Ухвала суду № 100266352, 08.10.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/7702/21

Провадження №1-в/205/425/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2020 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Тауса М.М.

при секретарі - Мікуновій К.Ю.

за участю прокурора – Єруха С.В.

представника ДВК89 – Саранчука І.В.

захисника – адвоката Тураєвої О.М.

засудженого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому виїзному засіданні в приміщенні ДУ «Дніпровська ВК №89» клопотання захисника адвоката Тураєвої О.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого, про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У доповненому та уточненому клопотанні захисник – адвокат Тураєва О.М. просить звільнити засудженого ОСОБА_1 умовно-достроково від відбування призначеного покарання, посилаючись на те, що Рішенням Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2021 визнав такими, що не відповідають Конституції України ч. 1 ст. 81 та ч. 1 ст. 82 КК України в тому, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Зазначає, що подальше утримання засудженого ОСОБА_1 під вартою порушує ст. 3 ЄКПЛ, оскільки засуджені до довічного позбавлення волі повинні не тільки мати можливість дострокового звільнення, але й знати, що їм потрібно робити, щоб стосовно них було розглянуто питання про таке звільнення.

В судовому засіданні захисник – адвокат Тураєва О.М. клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні клопотання захисника підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що за дев`ятнадцять років відбування покарання у вигляді позбавлення волі він повністю усвідомив свою вину, розкаявся та своєю поведінкою довів своє виправлення. Просив застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.

Представник установи виконання покарання ДВК 89–Саранчук І.В. заперечував проти задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність для цього правових підстав.

Прокурор Єрух С.В. також заперечував проти умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 , зазначив, що дійсно Рішенням КСУ № 6-р(ІІ)/2021 визнав такими, що не відповідають Конституції України ч. 1 ст. 81 та ч. 1 ст. 82 КК України в тому, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, проте на теперішній час норми чинного законодавства ще не регламентують порядок умовно-дострокового звільнення осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі та не визначають умов такого звільнення.

Суд, вивчивши доводи клопотання захисника, дослідивши особу справу засудженого ОСОБА_1 , заслухавши думки учасників судового засідання, приходить до висновку, що клопотання захисника не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 засуджений вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.03.2003 року за ст.ст. 304, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, п.п. 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 визначено з 23 вересня 2002 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2021 від 16.09.2021 року визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними),частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі та зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 Кримінального кодексу України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Разом з цим, у п. 3 вказаного Рішення КСУ зазначено, що виокремлення КК України довічного позбавлення волі як виняткового й найсуворішого виду покарання узгоджується з принципами домірності тяжкості злочину і покарання за його вчинення, справедливості в кримінальному праві. Однак з метою реалізації зазначених принципів у кримінальному праві і в рамках функціонування інститутів умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та/або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким має бути виокремлено порядок дострокового звільнення засуджених від відбування покарання на довічне позбавлення волі, який врахував би юридичну природу цього виду покарання та не допускав його урівнювання з іншими видами кримінального покарання.

На теперішній час чинне законодавство не містить норми, які регламентують окремий порядок достроково звільнення засуджених від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, а відповідні норми ст. 81 КК України не у повній мірі враховують юридичну природу цього виду покарання, адже визначають умови застосування умовно-дострокового звільнення від покарання лише після фактичного відбуття його певної частини, яка визначається законом в залежності від тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого засудженим.

Крім того, кримінально-правовий інститут умовно-дострокового звільнення від відбування покарання передбачає визначення судом не лише підстав для такого звільнення, а й встановлення невідбутної частини покарання, звільнення від подальшого відбування якого утворює певні правові умови для засудженого. Оскільки тривалість довічного позбавлення волі обумовлюється тривалістю біологічного життя засудженого, а поточний стан законодавства не передбачає альтернативних механізмів визначення невідбутої частини покарання у вигляді довічного позбавлення волі, виконання вимог ч. 4 ст. 81 КК України щодо обрахування невдібутої частини покарання як періоду виконання засудженим вимог щодо умовно-дострокового звільнення, - не видається можливим.

Разом з цим, з огляду на загальні вимоги до забезпечення особам права на доступ до правосуддя та на справедливий судовий захист, суд вважає доцільним розглянути клопотання захисника – адвоката Тураєвої О.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення не лише з точки зору законодавчої можливості застосування до останнього умовно-дострокового звільнення, а й з точки зору наявності загальних підстав, визначених у ст. 81 КК України для застосування умовно-дострокового звільнення, як до особи, яка відбуває покарання за вчинення злочину.

Вирішуючи питання про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 , передбачених у ст. 81 КК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України - умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України - призначене покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Статтею 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання, суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Матеріалами особової справи та характеристикою засудженого встановлено, що раніше ОСОБА_1 також був неодноразово засуджений, а саме 15.11.1996 року вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області за ст. 81 ч. 3 та 45 КК України (ред. 1960 р.) до 3 років позбавлення волі умовно; 10.12.1996 року вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області за ст. 81 ч. 3, ч. 2 ст. 140 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково на 1 рік 1 місяць, 13.03.2000 року вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області за ст. 140 ч. 2 , 43 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

За час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 характеризується посередньо, 19 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, у тому числі двічі поміщався в карцер, за порушення, пов`язані з невиконанням встановлених законодавством вимог персоналу установи виконання покарань, створенні конфліктних ситуацій з іншими засудженими, безпідставному заподіянні собі тілесних ушкоджень, нетактовній поведінці по відношенню до персоналу установи виконання покарань, завішуванні спального місця

На теперішній час стягнення, накладені на ОСОБА_1 погашені, має одне заохочення, намагається дотримуватися правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, проте перебуває у конфліктних взаємовідносинах з іншими засудженими. Знаходиться на профілактичному обліку як схильний до суїциду. Не працевлаштований з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд вважає, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою не довів свого виправлення, а саме що останній раніше неодноразово судимий, крім того, останній раніше звільнявся від подальшого відбування покарання умовно-достроково, проте знову вчиняв умисні злочини.

Сукупність вищевикладених обставин, на думку суду, унеможливлює застосування до засудженого ОСОБА_1 умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 371, 372, 537-539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника – адвоката Тураєвої О.М. про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 , засудженого вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.03.2003 року за ст.ст. 304, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, п.п. 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі - відмовити.

На ухвалу можуть бути подані апеляції до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя М.М. Таус