Рішення № 10026552, 18.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

І м е н е м України

РІШЕННЯ

"18" травня 2010 р. Справа № 40/349-36/164-3/179/8/031-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Державного підприємства „Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова”, м. Київ

до 1. Спільного українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Укрсибтрансавіа”, смт.Гостомель, Київська область

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Біотехнічні системи-Енерго”, смт.Гостомель, Київська область

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача –Марченко Р.В., довіреність № 35/917 від 22.02.2010 р., представник;

від відповідача 1 –не з’явився,

від відповідача 2 –не з’явився

Суть спору:

Державне підприємство „Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова”, м. Київ звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою вих. № 31/05-1/ІХ-06 від 31.05.2006 р. (вх. №суду 14992 від 06.06.2006 р.) про визнання недійсним договору оренди майна складу паливно-мастильних матеріалів від 11.03.2002 р. № 07/02, укладеного між Спільним українсько-російським підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Укрсибтрансавіа”, м. Київ (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Біотехнічні системи-Енерго”, смт. Гостомель, Київська область (відповідач 2 ).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2006 р. порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2006 р. задоволено заву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а саме заборонено відповідачу 1 ті будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, крім позивача, користуватись майном складу пали віно-мастильних матеріалів, розташованого за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Автошляхова, 1-А; заборонено відповідачу 1 в особі голови правління або будь-якого іншого представника, що діє на підставі установчих документів, наказу або довіреності, підписувати від імені відповідача 1 будь-які документи, пов’язані з володінням та користуванням майном складу паливно-мастильних матеріалів, розташованого за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Автошляхова, 1-А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 р. не прийнято до розгляду та повернуто апеляційну скаргу відповідача 1 на ухвалу господарського суду м.Києва від 08.06.2006 р. у справі № 40/349.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.10.2006 р. позов задоволено повністю: визнано недійсним договір оренди майна складу паливно-мастильних матеріалів від 11.03.2002 р. № 07/02, укладеного між Спільним українсько-російським підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Укрсибтрансавіа”, м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Біотехнічні системи-Енерго”, смт.Гостомель.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2006 р. рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2006 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 27.03.2007 р. рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2006 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 24.05.2007 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2007 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2007 р. рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2007 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 18.03.2008 р. рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2007 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.06.2008 р. матеріали справ № 40/349-36/164-3/179 надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 05.06.2008 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2008 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 05.06.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 р. скасовано, справу направлено до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.03.2009 р. матеріали справ № 40/349-36/164-3/179 надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області. Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача 1 - Спільного українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Укрсибтрансавіа” є смт. Гостомель, Київська область.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. ухвалу господарського суду м. Києві від 10.03.2009 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2009 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 10.03.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 24.12.2009 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2010 р. (суддя Чорна Л.В.) прийнято справу до провадження.

Постановою Верховної Ради України від 01.04.2010 р. суддю Чорну Л.В. призначено на посаду судді Київського апеляційного господарського суду. Відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 15.04.2010 р. справу №40/349-36/164-3/179/8/031-10 передано до провадження судді Христенко О.О. Ухвалою від 15.04.2010 р. справу прийнято до провадження суддею Христенко О.О. та присвоєно їй №40/349-36/164-3/179/8/031-10/16.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, а сем, що позивач є засновником відповідача 1, а склад паливно-мастильних матеріалів, який є об’єктом оскаржуваного договору, розташований на території льотно-випробувальної бази позивача, яка є об’єктом з особливим режимом доступу, передача зазначеного майна у користування третім особам прямо зачіпає його інтереси, але при цьому відповідачем 1 не було погоджено цю передачу з позивачем та навіть не було повідомлено позивача про неї і позивач випадково дізнався про укладення договору лише в травні 2006 року; також позивач посилається на ст. 4 Закону України „Про власність” та зазначає, що саме він є власником складу паливно-мастильних матеріалів, який є предметом оскаржуваного договору; на порушення відповідачем 1 Закону України „Про господарські товариства” при укладенні договору, оскільки рішення про укладення зазначеного договору повинно було затверджуватись Загальними зборами товариства; також оскаржуваний договір суперечить цілям діяльності відповідача 1, оскільки відповідно до Установчого договору відповідача 1 метою його створення є прискорення виконання Програми будівництва та експлуатації аеропорту „Гостомель”; що оскаржуваний договір має ознаки мнимої угоди, оскільки керівниками орендодавця та орендаря є одні й ті ж самі особи; що оскаржуваний договір укладено російською мовою, що є порушенням ст. 11 Закону України „Про мови в УРСР”.

Відповідач 1, при розгляді справи в господарському суді м. Києва, надав відзив на позовну заяву від 16.10.2006 р., в якому позов не визнає, посилаючись на те, що права та охоронювані законом інтереси позивача не порушено укладенням договору оренди, факт затвердження загальними зборами договору не може бути підставою для визнання його недійсним, діяльність, пов’язана з передачею майна в оренду не суперечить цілям відповідача 1, укладення договору російською мовою не суперечить вимогам чинного законодавства; також відповідач 1 зазначає, що на момент укладення договору він був власником майна, яке передавалось за договором і його право власності підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2005 р. у справі № 112/16-2002.

