Постанова № 100261029, 06.10.2021, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2065/21

П О С Т А Н О В А Провадження №3/548/412/21

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2021 року м. Хорол

Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Коновод О.В.., розглянувши матеріали, які надійшли від Хорольського РВ ДВС у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.183-1 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр. України, непрацюючого, пільгових статусів немаючого, не інваліда, такого що до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, в матеріалах справи вдомості про ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 не сплачував належним чином аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно виконавчого листа № 548/1842/16-ц виданого 17.05.2017 року Хорольським районним судом Полтавської області, що призвело до виникнення заборгованості станом на 01 вересня 2021 року в сумі 115 591грн. 73 коп. .

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився з невідомих суду причин, що у відповідності із ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

За таких підстав, з урахуванням того, що ОСОБА_1 було відомо про дату судового засідання, однак правопорушниця не з"явився для участі у судовому засіданні, суд прийшов до висновку про те, що його поведінка свідчить про бажання перешкодити своєчасному розгляду справи по суті та зловживання своїми правами.

Враховуючи вищевикладене, вважаючи причину неявки ОСОБА_1 не поважною, суд розглянув справу за його відсутністю на підставі наявних матеріалів.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення № 5 від 13 вересня 2021 року; копією виконавчого листа від 06.12.2016 року; копією постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53971428 від 18.05.2017 року; копіями відповідей на запити до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників фізичних осіб на фізичну особу; розрахунок заборгованості зі сплати аліментів;

Частиною першою ст.183-1 КУпАП, інкримінованою в провину ОСОБА_1 , передбачено відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Законом України №2234-VIII від 07.12.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів", який набрав чинності 06 лютого 2018 року, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнений статтею 183-1, якою встановлено адміністративну відповідальність за несплату аліментів, зокрема, на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Аналізуючи зміст ст.183-1 КУпАП, суд приходить висновку, що об`єктивна сторона цього правопорушення характеризується бездіяльністю особи, яка повинна сплачувати періодичні аліментні платежі кожного місяця у визначеному розмірі і часом вчинення цього правопорушення є відповідний період, в який особа не сплачувала аліменти.

Відповідно до ч.12 ст.71 Закону України «Про виконавчепровадження» у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Другим реченням цієї статті визначено засоби, якими встановлюються ці дані, що можуть бути доказами по справі.

За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП визначає обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Обираючи вид стягнення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, суддя обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не вбачає. Обставиною, що пом`якшує відповідальність суддя вважає вчинення даного правопорушення вперше.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

За загальними правилами ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи обставини вчинення правопорушення, суму заборгованості, термін її виникнення, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, вважаю за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 стягнення у виді суспільно корисних робіт, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 183-1 КУпАП в мінімальному розмірі.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення. Враховуючи цю норму законодавства та виходячи з положень ст.4 Закону України Про судовий збір, судовий збір у даній справі про адміністративне правопорушення в сумі 454 грн належить стягнути з ОСОБА_1 .

На підставі викладеного і керуючись ст. 61 Конституції України, ч. 1 ст. 183-1, ст.ст. 9, 23, 33, 40-1, 280, 283, 284, 289, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 183-1 КУпАП, і накласти стягнення у виді 160 (ста шестидесяти) годин виконання суспільно корисних робіт.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 454гривні на рахунок:Отримувач коштівГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37993783Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП)Рахунок отримувачаUA908999980313111256000026001Код класифікації доходів бюджету22030106.

Копія платіжного документу подається до суду.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя: Коновод О. В.