовку та стаж роботи, яка дозволяє йому, за умови виконання інших вимог Порядку № 377, навіть зайняти посаду члена ДКК. До ОСОБА_1 як до особи командного складу на суднах танкерного флоту з найвищими стандартами надання послуг висуваються вимоги щодо знання міжнародних конвенцій, кодексів та керівництв. Без знання цих документів у чинних редакціях робота позивача на судні на посаді старшого помічника капітана була б неможливою, оскільки на суднах регулярно проводяться інспекції контролюючими органами різних держав у портах заходу суден, представників морських адміністрацій держав прапору суден, а також інспекцій з боку представників головних нафтових компаній - судновласників. ОСОБА_1 неодноразово намагався отримати від відповідача 1 інформацію про проведення атестації осіб, які брали участь у засіданнях ДКК у якості голів та членів ДКК з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах- хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року. Проте відповідач 1 не надав цю інформацію, посилаючись на Закон України «Про захист персональних даних». У відзиві відповідач 1 посилається на Закон України «Про інформацію» та рішення Конституційного Суду Україні від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 щодо інформації про особисте та сімейне життя особи. Відповідач 1 не надає жодних аргументів, яким саме чином інформація про проведення атестації голів та членів ДКК для участі у засіданнях ДКК з підтвердження кваліфікації моряків у 2021 році відноситься до інформації про особисте та сімейне життя особи. Відповідачем 1 для підтвердження наявності у голів та членів ДКК (відповідача 2 та відповідача 3) необхідної кваліфікації та проходження ними атестації надано Протокол від 21.12.2019 року № 72/2019 засідання атестаційної комісії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків. Однак, згідно з цим протоколом голови та члени ДКК (відповідача 2 та відповідача 3) були атестовані та рекомендовані до включення до Персонального складу державних кваліфікаційних комісій за загальним напрямом підтвердження кваліфікації судноводіїв лише на 2020 рік. Оскільки відповідач 1 надав ОСОБА_1 та Міністру інфраструктури України інформацію про проведення такої атестації на 2020 рік, Відповідач 1 не вважає, що така інформація про атестацію відноситься до конфіденційної інформації, інформації з обмеженим доступом або до інформації про особисте та сімейне життя. Враховуючи, що інформація про атестацію осіб, які брали участь у засіданнях ДКК у якості голів та членів ДКК з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року, досі не надана відповідачем 1, позивач вважає, що відповідач 1 не забезпечив атестацію таких осіб на 2021 рік. Отже, такі особи не мали права приймати іспити у ОСОБА_1 у січні 2021 року. В ході складання іспитів ОСОБА_1 члени ДКК, а також члени ДКК, які проводили розгляд скарги ОСОБА_1 , продемонстрували незнання базових основ та понять, які випливають з міжнародних конвенцій, керівництв та стандартів. Висловлювання та коментарі членів ДКК суперечили прямому тексту конвенцій та керівництв. У наданих відповідачем 1 транскрибаціях складання іспитів ОСОБА_1 наявні ознаки маніпулювання Відповідачем 1 текстом діалогу позивача з членами ДКК. Все це дає позивачу підстави сумніватися у кваліфікації членів ДКК, справедливості та неупередженості їх рішення, а також об`єктивності розгляду його скарги відповідачем 1. Про спробу приховати порушення з боку ДКК та відповідача 1 під час прийняття іспитів у ОСОБА_1 свідчить впевнене небажання надати позивачу або його представнику відеозапис складання позивачем іспитів, навіть незважаючи на пряму вказівку Міністра інфраструктури України ОСОБА_2 , зафіксовану у протоколі зустрічі у Міністерстві інфраструктури України 23.02.21. Відповідач 1 не забезпечив належне ведення діловодства, оформлення протоколів засідань ДКК, формування особової справи ОСОБА_1 та належну організацію засідань ДКК з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації.

Ухвалою суду від 19.08.21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представник Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представник Державної служби морського та річкового транспорту України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представники інших учасників процесу до суду не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином; їх неявка, в силу ч. 9 ст. 205 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює моряком на нафтових танкерах та танекрах-хімовозах близько 14 років, перебуваючи на різних посадах (остання – старший помічника капітана судна).

15.06.16 позивач отримав свідоцтво фахівця з підготовки за розширеною програмою для здійснення вантажних операцій та танкерах-хімовозах № 12299/2016/08, терміном дії до 21.04.21.

18.05.21 позивач отримав свідоцтво фахівця за розширеною програмою для здійснення вантажних операцій на нафтових танкерах № 12300/2016/08, терміном дії до 06.04.21.

20.05.21 позивач отримав диплом радіооператора «Загальний оператор ГМЗЛБ» № 11641/2016/08 та підтвердження, що засвідчує видачу диплому, терміном дії до 06.04.21.

Зважаючи на закінчення терміну вищезазначених свідоцтв та підтвердження до диплома, позивач пройшов курси підготовки за схваленими Морською адміністрацією України напрямками в Учбово-тренажерному комплексі «Адмірал» (м. Одеса), отримавши свідоцтво № 233408 віл 15.12.20, терміном дії до 15.12.25 «Початкова підготовка для проведення вантажних операцій на нафтових контейнерах і танкерах-хімовозах»; свідоцтво № 233839 від 16.12.20, терміном дії до 16.12.25 «Підготовка для проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою»; свідоцтво № 234169 від 17.12.20, терміном дії до 17.12.25 «Підготовка для проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою».

Для підтвердження кваліфікації оператора ГМЗЛБ позивач з 01.12.20 по 07.12.20 успішно пройшов у Міжнародному морському тренажерному центрі підготовку за курсом «Підготовка кандидатів на підтвердження загального диплому оператора ГМЗЛБ» та отримав свідоцтво фахівця № 231069 від 11.12.20.

