Рішення № 100270355, 07.10.2021, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/673/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "ЕКСПРЕС АГРО" (30300, Хмельницька обл., м.Ізяслав, вул. Онищука, 59-а, код ЄДРПОУ 40779770)

до Фермерського господарства "Агро-Фонд" (34600, Рівненська обл., м.Березне, вул. Андріївська, 64а, код ЄДРПОУ 42993104)

про стягнення 63 146,25 грн

за участі представника позивача (в режимі ВКЗ): Каруна В.П.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Приватне підприємство "ЕКСПРЕС АГРО" (далі Підприємство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Агро-Фонд" (далі Господарство) в якій позивач просить суд, посилаючись на ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 283, 286 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача 63 146,25 грн заборгованості, з яких: 54 499,80 грн основного боргу, 3 555,20 грн пені, 3 985,20 грн інфляційних втрат та 1 106,05 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство посилається на невиконання Господарством зобов`язань за Договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №5 від 16.11.2020, укладеного між позивачем та відповідачем.

Ухвалою суду від 13.08.2021 позовну заяву Приватного підприємства "ЕКСПРЕС АГРО" до відповідача Фермерського господарства "Агро-Фонд" про стягнення 63 146,25 грн, - залишено без руху. Встановлено Приватному підприємству "ЕКСПРЕС АГРО" строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у спосіб зазначений в ухвалі.

Ухвалою суду від 27.08.2021, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.09.2021.

У судовому засіданні 21.09.2021 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання Господарства про відкладення розгляду справи та не визнав причини неявки відповідача поважними, оскільки останнім не надано доказів у підтвердження наведених обставин у вказаному клопотанні.

Разом з тим, зважаючи на те, що строк на подачу відзиву на позовну заяву не закінчився та з метою недопущення порушення процесуальних прав відповідача, суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 07.10.2021.

У судове засідання 07.10.2021 відповідач не забезпечив явки свого повноважного представника. Відповідач відзиву на позов у строк встановлений судом не подав.

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні 07.10.2021 підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що відповідач про дату, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України, та неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.11.2020 між Підприємством (Орендодавець) та Господарством (Орендар) було укладено Договір №5 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем (далі Договір, а.с. 29-30), за умовами якого Орендодавець зобов`язався передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі Техніка), а Орендар в свою чергу зобов`язався прийняти техніку орендодавця та своєчасно сплачувати останньому орендну плату за її використання згідно умов та порядку, що визначені договором (п. 1.1., п. 5.2.1 Договору). Ознаки, кількість техніки, її характеристики тощо в розрізі кожної одиниці відображаються в додатках до цього договору, що є його невід`ємними частинами (п. 1.2 Договору).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору сторони узгодили, що оплата за цим договором здійснюється орендарем в національній валюті України, в порядку, в розмірі та в строки, передбачені в додатках до цього договору. Вартість послуг з керування й технічної експлуатації транспорту включена в вартість орендної плати та не підлягає окремій оплаті. Вартість договору визначається як загальна сума орендної плати, визначена у Додатках до цього Договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

16 листопада 2020 року між Підприємством та Господарством було підписано додаток №1 до Договору (а.с. 31), яким сторони обумовили найменування техніки, що передається в оренду, а саме: John Deere STS 2011 року випуску, Реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 .

Крім того, зазначеним додатком сторони погодили, зокрема:

- строк оренди з 22.11.2020 по 24.11.2020 (п. 3 додатку №1);

- передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі, техніка передається за адресою: с. Малинськ, Рівненська область (п. 4 додатку №1);

- орендна плата за договором складає 1 090,00 грн з ПДВ за 1 га обробленої площі орендованою технікою, мінімальний обсяг 50,0 га (п. 7 додатку №1);

- виплата орендної плати проводиться протягом 5 банківських днів з моменту отримання орендарем акта приймання-передачі наданих послуг (п. 8 додатку №1);

- орендар зобов`язаний підписати протягом 5 робочих днів з моменту отримання від орендаря акти приймання-передачі наданих послуг та повернути ці акти орендарю, або надати вмотивовану відмову від підписання таких актів у той же строк (п. 11 додатку №1).

