Рішення № 100276672, 05.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7921/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року м. Львів

11 год. 18 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Лубоцької Н. І., позивача ОСОБА_1 , представниці відповідача Лупійчук Б.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону України (далі - відповідач) у якому просить:

- визнати дії відповідача як правонаступника військової прокуратури Західного регіону України щодо зменшення позивачу розміру грошового забезпечення за 2018-2020 роки внаслідок зменшення розміру окладу за військове звання та зменшення компенсації за невикористанні відпуски у кількості 192 дні внаслідок неврахування кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI розділу наказу Міністра оборони України № 260;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу різницю між фактично виплаченою компенсацією за невикористанні відпуски у кількості 192 дні та належною до виплати вказаною компенсацією з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI розділу наказу Міністра оборони України № 260;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплати звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» № 704 від 30.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при звільненні позивача із військової служби відповідачем протиправно, на його думку, здійснено розрахунок компенсації за невикористані календарні дні відпустки у кількості 192 дні без застосуванням кратності, передбаченої п. 3 Розділу ХХХІ наказу Міністерства оборони України № 260. Зазначив, що сума компенсації за невикористану відпустку становить 438102,52 грн, яка обчислена таким чином: 192 (кількість невикористаних днів відпустки) х 992,08 грн (середньоденний заробіток позивача) х коефіцієнт 3,3. Крім цього, вважає, що відповідачем необґрунтовано при визначенні розміру грошового забезпечення позивача та одноразових додаткових видів його грошового забезпечення за 2018-2020 роки не враховано вимог постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 в частині розрахунку окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, що призвело до виплати позивачу, на його думку, грошового забезпечення не в повному обсязі. Вказане зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою від 21.05.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 22.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд адміністративної справи № 380/7921/21 за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив (вх. № 46610 від 30.06.2021), просив позов задовольнити.

Представниця відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 44015 від 17.06.2021). Щодо вимоги позивача з приводу нарахування компенсації за невикористані дні відпустки зазначила, що позивачем неправильно, на її думку, застосовано положення п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністерства оборони України № 260. Вказала, що ця норма застосовується виключно щодо визначення кількості календарних днів відпустки, які надаються військовослужбовцю з відповідним значенням вислуги років за 1 повний місяць служби, що відповідає положенням пункту 1 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, в якому вказано загальні строки основних відпусток за рік. Звернула увагу, що своїми розрахунками позивач намагається отримати грошову компенсацію за 633,6 днів невикористаних відпусток. Також зазначила, що пунктом 4 Постанови № 704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Постановою Кабінету Міністрів України № 103 до пункту 4 постанови КМУ № 704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня календарного року. Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 не приведено у відповідність до норми пункту 4 цієї ж постанови. Також вказала, що пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІ від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Тому згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд заслухав пояснення позивача та представниці відповідача, дослідив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та встановив таке.

Наказом військової прокуратури Західного регіону України № 138к від 14.02.2015 підполковника юстиції ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України та призначено його на посаду начальника відділу організаційного та правового забезпечення військової прокуратури Західного регіону України (а.с. 46).

Згідно з наказом військової прокуратури Західного регіону України № 30к від 15.01.2020 позивача з 15.01.2020 звільнено з посади начальника відділу організаційного та правового забезпечення військової прокуратури Західного регіону України та з органів прокуратури. Цього ж дня полковника юстиції ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з скороченням штатів, або проведенням організаційних заходів) (а.с. 21).

Цим же наказом відділу фінансування та бухгалтерського обліку ВПЗР доручено провести з позивачем повний розрахунок відповідно до чинного законодавства.

З розрахункового листа за січень 2020 року слідує, що з позивачем проведено розрахунок при звільненні, нараховано та виплачено 380543,09 грн, з них, зокрема, 190479,36 грн компенсації за невикористану відпустку, тривалістю 192 календарних дні.

05 квітня 2021 року позивач звернувся до керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Вдовитченка В.О. із заявою, в якій просив здійснити перерахунок виплачених йому компенсації за невикористані дні відпусток, вихідної допомоги при звільненні та грошового забезпечення за 2018-2020 роки з урахуванням вказаних у заяві положень законодавства України. В мотивувальній частині заяви позивач зазначив, що при його звільненні із військової служби відповідачем протиправно, на його думку, здійснено розрахунок компенсації за невикористані календарні дні відпустки у кількості 192 дні без застосуванням кратності, передбаченої п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністерства оборони України № 260. Зазначив, що сума компенсації за невикористану відпустку становить 438102,52 грн, яка обчислена таким чином: 192 (кількість невикористаних днів відпустки) х 992,08 грн (середньоденний заробіток позивача) х коефіцієнт 3,3. Крім цього, просив при визначенні розміру грошового забезпечення позивача та одноразових додаткових видів його грошового забезпечення за 2018-2020 роки врахувати вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 в частині розрахунку окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Листом № 15-179вих-21 від 16.04.2021 Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для задоволення його заяви від 05.04.2021. В обґрунтування такого зазначено, що розрахунок здійснено відповідно до вислуги років, яка склала понад 12 календарних років, тобто згідно з пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018. Також у цьому листі позивачу роз`яснено, що пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Позивач не погодився з такою позицією відповідача, тому звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Суд зауважує, що спірними у цій адміністративній справі є правовідносини, шо виникли з приводу застосування п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України № 260 щодо застосування коефіцієнтів, передбачених абзацом 3 цього пункту, а також правовідносини щодо обчислення грошового забезпечення позивача, в тому числі матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку з урахуванням окладу за військовим званням, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За змістом пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Порядок № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дні;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дні;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дні;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дні

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.