У Міжнародному морському тренажерному центрі позивач успішно пройшов підготовку за схваленими Морською адміністрацією України курсами «Ознайомлення, початкова підготовка та інструктаж з безпеки для всіх моряків (свідоцтво № 266882 віл 23.12.20), «Судноводіння з використанням радіолокатора, радіолокаційної прокладки та використання ЗАРП (рівень управління)» (свідоцтво № 230723 віл 11.12.20), «Боротьба з пожежею за розширеною програмою» (свідоцтво № 227830 від 25.11.20), «Медичний догляд на борту судна» (свідоцтво № 228088 від 26.11.20), «Фахівець з рятувальних шлюпок, рятувальних плотів та чергових шлюпок, що не є швидкісними черговими шлюпками» (свідоцтво № 226883 від 23.11.20).

28.12.20 позивач через електронний сервіс «Кабінет моряка» подав до Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів заяву № 30955/2020/00-Р для підтвердження кваліфікації «Загальний оператор ГМЗЛБ»; Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв заяву № 30956/2020/00-Т для підтвердження кваліфікації фахівця для проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою; Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв заяву № 30957/2020/00-Т для підтвердження кваліфікації фахівця з підготовки за розширеною програмою для здійснення вантажних операцій на танкерах-хімовозах, які були схвалені та позивача допущено до проведення засідань комісій для підтвердження кваліфікацій.

12.01.21 за участі позивача в режимі відеоконференції відбулися два засідання Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв та одне засідання Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів з метою підтвердження кваліфікацій оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки (оператора ГМЛЗБ) (загального), фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою.

До складу ДКК з підтвердження кваліфікації судноводіїв, утвореної Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України входили наступні члени комісії:

1) під час проведення засідання з підтвердження Позивачем кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою - ОСОБА_3 (голова ДКК), ОСОБА_4 , (член ДКК) та ОСОБА_5 (член ДКК);

2) під час проведення засідання з підтвердження Позивачем кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою - ОСОБА_3 (голова ДКК), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (члени ДКК).

До складу ДКК з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів, утвореної Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України входили наступні члени комісії: ОСОБА_6 (голова ДКК), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (члени ДКК).

Документальне забезпечення роботи обох ДКК здійснювалось секретарем Каляпіною Євгенією Володимирівною.

Після проведених засідань у ДКК за участі позивача у електронному сервісі «Кабінет моряка» Кошевко Р.В. отримав відомості про прийняття ДКК рішень, оформлених протоколами від 12.01.21 № № 62/2021/04-Т, 63/2021/04-Т, 77/2021/04-Р про те, що позивач «не має належної кваліфікації», що свідчить про відмову в підтвердженні кваліфікації оператора ГМЛЗБ та фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах та на нафтових танкерах.

13.01.21 позивачем було направлено до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків скаргу щодо незгоди з результатами ДКК та проханням провести перевірку діяльності Інспекції.

Також 26.01.21 позивач подав дві заяви до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо отримання результатів розгляду скарги, залучення до розгляду скарги представника ПРМТУ, надання відеозапису та транскрибацію засідань ДКК, витягу з наказу Інспекції про включення голів та членів ДДК до персонального складу членів ДКК на 2021 рік, витягу з документів Інспекції про проходження головами та членами ДКК атестації щодо відповідності їх кваліфікаційним вимогам, визначеним розділом 3 Порядку роботи ДКК.

У відповідь позивач отримав лист Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 10.02.21 № 1/9-25/02-К-3/21, відповідно до якої ДКК діяли в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, порушень вимог Порядку роботи ДКК не допущено. Запитувані ж документи та інформація про хід розгляду скарг надані не були.

У скарзі до Морської адміністрації позивач зазначив, що ставлення до нього з боку членів ДКК було упередженим. Для позивача було «цілком очевидно, що члени комісії по танкерам не мають належної кваліфікації та базових, необхідних знань у сфері танкерного мореплавства і таким чином не мають ніякого права проводити засідання кваліфікаційної комісії надалі». Позивач просив «провести перевірку діяльності вищевказаних членів ДКК Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків по ГМЗЛБ та по танкерам» та надати «можливість безоплатно підтвердити кваліфікації з ГМЗЛБ, танкерам хімовозам та нафтовим танкерам з новим складом комісії».

У своїй скарзі (14.01.21) на ім`я в.о. Голови Морської адміністрації позивач обґрунтував підстави необхідності проведення Морською адміністрацією перевірки об`єктивності оцінки його знань Державними кваліфікаційними комісіями, у тому числі зазначивши, що члени ДКК не мають належної компетенції.

У відповідь Морська адміністрація листами від 27.01.2021 № 579/36/15-21 та від 09.02.2021 № 938/36/15-21 поінформувала позивача, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020 у справі № 640/31875/20 призупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України від 12.10.2020 № 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17.10.2001 № 693», а також заборонено виконувати повноваження, надані постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2020 року № 739 «Деякі питання підготовки та дипломування моряків».

23.02.21 у Міністерстві інфраструктури України під головуванням Міністра інфраструктури України Криклія В.А. було проведено зустріч з метою обговорення питання оскарження до Морської адміністрації України та Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків вищезазначених рішень ДКК щодо підтвердження кваліфікацій позивача.

Під час зазначеної зустрічі голова комісії з припинення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Цибко С.Д. підтвердив, що Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків на запит Кошевка Р.В. не надала копії відеозаписів засідань ДКК; для перевірки скарги утворювалися комісії, результати яких викладені у відповідних актах.

