Рішення № 100276514, 01.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 року

справа №380/2398/21

провадження № П/380/2437/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Штинди О.В., представника відповідача Тістечка Ю.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Рік - сейлз» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «РІК-СЕЙЛЗ» (далі – ПП «РІК-СЕЙЛЗ», позивач) 22.02.2021 звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби № 196/7.4-19/209000 від 20 листопада 2020 року (Форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання по ПДВ із ввезених на територію України товарів на загальну суму 91813,36 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби № 195/7.4-19/209000 від 20 листопада 2020 року (Форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання по миту на товари, що ввозять суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 30032,41 грн.

Позивач вважає оскаржені рішення незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Стверджує, що Галицькою митницею Держмитслужби було порушено процедуру призначення та проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією №UA209140/2019/131452 від 12.04.2019р. На переконання позивача порушення виразились у тому, що про перевірку він дізнався на третій день після її початку, а з наказом про її проведення його ознайомлено не було. Також представник позивача вказує на протиправність призначення та проведення перевірки, оскільки відповідач не надав копій запитів Державної фіскальної служби України та Державної митної служби України до митних органів іноземних держав, а також відповідей цих органів. На думку представника позивача, митний контроль після завершення митного оформлення можливий лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Позивач вважає, що наявність такої підозри з боку Галицької митниці Держмитслужби не доведено. Крім того, посилається на порушення Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затвердженим Наказом Держмитслужби України № 639 від 06.07.2005р., який встановлює обов`язкові вимоги до таких запитів. Представник позивача наголосив, що предметом надіслання запитів у митних органів іноземних держав могло бути лише встановлення автентичності поданих під час митного оформлення товарів документів. Однак ніким не завірена копія запиту Державної фіскальної служби від 01.10.2019р. №18213/5/99-99-19-06-02-16 до митної адміністрації Республіки Польща стосується історії потрапляння товару на територію Польщі, а не перевірки їх правдивості та оригінальності.

Позивач стверджує про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки з боку Галицької митниці Держмитслужби, оскільки остання прийняла митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA209140/2019/131452 від 12.04.2019 та товаросупровідні документи до неї, визнала ціну товару, яка була визначена позивачем за першим методом – ціною договору, не мала при цьому жодних зауважень чи підозри до вказаних документів, не витребовувала будь-які додаткові документи на підтвердження ціни товару та пропустила такий на митну територію України. Тому Галицька митниця Держмитслужби не вправі була без обґрунтованої на те підозри формувати будь-які запити митним органам іноземних держав та призначати перевірку «пост-фактум».

Представник позивача вказав, що Галицькою митницею всупереч положенням законодавства України було використано не легалізовані документи та інформацію від іноземних митних органів, викладену іноземною мовою, що свідчить про протиправність винесеного акту перевірки та складених на його підставі податкових повідомлень-рішень. Також за твердженнями представника позивача, Галицька митниця Держмитслужби дійшла до помилкового висновку про вартість товару у розмірі 69,9 доларів США за 1 штуку, оскільки дана цінова інформація отримана від митних органів іноземних держав стосуються інших контрагентів по іншому зовнішньоекономічному договору з іншою кількістю товару. Наголошує на тому, що він звертався з адвокатським запитом до фірми-продавця товару, який підтвердив факт його продажу за ціною 53,5 доларів США за 1 штуку, що доводиться копією листа-відповіді фірми-продавця товару від 15.02.2021р. з перекладом українською мовою.

В судовому засіданні від 01 жовтня 2020 відповідно до вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд замінив відповідача Галицьку митницю Держмитслужби на процесуального правонаступника – Львівську митницю.

