Рішення № 100265462, 30.09.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18539/21

пр. № 2/759/6127/21

30 вересня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2020 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачу на праві приватної власності належить спірна квартира у якій зареєстровано також і відповідачів по справі, проте у вказаному житловому приміщенні вони не проживають, і позивачу невідомі з яких причин вони там зареєстровані. Факт реєстрації відповідача порушує право на вільне розпорядження і користування майном.

Ухвалою судді від 28.08.2021 вказану позовну заяву було залишено без руху (а.с. 26-27).

Ухвалою судді від 06.09.2021 відкрито провадження у порядку загального позовного провадження (а.с. 32-33).

Ухвалою суду від 30.09.2021 р. закрито підготовче засідання.

У судове засіданні позивач та/або його представник не з`явились, від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів у справі.

У судове засідання інші учасники процесу не з`явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Відзив відповідачами не подано, пояснень від третіх осіб не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у порядку заочного розгляду справи. Відповідно до ч. 4 вказаної статті, заочний розгляд справи проводиться у разі, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Позивач є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.01.2020 року (а.с.6, 7--10).

Відповідачі зареєстровані у спірній квартирі в різний період, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи (а.с22-25).

Як зазначив позивач, відповідачі не є членом сім`ї позивача, у квартирі не проживають, з яких підстав вони зареєстровані йому не відомо. Протилежного суду не надано.

Отже, реєстрація відповідачів у зазначеній квартирі перешкоджає власнику квартири у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майно.

Згідно з ч. 1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідно висновку Верховного Суду України викладеного у постанові від 16.11.2016, справа №6-709цс16: «Відтак за порівняльним аналізом ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України та ст.ст. 150, 156 у поєднанні зі ст. 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення ст. 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік».

Таким чином, при розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла; і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї; колишніми членами його сім`ї; а також членами сім`ї колишнього власника житла.

Як встановлено судом, відповідач в квартирі не проживає, перешкод в користуванні їй не чинилось. Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщення.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд також вважає за необхідне стягнути з відповідачів понесені позивачами витрати по сплаті судового збору з кожного у розмірі 227 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України; ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", суд,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку задовольнити.

Визнати ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового зборуз кожного у розмірі 227 (двісті двадцятьсім) грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Оксана УЛ`ЯНОВСЬКА

Повний текст судового рішення складено 30.09.2021.