Рішення № 100270482, 11.10.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3095/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (03117, м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) до Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289) про стягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", в якій просить суд стягнути з останнього 25 000,00 грн страхового відшкодування, пені в сумі 1 262,30 грн, 3% річних в сумі 790,10 грн, інфляційних в сумі 2 365,50 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,0 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2021 було залишено позовну заяву без руху.

16.08.2021 позивачем подано до господарського суду Харківської області заяву (вх. №19195) про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач подав до суду відзив на позов (вх. №20861 від 07.09.2021) я якому не визнає вимоги позивача, вказує про те, що водій транспортного засобу, який був застрахований у позивача, визнав свою вину, а висновок аварійного комісара не може вважатися висновком експерта в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав відповідь на позовну заяву (вх. №21751 від 16.09.2021) в якій не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що у відповідності до висновку аварійного комісара, ДТП сталося саме з вини водія транспортного засобу, що застрахований відповідачем.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було роз`яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог ПрАТ "СГ "ТАС".

Так, обґрунтовуючи заявлені вимоги Позивач вказує на те, що 12.05.2020 р. в місті Івано-Франківськ на об`їзній дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу “УАЗ” д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Дана ДТП сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля “Volkswagen Passat”, д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , що підтверджується Європротоколом.

Відповідно до висновку аварійного комісара ОСОБА_3 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу “УАЗ”, д.н. ОСОБА_4 .

Позивач у відповідності до вимог Договору страхування та відповідно до Заяви-Погодження здійснив виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля “Volkswagen Passat”, д.н. НОМЕР_2 у розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №89501 від 27.03.2020 р.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у AT “СК “МЕГА-ГАРАНТ” за Полісом №АО/004185485. 01.04.2020 р. Позивач на адресу Відповідача надіслав заяву про виплату страхового відшкодування №00699/9220 на яку отримав відповідь про те, що прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Позивач вважає, що оскільки висновком Аварійного комісара встановлено відсутність в діях водія “Volkswagen Passat”, д.н. НОМЕР_2 порушення Правил дорожнього руху України, то Відповідач є особою, яка зобов`язана відшкодувати виплачене Позивачем страхове відшкодування в розмірі 25 000,00 грн.

Окрім того, Позивач згідно вимог Цивільного кодексу України, заявляє про те, що з боку Відповідача були порушені строки для виплати страхового відшкодування, у зв`язку із чим ним були нараховані штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 1 262,30 грн., 3% річних в розмірі 790,10 грн., інфляційне збільшення в розмірі 2 365,50 грн.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам та їх правову кваліфікацію, суд зазначає наступне.

Як вбачається з документів, що додані до позовної заяви, 12.03.2020 р. в місті Івано- Франківськ на об`їзній дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу “УАЗ”, д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу “Volkswagen Passat”, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . За результатами зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, водіями транспортних засобів було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 12.03.2020 про ДТП у формі Європротоколу.

Згідно із Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, водій транспортного засобу “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоді від 12.03.2020 р.

Позивач виплатив суму страхового відшкодування за відновлювальний ремонт “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №89501 від 27.03.2020 р. та страховим актом №06741/07/920 від 24.03.2020 р.

Позивач посилається на те, що у висновку Аварійного комісара від 23.03.2020 р. зазначено, що в діях водія автомобіля “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_5 , відсутні порушення Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинно- наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП. В діях водія транспортного засобу “УАЗ”, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 наявні порушення вимог Правил дорожнього руху України, що знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП. Тому, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу “УАЗ”, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у AT “СК “МЕГА-ГАРАНТ” за Полісом №АО/004185485, то особою, відповідальною за завдані збитки, відповідно до положень Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у межах, передбачених вказаним Законом та Договором.

Відповідно до п. 33.2. статті 33 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настанням дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також зі згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що

знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складання зазначеного в цьому пункті повідомлення мають залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Із наданого до матеріалів позовної заяви Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 12.03.2020 р. є заповненим обома учасниками дорожньо- транспортної прнигоди у відповідних частинах, що стосується інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Окрім того, у вказаному повідомленні у графі “14” водій транспортного засобу “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 визнав вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Частинами 1, 2 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами статті 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Таким чином, висновок аварійного комісара, на який вказує позивач, не приймається судом як належний та допустимий доказ вини водія транспортного засобу “УАЗ”, д.н.з. НОМЕР_1 та не є висновком експерта в розумінні наведених вище положень процесуального закону. Як слідує із вказаного висновку, останній не містить застереження щодо обізнаності аварійного комісара про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та має консультативний характер.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про страхування" встановлено Типовим положенням про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 року № 8, Аварійний комісар - особа, яка з`ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Національним банком.

Пунктом 16 Типового положення передбачено, що на підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат - документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

У разі потреби аварійний комісар складає рапорт, в якому докладно описує обставини та причини настання страхового випадку (пункт 21 Типового положення).

Складання аварійним комісаром висновку вказаним положенням не передбачено.

Згідно пункту 34.4. статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Враховуючи положення зазначених норм, суд дійшов висновку, що до компетенції аварійного комісара відноситься визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, а ні як не вини особи у вчиненні ДТП.

Отже, посилання позивача на те, що у висновку аварійного комісара встановлено те, що винною особою у ДТП є водій транспортного засобу “УАЗ”, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 не може бути доказом наявності вини, а вказаний Висновок є неналежним доказом, яким можливо встановити вину особи.

Також, суд зазначає, що у примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 року у справі №308/3162/15-ц дійшла висновку, що для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого, а складене відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повідомлення про ДТП може підтверджувати вину особи, цивільно-правової відповідальність якої була застрахована, у завданні шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу потерпілого, і тому така ДТП є страховим випадком.

З Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 12.03.2020 р. вбачається, що водій транспортного засобу “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 визнав вину у скоєнні ДТП.

Таким чином, оскільки позивачем не надані належні та допустимі докази вини водія транспортного засобу “УАЗ”, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , у зв`язку із чим наявні в матеріалах справи докази не підтверджують обов`язку AT “СК “МЕГА-ГАРАНТ” відшкодувати вартість сплаченого ним страхового відшкодування за відновлювальний ремонт транспортного засобу “Volkswagen Passat”, д.н.з. НОМЕР_2 .

З огляду на недоведеність Позивачем вини страховика у виплаті страхового відшкодування, підстави для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат відсутні.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Інших судових витрат сторонами заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" (03117, м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243).

Відповідач - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289).

Повне рішення складено "11" жовтня 2021 р.

Суддя С.А. Прохоров