Рішення № 10026906, 14.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2010 р. Справа № 14/033-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Петришина С. В. (довіреність № 101 від 25.01.2010 р.);

від відповідача: не з’явились;

від третьої особи: Паробок Д. О. (довіреність № 14-28/37 від 22.02.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Київської обласної філії, м. Київ

до Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, м. Кагарлик

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Головного управління Державного казначейства України у Київській області, м. Київ

про стягнення 19909, 71 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ВАТ „Укртелеком” в особі Київської обласної філії звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Кагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській області про стягнення 19909, 71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати за надані позивачем телекомунікаційні послуги згідно договору № 4006 про надання послуг електрозв’язку від 09.02.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2010 р. порушено провадження у справі № 14/033-10 за позовом ВАТ „Укртелеком” в особі Київської обласної філії до Кагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській області про стягнення 19909, 71 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 17.03.2010 р.

17.03.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.03.2010 р.

24.03.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Головне управління Державного казначейства України у Київській області і відкладено розгляд справи на 21.04.2010 р.

21.04.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 14.05.2010 р.

14.05.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Представник третьої особи у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, письмові пояснення № 14-33/13-161 від 13.05.2010 р. та усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю у зв’язку із тим, що у третьої особи не виникало жодних зобов’язань перед позивачем щодо оплати телекомунікаційних послуг, отриманих відповідачем.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

09.02.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 4006 про надання послуг електрозв’язку, згідно п. 1.1. якого підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку, перераховані в договорі та в додатках до нього.

Згідно п. 2.1.1. договору підприємство зв’язку зобов’язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв’язку.

Відповідно до п. 3.2.8. договору споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користуванням телефоном, міжміські та міжміські телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що послуги, які надаються підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою кредитною, з поданням рахунків, системою оплати.

Згідно п. 4.5. договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з дня підписання і діє п’ять років.

Протягом періоду дії договору з 09.02.2009 р. по 31.12.2009 р. позивачем належним чином надавались відповідачу послуги електрозв’язку, а відповідачем в свою чергу було лише частково виконано свій обов’язок по оплаті послуг електрозв’язку та перераховано позивачу грошові кошти у відповідному розмірі і станом на 01.01.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги електрозв’язку за договором складала 19443, 63 грн., що підтверджується оборотною відомістю по абоненту, рахунком № 3210131730400600 за телекомунікаційні послуги за грудень 2009 р., рахунком № 3210131730400600 за телекомунікаційні послуги за січень 2010 р.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із наданням телекомунікаційних послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про телекомунікації”, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо оплати наданих позивачем телекомунікаційних послуг у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем за період дії договору станом на 01.01.2010 р. складає 19443, 63 грн., що підтверджується оборотною відомістю по абоненту, рахунком № 3210131730400600 за телекомунікаційні послуги за грудень 2009 р., рахунком № 3210131730400600 за телекомунікаційні послуги за січень 2010 р., актом звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги станом на 01.07.2009 р., актом звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги станом на 01.11.2009 р.

Що стосується прав і обов’язків органів Державного казначейства України у спірних відносинах, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ст. 1 Бюджетного кодексу України Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Статтею 48 цього ж кодексу передбачено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

1) операцій з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів;

4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Бюджетний кодекс України, Закон України Про Державний бюджет України, інші нормативно-правові акти, що є частиною бюджетного законодавство, не встановлюють обов’язок органів Державного казначейства України по оплаті товарів, робіт і послуг за зобов’язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів перед третіми особами, а встановлює обов’язок органів Державного казначейства України здійснювати розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тобто здійснення платежів по оплаті товарів, робіт і послуг за зобов’язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів перед третіми особами.

Частина 2 ст. 9 Закону України „Про виконавче провадження” визначає лише механізм і особливості виконання судових рішень про стягнення грошових коштів з бюджетних установ за зобов’язаннями, взятими перед третіми особами, і участь при цьому органів Державного казначейства України.

З урахуванням вищевикладеного, у Головного управління Державного казначейства України у Київській області та його відповідного місцевого органу не виникав та відсутній обов’язок по оплаті ВАТ „Укртелеком” в особі Київської обласної філії телекомунікаційних послуг, взятого Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області відповідно до договору № 4006 про надання послуг електрозв’язку від 09.02.2009 р.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 19443, 63 грн. за договором № 4006 про надання послуг електрозв’язку від 09.02.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 4006 про надання послуг електрозв’язку від 09.02.2009 р., за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті телекомунікаційних послуг у розмірі 135, 50 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.8. договору передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нраховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Розрахунок пені, виконаний позивачем, є вірним та відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, яка передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені за договором у розмірі 135, 50 грн.

Також, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання за договором № 4006 про надання послуг електрозв’язку від 09.02.2009 р. по оплаті телекомунікаційних послуг у розмірі 174, 99 грн. і 155, 59 грн. відповідно у відповідності до виконаних ним розрахунків.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки інфляційних збитків та 3 % річних від суми заборгованості, виконані позивачем, є вірними.

Суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків і 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 174, 99 грн. і 155, 59 відповідно.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (ідентифікаційний код 08673112) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської обласної філії (ідентифікаційний код 01184901) 19443 (дев’ятнадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 63 (шістдесят три) коп. заборгованості, 135 (сто тридцять п’ять) грн. 50 (п’ятдесят) коп. пені, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 99 (дев’яносто дев’ять) коп. інфляційних збитків, 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн. 59 (п’ятдесят дев’ять) коп. 3 % річних та судові витрати 199 (сто дев’яносто дев’ять) грн. 10 (десять) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

28 травня 2010 р.