Зазначений договір та Додаток №1 до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору чи окремих його положень, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

22 листопада 2020 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв Техніку, що є об`єктом оренди за Договором згідно Додатку №1, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом приймання-передачі до Договору (а.с. 32).

24 листопада 2020 року Орендарем повернуто з оренди Орендодавцеві Техніку, що є об`єктом оренди за Договором згідно додатку №1, про що сторони підписали акт приймання-передачі повернення (а.с. 33).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 24.11.2020 зі сторони Орендаря та Орендодавця було підписано та скріплено відбитками печаток сторін акт надання послуг №79 від 24.11.2020 (а.с. 34) на загальну суму 54 499,80 грн, яким підтверджується належне виконання умов Договору зі сторони позивача що підтверджено також відповідачем.

Проте у строк обумовлений Додатком №1 до Договору, а саме: по 01.12.2020 включно, відповідачем послуги з оренди за Договором оплачені не були, що не спростовано останнім.

Позивачем були вжиті заходи щодо досудового врегулювання спору, зокрема, направлено відповідачу претензію №1 від 24.05.2021 з проханням оплатити борг (а.с. 37, докази надіслання 26.05.2021 претензії відповідачеві на а.с. 38-40).

Заборгованість у сумі 54 499,80 грн за Договором залишилася неоплаченою, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Отже, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором оренди рухомого майна.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України принцип свободи договору передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Як зазначалось раніше, судом встановлено, що сторонами узгоджено порядок оплати за Договором у Додатку №1, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610, ч. 1. ст. 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості за Договором в сумі 54 499,80 грн відповідачем суду не надано.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 54 499,80 грн за Договором є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення.

Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором здійснено нарахування пені в розмірі 3 555,20 грн за період з 02.12.2020 по 02.06.2021.

Так, пунктом 8.5 Договору, визначено, що орендар несе наступну відповідальність за договором: у випадку прострочення по сплаті орендних платежів - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожен день прострочення до повного погашення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, дійшов висновку, що він є не у повній мірі вірним. Так, за розрахунком суду, сума пені яка нарахована за періоди визначені позивачем складає 3 569,20 грн (за період з 02.12.2020 по 31.12.2020 - 539,55 грн, за період з 01.01.2021 по 04.03.2021 - 1 133,05 грн, за період з 05.03.2021 по 15.04.2021 - 824,04 грн пені та за період з 16.04.2021 по 02.06.2021 - 1 072,56 грн), що перевищує суму, зазначену у розрахунку позивача (а.с. 4). Проте, зважаючи на те, що суд з власної ініціативи не може виходити за межі позовних вимог, сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 3 555,20 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Негативні наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 106,05 грн за період з 02.12.2020 по 05.08.2021, а також 3 985,20 грн інфляційних втрат за грудень 2020 - червень 2021.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які містяться у позовній заяві, суд зазначає, що останні є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 1 106,05 грн та 3 985,20 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач позовні вимоги позивача не спростував.

Відтак, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України на відповідача покладається сплачена позивачем сума судових витрат в розмірі 2 270,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "ЕКСПРЕС АГРО" до Фермерського господарства "Агро-Фонд" про стягнення 63 146,25 грн задоволити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Агро-Фонд" (34600, Рівненська обл., м.Березне, вул. Андріївська, 64а, код ЄДРПОУ 42993104) на користь Приватного підприємства "ЕКСПРЕС АГРО" (30300, Хмельницька обл., м.Ізяслав, вул. Онищука, 59-а, код ЄДРПОУ 40779770) 54 499 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) грн 80 коп. - основної заборгованості, 3 555 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 20 коп. - пені, 3 985 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 20 коп. - інфляційних втрат, 1 106 (одну тисячу сто шість) грн 05 коп. - 3% річних та судовий збір у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2021.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич