Рішення № 100270611, 29.09.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 року м.Херсон Справа № 923/796/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Литвиненко Т.О., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства "СТАНІСЛАВ" ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 21296944, 73000, м. Херсон, вул. Робоча, 64, кім. 8,

до Відповідача : Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 00383604, 75620, с.Геройське, Голопристанського району, Херсонської області, вул. Дубинди, 17,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Міністерство фінансів України, ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 00013480, 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 11,

про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави товару в обороті від 05 жовтня 2015 р.,

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство", ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 00383604, 75620, с.Геройське, Голопристанського району, Херсонської області, вул. Дубинди, 17,

до Відповідача: Приватного підприємства "Станіслав", ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 21296944, 73000, м. Херсон, вул. Робоча, 64, кім. 8,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України, ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 00013480, 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 11,

про визнання недійсним договору позики та застосування наслідків нікчемного правочину

за участю представників сторін:

від Приватного підприємства "СТАНІСЛАВ" - Юріна А.Р., керівник, згідно виписки №49857136209 з ЄДРЮОФОПТГФ від 05.10.2020,

від Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" - Бухтіяров Д.Б., в.о.директора, згідно наказу №690 від 23.04.2021, виданого Фондом державного майна України, Ромигайло А.В., довіреність б/н від 16.09.2021, наказ № 19-к від 15.09.2021 про прийняття на роботу Ромигайло А.В.,

від третьої особи - не прибули,

в с т а н о в и в :

11.06.2021р. до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява приватного підприємства "Станіслав" до відповідача Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави товару в обороті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2021р., справу розподілено судді Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою від 11.06.2021р. суд залишив позовну заяву без руху у зв`язку оплатою судового збору не у визначеному законом розмірі, оскільки розмір судового збору за подання позивачем позову в частині вимог про звернення стягнення на предмет застави обчислений не з вартості заставного майна. Також суд в ухвалі зазначив про належність надання позивачу доказу погодження надання позики за договором позики № 01/09/15 від 18.09.2015р. поворотної фінансової допомоги державному підприємству з Міністерством фінансів України, оскільки відповідач є державним підприємством.

Згідно розписки директор ПП «Станіслав» отримав ухвалу суду 16.06.2021р.

На виконання вимог ухвали 22.06.2021р. ПП «Станіслав» надали до суду супровідний лист в якому наведено відповідне обґрунтування. До листа додано: 1.Оригінал звіту про оцінку від 18.06.2021р.; 2.Квитанція про доплату судового збору в розмірі 32903,54грн.; 3. Засвідчена копія Договору позики №01/09/15 поворотної фінансової допомоги від 18.09.2015р.

Ухвалою від 24.06.2021р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 26 липня 2021 року об 11:00 год. Суд зобов`язав позивача надати для огляду оригінали усіх документів, доданих до позовної заяви. Залучив до участі справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство фінансів України, в порядку ст. 50 ГПК України та зобов`язав позивача надіслати Міністерству фінансів України позовну заяву з усіма додатками, докази надсилання надати до суду. Також суд ухвалою запропонував відповідачу надіслати (надати) до суду: відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду) - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, заперечення - протягом п`яти днів з моменту отримання відповіді на відзив. Запропонував позивачу надіслати (надати) до суду: відповідь на відзив (у разі отримання відзиву) - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.

21.07.2021р. на адресу суду від Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" надійшла заява про застосування строків позовної давності, а також відзив на позовну заяву з доказами направлення учасникам справи.

Окрім цього, 21.07.2021р. Державним підприємством "Геройське дослідно-промислове підприємство" до суду подана зустрічна позовна заява до ПП «Станіслав», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство фінансів України про визнання недійсним договору позики та застосування наслідків нікчемного правочину.

Ухвалою від 22.07.2021р. суд зустрічну позовну заяву залишив без руху. Позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути вказані в мотивувальній частині ухвали недоліки шляхом подання відповідних доказів.

В.о.директора Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" Бухтіяров Д.Б. отримав копію ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху – 26.07.2021р., згідно наявної в справі розписки.

26.07.2021р. ПП «Станіслав» надали до суду докази надсилання позовної заяви з усіма додатками Міністерству фінансів України.

Ухвалою від 26.07.2021 суд постановив розгляд справи у підготовчому провадженні відкласти, призначити підготовче засідання на 18 серпня 2021 року об 11:00 год. у зв`язку з неприбуттям в судове засідання представника сторони, неподання пояснень третьою особою, неподання відповіді на відзив що унеможливлює з`ясування питань, передбачених ч. 2 ст. 182 ГПК України, та закінчення підготовчого провадження.

30.07.2021р. Державним підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" на виконання ухвали суду про залишення зустрічного позову без руху, подана до суду заява про усунення недоліків з виправленою редакцією позову та відповідними додатками, доказами надсилання іншим учасникам справи. Також, позивачем за зустрічним позовом до суду подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 03.08.2021 суд постановив зустрічний позов Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" до приватного підприємства "Станіслав", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство фінансів України про визнання недійсним договору позики та застосування наслідків нікчемного правочину прийняти до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом. призначити підготовче засідання у справі на 18 серпня 2021 року об 11:00 год.

04.08.2021р. від Міністерства фінансів України до суду надійшли письмові пояснення з приводу заявленого позову за вих..№13210-06-10/23947 від 30.07.2021р., а також клопотання (вх.№6152/21) про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції з іншим судом. У разі неможливості проведення в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (за допомогою програмного забезпечення "EasyCon"). Також просили всі наступні судові засідання проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 06.08.2021 суд постановив призначити участь в режимі відеоконференцзв`язку для представника третьої особи Міністерства фінансів України Гавриляко Олександра Миколайовича при розгляді Господарським судом Херсонської області справи №923/796/21 18 серпня 2021 року об 11:00 год. з приміщення Господарського суду Херсонської області за адресою: м. Херсон, вул. Театральна, 18, зала судових засідань № 3.

В судовому засіданні 18.08.2021 представниками позивача та відповідача подані письмові заяви про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті. Представники сторін в засіданні зазначили, що заяв, клопотань не мають. Директор ПП "Станіслав" зазначила, що правом на подання відзиву на зустрічний позов вона скористатись не бажає. Представник третьої особи який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не заперечував щодо закриття підготовчого провадження, призначення справи до розгляду по суті та зазначив, що усі необхідні докази про обставини, які є предметом спору та доказування ним надано.

Суд прийшов до висновку про достатність поданих сторонами матеріалів для розгляду справи по суті. Сторонам було надано достатньо часу для підготовки до розгляду та надання відповідних доказів у справу подачі заяв по суті справи та з процесуальних питань. Тому, суд заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та подані додаткові документи, за згодою всіх учасників справи присутніх в судовому засіданні, постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в режимі відеоконференцзв`язку для усіх учасників справи на 06.09.2021р., що вбачається з ухвали від 18.08.2021р.

В судове засідання 06.09.2021р. прибули представники сторін, заяв, клопотань перед початком розгляду справи по суті, не надійшло, тому суд розпочав розгляд справи по суті. Оголошено перерву в судовому засіданні до 29.09.2021р., за клопотанням представника на стадії судових дебатів.

У судовому засіданні 29.09.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо позовних вимог за первісним позовом.

І. Стислий виклад позиції Позивача за первісним позовом (ПП «Станіслав»).

Між Приватним підприємством «Станіслав» та Державним підприємством «Геройське дослідно - промислове підприємство» 18 вересня 2015 року укладено Договір позики №01/09/15 поворотної фінансової допомоги (далі-Договір позики).

За умовами Договору позики передбачено, що Позикодавець зобов`язується передати на строк визначений п. 4.1. даного Договору Позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому Договором, за заявками останнього, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Загальна орієнтована сума даного Договору становить 2 300 000 гривень ПДВ за даною операцією не передбачено. Сума договору складається з сум всіх наданих Позичальнику траншів. П. 3.3. Договору визначено строк надання грошових коштів - до 31 грудня 2016р., п. 4.1. визначено строк повернення коштів - до 31 грудня 2018 року. Сума коштів підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця. Днем повернення коштів вважається день зарахування грошової суми (її частини), що надавалась, на поточний рахунок Позикодавця (пункти 5.1. та 5.2. Договору).

За п. 6.2. Договору позики передбачено, що «З метою забезпечення належного виконання своїх зобов`язань по поверненню отриманих коштів у визначений п. 4.1 Договору строк, Позичальник надає в заставу Позикодавцю товар що перебуває в обороті, а саме: сіль морську (далі - «Товар в обороті») на умовах визначених Договором застави товару в обороті, який підлягає обов`язковій державній реєстрації.».

05 жовтня 2015 року між Державним підприємством «Геройське дослідно промислове підприємство» та Приватним підприємством «Станіслав» укладено Договір застави товару в обороті який зареєстровано в реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується Договором застави товару в обороті (далі Договір застави) та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 48593549 від 16.12.2015 року.

П. 1.1. Договору застави передбачено, що у відповідності до цього Договору Заставодержатель має право у разі невиконання Заставодавцем своїх обов`язків за Основними договорами одержати задоволення за рахунок передбачених в ст. 3 цього Договору товару (надалі «предмет застави»), переважно перед іншими кредиторами Заставодавця. П.3.1.1. Договору застави передбачено, що предметом застави є наступні товари, що перебувають в обороті Сіль морська врожаю 2015 року, добута ДП «Геройське ДПП» з озера Дубове, Дубова Засуха та з озера Змієве Гаркушево у загальній кількості 45 00 (чотири тисячі п ’ятсот) тон.

На виконання умов Договору позики ПП «Станіслав» перераховано на розрахунковий рахунок ДП «Геройське дослідно - промислове підприємство» наступні кошти в загальному розмірі 2 204 105,00 грн. (два мільйони двісті чотири тисячі сто п`ять гривень 00 копійок), що підтверджується банківськими виписками по рахунку 26005010023775 «Станіслав ПП».

ДП «Геройське дослідно - промислове підприємство» було повернуто на виконання умов договору позики кошти в загальному розмірі 1 343 600 грн., тобто сума заборгованості складає 860 505,00 грн.

Посилаючись на норми статей 526, 546, 590, 1054 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про заставу" позивач за первісним позовом зазначає, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків завданих прострочкою виконання (а у випадках передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону України "Про заставу").

Оскільки на даний час грошові зобов`язання ДП «Геройське дослідно - промислове підприємство» як позичальника перед Приватним підприємством «Станіслав» за договором позики №01/09/15 від 18.09.2015 існують, не були ним виконані в повному обсязі, з огляду на норми статей 526, 549, 611 Цивільного кодексу України та на п. 6.1. Договору позики, стягненню підлягає пеня в розмірі 63 123 грн. 54 коп., яка розрахована за загальний період прострочення з 01.01.2019 року по 11.06.2021 року, що підтверджується розрахунком доданим до позовної заяви.

А також за ст. 625 ЦК України, стягненню підлягають 3% річних в розмір 63 087 грн. 98 коп. та інфляційні збитки в розмірі 126 494 грн. 24 коп. за період з 01.01.2019 року по 11.06.2021 року, що підтверджується розрахунком доданим до позовної заяви.

Так позивач ПП «Станіслав» зазначає, що стягненню підлягає сума в загальному розмірі 1 113 210 грн. 76 коп., з яких: 860 505 грн. 00 коп. - основного боргу; 63 123 грн. 54 коп. - пені; 63 087 грн. 98 коп. - три відсотки річних, 126 494 грн. 24 коп. - інфляційні втрати.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на норми Закону України "Про заставу", позивач просить звернути стягнення на предмет застави за Договором застави товару в обороті від 05 жовтня 2015 р., укладеним між Приватним підприємством «Станіслав» та Державним підприємством «Геройське дослідно-промислове підприємство» а саме: Сіль морська врожаю 2015 року, добуту ДП «Геройське ДПП» з озера Дубове, Дубова Засуха та з озера Змієве Гаркушево у загальній кількості 45 00 (чотири тисячі п`ятсот) тон, або інших товарів у обороті такої ж вартості, на користь Приватного підприємства «Станіслав» (73000, м. Херсон, вул. Робоча, 64, кім. 8, код ЄДРПОУ 21296944) для погашення заборгованості Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство» (75620, с. Геройське, Голопристанського району Херсонської області, вул. Дубинди, 17, код ЄДРПОУ 00383604) за Договором позики №01/09/15 поворотної фінансової допомоги від 18 вересня 2015 року, укладеним між Приватним підприємством «Станіслав» та Державним підприємством «Геройське дослідно-промислове підприємство», у сумі 1 113 210 грн. 76 коп., у межах процедури виконавчого провадження шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону) з початковою ціною продажу для його подальшої реалізації, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу, визначеного в ході виконавчого провадження. Стягнути витрати зі сплати судового збору.

Відповіді на відзив Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство» від Приватного підприємства «Станіслав» до суду не надходило.

ІІ. Стислий виклад позиції Відповідача за первісним позовом (ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство»).

Ознайомившись із позовом вважають, що викладені в ній вимоги безпідставні, необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Так, дійсно вбачається, що між приватним підприємством "Станіслав" та ДП "Геройське дослідно - промислове підприємство" 18 вересня 2015 року укладено Договір позики №01/09/15 поворотної фінансової допомоги. Відповідно умов якого ПП "Станіслав" зобов`язується передати на строк, визначений п. 4.1 Договору, ДП "Геройське дослідно - промислове підприємство" грошові кошти в розмірі 2 300 000грн. Пунктом 4 даного Договору визначено, що строк повернення коштів до 31 грудня 2018 року. Строк повернення коштів може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору.

В подальшому, 05 жовтня 2015 року між вказаним приватним підприємством та ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" укладено Договір застави товару в обороті. Відповідно до якого предметом застави є сіль морська врожаю 2015 року, добута ДП "Геройське ДПП" з озер: Дубове, Дубова Засуха, Змієве, Гаркушево у загальній кількості 4 500 тон.

Позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав:

1) Договір позики №01/09/15 від 18.09.2015 поворотної фінансової допомоги та договір застави товару в обороті від 05.10.2015 укладено з порушенням діючого законодавства колишнім директором ДП Тищенко Андрієм Віталійовичем з перевищенням власних службових повноважень та є не законними з моменту його укладання.

Частиною 4 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 15.06.2011 № 809 затверджено Порядок погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями.

Цей Порядок визначає процедуру погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі (далі - підприємства), кредитів (позик) шляхом укладення кредитного договору, договору позики або випуску облігацій підприємства (далі залучення кредиту (позики), у результаті якого виникають зобов`язання щодо повернення коштів, та надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями.

Пунктом 3 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого визначено перелік документів та надання інформації, яка необхідна для отримання погодження від уповноваженого органу.

Міністерство аграрної політики та продовольства України (на той час державне підприємство перебувало в підпорядкуванні даного міністерства), Міністерство фінансів України у 2015 році не надавало погодження на залучення підприємством кредиту (позики) та укладення договору застави товару в обороті.

З урахуванням вище викладеного, враховуючи факт укладання договору позики та в подальшому договору застави за відсутності погодження органу управління Мінагрополітики, Міністерства фінансів України Державним підприємством, в особі директора Тищенко A.B., порушено вимоги ч. 4 ст. 67 Господарського кодексу України та Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2011 № 809 в частині процедури погодження залучення позики.

Факт порушення було встановлено Управлінням внутрішнього аудиту Міністерства аграрної політики та продовольства України та підтверджено в аудиторському звіті №24-22/12 від 28.07.2017 за результатами планового аудиту відповідності ДП "Геройське дослідно - промислове підприємство" за період з 01 січня 2015 року - по 30 червня 2017 року.

З урахуванням ст..ст. 204, 215 ЦК України, нікчемність Договору позики підтверджується невідповідністю вимогам закону, а саме: ч. 4 ст. 67 Господарського кодексу України, Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2011 № 809 в частині процедури погодження залучення позики.

Підприємство вважає що Договір позики №01/09/15 поворотної фінансової допомоги є нікчемним правочином та являється не дійсним з моменту його вчинення.

2) Пунктом 4.1 Договору позики встановлено, що строк повернення коштів - до 31 грудня 2018 року.

Пунктом 4.2. визначено, що строк повернення коштів, установлений в п. 4.1 може бути продовжено за погодженням сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору.

На даний час на підприємстві відсутні будь-які додаткові угоди до Договору позики №01/09/15 поворотної фінансової допомоги від 18.09.2015. Також, у змісті позовної заяви відсутня інформація про укладання додаткової угоди до Договору про продовження строку повернення коштів та не долучено її до позовної заяви, як додаток, що свідчить про її відсутність взагалі.

3) Позивач у Позовній заяві просить звернути стягнення на предмет застави за Договором застави товару в обороті від 05 жовтня 2015, укладеним між ПП "СТАНІСЛАВ" та ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство", а саме: сіль морська врожаю 2015 року, добуту з озер: Дубове, Добова Засуха, Змієве, Гаркушево у загальній кількості 4500 (чотири тисячі п`ятсот) тон або інших товарів у обороті такої ж вартості на користь ПП "Станіслав".

Пунктом 3.1.1. Договору застави в обороті від 05.10.2015 встановлено, що предметом застави є сіль морська врожаю 2015 року, добута ДП "Геройське ДПП" з озера Дубова, Дубова Засуха та з озера Змієве, Гаркушево у загальній кількості 4 500 (чотири тисячі п`ятсот ) тон.

У Витязі про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 16.12.2015 визначено Об`єкт обтяження - товар в обороті - сіль морська, врожаю 2015 року, добута ДП "Геройським дослідно - промисловим підприємством" з озера Дубова засуха, Змієве, Гаркушево у загальній кількості 4 500 (чотири тисячі п`ятсот ) тон.

Проте, за результатами проведеної комісійної інвентаризації солі морської 27.05.2021 року на підприємстві встановлено, що запасів солі видобутку 2015 року на підприємстві не виявлено, що відображено у зведеній відомості та акті по кожному інвентаризаційному бугру солі (інвентаризаційний акт складений 27.05.2021 додається).

Тому, задовольнити позов відносно стягнення на предмет застави - морська сіль врожаю 2015 року, добута з озер: Дубове, Добова Засуха, Змієве, Гаркушево фактично неможливо.

4. Також, Позивач у своїх позовних вимогах просить звернути стягнення на предмет застави за Договором застави товару в обороті на сіль морську загальною кількістю 4 500 тон. Проте, Позивачем не враховано, що Підприємством було повернуто на виконання умов договору позики кошти в розмірі - 1 343 600 грн. та стягнення на предмет застави у розмірі 4 500 тон солі не відповідає фактичним обставинам справи.

Для прикладу, станом на 01.07.2021 року ринкова вартість 1 тони морської солі коштує - 1600 грн , вартість 4500 тон морської солі становить 7 200 000 грн. (сім мільйонів двісті тисяч 00 коп.). Відповідно інформації вказаної у позовній заяві сума боргу за Договором позики, з урахуванням пені, інфляційних збитків, відсотків за користування грошовими коштами становить - 1 113 210 грн. 76 коп. А сума, яка можливо буде отримана від реалізації морської солі становить - 7 200 000 грн.

Тобто, у разі реалізації морської солі під час проведення прилюдних торгів (аукціону) з початковою ціною продажу для його подальшої реалізації, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу сума, яку можливо отримає ПП "Станіслав" становить - 7 200000грн., що значно перевищує суму заборгованості.

Також, ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" вважає за необхідне зазначити, що в провадженні відділу СУ ГУНП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження №42017230000000116 відносно ПП "СТАНІСЛАВ" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" у задоволені позовної заяви ПП "СТАНІСЛАВ" просило відмовити в повному обсязі. Судові витрати віднести за рахунок Позивача.

ІІІ. Стислий виклад позиції Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Міністерство фінансів України).

Міністерство фінансів України, з огляду на укладені між ПП «Станіслав» та ДП «Геройське дослідно - промислове підприємство» 18 вересня 2015 року Договір позики №01/09/15 поворотної фінансової допомоги, та 05 жовтня 2015 року Договір застави товару в обороті, вважають за необхідне надати письмове пояснення в порядку статі 168 ГПК України.

Так, статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в Інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 4 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 809 (далі - Порядок) затверджено Порядок погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями.

Цей Порядок визначає процедуру погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі (далі - підприємства), кредитів (позик) шляхом укладення кредитного договору, договору позики або випуску облігацій підприємства (далі залучення кредиту (позики), у результаті якого виникають зобов`язання щодо повернення коштів, та надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями.

Відповідно до порядку, залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується:

Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик); органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю (далі - уповноважений орган), - щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).

Для погодження залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантії або поруки за таким зобов`язанням підприємство зобов`язано було подати Мінфіну або уповноваженому органу заяву з переліком визначених Порядком документів, за результатами розгляду якої Мінфін або уповноважений орган протягом 30 робочих днів після надходження заяви приймає рішення щодо погодження залучення кредиту (позики), забезпечення підприємством виконання зобов`язань за кредитом (позикою) порукою або гарантією чи відмови у погодженні, про що письмово повідомляє підприємству.

За твердженням Позивача та Відповідача, договір позики № 01/09/15 від 18.09.2015 укладено без погодження органу Міністерства аграрної політики та продовольства України, як органу виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю.

Ці обставини не є спірними та визнаються сторонами.

Вказане свідчить про те, що договір позики № 01/09/15 від 18.09.2015 укладено з порушенням процедури його укладення, врегульованої законодавством (ч. 4 ст. 67 ГК України та Порядком), що свідчить про недотримання в момент вчинення цього правочину вимог частини першої статті 203 Цивільного Кодексу України, яка встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, просили врахувати письмові пояснення Міністерства фінансів України при розгляді справи.

ІІІ. Мотивувальна частина рішення за первісним позовом.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд установив наступне.

Між Приватним підприємством «Станіслав» (Позикодавцем) та Державним підприємством «Геройське дослідно - промислове підприємство» (Позичальником) 18 вересня 2015 року укладено Договір позики №01/09/15 поворотної фінансової допомоги (далі Договір позики) (а.с.18,78).

Згідно п. 1.1. Договору позики вбачається, що за цим договором Позикодавець зобов`язується передати на строк визначений п. 4.1. даного Договору Позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому Договором, за заявками останнього, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів (далі - «Кошти»).».

П. 2.1. Договору позики передбачає, що загальна орієнтована сума даного Договору становить 2 300 000 гривень (два мільйони триста тисяч грн. 00 коп.). ПДВ за даною операцією не передбачено. Сума договору складається з сум всіх наданих Позичальнику траншів. За цим Договором проценти Позичальником не нараховуються та не сплачуються (п. 2.2. Договору позики).

Відповідно до п. 3.1. Договору позики, Позикодавець зобов`язаний впродовж: трьох календарних днів з моменту отримання усного замовлення від Позичальника надати грошові кошти у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника. Позика може бути надана як на всю суму договору одноразово так і періодичними траншами у сумах згідно усних заявок Позичальника. Кошти вважаються переданими Позичальникові в момент їх зарахування на поточний рахунок Позичальника (п. 3.2. Договору позики).

Пунктом 3.3. Договору позики визначено строк надання грошових коштів - до 31 грудня 2016р.

Пунктом 4.1. Договору позики визначено строк повернення коштів - до 31 грудня 2018 року.

Сума коштів підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця. Днем повернення коштів вважається день зарахування грошової суми (її частини), що надавалась, на поточний рахунок Позикодавця (пункти 5.1. та 5.2. Договору позики).

Розділом 6 Договору позики передбачено відповідальність Позичальника. Зокрема, за п.6.1. – при простроченні повернення суми коштів (її частини) Позичальник сплачує пеню в розмірі 3 % річних від простроченої суми до моменту повернення.

П. 6.2. Договору позики передбачено, що з метою забезпечення належного виконання своїх зобов`язань по поверненню отриманих коштів у визначений п. 4.1 Договору строк, Позичальник надає в заставу Позикодавцю товар що перебуває в обороті, а саме: сіль морську (далі - «Товар в обороті») на умовах визначених Договором застави товару в обороті, який підлягає обов`язковій державній реєстрації.

За п.7.1. Договору позики, цей Договір набуває чинності з моменту укладення даного Договору та діє до 31.12.2018р. але до повного виконання зобов`язань Сторонами.

05 жовтня 2015 року між Державним підприємством «Геройське дослідно-промислове підприємство» (Заставодавець) та Приватним підприємством «Станіслав» (Заставодержатель) укладено Договір застави товару в обороті, який зареєстровано в реєстрі обтяжень рухомого майна (далі Договір застави) (а.с.19).

Судом встановлено, що завірена ПП «Станіслав» копія Договору застави надана до суду не в повному обсязі, без останньої сторінки, де зазначені повні реквізити сторін (зокрема, найменування та адреси юридичних осіб, їх банківські рахунки, прізвища, імена, по батькові посадових осіб, уповноважених укладати договір від імені підприємства), підписи і печатки сторін.

За витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №48593549 від 16.12.2015року, вбачається, що до реєстру внесено реєстраційний запис про обтяження об`єкта: товар в обороті: соль морська, врожаю 2015 року, добута ДП «Геройським дослідно-промисловим підприємством» з озера Дубова засуха, озера Змієве, озеро Гаркушево у загальній кількості 4500 (чотири тисячі п`ятсот тонн). В графі розмір основного зобов`язання вказано 3500000,00 грн. В графі строк виконання зобов`язання вказано 05.10.2016, а в графі термін дії – 16.12.2020 (а.с.20).

П. 1.1. Договору застави передбачено, що у відповідності до цього Договору Заставодержатель має право у разі невиконання Заставодавцем своїх обов`язків за Основними договорами одержати задоволення за рахунок передбачених в ст. 3 цього Договору товару (надалі іменується «предмет застави»), переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

За п. 1.2. Договору застави визначено, що під «основними договорами» в цьому Договорі розуміється Договір поставки будівельних матеріалів від 18 вересня 2015р., договір поставки обладнання для переробки солі від 18 вересня 2015р., та Договір позики від 18 вересня 2015р., укладений між Заставодавцем (в Основному договорі іменується «Покупець») та Заставодержателем (в Основному договорі іменується «Постачальник»).».

За п. 1.3. та п. 1.4. Договору застави визначено, що строк Основних договорів становить до 05 жовтня 2016 року, а спосіб і порядок звернення стягнення на предмет застави визначений Сторонами у додатку до цього Договору.

Розмір зобов`язань за Основними договорами, що забезпечується заставою відповідно до цього Договору, складає 3500000грн. (п.2.2. Договору застави).

У п.2.3. Договору застави сторони узгодили, що зобов`язання, що забезпечується заставою відповідно до цього Договору, повинно бути виконано в строк до « 05» жовтня 2016р. шляхом перерахування коштів на рахунок Заставодержателя.

Відповідно до п.3.1., п.п. 3.1.1. Договору застави, предметом застави є наступні товари, що перебувають в обороті - «Сіль морська врожаю 2015року, добута ДП «Геройське ДПП» з озера Дубове, Дубова Засуха та з озера Змієве Гаркушево у загальній кількості 4500 (чотири тисячі п`ятсот) тон.».

Також, пунктом 3.6. Договору застави сторонами встановлено, що вартість предмета застави визначається за домовленістю Сторін на момент проведення розрахунків чи на момент звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до платіжних доручень, копії яких додані до позовної заяви, а також з огляду на Акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2015р. по березень 2021р. за Договором ПФД №01/09/15 (а.с.65), підписаний обома сторонами, вбачається, що на виконання умов Договору позики Приватним підприємством «Станіслав» перераховано на розрахунковий рахунок ДП «Геройське дослідно - промислове підприємство» наступні кошти:

- 25.09.2015р. згідно платіжного доручення №2 від 25.09.2015р. 69 900,00 грн.;

- 30.10.2015р. згідно платіжного доручення №4 від 30.10.2015р. 59 900,00 грн.;

- 30.12.2015р. згідно квитанції до прибутково касового ордеру №64 від 30.12.2015р. 8000,00 грн.

- 31.12.2015р. згідно квитанції до прибутково касового ордеру №65 від 31.12.2015р. 10 000,00 грн.

- 05.01.2016р. згідно платіжного доручення №11 від 05.01.2016р. 149 800,00 грн.

- 11.01.2016р. згідно платіжного доручення №12 від 11.01.2016р. 70 900,00 грн.

- 28.01.2016р. згідно платіжного доручення №13 від 28.01.2016р. 85 000,00 грн.

- 03.02.2016р. згідно платіжного доручення №14 від 03.02.2016р. 55 700,00 грн.

- 10.02.2016р. згідно платіжного доручення №15 від 10.02.2016р. 27 900,00 грн.

- 16.02.2016р. згідно платіжного доручення №16 від 16.02.2016р. 150 000,00 грн.

- 22.02.2016р. згідно платіжного доручення №17 від 22.02.2016р. 149 000,00 грн.

- 23.02.2016р. згідно платіжного доручення №18 від 23.02.2016р. 90 950,00 грн.

- 24.02.2016р. згідно платіжного доручення №19 від 24.02.2016р. 149 990,00 грн.

- 26.02.2016р. згідно платіжного доручення №20 від 26.02.2016р. 150 000,00 грн.

- 29.02.2016р. згідно платіжного доручення №21 від 29.02.2016р. 149 990,00 грн.

- 01.03.2016р. згідно платіжного доручення №22 від 01.03.2016р. 149 900,00 грн.

- 03.03.2016р. згідно платіжного доручення №23 від 03.03.2016р. 15 000,00 грн.

- 25.03.2016р. згідно платіжного доручення №24 від 25.03.2016р. 12 900,00 грн.

- 30.05.2016р. згідно платіжного доручення №26 від 30.05.2016р. 29 900,00 грн.

- 06.06.2016р. згідно платіжного доручення №28 від 06.06.2016р. 70 735,00 грн.

- 10.06.2016р. згідно платіжного доручення №29 від 10.06.2016р. 19 740,00 грн.

- 21.06.2016р. згідно платіжного доручення №30 від 21.06.2016р. 9 850,00 грн.

- 30.06.2016р. згідно платіжного доручення №31 від 30.06.2016р. 20 950,00 грн.

- 29.07.2016р. згідно платіжного доручення №32 від 29.07.2016р. 14 450,00 грн.

- 03.08.2016р. згідно платіжного доручення №33 від 03.08.2016р. 10 000,00 грн.

- 04.08.2016р. згідно платіжного доручення №34 від 04.08.2016р. 40 000,00 грн.

- 10.08.2016р. згідно платіжного доручення №35 від 10.08.2016р. 70 000,00 грн.

- 18.08.2016р. згідно платіжного доручення №36 від 18.08.2016р. 4 800,00 грн.

- 19.08.2016р. згідно платіжного доручення №37 від 19.08.2016р. 2 100,00 грн.

- 30.08.2016р. згідно платіжного доручення №38 від 30.08.2016р. 105 000,00 грн.

- 06.09.2016р. згідно платіжного доручення №39 від 06.09.2016р. 1 900,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що ПП «Станіслав» не додано до матеріалів справи копій платіжних доручень від 05.10.2015р. №3 на суму 40 900,00 грн., від 18.09.2015р. №1 від 18.09.2015р. на суму 189 950,00 грн. та від 13.05.2016р. №25 на суму 19 000,00 грн., про які йдеться у тексті позовної заяви, проте останні зазначені та враховані в Акті звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2015р. по березень 2021р. за Договором ПФД №01/09/15 (а.с.65), підписаного обома сторонами Договору.

В загальному розмірі ПП «Станіслав» перераховано на розрахунковий рахунок ДП «Геройське дослідно - промислове підприємство» кошти в розмірі 2 204 105,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку 26005010023775 «Станіслав ПП» за періоди: з 01.09.2015 по 30.09.2015; з 01.10.2015 по 31.10.2015; з 01.01.2016 по 31.01.2016; з 01.02.2016 по 29.02.2016; з 01.03.2016 по 31.03.2016; з 01.04.2016 по 31.05.2016; з 01.06.2016 по 30.06.2016; з 01.07.2016 по 31.07.2016; з 01.08.2016 по 31.08.2016; з 01.09.2016 по 30.09.2016, а також квитанцією до прибуткового касового ордеру №64 від 30 грудня 2015року; квитанцією до прибуткового касового ордеру №64 від 31 грудня 2015року; та актом звіряння взаєморозрахунків за період: 01.01.2015 - 19.03.2021 року.

ДП «Геройське дослідно - промислове підприємство» було повернуто на виконання умов договору позики кошти в загальному розмірі 1 343 600 грн., що в свою чергу також вбачається із Акту звіряння.

З огляду на вищевказане сума заборгованості за Договором позики складає - 860 505,00 грн.

На даний час грошові зобов`язання Державного підприємства «Геройське дослідно - промислове підприємство» перед Приватним підприємством «Станіслав» за договором позики №01/09/15 від 18.09.2015 існують, оскільки не були ним виконані в повному обсязі.

З огляду на норми статей 526, 549, 611 Цивільного кодексу України та на п. 6.1. Договору позики, Приватним підприємством «Станіслав» нарахована пеня в розмірі 63 123 грн. 54 коп., яка розрахована за загальний період прострочення з 01.01.2019 року по 11.06.2021 року, згідно розрахунку доданого до позовної заяви (а.с.13), а також на підставі ст. 625 ЦК України, розраховано 3% річних в розмір 63 087 грн. 98 коп. та інфляційні збитки в розмірі 126 494 грн. 24 коп. за період з 01.01.2019 року по 11.06.2021 року, згідно розрахунку доданого до позовної заяви (а.с.14).

Так, позивач ПП «Станіслав» зазначає, що стягненню підлягає сума в загальному розмірі 1 113 210 грн. 76 коп., з яких: 860 505 грн. 00 коп. - основного боргу; 63 123 грн. 54 коп. - пені; 63 087 грн. 98 коп. - три відсотки річних, 126 494 грн. 24 коп. - інфляційні втрати, а тому вважає, що за рахунок заставленого майна має право задовольнити свої вимоги.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є саме свобода договору.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 582 ЦК України передбачає, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Статтею 583 ЦК України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

У договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) (Ст. 584 ЦК України).

Ст. 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ст.590 ЦК України передбачено наступне:

1. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

3. У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

4. У разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов`язанням, якщо він відмінний від заставодавця, заставодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

5. У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

6. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Окрім цього, нормами ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Так, судом встановлено, що ПП «Станіслав» просить звернути стягнення на предмет застави за Договором застави товару в обороті від 05 жовтня 2015, укладеним між ПП "СТАНІСЛАВ" та ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство", а саме: сіль морська врожаю 2015 року, добуту з озер: Дубове, Добова Засуха, Змієве, Гаркушево у загальній кількості 4500 (чотири тисячі п`ятсот) тон або інших товарів у обороті такої ж вартості на користь ПП "Станіслав". Пунктом 3.1.1. Договору застави в обороті від 05.10.2015 встановлено, що предметом застави є сіль морська врожаю 2015 року, добута ДП "Геройське ДПП" з озера Дубова, Дубова Засуха та з озера Змієве, Гаркушево у загальній кількості 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) тон.

За п. 1.1. Договору Заставодержатель має право у разі невиконання Заставодавцем своїх обов`язків за Основними договорами одержати задоволення за рахунок передбачених у ст. 3 цього Договору переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

За умовами Договору застави визначено, що “Основними договорами” в цьому Договорі розуміється Договір поставки будівельних матеріалів від 18 вересня 2015 року, договір поставки обладнання для переробки солі від 18 вересня 2015 року та Договір позики від 18 вересня 2015 року укладений між Заставодавцем та Заставодержателем.

Проте, як вбачається із матеріалів справи ПП «Станіслав» не надано вищевказаних договорів поставки будівельних матеріалів від 18 вересня 2015 року, поставки обладнання для переробки солі від 18 вересня 2015 року, зважаючи на той факт, що вказані договори є невід`ємною частиною Договору застави.

(При цьому не відомо чи виконано зобов`язання за вищевказаними договорами, чи можливо забезпечення застави вже було покрито за іншими договорами).

У п. 1.3. Договору застави визначено, що строк Основних договорів становить до 05 жовтня 2016 року, та в п. 2.3. визначено, що зобов`язання, яке забезпечується заставою відповідно до цього Договору повинно бути виконано в строк до 05 жовтня 2016 року, шляхом перерахування коштів на рахунок Заставодержателя.

При цьому, строк виконання зобов`язання за Договором позики від 18 вересня 2015 року, відповідно до п. 4.1. встановлений до 31 грудня 2018 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що Договір позики за № 01/09/15 від 18 вересня 2015 року, не має жодного відношення до Договору застави товару в обороті від 05 жовтня 2015 року, оскільки в Договорі застави товару в обороті, зазначено договір позики від 18 вересня 2015 року без зазначення його номеру, при цьому ПП «Станіслав» додано як доказ Договір позики з номером 01/09/15 поворотної фінансової допомоги від 18 вересня 2015 року.

Більш того, п. 1.4. Договору застави, визначено, що спосіб і порядок звернення стягнення на предмет застави визначений Сторонами у додатку до цього Договору.

Проте, ПП «Станіслав» до матеріалів справи не додано жодного додатку до даного Договору застави від 05 жовтня 2015 року, більш того, даний Договір застави товару в обороті наданий до суду не в повному обсязі, оскільки поряд з істотними умовами у договорі обов`язково мають бути зазначені повні реквізити сторін (зокрема, найменування та адреси юридичних осіб, їх банківські рахунки, прізвища, імена, по батькові посадових осіб, уповноважених укладати договір від імені підприємства), підписи і печатки сторін.

Як зазначалось вище, ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" на виконання умов Договору позики було повернуто кошти в розмірі - 1 343 600 грн., тому звернення стягнення на предмет застави на 4 500 тон солі не відповідає межі вартості предмета застави.

З матеріалів справи доданих до відзиву ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" вбачається, що станом на 01.07.2021 року ринкова вартість 1 тони морської солі коштує - 1600 грн , вартість 4500 тон морської солі становить 7 200 000 грн. (сім мільйонів двісті тисяч 00 коп.). При цьому, сума боргу вказана у первісному позові за Договором позики, з урахуванням пені, інфляційних збитків, відсотків за користування грошовими коштами всього складає 1 113 210 грн. 76 коп.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд констатує, що заявлені позовні вимоги за первісним позовом є недоведеними, а докази надані до матеріалів справи недостатніми.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Щодо поданої заяви ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" про застосування строків позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язання у Договорі застави товару в обороті зазначений 05.10.2016р., суд зазначає наступне.

Визначення поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно до ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

В ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Відповідний правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18.

Враховуючи вищевказане відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом.

ІV. Стислий виклад позиції Позивача за зустрічним позовом (ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство").

ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" звернулось до суду із даною зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору позики та застосування наслідків недійсного правочину до договору застави товару в обороті, в якому просить:

- визнати поважними причини пропущення строку позовної давності, поновити строк на звернення до суду з даним позовом.

- визнати недійсним Договір позики №01/09/15 від 18.09.2015 та застосувати правові наслідки недійсності нікчемного правочину до Договору застави товару в обороті від 05.10.2015.

- витрати зі сплати судового збору покласти на ПП "Станіслав".

Підставою для звернення до суду первісному позивачу із позовною заявою є невиконання умов Договору позики №01/09/15 від 18.09.2015 та стягнення на предмет застави за Договором застави товару в обороті від 05 жовтня 2015 року.

Як свідчать обставини справи, між приватним підприємством "Станіслав" та Державним підприємством "Геройське дослідно - промислове підприємство" 18 вересня 2015 року укладено Договір позики №01/09/15 поворотної фінансової допомоги. Відповідно умов Договору позики №01/09/05 від 18.09.2015 ПП "Станіслав" зобов`язується передати на строк, визначений п. 4.1 ДП "Геройське дослідно - промислове підприємство" грошові кошти в розмірі 2 300 000 грн. Пунктом 4 даного Договору визначено, що строк повернення коштів до 31 грудня 2018 року. Строк повернення коштів може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору.

В подальшому, 05 жовтня 2015 року між вказаним приватним підприємством та ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" укладено договір застави товару в обороті. Відповідно Договору застави товару в обороті предметом застави є сіль морська врожаю 2015 року, добута ДП "Геройське ДПП" з озер: Дубове, Дубова Засуха, Змієве, Гаркушево у загальній кількості 4 500 тон.

Договір позики №01/09/15 від 18.09.2015 поворотної фінансової допомоги та договір застави товару в обороті від 05.10.2015 були укладено з порушенням діючого законодавства та є незаконними з моменту укладання колишнім директором Тищенком Андрієм Віталійовичем, з перевищенням власних службових повноважень.

Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до пункту 1.1 статуту Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.06.2014 №218 та зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області 17.06.2014 підприємство засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому.

Майно підприємства та доходи від використання цього майна є державною власністю і закріплюються за ним на праві господарського відання (пункт 5.1 статуту ДП).

Отже, підприємство є державним унітарним підприємством, що утворено компетентним органом державної влади на базі відокремленої частини державної власності і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами

Частиною 4 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 15.06.2011 № 809 затверджено Порядок погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями. Постанова є чинною.

Цей Порядок визначає процедуру погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі (далі - підприємства), кредитів (позик) шляхом укладення кредитного договору, договору позики або випуску облігацій підприємства (далі залучення кредиту (позики), у результаті якого виникають зобов`язання щодо повернення коштів, та надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 2 зазначеного Положення, залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується: Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик); або органом виконавчої влади, який здійснює функції з управління державною власністю, або Мінекономрозвитку, якщо функції управління державною власністю здійснює Кабінет Міністрів України (далі - уповноважений орган), щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).

Пунктом 3 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого визначено перелік документів та надання інформації, яка необхідна для отримання погодження від уповноваженого органу.

Міністерство аграрної політики та продовольства України (на той час державне підприємство перебувало в підпорядкуванні даного міністерства), Міністерство фінансів України у 2015 році не надавали погоджень на залучення підприємством кредиту (позики) та укладення договору застави товару в обороті.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи факт укладання договору позики та в подальшому договору застави за відсутності погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства фінансів України Державним підприємством, в особі директора Тищенко A.B., порушено вимоги ч. 4 ст. 67 Господарського кодексу України та Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2011 № 809 в частині процедури погодження залучення позики.

Також, факт даного порушення було встановлено Управлінням внутрішнього аудиту Міністерства аграрної політики та продовольства України та підтверджено в аудиторському звіті №24-22/12 від 28.07.2017 за результатами планового аудиту відповідності ДП " Геройське дослідно - промислове підприємство" за період з 01 січня 2015 року - по 30 червня 2017 року.

Частиною 2 Статті 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. Частиною 3 Статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Постановою Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) не дійсними" визначено, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону. Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов`язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним).

З урахуванням вищевикладеного, нікчемність Договору позики підтверджується невідповідністю вимогам закону, а саме: ч. 4 ст. 67 Господарського кодексу України, п.2, 3 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2011 № 809 в частині процедури погодження залучення позики.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення

З урахуванням вище викладеного підприємство вважає що Договір позики №01/09/15 поворотної фінансової допомоги є нікчемним правочином та являється недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Тому, підприємство вважає, що до Договору застави в обороті від 05.10.2015 року необхідно застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

ДП "Геройське дослідно - промислове підприємство" з поважних причин пропущено строк для подання позовної заяви про скасування Договору позики №01/09/15 від 18.09.2015 та застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину до Договору застави товару в обороті від 05 жовтня 2015. У зв`язку з тим, що до виконання обов`язків директора ДП Бухтіяров Д.Б. приступив лише 30 квітня 2021 року та враховуючи факт, що на підприємстві було викрадено усі документи та печатка про наявність Договору позики №01/09/15 від 18.09.2015 та Договору застави товару в обороті від 05 жовтня 2015 йому стало відомо під час виконання безпосередніх обов`язків та отримання позовної заяви від ПП "Станіслав".

З урахуванням вище викладеного, на підставі ст. 180 ГПК України, ч. 4 ст. 67 ГК України, ст.ст. 203, 204, 215, 216, 236 ЦК України, Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2011 № 809, Державне підприємство "Геройське дослідно - промислове підприємство" просили зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

V. Виклад позиції Відповідача за зустрічним позовом (ПП "Станіслав") відсутня, оскільки відзив на зустрічний позов не подавався.

VІ. Мотивувальна частина рішення за зустрічним позовом.

Як вже зазначалось вище та свідчать обставини справи, між ПП "Станіслав" та ДП "Геройське дослідно - промислове підприємство" 18 вересня 2015 року укладено Договір позики № 01/09/15 поворотної фінансової допомоги, за яким ПП "Станіслав" зобов`язується передати на строк, визначений п. 4.1 ДП "Геройське дослідно - промислове підприємство" грошові кошти в розмірі 2 300 000 гривень. Пунктом 4 даного Договору визначено, що строк повернення коштів до 31 грудня 2018 року. Строк повернення коштів може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору. В подальшому, 05 жовтня 2015 року між вказаним ПП "Станіслав" та ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" укладено договір застави товару в обороті, за яким предметом застави є сіль морська врожаю 2015 року, добута ДП "Геройське ДПП" з озер: Дубове, Дубова Засуха, Змієве, Гаркушево у загальній кількості 4 500 тон.

Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до пункту 1.1 статуту Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.06.2014 №218 та зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області 17.06.2014 (далі-статут) підприємство засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі-уповноважений орган управління) і є підзвітним йому.

Майно підприємства та доходи від використання цього майна є державною власністю і закріплюються за ним на праві господарського відання (пункт 5.1 статуту) (копія статуту наявна в матеріалах справи а.с.130-142).

Отже, підприємство є державним унітарним підприємством, що утворено компетентним органом державної влади на базі відокремленої частини державної власності і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Частиною 4 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 15.06.2011 № 809 затверджено Порядок погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями.

Цей Порядок визначає процедуру погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі (далі - підприємства), кредитів (позик) шляхом укладення кредитного договору, договору позики або випуску облігацій підприємства (далі залучення кредиту (позики), у результаті якого виникають зобов`язання щодо повернення коштів, та надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 2 зазначеного Положення, залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується: Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик); або органом виконавчої влади, який здійснює функції з управління державною власністю, або Мінекономрозвитку, якщо функції управління державною власністю здійснює Кабінет Міністрів України (далі - уповноважений орган), щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).

Пунктом 3 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого визначено перелік документів та надання інформації, яка необхідна для отримання погодження від уповноваженого органу.

Міністерство аграрної політики та продовольства України (на той час державне підприємство перебувало в підпорядкуванні даного міністерства), Міністерство фінансів України у 2015 році не надавали погоджень на залучення підприємством кредиту (позики) та укладення договору застави товару в обороті.

Вказане також підтверджується поясненнями третьої особи Міністерством фінансів України, за якими вбачається, що Договір позики укладено без погодження органу Міністерства аграрної політики та продовольства України, як органу виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю.

Таким чином, враховуючи факт укладання договору позики та в подальшому договору застави за відсутності погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства фінансів України Державним підприємством "Геройське дослідно-промислове підприємство", в особі директора Тищенко A.B., порушено вимоги ч. 4 ст. 67 Господарського кодексу України та Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2011 № 809 в частині процедури погодження залучення позики.

З огляду на наявну копію в матеріалах справи аудиторського звіту №24-22/12 від 28.07.2017 проведеного за результатами планового аудиту відповідності ДП " Геройське дослідно-промислове підприємство" за період з 01 січня 2015 року – по 30 червня 2017 року, факт даного порушення було встановлено Управлінням внутрішнього аудиту Міністерства аграрної політики та продовольства України (а.с.172-175).

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Частинами 1, 2 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено як окремі підстави припинення господарського зобов`язання серед інших припинення зобов`язання за згодою сторін або у разі визнання недійсним за рішенням суду, при цьому момент з якого припиняються зобов`язання та наслідки для сторін є різними.

У справах про визнання правочинів (договорів) недійсними предметом спору є саме дійсність (чи недійсність) договору - тобто відповідність його умов вимогам чинного на момент укладення цього договору законодавства. Наслідком такої невідповідності є прийняття судом рішення при визнання договору недійсним, тобто про його анулювання як юридичного факту, який мав наслідком виникнення зобов`язання.

У випадку припинення договору з підстав, не пов`язаних з його недійсністю (наприклад, належним виконанням чи розірванням за згодою сторін) припиняються зобов`язання за даним договором.

Момент недійсності правочину врегульовано статтею 236 Цивільного кодексу України та передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Стаття 216 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки недійсності правочину, а тому положення вказаної статті не можуть застосовуватись до підстав визнання правочину недійсним, що визначені ст. 215 ЦК України

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з висновком про застосування норм права Великої Палати Верховного Суду Верховний Суд у постанові № 905/1227/17 від 27.11.2018 відповідно до положень цивільного та господарського законодавства розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторін права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 208 ГК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною першою статті 207 ГК України (в редакції чинній на момент укладення договору) встановлено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного стороною способу захисту (п.86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (п.8.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2074/16-ц).

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Верховний суд України у постанові від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, аналізуючи приписи ст.228 ЦК України зазначив, що виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

Аналогічні висновки відображено і у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №910/4932/19, від 10.03.2020 у справі №910/24075/16, від 31.10.2019 у справі №461/5273/16.

Визначальним у кваліфікації правочину, що порушує публічний порядок, є його нелегітимна мета. Наміри осіб, які його вчиняють, не спрямовані на досягнення правового результату, передбаченого правочином. При цьому неможливо формулювати поняття "публічного порядку" лише через призму законодавчого регулювання певних відносин в його позитивному значенні, оскільки необхідно враховувати також характер принципів, засад та цінностей, які можуть бути порушені сторонами спірного правочину, та наслідки допущених порушень для держави і суспільства з точки зору функціонування цих принципів та цінностей.

Під час дослідження судами факту порушення правочином публічного порядку, суд повинен брати до уваги усі аспекти його вчинення. Сама лише обставина, що правочин порушує певну норму права не має вирішального значення для висновку про невідповідність правочину публічному порядку. І навпаки, формальне дотримання визначеної законом форми та змісту правочину, за умови, що укладаючи його, сторони переслідували нелегітимну мету, може свідчити про порушення правочином публічного порядку.

Таким чином, враховуючи те, що договір позики № 01/09/15 від 18.09.2015 укладено з порушенням процедури його укладення, врегульованої законодавством (ч. 4 ст. 67 ГК України та Порядком), що свідчить про недотримання в момент вчинення цього правочину вимог частини першої статті 203 Цивільного Кодексу України, яка встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню.

Позовна вимога про застосування наслідків недійсності правочину до Договору застави товару в обороті від 05.10.2015р. не підлягає задоволенню.

Визначення правових наслідків недотримання окремих вимог щодо укладання правочинів наведено у параграфі другому гл. 16 ЦК (ст. 218– 235).

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Позивач не зазначив, які саме наслідки недійсності правочину він просить суд застосувати, тоді як відповідно до приписів ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у господарських судах не є обов"язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Відтак, суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні первісного позову та про наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову.

VIІ. Розподіл судових витрат.

Згідно статті 129 ГПК України, судові витрати суд покладає на ПП «Станіслав» пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд

ухвалив:

1. Відмовити у задоволенні первісного позову Приватного підприємства "СТАНІСЛАВ" до Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Міністерство фінансів України, про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави товару в обороті від 05 жовтня 2015 р.

2. Зустрічний позов Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" до Приватного підприємства "Станіслав", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України, про визнання недійсним договору позики та застосування наслідків нікчемного правочину – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір позики № 01/09/15 від 18.09.2015р.

У решті позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "СТАНІСЛАВ" (ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 21296944, 73000, м. Херсон, вул. Робоча, 64, кім. 8) на користь Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" (ідентифікаційний код юридичної особи код ЄДРПОУ 00383604, 75620, с.Геройське, Голопристанського району, Херсонської області, вул. Дубинди, 17) 1135,00 (одну тисячу сто тридцять п`ять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 11.10.2021

Суддя Т.Г. Пінтеліна