Відповідач, Львівська митниця, позов не визнає. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Стверджує, що відповідач правомірно прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення. Відповідач посилається на норму п. 4 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, відповідно до якої митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості. Також зазначає, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (ч. 1 ст. 351 Митного кодексу України). Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 351 Митного кодексу України). За результатами опрацювання відповідей, наданих митною адміністрацією Республіки Польща від 28.10.2019 №0201-IGM.541/1668. 2019.BM та митною адміністрацією Республіки Латвія листом від 23.12.2019 Nr.27.5.4.-13/12732 щодо перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення товару «шини пневматичні», що були ввезені на митну територію України на адресу ПП «РІК-СЕЙЛЗ» за МД №UA209140/2019/131452 від 12.04.2019 встановлено недостовірне декларування фактурної вартості товару «шини пневматичні Triangle TR689A 215/75 R17.5 (135/133L)». У зв`язку з цим наказом Галицької митниці Держмитслужби № 583 від 06.10.2020 було призначено документальну невиїзну перевірку, по завершенню якої було складено акт № 104/7.4-19/42435614 від 02.11.2020. Згаданим актом встановлено заниження позивачем податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита з товарів, ввезених на митну територію України за вказаною митною декларацією на суму 24025.93 гривень та по сплаті ПДВ – на суму 73450.69 гривень. Внаслідок цього було прийнято 20.11.2020 були прийняті податкові повідомлення-рішення на про збільшення суми грошового зобов`язання по ПДВ із ввезених на територію України товарів на загальну суму 91813.36 грн. та по миту на товари, що ввозять суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 30032.41 грн.

Відповідач надав за клопотанням від 25.03.2021 № 7.4-10/14/756, що надійшов суду 30.03.2021 за № 20769 документи, що надійшли від уповноважених митних органів іноземних держав, перекладені українською мовою.

На вимогу суду відповідач надав копію листа до Державної митної служби України про скерування документів по митному оформленню товару позивачем за МД №UA209140/2019/131452 від 12.04.2019.

Суд заслухав аргументи учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових та електронних доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

12.04.2019 за митною декларацією ІМ40ДЕ № UA209140/2019/131452 від 12.04.2019 позивач подав до митного оформлення товар – шини пневматичні нові, гумові для вантажних автомобілів в кількості 780 штук, розмірами 215/75 R17.5, 135/133, L, Triangle TR 689A, загальною ціною 41730 доларів США, що становило 53.50 доларів США за 1 штуку.

З метою підтвердження митної вартості товару було подано: зовнішньоекономічний контракт № 26 від 29 жовтня 2018, укладений з фірмою-продавцем «PRIMUS COMMERCE L.P.» (країна реєстрації – Велика Британія), комерційний інвойс № FT/000001/04/2019 від 10 квітня 2019, пакувальний лист № FT/000001/04/2019 від 10 квітня 2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 107805, документ Carnet TIR JX82436606, міжнародну експортну декларацію MRN 19PL402010TS2FFF13.

Заявлену митну вартість позивач визначив згідно з пунктом 1 частини першої статті 57 Митного кодексу України за основним методом (ціна договору). Задекларована митна вартість визначалась на підставі положень контракту № 26 від 29 жовтня 2018 та інвойсу.

Митниця визнала обраний позивачем метод визначення митної вартості товару за ціною договору та дозволила подальших його рух по території України. При цьому, жодних вимог до позивача про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару не пред`являла чи рішень про коригування його митної вартості митним органом не приймалось; це свідчить про завершення процедури митного оформлення товару.

Листом Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України від 20.11.2019р. № 31243/7/99-99-19-06-02-17 Львівській митниці ДФС було надіслано відповідь відділу міжнародної адміністративної допомоги у митних справах Палати податкової адміністрації у Вроцлаві Республіки Польща від 28.10.2019 № 0201-IGM.541/1668.2019.ВМ стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення товару «шини пневматичні», що був ввезений на митну територію України на адресу ПП «РІК-СЕЙЛЗ» за МД № UA 209140/2019/131452 від 12.04.2019. Згаданий лист містить інформацію, згідно якої товар (пневматичні шини) в`їхав на митну територію Польщі з Латвії на підставі транзитних декларацій № 19LV00020711265892 (640 шт.) і № 19LV00020711224450 (640 шт.). Предметний товар було поміщено в склад тимчасового зберігання в Перемишлі і потім частково оформлено в режимі транзит в прикордонному пункті Медика на підставі транзитної декларації № 19РL402010TS2FFF13.

Листом Департаменту митних платежів та митної вартості Державної митної служби України від 12.02.2020р. № 15/15-02-03/7/89 Галицькій митниці Держмитслужби було надіслано відповідь Служби державних доходів Латвійської республіки від 23.12.2019р. № 27.5.4.-13/12732, до якого було додано 16 аркушів копій документів, складених латвійською та англійською мовами. З доданих до клопотання відповідача від 25.03.2021 перекладів вбачається, що у додатках зазначено, що за транзитною декларацією № 19LV00020711265892 та інвойсу L19-139369 від 04.04.2019 покупцем нових шин 135/133L 215/75R17.5 TRIANGLE TR689A в кількості 640 штук вартістю 69.90 доларів США за 1 штуку є ТОВ «Латакко» (Латвія), а продавцем є ТОВ «ІНКАМ АРТ» (Польща). Також в транзитній декларації № 19LV00020711224450 та інвойсі L19-13937 від 04.04.2019 зазначено, що покупцем нових шин 135/133L 215/75R17.5 TRIANGLE TR689A в кількості 640 штук вартістю 69.90 доларів США за 1 штуку є ті ж юридичні особи – нерезиденти.

06 жовтня 2020 наказом в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби № 583 було призначено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 12.04.2019 №UA209140/2019/131452 (далі - документа) тривалістю 5 робочих днів з 12 жовтня 2020 року. В наказі вказані нормативні підстави для проведення перевірки – ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України.

06.10.2020 було сформоване повідомлення № 118 позивачу про проведення документальної невиїзної перевірки, яке вручено йому 15.10.2020.

З 12.10.2020 до 19.10.2020 посадовими особами Галицької митниці Держмитслужби було проведено документальну невиїзну перевірку, за наслідками якої складено акт № 104/7.4-19/42435614 від 02.11.2020 (далі – акт перевірки), який позивач отримав 05.11.2020. В акті перевірки зазначено, що виходячи з інформації, викладеної у листах митних органів Республіки Польща та Республіки Латвія, позивачем занижено митну вартість товару, що ввозився в Україну за митною декларацією від 12.04.2019 №UA209140/2019/131452 та його дійсна вартість становить не 53.50 доларів США за одиницю товару, а 69.90 доларів США. Також в акті вказано на заниження позивачем податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита з товарів, ввезених на митну територію України за вказаною митною декларацією на суму 24025.93 гривень та по сплаті ПДВ - на суму 73450.69 гривень.

12.11.2020 позивачем було направлено на адресу Галицької митниці Держмитслужби заперечення на згаданий акт перевірки.

Листом № 7.4-1/19/13/29540 від 19.11.2020 Галицька митниця Держмитслужби надала відповідь про відмову у задоволенні заперечень на акт перевірки.

20.11.2020 Галицька митниця Держмитслужби склала два податкові повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення № 196/7.4-19/209000 (Форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання по ПДВ із ввезених на територію України товарів на загальну суму 91813.36 гривень;

2) податкове повідомлення-рішення № 195/7.4-19/209000 (Форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання по миту на товари, що ввозять суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 30032.41 гривень.

В рамках процедури адміністративного оскарження позивач звернувся до Державної митної служби України зі скаргою від 04.12.2020 про скасування згаданих податкових повідомлень-рішень.

01 лютого 2021 Державна митна служба України ухвалила рішення про результати розгляду скарги № 08-1/10-06/13/1739, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу позивача без задоволення.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частини п`ята, сьома статті 58 МК України)

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами частини четвертої статті 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Статтею 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (частина 3 статті 351 МК України).

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (частина 4 статті 351 МК України).

Нормами пункту 5 частини 1 статті 352 МК України передбачено, що посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Пунктом 54.4. статті 54 Податкового кодексу України визначено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…у разі якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, проте у разі якщо митний орган не визначав митну вартість товару, а така вартість була визначена платником податку самостійно, то митний орган вправі здійснювати митний контроль і після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України», постанова від 12.02.2020 у справі № 808/1236/16;

- «…з метою дотримання балансу публічних і приватних інтересів законодавством встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання під час проведення перевірки може бути належною підставою для прийняття суб`єктом владних повноважень законного і обґрунтованого рішення.

Порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документа органа іноземної держави, не перекладеного українською мовою … та обґрунтування висновків перевірки на підставі документів, також отриманих від органа іноземної держави, не перекладених українською мовою … призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків»,

постанова від 02.07.2019 у справі № 821/2067/17;

- «…підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів»,

постанова від 05.03.2019р. по справі № 820/305/17.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності податкових повідомлень-рішень в частині порядку її призначення та проведення, обґрунтування сумніву в заявленій декларантом по першому методу митній вартості, суд керується такими міркуваннями:

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод "за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)";

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей визначених МК України відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень та його дозволу про подальших рух товарів;

- митний орган вправі проводити заходи митного контролю, зокрема звертатись до митних органів іноземних держав зі запитами, лише за наявності обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України;

- у випадку надходження від митних органів іноземних держав інформації, яка спростовує автентичність поданих під час митного оформлення документів, митний орган має право провести документальну невиїзну перевірку та використовувати таку інформацію під час її проведення.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару (шин пневматичних) за ціною договору, яка зазначена у комерційному інвойсі № FT/000001/04/2019 від 10 квітня 2019 та пакувальному листі № FT/000001/04/2019 від 10 квітня 2019 і становить 41730 доларів США, 53.30 доларів США за одиницю. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України (серед іншого: зовнішньоекономічний контракт № 26 від 29 жовтня 2018, комерційний інвойс № FT/000001/04/2019 від 10 квітня 2019, пакувальний лист № FT/000001/04/2019 від 10 квітня 2019, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 107805, документ Carnet TIR JX82436606, міжнародна експортна декларацію MRN 19PL402010TS2FFF13).

Суд критично оцінює доводи позивача в частині його не ознайомлення з наказом від 06.10.2020 № 583 про проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки норми Податкового кодексу України, на які посилається позивач регулюють питання проведення перевірок податковими контролюючими органами, а Митний кодекс України, що містить спеціальні норми, встановлює лише обов`язок митного органу направити керівнику ПП «РІК-СЕЙЛЗ» рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення йому чи уповноваженим ним представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Суд також вважає помилковими аргументи позивача в частині відсутності у відповідача права на проведення ним документальної невиїзної перевірки після завершення митного оформлення товару, оскільки митна вартість була визначена позивачем самостійно, а рішення про її коригування митним органом не приймалось.

Однак суд вважає слушними та враховує доводи позивача про те, що відповідач не довів наявність у нього обґрунтованої підозри, що під час митного оформлення вказаного товару позивачем було допущено порушення законодавства України та надано товаросупровідні документи з неправдивими відомостями про митну вартість шин пневматичних. З огляду на це відповідач не довів наявності підстав для звернення до уповноважених митних органів Республіки Польща та Республіки Латвія зі запитами про автентичність поданих під час митного оформлення документів, які суду не надав, відтак суд не має можливості перевірити зміст відповідних запитів. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також суд враховує, що під час проведення документальної невиїзної перевірки відповідач керувався документами, складеними іноземними мовами – російською, польською, латиською та англійською. Переклад таких документів представлений вже до суду 25.03.2021, що дає підстави розуміти, що на момент проведення перевірки такі перекладені не були. Доказів зворотного відповідачем не надано.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Даний обов`язок щодо подання документів однією з мов міжнародного спілкування позивач виконав. Проте відповідач, користуючись документами, що були йому направлені митними органами Республіки Польща та Республіки Латвія, які складені в тому числі польською та латвійською мовами, що не є мовами міжнародного спілкування, не переклавши їх, протиправно провів документальну невиїзну перевірку позивача. Укладені між урядами Республіки Польща та України, а також Республіки Латвія і України двосторонні міжнародні договори лише передбачають можливість листування між митними органами російською мовою. Отже, суд погоджується з твердженнями позивача про протиправність проведення перевірки в цій частині.