Аналіз вищенаведених норм в контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що у рік звільнення військовослужбовцям, звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Проте іншим військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, за їх бажанням, виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, які визначаються пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, а також за дні відпустки за минулі роки. При цьому розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення, військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, за їх бажанням обчислюється з урахуванням вислуги років у розмірах, зазначених в абзаці 3 пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260.

Тобто, у рік звільнення військовослужбовцю, звільненому з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у році звільнення незалежно від періоду служби у році звільнення, в тому числі за минулі роки.

Натомість у рік звільнення військовослужбовцю, звільненому з військової служби з інших підстав, який, зокрема, має вислугу, для прикладу від 15 до 20 календарних років, виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки за минулі роки, а також невикористані дні щорічної основної відпустки та дні додаткової відпустки у році звільнення, однак із розрахунку 3,3 календарних дня за кожен повний місяць служби, прослужений в році звільнення (або 1/12 частини тривалості відпустки, на яку він має право відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ (40 : 12 = 3,3)).

Суд зазначає, що спір щодо кількості днів невикористаної відпустки відсутній. Сторонами не заперечується, що компенсації підлягають 192 календарні дні невикористаної відпустки.

Разом з цим, суд зауважує, що ні нормами статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, ні пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260 не передбачено застосування «кратності» 3,3 календарних днів за кожен день невикористаної відпустки (на чому наполягає позивач) при обчисленні грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Ці приписи застосовуються виключно для обчислення розміру відпустки за відповідний рік, виходячи з наявної у військовослужбовця вислуги.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 щодо обчислення грошового забезпечення позивача, в тому числі матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку з урахуванням окладу за військовим званням, який слід обчислити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704), зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 18.02.2020 (яка набрала чинності 24.02.2018; далі - Постанова № 103) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06.09.2005 затверджено Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.

У пунктах 6, 11, 14, 15 цих Правил зазначено, що проект постанови Кабінету Міністрів України готується зокрема у разі затвердження положення або іншого нормативно-правового акта.

Проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків.

Постановляюча частина постанови повинна містити: нормативні положення; конкретні доручення суб`єктам суспільних відносин у відповідній сфері; умови та порядок дії інших постанов (окремих норм); посилання на додатки (у разі їх наявності); норми, пов`язані з набранням чинності постановою (окремими нормами). У разі потреби визначаються орган (органи) виконавчої влади або посадова особа (особи), що здійснюють контроль за виконанням постанови.

Структурно постановляюча частина постанови викладається у такій послідовності: пункти, що містять нормативні положення; пункти, що стосуються внесення змін до постанов (розпоряджень) або визнання їх (окремих норм) такими, що втратили чинність; пункти, що містять окремі доручення; пункт, що стосується визначення дати набрання чинності постановою.

У пункті 20 Правил наведені вимоги, які встановлюються до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою.

Так, згідно з абзацом 7 підпункту 2 пункту 20 Правил в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.

Підпунктом 6 пункту 20 Правил передбачено, що додатки до проекту документа повинні містити перелік елементів, включення яких до тексту ускладнило б його сприйняття. Додатки позначаються цифрами.

Відповідно до пункту 24 Правил метою підготовки проекту акта про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України є їх приведення у відповідність з прийнятими законами, актами Президента України, а також забезпечення взаємоузгодження норм окремих актів Кабінету Міністрів України.

Як передбачено пунктом 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Як з`ясовано із структури постанови Кабінету Міністрів України № 704, пунктом 1 її постановляючої частини затверджено нормативні акти, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).

У пункті 4 постановляючої частини Постанови № 704, у якій містяться нормативні положення, наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Так, відповідно до норми пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 на час прийняття цієї постанови передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, у яких у вигляді таблиці зазначено відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням залежно від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 до пункту 4 Постанови № 704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 не приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Суд зауважує, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Тому згідно з Постановою № 704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.

Доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні окладу за військовим званням такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата обґрунтовані посиланням на текст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 суд відхиляє, оскільки ці примітки не містять норм права та суперечать п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що розмір грошового забезпечення позивача відповідачем правильно розраховано з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а, ухвалі Верховного Суду від 17 травня 2021 № 620/2929/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 № 240/4946/18, які в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідач, ураховуючи при обчисленні окладу за військовим званням позивача таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, діяв правомірно. Відтак відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку окладу за військовим званням «полковник» ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), а також матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, не підлягають задоволенню також і похідні вимоги позивача щодо зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону України здійснити перерахунок та виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» № 704 від 30.08.2017.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримано повністю. З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону України (79002 м. Львів вул. Клепарівська 20; код ЄДРПОУ 38326057) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тесту рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.10.2021.

Суддя Р.П. Качур