Рішення № 100270621, 12.10.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1201/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»

до Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс»

про стягнення 62505,41 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

27.12.2019 Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» звернулося з позовом до Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» про стягнення 62505,41 грн заборгованості, яка виникла за договором № 01/03-244 від 23.03.2016, а саме: 57254,04 грн основної заборгованості, 3268,97 грн пені, 654,11 грн річних та 1328,29 грн інфляційних. Поряд з цим, Позивач заявив вимоги про компенсацію за рахунок Відповідача витрат на сплату судового збору у сумі 2270 грн.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що на підставі укладеного між сторонами договору бербоутного чартеру Відповідач зобов`язаний був своєчасно сплачувати вартість чартеру, але оплату за І квартал 2021 року не здійснив, а тому заборгував 57254,04 грн. У зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання ним нараховані до сплати Відповідачу вказані суми пені, річних та інфляційних.

Дії та аргументи Відповідача

Зазначені вимоги Відповідачем визнаються в повному обсязі. Крім цього Відповідач разом із відзивом надав копію платіжного доручення № 1222 від 17.09.2021 на підтвердження оплати основної заборгованості в сумі 57254,04 грн.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 09.09.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою суд установив Відповідачу строки для подачі процесуальних заяв. Зокрема, у справі поданий відзив на позов.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні рішення, суд зазначає, що Позивач дотримався вимог частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторони не заявили будь-які процесуальні клопотання.

Установлені судом обставини

23.03.2016 між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів», як власником, та Комунальним підприємством «Херсонський комунальний транспортний сервіс», як фрахтувальником, укладений договір бербоутного чартеру № 01/03-244, за умовами якого:

- місце операції і дата – 23.03.2016 (пункт 2),

- судновласники – Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» (пункт 3),

- бербоутні фрахтувальники – Комунальне підприємство «Херсонський комунальний транспортний сервіс» (пункт 4),

- тип судна – пасажирський теплохід (пункт 6),

- термін дії чартеру 60 місяців (пункт 20),

- чартерна плата 275995,20 грн за кожні 12 місяців (пункт 21 з урахуванням додаткової угоди від 11.01.2021),

- фрахтувальники оплачують Судновласникам чартеру плату за судно в розмірі 275995,20грн (в тому числі ПДВ) за кожний календарний рік (12 місяців), починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам. Виплата чартерної плати здійснюється рівними частинами щоквартально до 5 числа місяця, який йде за звітним кварталом на підставі виставлених судновласниками рахунків. Розмір чартерної плати може бути переглянуто в будь-який час на вимогу однієї із сторін в разі змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 28 додаткових статей до бербоутного чартеру, з урахуванням додаткової угоди від 11.01.2021),

- за прострочення сплати платежів, визначених статтею 28 цього чартеру, фрахтувальники сплачують на користь судновласників пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення платежу (пункт 34 додаткових статей до бербоутного чартеру).

Відповідно до Акту здачі-приймання судна від 23.03.2016 Позивач передав Відповідачу теплохід «Домбай», інв. № 12345819.

Як слідує з акту прийому-передачі судна № 2 від 23.03.2021 Позивач прийняв, а Відповідач передав теплохід «Домбай» 23.03.2021.

23.03.2021 Позивачем виставлено рахунок-фактуру за договором бербоут-чартеру за період з 01.01.2021 по 23.03.2021 на загальну суму 57254,04 грн.

Отже, вказаними доказами підтверджується факт наявності договірних відносин, які існують між сторонами, щодо користування Відповідачем на умовах бербоутного чартеру теплоходом «Домбай`протягом І кварталу 2021року, а також наявності його обов`язку сплачувати вартість такого користування.

За обліковими даними Позивача Відповідач заборгованість станом на час подачі позову не сплатив та за його розрахунками вона складає 57254,04 грн.

Через несвоєчасну оплату заборгованості Позивач нарахував 3268,97 грн пені, 654,11 грн річних та 1328,29 грн інфляційних за періодз 02.04.2021 по 18.08.2021.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір чартеру (фрахтування).

