Вирок № 100265986, 12.10.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-КП-932-12-20

Справа № 200/1933/17

В И Р О К

іменем УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року Бабушкінський районний суд

м.Дніпропетровська

у складі:

головуючого-судді Марущак С.Л.

при секретарі Бондаренко С.В.

за участю:

прокурора Ботнара А.В.

захисника Трайдука А.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює ДП «Дніпростандартметрологія» інженером, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, (зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12016040030000925 від 09.11.2016),-

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2016 руку, приблизно о 15 год 30 хв, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Міцубісі» д/н НОМЕР_1 , виїжджав з території автостоянки супермаркету «Варус», яка розташована за адресою: м.Дніпро вул.Панікахи, 15, на пішохідний перехід, з лівим поворотом у напрямку проїзду О.Гальченка в м.Дніпро.

Під час руху, ОСОБА_1 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, наближаючись до пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_2 , яка перетинала проїжджу частину по пішохідному переходу справа наліво за напрямком його руху, внаслідок чого допустив на неї наїзд.

Внаслідок дорожньо-транспортної події потерпілій ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: закритого внутрішньо-суглобового перелому зовнішнього мищелку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків, гемартрозу лівого колінного суглобу з послідуючим розвитком після травматичної згинально-розгинальної контрактури лівого колінного та лівого гомілковостопного суглобів, які за своїм характером відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху виразилося в порушенні ним вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України, які вказують:

п.18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», невиконання яких, перебуває в прямому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_1 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами у їх сукупності, дослідженими судом у судовому засіданні.

Поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , яка в суді пояснила, що 08.11.2016, приблизно о 15.30 год, вона була на вул.Панікахи в м.Дніпро, де їй необхідно було перейти вулицю в напрямку ТЦ «Терра». Вона дочекавшись, коли загориться зелений сигнал світлофору на пішохідному переході і пішоходи розпочали рух, також почала переходити проїзну частину разом з іншими. Автомобілів поблизу не було, вони стояли на перехресті. Коли вона пройшла приблизно один - два метри, їй практично назустріч з парковки виїхав автомобіль «Міцубісі», який її збив і вона впала. Водій ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та відвіз її до лікарні, де в неї виявили перелом лівої ноги зі зміщенням. Позов підтримує в повному обсязі та просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду у сумі 126 198 грн. 22 коп., що складається з вартості лікування, вартості лікарських препаратів та моральну шкоду у сумі 100 000 грн. 00 коп., оскільки вона не може нормально ходити та вести звичайний спосіб життя, визнана інвалідом ІІІ групи та на теперішній час їй потрібна реабілітація.

Поясненнями експерта ОСОБА_3 , який в суді пояснив, що висновок №6/10.1-84 від 24.01.2017 він підтверджує. Водій «Міцубісі» виїжджав з парковки, розташованої біля ТЦ «Терра», на проїжджу частину вулиці Панікахи і не рухався по перехрестю. Тому, в даній дорожній обстановці, для водія пішохідний перехід, на якому перебувала потерпіла, являвся нерегульованим. У зв`язку з цим, у висновку він вказав, що водієм не були виконані вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху, що знаходиться у причинному зв`язку з даною ДТП. Даних для проведення експертизи, які були надані слідчим у постанові про призначення експертизи, було достатньо і вони були повні, щоб зробити однозначний висновок та встановити причинний зв`язок між порушенням водієм Правил дорожнього руху та подією дорожньо-транспортної пригоди.

А також дослідженими судом письмовими доказами по справі:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою до нього від 09.11.2016, відповідно якого була оглянута ділянка місцевості, в районі ТЦ «Терра», по вул.Панікахи в м.Дніпро. Під час огляду якої будь-які сліди дорожньо-транспортної пригоди не виявлено, автомобіль, причетний до дорожньо-транспортної пригоди, відсутній (а.с.3-9);

- протоколом огляду транспортного засобу від 10.11.2016, відповідно якого було оглянуто автомобіль «Міцубісі», д.н. НОМЕР_1 , на якому видимих пошкоджень виявлено не було (а.с.20-24);

- висновком експерта №6/10.1-84 від 24.01.2017, відповідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Міцубісі» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Міцубісі» ОСОБА_1 , визначалася виконанням ним вимог п.18.1 Правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події з його боку і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати. При даному механізмові події, дії водія автомобіля «Міцубісі» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.18.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з даною ДТП (а.с.40-41).

- висновком експерта №237-е від 26.01.2017, відповідно якого у потерпілої ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого внутрішньо-суглобового перелому зовнішнього мищелку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків, гемартрозу лівого колінного суглобу з послідуючим розвитком після травматичної згинально-розгинальної контрактури лівого колінного та лівого гомілковостопного суглобів, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів якими могли бути виступаючі частини рухаючогося автозасобу з можливим послідуючим падінням на тверде дорожнє покриття, можливо за умов дорожньо-транспортної пригоди, не задовго до надходження її до медичного закладу, тобто і в термін на який вказує потерпіла ОСОБА_2 . За своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день) (а.с.44-47).

Суд вважає вину ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, повністю встановленою та доведеною, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що 08.11.2016, приблизно об 15.30 год, він керуючи автомобілем «Міцубісі» д/н НОМЕР_1 , виїжджав з парковки, розташованої біля ТЦ «Терра», на проїжджу частину вулиці Панікахи в м.Дніпро, повертав ліворуч. Йшов дощ, однак оглядовість йому ніщо не обмежувало. Він дочекався поки проїдуть транспортні засоби по вул.Панікахи та пройдуть пішоходи, яким горів зелений сигнал світлофору. Впевнившись, що пішоходи закінчили перехід, він почав рух. Коли він завершував проїзд пішохідного переходу, він звернув увагу, що від зупинки на дорогу вибіг пішохід, який рухався не по пішохідному переходу та перетинав йому дорогу справа наліво по ходу його руху. Він почав зупинятись, однак зупинити автомобіль не встиг, так як був мокрий асфальт, і зіткнувся з потерпілою. Він вийшов з автомобіля та відвіз потерпілу до лікарні. Вважає себе не винуватим, оскільки потерпіла сама вибігла на дорогу та не дотрималась Правил дорожнього руху. Він добровільно відшкодував потерпілій шкоду у сумі 1100 грн. 00 коп. на лікування та по чекам, про що свідчить розписка потерпілої, цивільний позов не визнає в повному обсязі.

Позицію обвинуваченого щодо невизнання вини, суд розцінює як бажання уникнути відповідальності, оскільки його вина повністю підтверджується дослідженими судом доказами.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини потерпілої ОСОБА_2 , спростовується висновком експерта №6/10.1-84 від 24.01.2017, відповідно якого в даній дорожній обстановці обвинувачений ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути даної ДТП для ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог п.18.1 Правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події з його боку і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати. При даному механізмові події, дії ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.18.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з даною ДТП. Висновок експерта узгоджується та не суперечить поясненням потерпілої ОСОБА_2 , яка пояснювала, що вона перетинала проїжджу частину вулиці Панікахи на зелений сигнал світлофору по пішохідному переходу, разом з іншими пішоходами. Автомобілів поблизу не було і коли вона пройшла приблизно один - два метри, їй практично назустріч з парковки виїхав автомобіль «Міцубісі», який її збив.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений раніше з потерпілою не знайомі, між ними не має неприязних стосунків, а тому у останньої не має приводів оговорювати обвинуваченого.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 , здійснюючи маневр виїзду з парковки на проїжджу частину вулиці Панікахи, з поворотом ліворуч, на пішохідний перехід, на якому перебувала потерпіла ОСОБА_2 , порушив п.18.1 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка настала, в результаті якої потерпіла ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Суд також вважає допустимим та належним доказом висновок №6/10.1-84 від 24.01.2017, оскільки він отриманий у порядку, передбаченому КПК України, у відповідності до ст.242, 243 КПК України, складений уповноваженою особою, експертом маючим право проводити зазначене дослідження, попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст.374, 375 КК України, у відповідності до ст.ст.101, 102 КПК України. Крім того, допитаний в суді експерт підтвердив свій висновок та зазначив, що для проведення експертизи йому було достатньо даних наданих слідчим.

