Ухвала суду № 100271756, 11.10.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/6424/21

№ 1-кп/183/1295/21

11 жовтня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Третьякова А.Ю.,

захисників Степанова І.В., Павлова Є.Г.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12021041350000407 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Житомир, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою на 60 днів, мотивоване тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися слідчим суддею при обранні ОСОБА_1 , та ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який враховувався слідчим суддею при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати.

Захисник ОСОБА_4 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження його підзахисному ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність цього клопотання. Вважав за необхідне змінити запобіжний захід ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на наявність місця реєстрації та проживання обвинуваченого, а також те, що на його утриманні перебуває матір.

Обвинувачений ОСОБА_1 погодився з позицією свого захисника, просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_5 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження його підзахисному ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність цього клопотання. Вважав за необхідне змінити запобіжний захід ОСОБА_2 на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на наявність постійного місця проживання обвинуваченого, а також те, що на його утриманні перебувають малолітня донька, батько-інвалід та брат і сестра.

Обвинувачений ОСОБА_2 погодився з позицією свого захисника, просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Суд, вислухавши позицію учасників провадження, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про необхідність продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України є нетяжкими та тяжкими злочинами, відповідно, і за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду, ОСОБА_1 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, зокрема, за скоєння тяжких злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та знову обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень. Також, в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова перебувають обвинувальні акти у кримінальних провадження відносно ОСОБА_1 № 12018220530001452 за ч. 1 ст. 121 КК України, № 12019220530001966 за ч. 2 ст. 309 КК України, № 12021221180000124 за ч. 2 ст. 185 КК України, рішення по яким не прийнято.

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду (оскільки враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень), та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (оскільки останній, будучи раніше неодноразово судимим, на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчиненні нових аналогічних кримінальних правопорушень).

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що у ОСОБА_1 осіб на утриманні не має, суспільно-корисною працею не займається, не працює; обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, віднесених законом до категорії нетяжких та тяжких злочинів, що вказує на негативну репутацію останнього; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні. Крім того, наявності у ОСОБА_1 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, а обставини кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, свідчить про те, щобудь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_1 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті та клопотанні захисника Степанова І.В. про те, що ОСОБА_1 має місце реєстрації та проживання, одружений, а також, що на його утриманні перебуває матір. Водночас доказів того, що матір ОСОБА_1 перебуває на його утриманні суду не надано. Сам обвинувачений також не пояснив і не довів, яким чином він здійснює утримання матері, оскільки не працює, а відтак не має джерел доходу. Такі відомості у суду відсутні.

Обставин, які би свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Захисником Степановим І.В. будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони захиступро зміну ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, зокрема, за вчинення корисливих злочинів, має непогашену судимість з 2001 року. Крім того, останній засуджений 12.12.2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці, від відбування покарання звільнений на підставі ст. 75 КК України з випробуванням строком на 2 роки. Дані обставини свідчать про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення, а саме у вчиненні тяжкого корисливого злочину.

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (оскільки останній, будучи раніше неодноразово судимим, на шлях виправлення не став та обґрунтовано обвинувачується у вчиненні в період іспитового строку нового аналогічного кримінального правопорушення).

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризику, зазначеного вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_2 не одружений, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, суспільно-корисною працею не займається, не працює; обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, віднесеного законом до категорії тяжких злочинів, що вказує на негативну репутацію останнього; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні. Крім того, наявності у ОСОБА_2 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, а обставини кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, свідчать про те, щобудь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_2 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті та клопотанні захисника Павлова Є.Г. про те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, а також те, що на його утриманні перебувають малолітня донька, батько-інвалід та брат і сестра. Водночас доказів того, що малолітня донька, батько, брат і сестра ОСОБА_2 перебувають на його утриманні суду не надано. Сам обвинувачений також не пояснив і не довів, яким чином він здійснює утримання членів сім`ї та родичів, оскільки не працює, а відтак не має джерел доходу. Такі відомості у суду відсутні.

Обставин, які би свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Захисником Павловим Є.Г. будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони захиступро зміну ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_2 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331, 371, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 09 грудня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну раніше обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 09 грудня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну раніше обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 12 жовтня 2021 року о 12 годині 45 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Суддя О.І. Гузоватий