В судові засідання 30.03.2010 р., 20.04.2010 р. та 18.05.2010 р. (в господарському суді Київської області) відповідач 1 та відповідач 2 своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов відповідач 2 не надав.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представників відповідача 1 та відповідача 2, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останні були належним чином повідомлені про місце і час судових засідань ухвалами господарського суду Київської області від 22.03.2010 р., від 30.03.2010р. та від 20.04.2010 р. Неявка в судове засідання представників відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

Між Спільним українсько-російським підприємством з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства „Укрсибтрансавіа”, смт. Гостомель (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Біотехнічні системи-Енерго”, смт. Гостомель, Київська область укладено Договір оренди складу паливно-мастильних матеріалів № 07/02 від 11.03.2002 р. (надалі –Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідач 1 зобов’язується передати відповідачеві 2 в тимчасове користування для здійснення комерційної діяльності щодо зберігання та реалізації нафтопродуктів обладнання та споруди складу паливно-мастильних матеріалів.

Позивач при зверненні до суду з вимогою про визнання Договору недійсним, посилається на те, що він є засновником відповідача 1, а склад паливно-мастильних матеріалів, який є об’єктом Договору, розташований на території льотно-випробувальної бази позивача, яка є об’єктом з особливим режимом доступу, та на те, що Договір не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2002 р. у справі № 24/37 за участю позивача та відповідача 1 було визнано недійсним п. 3 рішення Київської обласної ради від 06.09.2001 р. № 288-17-ХХІІІ в частині вилучення у ДП АНТК ім. О.К.Антонова та надання СП ЗАТ „Укрсибтрансавіа” ділянки площею 1,83 га (п. 14 додатку 3 до рішення), а також визнано недійсним відповідний державний акт на цю земельну ділянку. В мотивувальній частині зазначеного рішення, вказано, що законним балансоутримувачем та користувачем складу паливно-мастильних матеріалів, який є предметом Договору, є ДП АНТК ім. О.К.Антонова і утримання вказаного об’єкту на балансі СП ЗАТ „Укрсибтрансавіа” є протиправним. Рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2002 р. у справі № 24/37 набуло чинності на момент укладення оспорюваного Договору оренди, що підтверджується ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2002 р. у справі № 24/37.

Відповідно до ч. 5 ст. 35 ГПК України, факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Тобто, на момент укладення оспорюваного Договору оренди між відповідачем 1 та відповідачем, майно складу паливно-мастильних матеріалів, що є предметом зазначеного Договору, не належало відповідачу 1.

Згідно ст. 4 Закону України „Про власність”, повноваження щодо розпорядження майном належать його власнику.

Посилання відповідача 1, викладені у відзиві на позовну заяву від 16.10.2006 р., на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2005 р. у справі № 112/16-2002/7-04 як на доказ, який підтверджує право власності відповідача 1 на склад паливно-мастильних матеріалів, оренда якого є предметом оскаржуваного Договору, на момент укладення Договору, судом не приймається з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2005 р. у справі № 112/16-2002/7-04 визнано за СП ЗАТ „Укрсибтрансавіа” право власності на склад паливно-мастильних матеріалів потужністю до 100 тисяч тон в рік, який знаходиться в смт.Гостомель по вул. Автошляхова, 1-А. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.06.2005 р. рішення господарського суду Київської області від 14.04.2005 р. у справі № 112/16-2002/7-04 залишено в силі. Тобто право власності відповідача 1 на майно складу паливно-мастильних матеріалів виникло тільки після набранням рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2005 р. у справі №112/16-2002/7-04, як правовстановлюючим документом, законної сили.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2005 р. у справі № 112/16-2002/7-04 визнано право власності СП ЗАТ „Укрсибтрансавіа” на майно складу паливно-мастильних матеріалів, як на новозбудований об’єкт.

Згідно ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частина 2 цієї статті передбачає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про право власності на склад паливно-мастильних матеріалів, видане СП ЗАТ „Укрсибтрансавіа”, зареєстроване за № 192 від 27.12.2001 р. Ірпінським бюро технічної інвентаризації (арк. 86 т. 2). Зазначене свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 321/15 від 11.12.2001 р. Однак, рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2002 р. у справі №24/37 визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради за №321/15 від 11.12.2001 р. Зазначене рішення суду було чинне на момент укладення оспорюваного Договору оренди, про що зазначалося вище.

В матеріалах справи міститься витяг про реєстрацію права власності за відповідачем 1 на склад паливно-мастильних матеріалів (арк. 48 т. 2): дата реєстрації –19.07.2005 р., підстава виникнення права власності – рішення господарського суду Київської області від 14.04.2005 р.

Тобто на момент укладення оспорюваного Договору за відповідачем 1 не було зареєстровано право власності на новостворене нерухоме майно –склад паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, передача 11.03.2002 р. відповідачем 1 майна складу паливно-мастильних матеріалів, який на той момент не належав йому на праві власності, в оренду відповідачу 2 за Договором № 07/02, суперечить вимогам ст. 4 Закону України „Про власність”.

Оскаржуваний Договір укладено 11.03.2002 р. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Договір закінчує свою дію 31.12.2002 р. У випадку, коли жодна із сторін не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору не попередить іншу сторону про свій намір розірвати договірні стосунки, Договір вважається пролонгованим на строк до 31.12.2003 р. (п. 4.3. Договору). Доказів щодо пролонгації Договору після 31.12.2003 р. до суду не надано.

Тобто, правовідносини за оскаржуваним Договором закінчились 31.12.2003 р., і при вирішенні питання про визнання недійсним зазначеного Договору, суд застосовує норми Цивільного кодексу УРСР від 09.12.63 р., який був чинний до 01.01.2004 р.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦК УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

За таких обставин, Договір № 07/02 від 11.03.2002 р. є недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, як такий, що суперечить вимогам ст. 4 Закону України „Про власність”.

Посилання відповідача 1 на те, що права та охоронювані законом інтереси позивача не порушено укладенням Договору оренди, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки, майно, передане в оренду за Договором, станом на момент укладення Договору оренди, перебувало на балансі та у користуванні позивача, зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, яка належала позивачу, що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2002 р. у справі № 24/37.

Доводи позивача щодо наявності інших підстав для визнання Договору недійсним, суд вважає недостатньо обґрунтованими з таких підстав.

В позовній заяві позивач зазначає, що Договір оренди не затверджений загальними зборами відповідача 1, що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 41 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції, яка діяла на момент укладення оскаржуваного Договору), до компетенції загальних зборів належить і затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Згідно п.п. „к” п. 7.2.5 Статуту СП ЗАТ „Укрсибтрансавіа”, до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить затвердження договорів (угод, контрактів), укладених на суму, яка перевищує суму еквівалентну 1000000 (один мільйон) доларів США за курсом НБУ на день їх підписання.

Установчими документами відповідача 1 право голови правління на укладення договору не обмежено. Голова правління, як орган управління товариства, підписав Договір оренди без порушення наданих йому повноважень, а сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання Договору недійсним.

Враховуючи викладене, відсутні підстави визнання Договору оренди недійсним, з підстави не затвердження його загальними зборами, як такого, що не відповідає вимогам закону (ст. 48 ЦК УРСР).

Також суд вважає недостатньо обґрунтованим та не приймає до уваги посилання позивача на те, що Договір оренди є мнимою угодою та укладеною відповідачем 1 всупереч цілям його статутної діяльності, оскільки докази про це в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони.

Суд не вбачає підстав для визнання Договору недійсним в зв’язку із відсутністю в договорі визначення розміру податку на додану вартість, який підлягає сплаті, оскільки Законом України „Про податок на додану вартість” передбачено, що зазначений податок нараховується на ціну договору і, у разі несплати цього податку до бюджету, орендодавець несе відповідальність за порушення плавкового законодавства.

Не приймаються судом посилання позивача на порушення сторонами при укладенні Договору приписів ст. 11 Закону України „Про мови в УРСР”, оскільки згідно з ч. 3 ст. 10 Конституції України, в Україні гарантується вільний розвиток використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявленої позовної вимоги щодо визнання недійсним Договору оренди майна складу паливно-мастильних матеріалів № 07/02 від 11.03.2002 р., укладеного між Спільним українсько-російським підприємством у формі закритого акціонерного товариства „Укрсибтрансавіа” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Біотехнічні системи-Енерго”.

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Визнати недійсним договір оренди майна складу паливно-мастильних матеріалів № 07/02 від 11.03.2002 р., укладений між Спільним українсько-російським підприємством у формі закритого акціонерного товариства „Укрсибтрансавіа” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Біотехнічні системи-Енерго”.

3.           Стягнути з Спільного українсько-російського підприємства у формі закритого акціонерного товариства „Укрсибтрансавіа”, що знаходиться за адресою: Київська область, смт.Гостомель, вул. Автозаводська, 1, ідент. код 20616039 на користь Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова, що знаходиться за адресою: 03062, м. Київ, вул. Туполєва, 1, ідент. код 14307529 42 (сорок дві)грн. 50 коп. державного мита та 69 (шістдесят дев’ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Біотехнічні системи-Енерго”, що знаходиться за адресою: Київська область, смт.Гостомель, вул. Автозаводська, 1, ідент. код 31766957 на користь Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова, що знаходиться за адресою: 03062, м. Київ, вул. Туполєва, 1, ідент. код 14307529 42 (сорок дві)грн. 50 коп. державного мита та 69 (шістдесят дев’ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.           Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.           Заходи забезпечення позову, вжиті господарським судом м. Києва в ухвалі від 08.06.2006 р. скасувати.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                             О.О.Христенко