Твердження захисту, що схема ДТП не є доказом вини обвинуваченого, суд вважає необгрунтованим, оскільки протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схема до нього від 09.11.2016, складалися у порядку, передбаченому КПК України, на них зафіксована ділянка дорожньо-транспортної пригоди, в районі ТЦ «Терра», по вул.Панікахи в м.Дніпро, з зазначенням дорожньої обстановки та розташування дорожніх знаків та розмітки у відповідності з Правилами дорожнього руху. При цьому, огляд проводився 09.11.2016, на наступний день після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 08.11.2016 місце ДТП залишив, органи поліції про факт ДТП не повідомив, і огляд відбувався без участі учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Суд не приймає як доказ обвинувачення протокол огляду відеозапису від 19.01.2017 та відеозапис з відеореєстратора автомобіля обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки відеозапис було отримано з порушенням вимог Кримінально-процесуального кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що провина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху, п.18.1 Правил дорожнього руху України, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, доведена повністю та знайшла своє підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності.

З врахуванням наведеного, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_1 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 відноситься до категорії необережних злочинів середньої тяжкості, а також особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, працює, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, добровільно частково відшкодував потерпілій завдану шкоду. Обставин, які обтяжують або пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі у межах визначених санкцією частини 1 статті 286 Кримінального кодексу України, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Оскільки з дня вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, до дня винесення вироку суду минули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, передбачені ч.1 ст.49 КК України, обвинувачений ОСОБА_1 з зазначених підстав підлягає звільненню від покарання за ч.1 ст.286 КК України.

Вирішуючи питання про цивільний позов, заявлений під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 126 198 грн. 22 коп. (20 693 грн. 63 коп. на лікування, 2686 грн. 59 коп. на пальне та інше, 102 818 грн. 00 коп. відшкодування втраченого заробітку за період з листопада 2016 року по 01.05.2019), суд вважає необхідним задовольнити його частково та стягнути суму 125 098 грн. 22 коп. матеріальних витрат потерпілої, які остання понесла у результаті дорожньо-транспортної пригоди на лікування, які підтверджуються наданими суду чеками про придбання ліків, з відшкодуванням втраченого заробітку за період з листопада 2016 року по 01.05.2019, з урахуванням відшкодованих обвинуваченим коштів у сумі – 1100 грн, з наступних підстав.

Відповідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд вважає необхідним в частині стягнення на рахунок відшкодування матеріальної шкоди на 2686 грн. 59 коп. відмовити, оскільки як вбачається з квитанцій це витрати пов`язані з придбанням пального (бензин) та товари нелікарського характеру, однак ні в позовній заяві, ні в суді потерпіла не обґрунтувала та не надала суду докази того, що вказані витрати пов`язані з лікуванням.

Щодо позовної вимоги про відшкодування 102 818 грн. 00 коп. втраченого заробітку, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому, зокрема, заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Згідно ч.1 ст.1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

З системного аналізу зазначених норм закону випливає, що втрачений заробіток підлягає відшкодуванню винною особою лише в разі, якщо він втрачений потерпілим ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААА №644371 від 26 квітня 2017 року, потерпілій ОСОБА_2 встановлена ІІІ група інвалідності з 10.04.2017 по 01.05.2018, причина інвалідності загальне захворювання по опорно-руховому апарату (а.с.106).

Тобто, потерпілій ОСОБА_2 , первинно встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з загальним захворюванням опорно-рухового апарату.

Таким чином вирішуючи питання про стягнення матеріальної шкоди в частині відшкодування втраченого заробітку в сумі 102818 грн. 00 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки потерпіла продовжує лікування та не має можливості працювати.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди у сумі 100 000 грн., суд вважає необхідним цивільний позов в цій частині задовольнити частково, оскільки потерпілій ОСОБА_2 діями ОСОБА_1 дійсно була завдана моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях із-за отриманої травми, тривалого перебування в лікарні та перенесеної операції, але враховуючи, що шкода завдана у зв`язку з необережними діями обвинуваченого, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути її у сумі 20 000 грн., а в іншій частині позову відмовити.

Вирішуючи питання про відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, пов`язаних з залученням експерта при проведені експертизи по кримінальній справі, яка відповідно наданого розрахунку складає суму 703 грн. 68 коп., суд, враховуючи ступень вини та майновий стан обвинуваченого, вважає необхідним покласти їх на обвинуваченого в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Речові докази:

-автомобіль «Міцубісі Лансер», д.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні у водія ОСОБА_1 , - вважати повернутим власнику;

-CD-R диск з відеозаписом з камери відео реєстратора, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 122 411 грн. 63 коп. на рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. на рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у сумі 703 грн. 68 коп.

На вирок суду з підстав, передбачених ст.394 КПК України, може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

Бабушкінського районного суду С.Л.Марущак

м.Дніпропетровська