Оцінюючи аргументи сторін, що стосуються обґрунтованості висновків проведеної документальної невиїзної перевірки, на яких ґрунтуються оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд керується такими міркуваннями:

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на результати співставлення документальної інформації, отриманої відповідачем від уповноважених органів Республіки Польща та Республіки Латвія, з документами, поданими під час митного оформлення позивачем, за результатами якої товар, що зазначений в транзитних деклараціях, ідентифікуються з товаром, що був ввезений за митною декларацією, відрізняються сумою митної вартості, тобто встановлено розбіжність в вартості товару, що поставлявся позивачу. Проте отримана відповідачем від згаданих митних органів іноземних держав інформація стосуються інших зовнішньоекономічних правовідносин між іншими підприємствами, а саме - між ТОВ «Латакко» (Латвія) та ТОВ «ІНКАМ АРТ» (Польща), з якими позивач не перебуває у правовідносинах, що свідчить про безпідставність тверджень відповідача про порушення з боку ПП «РІК-СЕЙЛЗ» положень митного законодавства, що ґрунтуються на його припущеннях. Історія перевезення товару по іншій ціні з іншими контрагентами, які не пов`язані з позивачем напряму (таку пов`язаність відповідач не довів) та ціна, за яку цей товар було придбано ними, не впливає на достовірність поданих з боку ПП «РІК-СЕЙЛЗ» документів.

Суд також враховує, що отримана відповідачем від уповноважених митних органів іноземних держав інформація різниться щодо кількості поставлених позивачу товарів. Так, згаданими вище інвойсами передбачено, що предметом купівлі-продажу між ТОВ «Латакко» (Латвія) та ТОВ «ІНКАМ АРТ» (Польща) були нові шини у кількості 640 штук, в свою чергу ПП «РІК-СЕЙЛЗ» придбало та ввозило в Україну шини пневматичні в кількості 780 штук.

Суд враховує зміст відповіді компанії «PRIMUS COMMERCE L.P.» від 15.02.2021, що виступала продавцем придбаного позивачем товару про те, що згідно контракту № 26 від 29 жовтня 2018 року, комерційного інвойсу FT / 000001/04/2019 від 10 квітня 2019 року та пакувального листа FT / 000001/04/2019 від 10 квітня 2019 року дана компанія продала ПП «РІК-СЕЙЛЗ» вказаний товар у кількості 780 шт. по ціні 53,50 дол. США за 1 штуку. При цьому ціна 430 штук шин становила близько 71 долара США за 1 штуку, а ціна інших 350 штук шин, у зв`язку з 2013 роком їх виробництва та перебуванням протягом тривалого часу на складі, становила 32 долари США за 1 штуку.

Суд не враховує зауваження відповідача, висловлені ним у відзиві на позовну заяву про те, що у мережі Інтернет відсутні будь-які дані про наявність веб-сторінки даної компанії із зазначенням їх офіційної електронної поштової скриньки, з якої було надано відповідь представнику позивача, оскільки відповідач не спростував будь-якими доказами неправдивості такої відповіді та не представив суду доказів того, що він звертався до митних органів Великої Британії чи фірми-продавця зі певними запитами та отримав на них відповіді з іншою інформацією. Факт перебування компанії «PRIMUS COMMERCE L.P.» за адресою, по якій зареєстровано ще близько 2300 підприємств не доведений належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, в рівній мірі, як твердження відповідача, що дана фірма є типовим посередником, котрий може використовуватися для здійснення фінансових операцій, які мають на меті незаконне ухиляння від сплати податків, що в даному випадку є припущенням.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені. Суд вважає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Відтак, висновки Львівської митниці про неавтентичність поданих до митного оформлення документів та подання недостовірної інформації, яка стосується митної вартості товару, є хибними.

Отже, податкові повідомлення-рішення не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до приписів цієї статті КАС України та враховуючи рішення про задоволення позову, суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу, то суд повернеться до вирішення цього питання, оскільки представник позивача до завершення судових дебатів заявив про надання стороні позивача строку для надання суду додаткових документів, що підтверджують обґрунтованість розміру та оплати таких витрат в порядку частини сьомої статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби від 20.11.2020 №196.7.4-19/209000 та №195/7.4-19/209000.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1, ідентифікаційний код 43971343) на користь приватного підприємства «Рік-сейлз» (79021, Львівська область, місто Львів, вул. Кульпарківська, буд.93-А; РНОКПП 42435614) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 27 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлене 11.10.2021.

Суддя Москаль Р.М.