За дорученням Міністра інфраструктури України Криклія В.А. Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків мала надати позивачу копію відеозаписів засідань ДКК від 12.01.21, транскрибацію засідань ДКК 12.01.21, витяг з наказу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків про включення голів та членів ДКК від 12.01.21 до персонального складу ДКК на 2021 рік; копії документів, які підтверджують, що голови та члени ДКК від 12.01.21 проходили атестацію щодо відповідності їх кваліфікації вимогам Порядку роботи ДКК, копії актів засідань ДКК, утворених з метою розгляду скарги позивача від 13.01.21, заяви від 26.01.21.

Також Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків було доручено вжити заходів для забезпечення розгляду скарг позивача та заяв та провести службову перевірку щодо виконання працівниками Інспекції, які були задіяні у розгляді звернень позивача, посадових обов`язків та дотримання процедур, передбачених системою управління якості Інспекції, а також повноти надання відповідей заявнику по суті; виконання головами та членами ДКК від 12.01.21 своїх обов`язків та дотримання процедур, визначених системою управління якості Інспекції, та об`єктивності (відповідності) винесених ними рішень; виконання головами та членами комісій з розгляду звернень (скарги, заяв) позивача процедур системи управління якості Інспекції.

Листом від 25.02.21 Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків направила позивачу акти від 08.02.21 про проведення перевірок результатів компетентності кандидата відповідними комісіями; протокол від 21.12.19 № 72/2019 засідання атестаційної комісії Інспекції.

Копії протоколів від 12.01.21№ 62/2021/04-Т, № 63/2021/04-Т, 77/2021/04-Р надані Інспекцією лише на адвокатський запит представника позивача листом від 02.04.21 № 1/4-92/02-56ПП/2.

Зважаючи на те, що вжиті заходи не дали бажаного позивачем результату та вичерпавши всі інструменти адміністративного оскарження, що не дало позитивного результату, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог статті 51 Кодексу торговельного мореплавства України, Правила I/6 Міжнародної Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 83 "Про вдосконалення державного нагляду за станом підготовки та дипломуванням моряків", пункту 6 Положення про порядок присвоєння звань особам командного складу морських суден, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 № 38 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2007 № 373, та з метою встановлення єдиного порядку підтвердження кваліфікації моряків наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.05.2007 № 377 затверджено Порядок роботи Державних кваліфікаційних комісій.

Цей Порядок установлює єдині вимоги до діяльності Державних кваліфікаційних комісій (далі - ДКК), присвоєння та підтвердження в них кваліфікації осіб командного складу та суднової команди морського судна (далі - моряки) з метою їх дипломування відповідно до вимог Міжнародної Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками.

Відповідно до п.п. 1.2 - 1.5 Порядку № 377 в редакції від 24.11.20 зазначений Порядок установлює єдині вимоги щодо утворення і діяльності Державних кваліфікаційних комісій (далі - ДКК) та правил підтвердження в ДКК кваліфікації осіб командного складу та суднової команди (далі - моряки) з метою дипломування згідно з вимогами Конвенції та національними вимогами для займання певних посад чи виконання певних обов`язків на морських торговельних суднах.

ДКК утворюються Державною службою морського та річкового транспорту України з метою визначення рівня професійної підготовленості моряків.

Не дозволяється будь-яке втручання у прийняття рішень членами ДКК стосовно кваліфікації моряків.

ДКК у своїй діяльності керуються вимогами міжнародних конвенцій, законами України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами з питань підготовки та дипломування моряків.

На підставі постанови КМУ від 19.08.20 № 739 «Деякі питання підготовки та дипломування моряків» Міністерством інфраструктури України видано наказ від 12.10.20 № 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року № 693», яким внесено зміни до Порядку № 377, а саме у тексті Порядку слова «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків», «Інспекція» у всіх відмінках замінено словами «Державна служба морського та річкового транспорту України» у відповідних відмінках, слова «начальник Інспекції» у всіх відмінках замінити словами «Голова Державної служби морського та річкового транспорту України» у відповідних відмінках.

Отже у відповідності до наказу Міністерства інфраструктури України видано наказ від 12.10.20 № 614 ДКК утворюються Державною морською службою морського та річкового транспорту України та змінюється порядок оформлення результатів іспитів.

В той же час, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.20 по справі № 640/31875/20, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року та постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року N 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року N 693» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заборонено Державній службі морського та річкового транспорту України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України, а саме:

утворення постійно діючих державних кваліфікаційних комісій для підтвердження кваліфікації моряків, забезпечення їх роботи, а також підтвердження кваліфікації моряків у постійно діючих державних комісіях;

підтвердження дійсності визначених законодавством документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію;

проведення аналізу міжнародного та національного досвіду у сфері підготовки, оцінки компетентності та дипломування членів екіпажів морських торгівельних суден;

організація за дорученням Мініфраструктури проведення науково-дослідних та науково-методичних робіт стосовно вдосконалення національної системи підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, участь у їх вихованні;

здійснення за дорученням Мініфраструктури представництва та захисту в Міжнародній морській організації інтересів України з питань підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, аналіз та узагальнення пропозицій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо розгляду таких питань в Міжнародній морській організації та подання узагальнених пропозицій до Мінінфраструктури;

підготовка за дорученням Мінінфраструктури звітів та іншої інформації для подання її до Міжнародної морської організації, здійснення запитів та надання відповідей щодо дійсності документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію, а також пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками, уповноваженим органом іноземних держав - Сторін Конвенції та судноплавним компаніям, фізичним або юридичним особам, які надають послуги з працевлаштування моряків;

видача послужних книжок моряка, підтвердження, що засвідчують визнання дипломів відповідно до вимог правила І/10 Додатка Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

видача пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

проведення атестації інструкторів навчально-тренажерних закладів, що здійснюють підготовку моряків, згідно з вимогами правила І/6 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

ведення єдиного Державного реєстру документів моряків, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками.

Заборонено Міністерству юстиції України, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до набрання законної сили рішенням суду у цій справі проводити державну реєстрацію припинення юридичною особи - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (код ЄДРПОУ 25958804).

Таким чином, на момент складання позивачем іспитів 12.01.21, а також під час його звернення зі скаргами 13.01.21 та заявами 26.01.21, чинним Порядком роботи ДКК був Порядок, визначений наказом Міністерством інфраструктури України № 487 від 01.11.2011.

У свою чергу, в редакції від 01.11.2011 Порядок № 377 визначав вирішення спірних питань в пунктах 6.1-6.5 розділу 6 і позивач використав досудовий порядок вирішення спору, звернувшись у відповідності до п. 6.1 зі скаргою до начальника Інспекції протягом двох тижнів з дня його винесення.

Правила роботи ДКК визначені розділом 4 Порядку № 377, який передбачає, що ДКК підтверджує кваліфікацію моряків в обсязі затверджених Інспекцією програм за напрямками із застосуванням сучасних методів оцінки знань, умінь та навичок з використанням комп`ютерних тестів, тренажерів, суднового та лабораторного обладнання, усного та/або письмового опитування (п.4.7).

Приймаючи рішення щодо кваліфікації моряка, ДКК враховують рівень його компетентності відповідно до вимог Конвенції та національних вимог, стаж роботи на судні, який підтверджується послужною книжкою моряка, результати тестування на тренажерному обладнанні, результати усного та/або письмового опитування, успішне проходження моряком спеціальної або спеціалізованої підготовки, курсів перепідготовки чи підвищення кваліфікації, що підтверджується відповідними свідоцтвами та в разі потреби експертними висновками (п. 4.9).

Рішення ДКК оформляються протоколом засідання ДКК (далі - Протокол) у двох примірниках, який підписується головою та усіма членами ДКК, що брали участь у засіданні, а також секретарем комісії. Підписи членів комісії скріпляються відповідною печаткою Інспекції. Форма Протоколу наведена в додатку до цього Порядку (п. 4.12).

Моряк ознайомлюється з рішенням ДКК та розписується про ознайомлення в обох примірниках Протоколу (п. 4.14).

Один примірник Протоколу надається моряку для можливості отримання протягом 12 місяців у капітана морського торговельного порту відповідного кваліфікаційного документа та/або його підтвердження, другий примірник зберігається в особовій справі моряка. При цьому в кваліфікаційних документах, які видаються моряку капітанами морських портів, дані стосовно звання, кваліфікації, освіти, посад, функцій, рівня відповідальності та обмежень повинні відповідати записам у Протоколах засідань ДКК (п. 4.15).

Усі документи стосовно підтвердження кваліфікації моряка складаються в особову справу, яка зберігається в архіві Інспекції відповідно до чинного законодавства (п. 4.18).

Члени ДКК: беруть участь у засіданнях ДКК відповідно до графіків їх

проведення; оцінюють кваліфікацію моряків відповідно до встановленого

порядку; виносять рішення стосовно кваліфікації моряків у складі

комісії (п. 5.1).

Голова ДКК: бере участь у засіданнях ДКК відповідно до графіків їх

проведення; оцінює кваліфікацію моряків відповідно до встановленого

порядку; здійснює загальне керівництво ДКК; знайомить усіх членів ДКК з їх правами та обов`язками; розподіляє обов`язки між членами ДКК; головує на засіданнях ДКК; контролює якість підготовки необхідних документів моряків для засідання ДКК та оформлення протоколів засідання ДКК; несе персональну відповідальність за відповідність документів, що приймаються від моряків, вимогам чинного законодавства, за якість роботи ДКК та виконання вимог законодавства під час роботи ДКК; виносить рішення стосовно кваліфікації моряків у складі комісії; розглядає скарги стосовно роботи членів ДКК, які надходять до голови ДКК (п. 5.2).

Оцінюючи кваліфікацію моряків, голова та члени ДКК зобов`язані керуватися вимогами Конвенції, інших міжнародних конвенцій, резолюціями та іншими документами ІМО, національними вимогами з питань підготовки і дипломування моряків, державними кваліфікаційними характеристиками професій працівників водного транспорту, стандартами та методиками, нормативно-правовими актами, що регламентують питання безпеки судноплавства, вимогами загальної морської практики та особистим професійним досвідом (п. 5.3).

Секретар ДКК відповідає за: дотримання вимог чинного законодавства під час розгляду документів моряків та допуску моряків до засідання ДКК; підготовку матеріалів до розгляду комісіями відповідно до графіків їх проведення; формування особових справ моряків; забезпечення проведення перевірки на дійсність документів, що надаються моряками; правильність заповнення протоколів засідань ДКК; ведення діловодства під час роботи ДКК; ведення обліку робочого часу членів ДКК (п. 5.5).

З огляду на матеріали справи, в порушення вищенаведених вимоги Порядку роботи Державних кваліфікаційних комісій, Державна кваліфікаційна комісія з підтвердження кваліфікації судноводіїв (відповідач 2) та Державна кваліфікаційна комісія з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів (відповідач 3) не ознайомили позивача з рішеннями та не надали на підпис два примірники протоколів від 12.01.21 №№ 62/2021/04-Т, 63/2021/04-Т, 77/2021/04-Р, якими оформлені їх рішення. Однак, враховуючи, що підтвердження кваліфікацій відбувалося в режимі відеоконференції через запроваджені в Україні протиепідемічні заходи, що окремим порядком не регламентовано, зазначене порушення вбачається формальним, так як може бути виправленим в подальшому.

В той же час, на усіх протоколах, які були надані на запити представника позивача, відсутні підписи голови, членів ДКК, підпис секретаря та підпис позивача про ознайомлення з протоколами; не скріплені печаткою (печаткою засвідчені лише копії, надані на адвокатський запит представника позивача); протоколи оформлені не за формою, яка наведена в додатку до Порядку № 377. Вказані порушення зберігалися впродовж тривалого строку та не пов`язані із запровадженими протиепідемічними заходами, у зв`язку із чим є нічим іншим, як недоліками у роботі ДКК. У свою чергу, такі недоліки у роботі ДКК спроможні погіршити становище особи, щодо якої відбувається підтвердження кваліфікації, так як остання може бути позбавленою об`єктивної та достовірної інформації, що відображає (фіксує) такий процес, а відтак і стикнутися зі складностями в питаннях оскарження результатів оцінювань. У такому випадку безперечно порушується принцип належного урядування, так як особа очікує дотримання з боку контролюючого органу передбачених регламентів, протоколів, процедур тощо.

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами сторони позивача щодо допущення комісіями бездіяльностей в частині незабезпечення належного ведення діловодства, оформлення протоколів засідань, формування особової справи ОСОБА_1 та належної організації засідань Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження Кошевком Романом Васильовичем кваліфікацій, проведених 12.01.2021.

Водночас порушення суб`єктом владних повноважень права моряка на належне документування процесу оцінювання може бути враховане під час розсуду відповідного спору про результати такого оцінювання. Адже вчинення передбачених законом дій суб`єктом владних повноважень щодо оформлення / переоформлення діловодства, протоколів засідань та ін. безпосередньо не призведе до захисту порушеного права особи, так як матиме результатом приведення документації у відповідність до вимог законодавства. Усунення ж недоліків у документації безпосередньо не матиме для позивача жодних наслідків, так як результати спірного оцінювання безпосередньо не випливають із таких недоліків (відсутній причинного-наслідковий зв`язок конкретних недоліків із результатами оцінювань), у зв`язку із чим похідна позовна вимога щодо зобов`язання Інспекції в особі ДКК усунути порушення щодо неналежного ведення діловодства, оформлення протоколів тощо до задоволення не підлягає.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово намагався отримати від Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків інформацію про проведення атестації осіб, які брали участь у засіданнях ДКК у якості голів та членів ДКК з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах- хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021.

Проте Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків не надала цю інформацію, посилаючись на Закон України «Про захист персональних даних». У відзиві Інспекція посилається на Закон України «Про інформацію» та Рішення Конституційного Суду Україні від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 щодо інформації про особисте та сімейне життя особи, проте не надає жодних аргументів, яким саме чином інформація про проведення атестації голів та членів ДКК для участі у засіданнях ДКК з підтвердження кваліфікації моряків у 2021 році відноситься до інформації про особисте та сімейне життя особи.

Водночас Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків для підтвердження наявності у голів та членів ДКК (відповідачів 2 та 3) необхідної кваліфікації та проходження ними атестації надано Протокол від 21.12.2019 року № 72/2019 засідання атестаційної комісії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (т.І, а.с. 172-178).

Однак, згідно з цим протоколом голови та члени ДКК (Відповідача 2 та Відповідача 3) були атестовані та рекомендовані до включення до Персонального складу державних кваліфікаційних комісій за загальним напрямом підтвердження кваліфікації судноводіїв лише на 2020 рік.

Враховуючи, що інформація про атестацію осіб, які брали участь у засіданнях ДКК у якості голів та членів ДКК з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021, не надана Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків, позивач вважає, що зазначений відповідач не забезпечив атестацію таких осіб на 2021 рік, а отже такі особи не мали права приймати іспити у ОСОБА_1 у січні 2021 року.

Крім того, позивач наголошує, що в ході складання ним іспитів члени ДКК, а також члени ДКК, які проводили розгляд скарги ОСОБА_1 , продемонстрували незнання базових основ та понять, які випливають з міжнародних конвенцій, керівництв та стандартів. Висловлювання та коментарі членів ДКК суперечили прямому тексту конвенцій та керівництв. У наданих відповідачем 1 транскрибаціях складання іспитів ОСОБА_1 наявні ознаки маніпулювання Інспекцією текстом діалогу позивача з членами ДКК. Все це дає позивачу підстави сумніватися у кваліфікації членів ДКК, справедливості та неупередженості їх рішення, а також об`єктивності розгляду його скарги відповідачем 1.

За позицією позивача, про спробу приховати порушення з боку ДКК та відповідача 1 під час прийняття іспитів у ОСОБА_1 свідчить впевнене небажання надати позивачу або його представнику відеозапис складання позивачем іспитів, навіть незважаючи на пряму вказівку Міністра інфраструктури України ОСОБА_2 , зафіксовану у протоколі зустрічі у Міністерстві інфраструктури України 23.02.2021.

Відповідно до п. 3.5 Порядку № 377 члени ДКК призначаються з числа висококваліфікованих фахівців, які пройшли відповідну атестацію та відповідають наступним вимогам.

Для кандидатів, які претендують на призначення членами ДКК з підтвердження кваліфікації осіб командного складу: наявність диплома про закінчення морського навчального закладу за напрямком та диплома про присвоєння звання особи командного складу не нижче того, яке має або на яке претендує моряк, кваліфікація якого підтверджується на засіданні ДКК; практичний досвід роботи на суднах на посаді, що відповідає диплому кандидата в члени ДКК, не менше 5 років; наявність навичок з методів здійснення оцінки кваліфікації; знання англійської мови (або іншої іноземної мови, яка буде використовуватися в практичній роботі моряка) у межах, достатніх для виконання посадових обов`язків моряка, кваліфікація якого підтверджується; знання сучасних національних та міжнародних вимог, які стосуються підготовки та дипломування моряків; практичний досвід роботи з тренажерним обладнанням, на якому перевіряється кваліфікація моряків; проходження стажування у ДКК не менше ніж на п`яти засіданнях ДКК за напрямком та наявність позитивного відгуку за результатами стажування (3.5.1).

Для кандидатів у члени ДКК з підтвердження кваліфікації осіб суднової команди: наявність диплома про закінчення морського навчального закладу за напрямком та диплома про присвоєння звання особи командного складу або спеціальна освіта за відповідним напрямком; практичний досвід роботи на суднах або відповідних підприємствах за фахом не менше трьох років; наявність навичок з методів здійснення оцінки кваліфікації; проходження стажування у ДКК не менше ніж на п`яти засіданнях ДКК за напрямком; наявність позитивного відгуку Інспекції та голови ДКК за напрямком за результатами стажування (3.5.2).

Для кандидатів у члени ДКК з підтвердження кваліфікації офіцерів з охорони суден: наявність диплома про закінчення морського навчального закладу або відповідна спеціальна освіта; наявність свідоцтва про проходження підготовки за курсом "Офіцер з охорони судна"; проходження стажування у ДКК не менше ніж на трьох засіданнях ДКК за напрямком; наявність позитивного відгуку Інспекції та голови ДКК за напрямком за результатами стажування (3.5.3).

Перевага надається тим кандидатам, які: мають більший практичний досвід за спеціальністю; мають дійсне підтвердження диплома про присвоєння звання особи командного складу; мають документ про проходження спеціальної підготовки з оцінки кваліфікації (3.5.4).

Відповідно до п. 3.6 Порядку № 377 кандидати, які претендують на призначення головами ДКК, додатково до вимог для членів ДКК повинні відповідати таким вимогам: для підтвердження кваліфікації судноводіїв - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком та диплома капітана далекого плавання, стаж роботи на посаді капітана на морських торговельних суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації суднових механіків - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком та диплома суднового механіка першого розряду, стаж роботи на посаді старшого чи головного механіка на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації суднових електромеханіків - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком та диплома електромеханіка першого розряду або суднового механіка першого розряду, стаж роботи на посаді електромеханіка або старшого чи головного механіка на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації суднових рефрижераторних механіків - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком та диплома рефрижераторного механіка першого класу або суднового механіка першого розряду, стаж роботи на посаді рефрижераторного механіка або старшого чи головного механіка на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком або спеціальної освіти за напрямком та диплома радіоелектроніка Глобальної морської системи зв`язку в разі лиха та для забезпечення безпеки (далі - ГМЗЛБ) першого класу чи радіооператора першого класу з документами, що дають право роботи в системі ГМЗЛБ, стаж роботи на посаді начальника радіостанції або радіоелектроніка першого класу на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації офіцерів з охорони суден - наявність диплома про закінчення вищого морського навчального закладу за напрямком або відповідна спеціальна освіта, наявність свідоцтва про проходження підготовки за курсом "Офіцер з охорони судна", досвід практичної роботи на рівні управління на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації фахівців портового, службово-допоміжного і технічного флоту та малотоннажних суден - диплом капітана далекого плавання або капітана малого плавання, або судноводія-механіка першого класу, або суднового механіка першого розряду, стаж роботи на посаді капітана або старшого чи головного механіка на морських суднах не менше п`яти років; для підтвердження кваліфікації членів екіпажів прогулянкових яхт, що не займаються комерційними перевезеннями, - диплом капітана далекого плавання або капітана малого плавання, або капітана прибережного плавання, або судноводія-механіка першого класу за наявності диплома капітана прогулянкової яхти, стаж роботи на посаді капітана на морських суднах не менше трьох років; для підтвердження кваліфікації членів суднової команди - наявність диплома про закінчення морського навчального закладу за напрямком, диплома особи командного складу морського судна або вищої спеціальної освіти за відповідним напрямком, стаж роботи на морських суднах або на берегових підприємствах за фахом не менше п`яти років.

За усіма цими напрямками - виконання обов`язків члена ДКК за напрямком не менше одного року.

З метою об`єктивності та неупередженості роботи ДКК одна й та сама особа має право виконувати функції голови ДКК не більше трьох років поспіль (3.7).

Суд, обираючи стандарт доказування, який має використовуватися, віддає перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Це означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 55 рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2012 року у справі «Гриненко проти України» зазначається, що при оцінці доказів Європейський суд зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом». Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів.

Вирішуючи спір в частині оскаржуваної бездіяльності Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо забезпечення атестації членів та голів ДКК, суд враховує, що відповідачем – Інспекцією дійсно до суду не надано доказів атестації голів та членів ДКК на 2021 рік, а наданий протокол від 21.12.2019 року № 72/2019 засідання атестаційної комісії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків свідчить про їх атестацію лише на 2020 рік.

Однак адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку, а обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд також враховує, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Зокрема, такого висновку дотримується Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи викладене вище, суд звертає увагу позивача на звернуті ним до суду позовні вимоги, які стосуються визнання протиправною бездіяльності Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо незабезпечення атестації осіб, які брали участь у засіданнях Державних кваліфікаційних комісій у якості Голів та членів Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження Кошевком Романом Васильовичем кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021, яка сама по собі не спричиняє зміни обсягу прав та обов`язків позивача.

При цьому суд не підготовлений та не уповноважений надавати оцінку компетенції голів та членів ДКК, рівно як і компетенції позивача, в галузях за напрямками проведених підтверджень кваліфікацій моряка. Власне, оцінка позивача його відповідей на поставлені питання на рівні критики висловлювань членів ДКК є виключно особистою та суб`єктивною характеристикою заінтересованої особи та не може бути вихідними даними для об`єктивної оцінки у спорі.

Недотримання порядку утворення ДКК за спірних правовідносин може мати наслідком скасування прийнятих таких ДКК рішень, якщо це потребується для захисту порушених ними прав та інтересів. В той же час, поставлене позивачем питання перед судом щодо зобов`язання Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків усунути порушення, тобто провести атестації членів та голів ДКК за жодних умов не може призвести до відновлення порушених прав позивача, який взагалі не є учасником правовідносин щодо утворення ДКК.

При цьому метою вирішення справи є саме відновлення порушених прав та інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом, а суд, виконуючи судові функції, має вирішувати питання права, належним чином поставлені перед ним. Суд не уповноважений і не підготовлений виступати адміністративним арбітром, перебираючи на себе функції органу, який зумовлений діяти у передбачених Конституцією та законами України спосіб, зокрема Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків під час утворення ДКК. Водночас таке втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, зокрема, зобов`язання провести атестацію членів та голів ДКК, а фактично покладання обов`язку виконати вимоги законодавства, не матиме позитивного результату для захисту порушеного права позивача, а тому вбачається позбавленим навіть виправдання.

Таким чином, суд не знаходить підстав за обставин розглядуваного спору для визнання протиправною бездіяльності Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо незабезпечення атестації осіб, які брали участь у засіданнях Державних кваліфікаційних комісій у якості Голів та членів Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року та зобов`язання Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків усунути порушення. Не зважаючи на те, що судом така обставина встановлена, суд обмежується її врахуванням при вирішенні безпосереднього спору щодо обставин підтвердження кваліфікацій позивача, не перебираючи на себе функції адміністрування спеціалізованих органів.

Водночас суд не оцінює оскаржувані рішення в аспекті дотримання ДКК пунктів 4.9, 5.3, 5.4 Порядку роботи ДКК та відхиляє відповідні доводи сторони позивача, оскільки в межах судового розгляду не вбачається можливим надати перевагу таким аргументам щодо правильності його відповідей та його твердженням щодо невірних уявлень членів ДКК про повноту таких відповідей, адже це потребує відповідної компетенції та спеціальних знань.

Надати оцінку оцінці ДКК відповідей позивача, зокрема щодо їх правильності, повноти та відповідності Міжнародній Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахті 1978 року з поправками, іншим міжнародним конвенціям, резолюціям та документам ІМО, стандартам і методикам, нормативно-правовим актам, що регламентують питання безпеки судноплавства, а тим більше вимогам загальної морської практики та особистим професійним досвідом суд очевидно не уповноважений.

Поряд із тим, як зазначено судом вище, прийняття рішень від 12.01.2021 №№ 77/2021/04-Р, 62/2021/04-Т, 63/2021/04-Т про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належних кваліфікацій та про відмову у видачі свідоцтв, здійснювалося ДКК, які утворені з порушенням порядку утворення ДКК, зокрема без атестації голів та членів ДКК на 2021 рік, тобто не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без повноважень у поєднанні з метою, з якою ці повноваження надаються, а отже з порушенням критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

З огляду на вищевикладене, рішення ДКК від 12.01.2021 №№ 77/2021/04-Р, 62/2021/04-Т, 63/2021/04-Т підлягають скасуванню, а позовній вимоги в цій частині – до задоволення.

При цьому, зазначена суттєва обставина (відсутність атестації членів та голів ДКК на 2021 р. при проведенні підтверджень кваліфікацій моряка) не була врахована Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України під час розгляду скарги ОСОБА_9 та не знайшла свого відображення у відповіді на скаргу листом № 1/9-25/02-К-3/21 від 10.02.21, у зв`язку із чим позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України щодо відмови у задоволенні скарги позивача, оформлене листом № 1/9-25/02-К-3/21 від 10.02.21 також належить до задоволення.

Вирішуючи спір щодо дотримання Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків щодо ненадання ОСОБА_1 інформації за його заявами та порушеннями останньою вимог Закону України «Про звернення громадян», суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР передбачено право громадян України на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За визначенням статті 3 цього Закону заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Звернення, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями (стаття 7 вказаного Закону).

За приписами статей 15 та 18 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Тобто, вказаний припис встановлює наступні обов`язки: пересилання звернення за належністю відповідному органу, якщо порушенні у зверненні питання не входять до повноважень органу державної влади або повернення звернення з відповідними роз`ясненнями, якщо останнє не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення.

За результатами розгляду звернень позивача від 26.01.21 (отримані 29.01.21) щодо отримання результатів розгляду скарги, залучення до розгляду скарги представника ПРМТУ, надання відеозапису та транскрибацію засідань ДКК, витягу з наказу Інспекції про включення голів та членів ДДК до персонального складу членів ДКК на 2021 рік, витягу з документів Інспекції про проходження головами та членами ДКК атестації щодо відповідності їх кваліфікаційним вимогам, визначеним розділом 3 Порядку роботи ДКК у відповідь позивач отримав лист Інспекції від 10.02.21 № 1/9-25/02-К-3/21, відповідно до якої ДКК діяли в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, порушень вимог Порядку роботи ДКК не допущено.

Запитувані ж документи та інформація про хід розгляду скарг надані не були, що в подальшому було предметом обговорення на нараді 23.02.21 під головуванням Міністра інфраструктури України, в ході якої голова комісії з припинення Інспекції зазначену інформацію підтвердив. Зазначені обставини мали наслідком дорученням міністром інфраструктури відповідачу 1 надати позивачу запитувані матеріали та вжити заходів щодо порушених у заявах питаннях, що було частково виконано 25.02.21.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем 1 недотримання суб`єктом владних повноважень приписів Закону України «Про звернення громадян» щодо розгляду звернень позивача від 26.01.21, у зв`язку із чим відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Водночас порушення суб`єктом владних повноважень права на своєчасність отримання запитуваної інформації є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб`єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб`єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значущих дій на виконання своїх обов`язків.

Захистити порушене право особи на своєчасне отримання запитуваної інформації можливо лише шляхом визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у зв`язку із чим похідна позовна вимога щодо зобов`язання відповідача 1 усунути порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» до задоволення не підлягає.

В той же час, суд не вбачає обґрунтованою позовну вимогу щодо визнання протиправною бездіяльності Державної служби морського та річкового транспорту в частині неналежного розгляду скарги позивача від 13.01.2021 та зобов`язання вжити дії з забезпечення розгляду скарги позивача та надати об`єктивну оцінку правильності застосування положень нормативно-правових актів у сфері безпеки судноплавства, які були використані для обґрунтування висновків Державних кваліфікаційних комісій.

Так, як зазначено судом вище, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.20 по справі № 640/31875/20, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року та постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року N 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року N 693» та, серед іншого, заборонено Державній службі морського та річкового транспорту України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України, що виключає в тому числі й розгляд скарги позивача від 13.01.2021 по суті порушених в ній питань.

Про зазначені обставини Морська адміністрація листами від 27.01.2021 № 579/36/15-21 та від 09.02.2021 № 938/36/15-21 поінформувала позивача з дотриманянм положень Закону України «Про звернення громадян». В свою чергу, повідомлена позивачу інформація щодо відсутності компетенції (зупинення функціонування в судовому порядку) мала б внести порозуміння у цьому питанні та усунути певні очікування позивача.

Однак позивач, посилаючись на ст. 16-3 Закону України «Про транспорт», пп. 40 п. 4 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою КМУ від 06.09.17 № 1095, а також факт пересилання Міністерством інфраструктури України за належністю саме до Морської адміністрації, наголошує на спроможності та здатності вказаного органу здійснити контроль за проведенням дипломування спеціаліста морського флоту, що суд оцінює критично.

Так, за умови зупинення в судовому порядку наказу Міністерства інфраструктури України від 12 жовтня 2020 року N 614 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року N 693», Морська адміністрація не мала реальних повноважень щодо здійснення керівництва та контролю за дипломуванням спеціалістів морського флоту та не могла здійснювати контроль за проведенням підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та димпломування членів екіпажів морських, річкових і маломірних (малих) суден, адже на час виникнення спірних правовідносин фактично відновлено дію постанови КМУ 83 від 31.01.2001 та відповідні функції належали Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2021 року по справі № 640/31850/20, залишеною без змін постановою 6ААС від 05.07.21, зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України № 201 від 06 квітня 2021 року «Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України».

Наказ Міністерства інфраструктури України № 201 від 06 квітня 2021 року «Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України» направлений саме на подальшу деталізацію повноважень Морської адміністрації у відповідній сфері, тобто у тій сфері, повноваження в якій Морська адміністрація не має права виконувати в силу судової заборони.

Функції із загального контролю у сфері дипломування спеціалістів морського флоту Морської адміністрації за наведеним вище правовим унормуванням (в т.ч. з урахуванням ухвали про забезпечення позову) полягають в державному контролі відносно суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність в сфері підготовки та дипломування моряків. Тобто Морська адміністрація набуде повноваження з утворення ДКК та забезпечення їх роботи, підтвердження кваліфікацій моряків у ДКК з набранням чинності постановою КМУ № 739. В свою чергу, вчинення відповідних дій за зверненням позивача мало б наслідком компетенційний спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації). В свою чергу, розмежування компетенції різних органів має ґрунтуватися зокрема на положенні щодо недопущення дублювання їхніх повноважень. При цьому, категорія «реалізація компетенції» визначає, що можуть мати місце не лише спори про її розмежування. Такі спори можуть виникати на підставі прийняття рішення, вчинення дій суб`єктом владних повноважень, які, з позиції іншого суб`єкта владних повноважень, не відповідають закону, виходять за межі компетенції відповідача або прийняті з порушенням встановленої процедури тощо.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак в ході судового розгляду справи не доведено правомірності оскаржуваних рішень та бездіяльностей.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України, врахувавши, що розмір компенсації за сплачений судовий збір визначається з кількості, а не з розміру задоволених (незадоволених) позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 104; ЄДРПОУ 25958804), Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв (04080, м. Київ, вул. Оленівска, 25), Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів (04080, м. Київ, вул. Оленівська, 25), Державної служби морського та річкового транспорту України (03110, м. Київ, вул. Преображенська, 25; ЄДРПОУ 41886120), треті особи – Професійна спілка робітників морського транспорту України (65062, м. Одеса, вул. Гагарінське плато, 5-Б, прим. 1; ЄДРПОУ 02659447), Міністерство інфраструктури України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; ЄДРПОУ 37472062), про визнання протиправними бездіяльностей, визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків в частині незабезпечення належного ведення діловодства, оформлення протоколів засідань Державних кваліфікаційних комісій, формування особової справи ОСОБА_1 та належної організації засідань Державних кваліфікаційних комісій з підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою, кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки, проведених 12.01.2021 року.

Визнати протиправною бездіяльність Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків щодо ненадання ОСОБА_1 інформації за його заявами в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації суднових радіоспеціалістів Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року № 77/2021/04-Р про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації оператора Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року № 62/2021/04-Т про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на танкерах-хімовозах за розширеною програмою.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної кваліфікаційної комісії з підтвердження кваліфікації судноводіїв Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, оформлене протоколом від 12.01.2021 року №63/2021/04-Т про визнання ОСОБА_1 таким, що не має належної кваліфікації фахівця з проведення вантажних операцій на нафтових танкерах за розширеною програмою.

Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків Міністерства інфраструктури України, оформлене листом № 1/9-25/02-К-3/21 від 10.02.21, щодо відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5448 грн (п`ять тисяч чотириста сорок вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.10.21.

Суддя І.В. Завальнюк