Рішення № 100267289, 01.09.2021, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/668/21

Провадження № 2/419/193/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,

при: секретарі - Тимофєєві В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Смолянинівської сільської ради Луганської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовом до Смолянинівської сільської ради Луганської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після померлої бабусі ОСОБА_5 (по лінії матері), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання якої було: АДРЕСА_1 . Факт родинних відносин з ОСОБА_5 підтверджується копією паспорта, копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 16.05.1988 року, копією свідоцтва про укладення шлюбу його батьків НОМЕР_2 від 28.04.1979 року, копією свідоцтва про народження (повторно) матері ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 від 10.07.2020 року. Факт смерті ОСОБА_5 підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 25.07.2001 року. Будинок АДРЕСА_1 належав бабусі ОСОБА_5 на праві власності відповідно до свідоцтва про право приватної власності від 01.06.1988 року, виданого на підставі рішення виконкому Новоайдарської районної ради народних депутатів № 97 від 19.04.1988 року. Те, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 підтверджується: копією свідоцтва про право приватної власності від 01.06.1988; копією технічного паспорта, складеного 05.10.1987; копією довідки від 14.09.2020 № 218; копією акту обстеження житлового будинку та господарських будівель від 14.09.2020; копією постанови про відмову у видачі свідоцтва про прав на спадщину за заповітом від 30.09.2020 № 509/02-31, в якій містяться відомості про право власності ОСОБА_5 .

На момент смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач проживав та був зареєстрований разом з бабусею. Разом із позивачем спадщину прийняли його сестри ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які станом на момент смерті спадкодавця мешкали разом з нею.

Разом з тим, звернувшись до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом, останнім було відмовлено у видачі зазначеного свідоцтва.

Таким чином, у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, неможливо оформити право власності на успадкований будинок та реалізувати права позивача.

У зв`язку з чим позивач через свого представника вимушений звернутись до суду та просить визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 13.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 14.07.2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити.

Відповідач представник Смолянинівської сільської ради в судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням провести розгляд справи без його участі, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує і визнає позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечує і визнає позов в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с. 9).

Відповідно до копії свідоцтва про право приватної власності, померлій ОСОБА_5 належав житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згідно з копії довідки РКПТІ смт Новоайдар, по обліку нерухоме майно «А1Ж», житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Новоайдарської районної ради від 16.05.1988 року в розмірі цілої частини за ОСОБА_5 (а.с. 15).

Як встановлено з копії заповіту ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, що все майно, яке до дня її смерті їй належатиме, в чому б воно не складалось, в чому б воно не знаходилось, в тому числі житловий будинок, з усіма господарськими і побутовими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіла своїм онукам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в рівних частках кожному (а.с. 10).

Відповідно до копії довідки, наданої виконкомом Смолянинівської сільської ради, згідно погосподарської книги ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті мешкала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в складі сім`ї: дочка ОСОБА_7 , зять ОСОБА_3 , онука ОСОБА_3 , онука ОСОБА_4 , онук ОСОБА_2 . Заповіт зареєстровано в сільській раді за реєстровим № 19 (а.с. 14).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є онуком померлої ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 (а.с. 8), копією свідоцтва про укладення шлюбу, відповідно до якого підтверджується факт зміни прізвища « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (а.с.7) та копією свідоцтва про народження позивача (а.с. 6).

Відповідно до копії акту обстеження будинку та господарських будівель від 14.09.2020 року техніком - інвентаризатором Новоайдарського РКПТІ в присутності спадкоємиці ОСОБА_4 здійснено поточну інвентаризацію за адресою: АДРЕСА_1 . При обстеженні виявлено, що при пожежі: житловий будинок дерев`яний обкладений цеглою літера А1Ж, а 1950 року побудови, при пожежі частково пошкоджено. Неможливо обчислити загальну та житлову площу. Залишковий процент будівлі 6,4 %. Не придатний для експлуатації. Літня кухня літера Б 1960 року побудови. Не пошкоджено пожежею. Відсоток зносу будівлі 65 %. Прибудова літера-б 1960 року побудови. Не пошкоджено пожежею. Відсоток зносу будівлі - 65 %. Сарай цегляний літера В 1985 року побудови. Не пошкоджено пожежею. Частково зруйновані стіни. Відсоток зносу будівлі 80 %. Не придатний до експлуатації. Сарай шлакоблочний літера С 1990 року побудови. Не пошкоджено пожежею. Відсоток зносу будівлі 50 %. Сарай дерев`яний літера Д 1950 року побудови, відсутній, знищено пожежею. Погріб цегляний Г 1950 року побудови відсутній, знищено пожежею (а.с. 18).

Згідно з копією технічного паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_5 , паспорт складено 05.10.1987 року, площа житлового будинку складає 35,3 кв. м. в тому числі житлової 15,3 кв. м., допоміжної 20,0 кв.м. (а.с. 12-13).

При зверненні до приватного нотаріуса щодо спадкування майна померлої, позивач ОСОБА_2 отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у якій нотаріусом роз`яснено, що 11 вересня 2020 року приватним нотаріусом Новоайдарського районного нотаріального округу Луганської області Карпенко В.М. заведена спадкова справа №141/2020 до майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання якої було: АДРЕСА_1 . Згідно з матеріалами спадкової справи, спадкоємцями померлої є її онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на ім`я яких померла ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений Савельєвою М.Ф., секретарем виконавчого комітету Смолянинівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області 30 січня 2001 року по реєстру за №19. У зв`язку з тим, що з поданих документів неможливо визначити склад спадкового майна, відсутні відомості, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, керуючись п. 1, п. 2 частини І статті 49 Закону України «Про нотаріат» відмовлено спадкоємцю у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-20).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У відповідності до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як встановлено судом спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим суд застосовує норми чинного на той час законодавства, а саме норми ЦК Української РСР 1963 року.

Частиною 1, 2 ст.524 ЦК Української РСР 1963 року передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з ст. 526 ЦК Української РСР 1963 року місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місце знаходження майна або його основної частини.

Згідно з ч.1 ст. 534 ЦК Української РСР 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст. 525 цього Кодексу, а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР (1963 року), якщо спадкоємець в установлений ст. 549 цього Кодексу строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов`язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Судом встановлено на підставі наявних у справі доказів, та не спростовано відповідачами, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 , на момент її смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою сільської ради, тобто вважається таким, що вступив у володіння спадковим майном, відповідно до норм ЦК Української РСР.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ч. 1 ст.319, ч. 1 ст.321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що факти, викладені представником позивача в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, підтверджені письмовими доказами, сумніву у їх достовірності суд не має, визнання права власності на спадкове майно не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, представник відповідача та відповідачі проти задоволення позовних вимог не заперечували, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 24-527, 529, 534, 548-550 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 319, 321Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 247, 259, 260, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Смолянинівської сільської ради Луганської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 35,3 кв. м., у тому числі житловою 15,3 кв. м.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі, встановленому ЗУ Про судовий збір, тобто 908,00 грн., на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий О. М. Іванова