Рішення № 100275739, 11.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 жовтня 2021 року Справа № 280/6490/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Cіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)

Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м.Слов`янськ, пл.Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-2),в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача-2, в частині припинення виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

2) визнати протиправними дії відповідача-1, в частині не виплати заборгованості пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

3) стягнути з відповідача-1 заборгованість пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту її припинення, а саме в розмірі 65065,50 гривень.

Крім того, просить допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць та встановити судовий контроль за виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з вересня 2020 року перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію по втраті годувальника. Проте, відповідачем-2 припинено виплату пенсії позивачу за відсутності законодавчо встановлених підстав. Станом на дату подачі цього позову пенсію позивачу за період з 11.11.2016 по 31.12.2019 в розмірі 58765,50 грн. не виплачено. Дії відповідача-2 щодо припинення виплати пенсії вважає протиправними, оскільки пенсія є єдиними джерелом існування. Крім того, зважаючи на несвоєчасність виплати пенсії відповідачем-1, у нього також утворилась заборгованість в розмірі 6300 грн. Загальна сума заборгованості Пенсійного фонду перед позивачем становить 65065,50 грн., яка останнім не виплачується позивачу з посиланням на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365. На думку позивача, не виплата пенсії з зазначених підстав суперечить нормам Конституції України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Просить задовольнити позовні вимоги. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.08.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

25.08.2021 відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву (вх. №48301), в якому зазначено, що відповідач діяв виключно в межах повноважень наданих законом та не допускав протиправних дій щодо позивача. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» від 05.11.2014 № 637 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 788) встановлено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх підновлення, обліковуються в органі, шо здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, нарахована сума пенсії за період буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, заборгованість а розмірі 58765,50 грн. буде виплачена на умовах окремого порядку визначеного КМУ Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області. У відповідача-1 сума боргу після взяття пенсійної справи на облік за період з 01.09.2020 по 30.11.2020 складає 6300,00 грн. та буде виплачена на умовах окремого порядку, який на теперішній час не визначений. У зв`язку із викладеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

30.08.2021 відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву (вх. №49564), в якому зазначено, що відповідач діяв виключно в межах повноважень наданих законом та не допускав протиправних дій щодо позивача. Припинення виплати пенсії позивачу пояснює посиланням на Закони України № 1058 та Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", постанови КМУ від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова КМУ № 637) та від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова КМУ № 365), тощо.

Щодо виплати позивачу недоотриманої пенсії зазначив, що така сума буде виплачена на умовах окремого порядку, який на теперішній час не визначений. У зв`язку із викладеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.2020 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію в зв`язку з втратою годувальника, згідно ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Відповідно до довідки від 26.10.2020 №2327-5000318840, ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа з міста Донецьк, і отримує пенсію по втраті годувальника у Головному управлінні ПФУ в Запорізькій області.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ГУ ПФУ в Запорізькій області на звернення позивача, листом від 03.03.2021 № 2428-2059/С-02/8-0800/21, 25.07.2018 пенсійну справу ОСОБА_1 було взято на облік у Великоновосілікському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, але пенсія не виплачувалась.

12.11.2019 позивач звернулася до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому було нараховано заборгованість по пенсії з 11.11.2016 по 31.12.2019 в розмірі 58 765,50 грн. При цьому виплата даної заборгованості виплачена не була.

Позивач звернувся із заявою від 10.11.2020 про запит пенсійної справи, спеціалістами відповідача-1 пенсійну справу взято на облік з 01.12.2020. Після постановки на облік розмір пенсії позивача станом на 19.02.2021 складає 2100 грн.

У відповідача-1 сума боргу після взяття пенсійної справи на облік за період з 01.09.2020 по 30.11.2020 складає 6300,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача-2 щодо припинення виплати їй пенсії по втраті годувальника, протиправними дії відповідача-1 в частині не виплати заборгованості пенсії по втраті годувальника, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений на розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

20.10.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Постановою Кабінету Міністрів від 08.06.2016 №352 було також внесено зміни до Постанови №509, згідно яких встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20.06.2016, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Суд зазначає, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є лише підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків відповідачем-2 не за застосований та не доведений.

Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 49 цього ж закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача-2 на те, що стаття 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» чітко визначає, що припинення виплати пенсій можливо лише у випадках встановлених Законом, а прийняті постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть вносити зміни чи доповнювати підстави для припинення пенсійних виплат встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Особливу увагу суд звертає на те, що у преамбулі до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18, які підтримані Великою Палатою Верховного Суду, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене вище в сукупності, суд приходить до висновку, що Пенсійним фондом України протиправно невиплачено ОСОБА_1 заборгованість по пенсії у розмірі 65065,50 грн.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Оскільки судом встановлено, що не виплата пенсії позивачу є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень Пенсійного фонду України, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватись дана умова виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Аналогічну правову позицію щодо строків висловив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області проведено нарахування пенсії ОСОБА_1 за період з 11.11.2016 по 31.12.2019 (включно) у розмірі 58765,50 грн., проте не виплачено дану суму із посиланням на відсутність окремого порядку виплати таких сум.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області проведено нарахування пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2020 по 30.11.2020 (включно) у розмірі 6300,00 грн., проте не виплачено дану суму із посиланням на відсутність окремого порядку виплати таких сум.

Звідси, враховуючи, що суму пенсії за період з 11.11.2016 по 31.12.2019 (включно) та за період з 01.09.2020 по 30.11.2020 (включно) нараховано, проте не виплачено; сума належної позивачу пенсії не є спірною, суд доходить висновку, що стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості з виплати пенсії за період з 01.09.2020 по 30.11.2020 (включно) у розмірі 6300,00 грн. та з відповідача-2 заборгованості з виплати пенсії за період з 11.11.2016 по 31.12.2019 (включно) у розмірі 58765,50 грн. є належним способом захисту порушених прав позивача та забезпечить їх відновлення.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено правомірність припинення виплати пенсії позивачу та не виплата заборгованості по пенсії, в порядку встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що пенсійна виплата є власністю пенсіонера, а тому не може бути нарахована, проте утримуватись на рахунках органу Пенсійного фонду всупереч волі пенсіонера.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо клопотання про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення по цій справі, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Застосування наведеної норми є прерогативою суду, та передбачає право діяти на власний розсуд.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у владного суб`єкта наміру допускати порушення закону у процедурі перерахунку та виплати пенсії. З огляду на зазначені обставини та норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 вказаного Кодексу, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судовий збір підлягає стягнення з відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м.Слов`янськ, пл.Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м.Слов`янськ, пл.Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010), в частині припинення виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), в частині не виплати заборгованості пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії за період з 01.09.2020 по 30.11.2020 (включно) у розмірі 6300,00 грн. (шість тисяч триста гривень 00 коп.)

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м.Слов`янськ, пл.Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати пенсії за період з 11.11.2016 по 31.12.2019 (включно) у розмірі 58765,50 грн. (п`ятдесят вісім тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень 50 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 454,00 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 454,00 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м.Слов`янськ, пл.Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 11.10.2021.

Суддя А.В. Сіпака