Рішення № 100276255, 12.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року м.Кропивницький Справа № 340/5290/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, (вул.Академіка Корольова, 26, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25030, код ЄДРПОУ 39767636) про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 12.02.2021 року № 11-415/14-21-СГ в частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області надати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.01.2021р. звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, за межами населених пунктів, Павлівської сільської ради Світловодського району, яка перебуває в державній власності. Позивач вказує, що до заяви нею було додано необхідний пакет документів, в т.ч. графічні матеріали із зазначенням бажаного місяця розташування земельної ділянки.

12.02.2021р. наказом відповідача № 11-415/14-21-СГ було відмовлено у наданні дозволу зважаючи на те, що бажана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, а тому відповідно до ст. 122 ЗК України, відповідач не є розпорядником вказаної земельної ділянки.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач вказує, що за інформацією відділу у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, земельна ділянка на яку претендує позивач відноситься до земель с/г призначення державної власності, а тому право розпорядження вказаною земельною ділянкою належить відповідачеві.

07.10.2021р. відповідачем надано відзив на позов, яким вимоги позивача не визнаються з тих підстав, що земельна ділянка на яку претендує позивач перебуває в комунальній власності, а тому у відповідача відсутні права щодо її розпорядженням (а.с.53-55).

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2021р. позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, за межами населених пунктів, Павлівської сільської ради Світловодського району, яка перебуває в державній власності (а.с.19).

До заяви позивачем було додано необхідний пакет документів, в т.ч. графічні матеріали із зазначенням бажаного місяця розташування земельної ділянки (а.с.21).

Наказом відповідача № 11-415/14-21-СГ від 12.02.2021р. було відмовлено у наданні дозволу зважаючи на те, що бажана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, а тому відповідно до ст. 122 ЗК України, відповідач не є розпорядником вказаної земельної ділянки (а.с.22).

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з даними позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Згідно з положеннями частини 7 статті 118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

У частині сьомій статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу (якщо для цього є передбачені законом підстави).

Як вже встановлено судом, відмовляючи позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач послався на те, бажана до відведення земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, а тому відповідач не є розпорядником вказаної земельної ділянки.

Натомість в ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не встановлено наявність доказів віднесення бажаної до відведення земельної ділянки, до земель комунальної власності.

Більше того, за інформацією відділу у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 24.03.2021р. земельна ділянка на яку претендує позивач входить до єдиного масиву земельної ділянки площею 18,00 га, склад угідь - сіножаті, форма власності - державна (а.с.22).

Шляхом порівняння графічних матеріалів, які долучались позивачем до заяви від 13.01.2021р., відомостей розміщених на Публічній кадастровій карті України та інформації відділу у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на час ухвалення судом рішення по даній справі, бажана до відведення земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому право розпорядження нею, в силу положень ст. 122 ЗК України належить саме відповідачеві по справі.

Отже, відмова відповідача є протиправною, а тому наказ № 11-415/14-21-СГ від 12.01.2021р. підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, суд зазначає наступне.

Вирішуючи вказану вимогу суд враховує, що в даному випадку постає питання щодо ефективного способу захисту порушеного права позивача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отже, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли відповідач розглянув заяву позивача та прийняв рішення, яким відмовив в її задоволенні.

Як вже встановлено судом, позивачем виконано всі вимоги передбачені Земельним кодексом України, які необхідні для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, натомість отримано безпідставну відмову в задоволенні заяви.

У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути заяву. Оскільки заяву вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд аналогічної заяви не захистить прав позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України заява про надання дозволу розглядається один раз протягом місячного строку. Законодавством не передбачено такого способу реалізації повноважень відповідача, який би дозволяв цьому органу після надання відмови у наданні дозволу повертатися до цього питання з власної ініціативи та наводити інше обґрунтування відмови, фактично змінювати його.

Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, необхідно зважати на ефективність такого захисту.

Вказаний висновок узгоджується з статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Враховуючи вищевикладене, належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Суд відхиляє клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Так частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо можливого невиконання відповідачем рішення у цій справі, і крім того примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час звернення позивача до суду ним сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10.09.2021р. (а.с.1). Вказані витрати належить відшкодувати позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 12.02.2021 року № 11-415/14-21-СГ в частині відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області надати ОСОБА_2 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник