Рішення № 100270490, 11.10.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2828/21Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Шевченко А.В.

за участю представників учасників справи:

позивача – Товкес Н.Г., самопредставництво

відповідача – не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", місто Київ,

про стягнення грошових коштів та повернення майна,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/2828/21.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", про стягнення неустойки за прострочення повернення місця за період з 12 березня 2020 року по 13 липня 2021 року у сумі 11 110,08 грн.., неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 04 грудня 2019 року по 04 березня 2020 року у сумі 153,80 грн., а також про зобов`язання повернути на підставі акту прийому-передачі місце, що розташоване за адресою місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 26, привівши це місце в належний стан відповідно до пункту 5.3. договору № 3817 від 04 грудня 2019 року.

20 липня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2828/21 підготовче провадження. 06 вересня 2021 року, протокольною ухвалою суду, на підставі пункту 18 частини 2 статті 182, пункту 3 частини 2 статті 185, частини 5 статті 185, статей 195, 232 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 вересня 2021 року. 20 вересня 2021 року суд розпочав розгляд справи по суті, в засіданні суду відкладено судовий розгляд справи по суті до 11 жовтня 2021 року. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 20 липня 2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Втім, 20 вересня 2021 року відповідач направив до суду лист (вх. № 22248 від 22.09.21 р.) у якому інформує про погашення всієї суми заборгованості по майновим вимогам, на підтвердження чого надає копію платіжного доручення № НПВ-402813 від 26 серпня 2021 року на суму 18 964,66 грн. Також 22.09.21 р. відповідач представив до суду заяву (вх. № 22249) про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Представник позивача в засіданні суду 11 жовтня 2021 року підтримав доводи, викладені у позовній заяві, водночас вказав про вичерпання майнових вимог з врахуванням судових витрат через сплату під час судового розгляду. 11 жовтня 2021 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.

04 грудня 2019 року між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (КП/позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (користувач/відповідач у справі) укладено договір № 3817 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - договір), за умовами якого КП надає користувачу в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (надалі - місця), згідно додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору. Під користуванням сторони розуміють тимчасове платне використання розповсюджувачем зовнішньої реклами (користувачем) місць, які перебувають у комунальній власності, та передаються користувачу згідно акту прийому - передачі строком з 04 грудня 2019 року по 31 грудня 2020 року (пункт 1.1.,1.4. договору). Як-то визначено у пункті 2.1. договору договір набирає чинності з 04 грудня 2019 року по 31 грудня 2020 та припиняє свою дію якщо користувач не платить, несвоєчасно або не в повному обсязі вносить платежі за користування місцями (пункт 8.1.2. договору). Відповідно до пункту 4.1. договору розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим договором, згідно додатку № 1, складає 211,68 грн. з ПДВ. Відповідно до пункту 8.1.5 договір припиняє свою дію, якщо користувач не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим договором, протягом строку, на який було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць). Розділом 5 Договору, передбачено, що протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору, або з дати виключення місць з Переліку місць, які надаються користувачу для розташування спеціальних конструкцій та розміру плати за їх користування (Додаток №1), користувач зобов`язаний звільнити надані в користування місця і передати їх КП. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється користувачем на підставі Актів прийому-передачі, які складаються користувачем та підписуються уповноваженими представниками КП і користувача. Місця вважаються фактично повернутими КП з моменту підписання Актів прийому - передачі. Акт прийому-передачі місця підписується КП після надання користувачем фото місця демонтованої спеціальної конструкції, а у разі неможливості визначення стану місця по наданим фотознімкам, після виїзду представника КП на місце розташування спеціальної конструкції. У випадку неналежного стану місця розташування спеціальної конструкції (засмічення території, пошкодження місць, наявності фундаменту конструкції тощо) Акт прийому-передачі місця з боку КП не підписується, а складається Акт огляду місця з зазначенням виявлених порушень. Місця, надані в користування користувачу за цим договором, повинні бути повернуті КП у належному стані демонтована спеціальна конструкція та її частини (фундаменти, елементи кріплень, тощо), відновлена тротуарна плитка, асфальтне або трав`яне покриття, вивезене сміття та інше). У відповідності до пункту 6.2. договору у разі прострочення повернення місць, наданих в користування за договором, користувач сплачує КП неустойку яка складає 7% від розміру плати за користування неповернутим місцем, встановленої Додатком №1 до цього Договору (з ПДВ), за кожний день затримки повернення вказаного місця. У випадках передбачених пунктами 6.1.- 6.5. договору, нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, не припиняється. Крім цього, підпунктом 3.4.2 пункту 3.4. договору користувач зобов`язаний не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, без отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку. У разі порушення зобов`язання, передбачених пунктом 3.4.2. договору користувач сплачує КП неустойку в розмірі плати за використання місць (з ПДВ), встановленої додатком № 1 цього договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов`язання (пункт 6.3. договору). Додатком № 1 контрагенти узгодили перелік місць, які надаються користувачу для розташування спеціальних конструкцій та розмір плати за їх користування в місяць. 04 грудня 2019 року укладено додаткову угоду № 1 за змістом якої сторони дійшли згоди, в тому числі, що розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування складає 324,58 грн. з ПДВ. За актом прийому-передачі від 04 грудня 2019 року КП передав, а користувач прийняв згідно з договором № 3817 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 04 грудня 2019 року, місця згідно додатку № 1 у кількості 1. 04 грудня 2019 року складено акт встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами за змістом якого встановлено, що користувач 04 грудня 2019 року встановив спеціальну конструкцію на місці, яке перебуває у комунальній власності, за адресою наб. Гімназійна, 26, Щит на фасаді (4.00 х 0,98 х 1) (код 75255). Також 04 грудня 2019 року відповідачу була надана довідка № 3710 про встановлення на три місяці пріоритету на розміщення спеціальної конструкції за адресою наб. Гімназійна, 26, Щит на фасаді (4.00 х 0,98 х 1).

Як вказує позивач, на протязі трьохмісячного строку встановленого відповідачу пріоритету останній не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування, що зумовило застосування абзацу 3 пункту 8.2. договору та припинення договірних правовідносин з 04 березня 2020 року. Активних дій з боку відповідача пов`язаних із виконанням договірних правовідносин щодо повернення спеціальної конструкції вчинено не було. Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення місця за актом приймання-передачі у строк встановлений в договорі, не вчинив, позивачем було сформовано та представлено до суду даний позов з метою захисту порушених прав і законних інтересів позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

За змістом статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статті 15 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, - порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача - та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.

Сутність розглядуваного даного спору полягає у спонуканні відповідача до примусового виконання зобов`язань з повернення прийнятих в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкції за адресою наб. Гімназійна, 26, Щит на фасаді (4.00 х 0,98 х 1), привівши його в належний стан, відповідно до пункту 5.3. договору № 3817 від грудня 04 грудня 2019 року, а також сплати пеню за порушення строків повернення спеціальної конструкції та неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України, далі по тексту - ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, за яким позивач здійснював передачу відповідачу місць, які перебувають у комунальній власності, а відповідач прийняв їх у платне користування. Так, згідно з частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 ГК України). Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В матеріалах справи фігурують документи, які обумовлюють проведення між позивачем і відповідачем визначеної умовами договору господарської операції, а саме, акт прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 04 грудня 2019 року та акт встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 04 грудня 2019 року. Крім того, 04 грудня 2019 року складено акт встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами за змістом якого встановлено, що користувачу 04 грудня 2019 року встановлено спеціальну конструкцію на місці, яке перебуває у комунальній власності, за адресою наб. Гімназійна, 26, Щит на фасаді (4.00 х 0,98 х 1) (код 75255). Також 04 грудня 2019 року відповідачу була надана довідка № 3710 про встановлення на три місяці пріоритету на розміщення спеціальної конструкції за адресою наб. Гімназійна, 26, Щит на фасаді (4.00 х 0,98 х 1).

Втім, як зазначає позивач, жодних активних дій з боку відповідача на отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на місці, переданому у користування, здійснено не було, протилежного відповідачем не доведено, заяви по суті справи (відзив), в який останній виклав своє бачення спірної ситуації або представив докази на заперечення проти позовних вимог, до суду не представлено.

За умовами пункту 8 договору договір припиняє свою дію з дня наступного за закінченням строку, на який було встановлено пріоритет, якщо користувач не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим договором, протягом строку на який було встановлено пріоритет. Враховуючи, що 04 грудня 2019 року відповідач отримав пріоритет строком на три місяці і в межах цього строку останній не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування, з 04 березня 2020 року договір є таким, що припинив свою дію, чим зумовлюється механізм по поверненню відповідачем місць, наданих у користування. Відповідно до розділу 5 договору, протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору, або з дати виключення місць з Переліку місць, які надаються користувачу для розташування спеціальних конструкцій та розміру плати за їх користування (Додаток №1), користувач зобов`язаний звільнити надані в користування місця і передати їх КП. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється користувачем на підставі Актів прийому-передачі, які складаються користувачем та підписуються уповноваженими представниками КП і користувача. Місця вважаються фактично повернутими КП з моменту підписання Актів прийому-передачі. Акт прийому-передачі місця підписується КП після надання користувачем фото місця демонтованої спеціальної конструкції, а у разі неможливості визначення стану місця по наданим фотознімкам, після виїзду представника КП на місце розташування спеціальної конструкції. У випадку неналежного стану місця розташування спеціальної конструкції (засмічення території, пошкодження місць, наявності фундаменту конструкції тощо) Акт прийому-передачі місця з боку КП не підписується, а складається Акт огляду місця з зазначенням виявлених порушень. Місця, надані в користування користувачу за цим договором, повинні бути повернуті КП у належному стані демонтована спеціальна конструкція та її частини (фундаменти, елементи кріплень, тощо), відновлена тротуарна плитка, асфальтне або трав`яне покриття, вивезене сміття та інше) (розділ 5 договору).

Таким чином, по 11 березня 2020 року (сім днів з дня припинення дії договору) за відповідачем рахувався обов`язок по приведенню місця, наданого в користування, в належний стан та його повернення позивачу за актом приймання-передачі. Проте, на день постановлення рішення у даній справі, відповідачем не було виконано жодних умов розділу 5 договору, з огляду на що суд приходить до обґрунтованого висновку, що вимога позивача щодо зобов`язання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місця, що знаходиться у комунальній власності, за адресою наб. Гімназійна, 26, Щит на фасаді (4.00 х 0,98 х 1), привівши його в належний стан, відповідно до пункту 5.3. договору № 3817 від грудня 04 грудня 2019 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

За умовами пункту 6.2. договору, у разі прострочення повернення місць, наданих в користування за договором, користувач сплачує КП неустойку яка складає 7% від розміру плати за користування неповернутим місцем, встановленої Додатком № 1 до цього договору (з ПДВ), за кожний день затримки повернення вказаного місця.

З огляду на те, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по поверненню місця, що знаходиться у комунальній власності, не виконав, допустивши прострочення виконання немайнового зобов`язання, такі дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 ЦК України) і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 ЦК України), а відтак наявні підстави для застосування відповідальності, відповідно до умов пункту 6.2 договору, про що заявлено позивачем, шляхом стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення місця за період з 12 березня 2020 року по 13 липня 2021 року у сумі 11 110,08 грн. та неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 04 грудня 2019 року по 04 березня 2020 року у сумі 153,80 грн.

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України). Частиною 6 статті 232 ГК України внормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

В даному разі сторонами обумовлено, що у випадках, передбачених пунктами 6.1.- 6.5. договору (а в нашому випадку нарахування пені здійснюється на підставі пункту 6.2. договору), нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, не припиняється.

Позивачем нараховано до стягнення пеню за період з 12 березня 2020 року по 13 липня 2021 року у сумі 11 110,08 грн. При цьому, базою для нарахування пені слугує сума 324,58 грн., яка фігурує як розмірі плати за користування всіма місцями, які надані у користування відповідача за умовами додаткової угоди № 1 від 04 грудня 2019 року. Крім того, за період з 04 грудня 2019 року по 04 березня 2020 року позивач нарахував неустойку у сумі 153,80 грн. за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу.

Частиною 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік підстав для закриття провадження у справі. Суд зазначає, що цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Зі змісту частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору (пункт 2). Закриття господарським судом провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору не залежить від волевиявлення позивача та не вимагає від нього вчинення обов`язкових процесуальних дій шляхом подання до суду відповідної заяви. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предметом даного позову становить в тому числі вимоги про стягнення 11 110,08 неустойки за прострочення повернення місця та неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу у сумі 153,80 грн. Розглядаючи справу, суд встановив, що спірних майнових питань між учасниками даної справи не залишилось, оскільки відповідачем у добровільному порядку вчинено дії по погашенню заявлених до стягнення сум та з врахуванням понесених судових витрат (судового збору) шляхом перерахування грошових коштів у сумі 18 964,66 грн. на рахунок позивача, що підтверджується копією платіжного доручення № НПВ-402813 від 26 серпня 2021 року.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що між учасниками даної справи не залишилося неврегульованих питань в частині заявлених до стягнення грошових сум за неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов`язань.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині стягнення неустойки на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки по виконанню договірних правовідносин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині немайнових вимог, з урахуванням наведеного.

Судові витрати по сплаті судового збору не розподіляються судом, оскільки є сплаченими відповідачем в добровільному порядку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 194-196, 201, 208-210, 216-220, п. 2 ч.1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03026, місто Київ, вулиця Столичне Шосе, будинок 103, корпус 1, поверх 9, ідентифікаційний код юридичної особи 31316718) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" (61166, місто Харків, проспект Науки, будинок 38, ідентифікаційний код юридичної особи 32135675) на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, набережна Гімназійна, 26, привівши це місце в належний стан відповідно до пункту 5.3 договору № 3817 від 04 грудня 2019 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено "12" жовтня 2021 р.

Суддя Н.В. Калініченко