Зокрема, згідно з приписами статті 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам; порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Так, за змістом статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Водночас за змістом статті 212 того ж Кодексу фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

Отже, за укладеним між сторонами договором Відповідач зобов`язаний сплачувати Позивачу вартість фрахту щоквартально до 5 числа місяця, який йде за звітним кварталом, у розмірі275995,20 грн за 12 місяців.

Відповідно до рахунку-фактуру від 23.03.2021 Відповідач мав сплатити Позивачу 57254,04 грн за договором бербоут-чартеру за період з 01.01.2021 по 23.03.2021.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб`єктивних, але і об`єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.

У свою чергу, Відповідач сплатив 57254,04 грн основної заборгованості, а тому за пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в цій частині відсутній предмет спору, а отже провадження щодо стягнення основної заборгованості в сумі 57254,04 грн підлягає закриттю.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язань

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 3268,97грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує з положень частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 34 додаткових статей до бербоутного чартеру сторони встановили можливість застосування пені у випадку прострочення сплати платежів, визначених статтею 28 чартеру, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов`язання.

У відповідності до частини 1статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, у даному контексті Позивач повинен довести не тільки підставу для нарахування пені, але й правильність їх розрахунку, включаючи суму заборгованості та відповідний період.

З урахуванням викладеного суд здійснив власний розрахунок пені за період, визначений Позивачем, за формулою: пеня = (заборгованість) х 2 х (ставка НБУ) : 365 х (кількість прострочених днів):100:

- 57254,04 грн (за період з 02.04.2021 по 15.04.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 14 днів : 100 = 285,49 грн;

- 57254,04 грн (за період з 16.04.2021 по 22.07.2021) х 2 х 7,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 98 днів : 100 = 2305,85 грн;

- 57254,04 грн (за період з 23.07.2021 по 18.08.2021) х 2 х 8 (ставка НБУ) : 365 днів х 27 днів : 100 = 677,64 грн.

Таким чином сума пені, заявлена Позивачем, є вірною і складає 3268,97 грн, як сума чисел 285,49 грн, 2305,85 грн та 677,64 грн.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 654,11 грн та інфляційних у сумі 1328,29 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснив розрахунок річних за період, який визначив сам Позивач, а саме з 02.04.2021 по 18.08.2021,за формулою: річні = (заборгованість) х 3% х (кількість прострочених днів): 365:

- 57254,04 грн х 3% х 139 днів : 365 днів = 654,11 грн.

Таким чином, сума річних, заявлених Позивачем є вірною і складає 654,11 грн.

Суд здійснив розрахунок інфляційних за період, який визначив сам Позивач, а саме з 02.04.2021 по 31.07.2021 за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період – сума заборгованості.

Індекс інфляції за період з 02.04.2021 по 31.07.2021 становить 102,32% з розрахунку:100,7 % (в квітні 2021) х 101,3% (в травні 2021) х 100,2% (в червні 2021) х 100,1% (в липні 2021).

Таким чином, інфляційне збільшення на суму заборгованості 57254,04грн за період з 02.04.2021 по 31.07.2021становить 1 328,29грн з розрахунку: 57254,04грн х 102,32% - 57254,04грн.

На підставі викладеного суд висновує, що Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу річні в сумі 654,11 грн та інфляційні в сумі 1328,29 грн.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту сплати основної заборгованості в сумі 57254,04 грн після відкриття провадження у справі, то у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України в цій частині провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо несплати Відповідачем 3268,97 грн пені, 654,11 грн річних та 1328,29 грн інфляційних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню у вказаних сумах.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 4678 від 17.08.2021 у сумі 2270 грн, які у відповідності до статті 129 ГПК України відносяться на Відповідача.

Щодо клопотання Відповідача про повернення Позивачу 50% сплаченого судового збору, то суд зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки за частиною 3 статті 130 ГПК України, якщо позовні вимоги задоволені відповідачем після пред`явлення позову, то судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Провадження в частині стягнення основної заборгованості у сумі 57254,04 закрити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» (73000, м. Херсон, вул. Залізнична, 8; ідентифікаційний код 01235573) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 14; ідентифікаційний код 33404067) – 3268,97 грн пені, 654,11 грн річних,1328,29 грн інфляційних та 2270 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін