Рішення № 100258181, 11.10.2021, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/841/21

Номер провадження 2/373/573/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 жовтня 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Хасанової В. В.,

за участю секретаря судового засідання Домантович О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 22.10.2010 в розмірі 22371 грн 49 коп. станом на 13 квітня 2021 року, а також понесені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 2270 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 22 жовтня 2010 року. Поставивши свій підпис у Анкеті-заяві, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідно до положень Умов та правил надання банківських послуг, АТ КБ «ПриватБанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою. Відповідачу було відкрито какртковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в наступному збільшився до 37 000 грн. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. Згідно досягнутої домовленості за Договором про надання банківських послуг (надалі - Договір) сторони домовились, що у разі непогашення боргових зобов`язань за кредитом, клієнт сплачує банку проценти в розмірі, визначеному у Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. В редакції Умов та Правил від 01 березня 2019 року, у разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які встановлюються у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна» та 84% - для картки «Універсальна голд». Відповідач належним чином не виконувала умови Договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 13 квітня 2021 року становить 22 371 грн 49 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17 881 грн 11 коп., в т.ч. 0 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 17 881 грн 11 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4 490 грн 38 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України; 0 грн 00 коп. - нарахована пеня; 0 грн. 00 коп. - нарахована комісія.

Ухвалою суду від 11 червня 2021 року справу прийнято до провадження та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що за клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено строки подання такого клопотання.

08 липня 2021 року та 10 серпня 2021 року, 24 вересня 2021 року на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання» повернулись поштові відправлення, якими відповідачу за вказаною у позовній заяві позивачем та за зареєстрованою адресою місця проживання направлялась копія позовної заяви з додатками та ухвали суду про відкриття провадження.

Ухвалою суду від 13 серпня 2021 року у зв`язку із неможливістю вручення відповідачу копії позовної заяви із додатками та ухвали суду від 11 червня 2021 року, у справі призначено судове засідання на 21 вересня 2021 року та здійснено виклик відповідача шляхом розміщення оголошення на веб-порталі Судової влади України.

21 вересня 2021 року у зв`язку із неявкою відповідача в судове засідання розгляд справи відкладено на 11 жовтня 2021 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання на виклик суду повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалася. Будь-яких клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

У зв`язку з означеним, відповідно до вимог ст.ст.280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку». Підписана ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» містить прохання ОСОБА_1 щодо оформлення на її ім`я зарплатної та дебетової особистої карток.

Відповідно до довідки про надання ОСОБА_1 кредитних карток вбачається, що останній надано кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття якої 27.05.2011, термін дії - 04/15; № НОМЕР_2 , дата відкриття якої 02.04.2012, термін дії - 01/16; № НОМЕР_3 , дата відкриття якої 01.03.2016, термін дії - 08/19; № НОМЕР_4 , дата відкриття - 05.03.2019, термін дії - 08/22.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» від 27.05.2011, яка підписана відповідачем.

Також банком додано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , по картковому рахунку № НОМЕР_1 , з якої вбачається, що 27.05.2010 відбувся старт карткового рахунку та відповідачу був встановлений кредитний ліміт 300,00 грн, який в наступному збільшувався, останнього разу - 07.11.2019 до 37 000 грн., після чого відбувалось зменшення кредитного ліміту та 07.10.2020 він становив 0,00 грн.

Згідно з випискою за договором № б/н станом на 15.04.2021, ОСОБА_1 за період з 27.05.2011 по 01.04.2021 отримувала кредитні кошти від позивача, а також частково проводила повернення зазначених коштів.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 13.04.2021 становить 22 371 грн 49 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17 881 грн 11 коп., в т.ч. 0 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 17 881 грн 11 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 4 490 грн 38 коп.- заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України; 0 грн 00 коп. - нарахована пеня; 0 грн. 00 коп. - нарахована комісія.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновків, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Між сторонами дійсно виникли правовідносини, починаючи з 22 жовтня 2010 року, що підтверджується укладеним договором банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви. При підписанні Анкети-заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява на отримання кредиту разом з «Пам`яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.10.2021, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 вбачається, що за період з 27.05.2011 по 01.04.2021 відповідач отримувала кредитні кошти від позивача, а також частково проводила повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність між сторонами кредитних правовідносин.

Факт укладення кредитного договору та здійснення платежів по рахунку відповідача підтверджується підписаною 22.10.2010 анкетою-заявою, випискою по рахунку за договором № б/н станом на 15.04.2021, укладеним з ОСОБА_1 , розрахунком заборгованості за договором № б/н від 22.10.2010 станом на 13.04.2021, що знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за «тілом» кредиту в розмірі 17 881 грн 11 коп. підлягають задоволенню.

В стягненні заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4490 грн 38 коп. слід відмовити, виходячи з наступного.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути таку складову його повної вартості як заборгованість за відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.10.2010, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна «55 днів пільгового періоду» від 27.05.2011 як на невід`ємні частини спірного договору.

Крім того, в обґрунтування вказаних вимог, позивач посилався також на те, що умовами кредитного договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору, тому із 01.03.2019 були впровадженні зміни до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а саме: відповідно до пункту 2.1.1.2.12 Умов та правил у разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту останній зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4 % - для картки «Універсальна» та 84,0 % - для картки «Універсальна Голд».

У анкеті-заяві позичальника від 22.10.2010 процентна ставка не зазначена, тобто між сторонами відсутня згода щодо істотних умов договору, зокрема розміру відсотків у якості плати за користування грошовими коштами, а також розміру відсотків, що нараховуються на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України.

Умови та правила надання банківських послуг в редакції від 06.03.2010, що долучені до позовної заяви не засвідченні належним чином та не містять підпису боржника.

При розгляді справ на підтвердження тих чи інших умов кредитування, банки повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо (постанова Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 362/4079/16-ц).

Також, додана до позову роздруківка витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача саме із цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку.

Крім того, у анкеті-заяві не ідентифіковано, що Умови та Правила надання банківських послуг, додані до позову, є чинними на момент підписання відповідачем анкети-заяви, і що саме з ними він був ознайомлений.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові дійшла висновку, що такий порядок укладення кредитного договору не є прийнятним, а самого клієнта потрібно в письмовому вигляді повідомляти про усі істотні умови кредитування (строк кредитування, процентну ставку, розмір пені та штрафів і так далі). Це обумовлено тим, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Як наслідок, Велика Палата вказала, що банк не має права нараховувати та стягувати зі своїх клієнтів проценти та пеню за виданими кредитними картками.

Також, Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, суд не приймає як належний та допустимий доказ, доданий до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Також, пред`являючи вимогу про стягнення відсотків банк послався на довідку про умови кредитування від 27.05.2011, яка підписана відповідачем.

Указаною довідкою, з умовами якої погодилася відповідач, передбачено: базова процентна ставка в місяць 2,5% на місяць, що дорівнює 30,0% річних.

З розрахунку заборгованості, наданого суду першої інстанції, вбачається, що його виконано, виходячи з процентної ставки у розмірах 30,0%, 34,8%, 40,8%, 42%, 43,2%, 84% на рік, тобто в іншому розмірі, ніж обумовлено сторонами у довідці про умови кредитування від 27.05.2010.

При цьому посилання банку на можливість односторонньої зміни відсоткової ставки, що передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку, слід відхилити, адже вказані положення договору не погоджувались позичальником.

Отже, нарахування банком боргу по відсоткам з використанням іншого розміру відсоткової ставки, аніж узгоджено сторонами є необґрунтованим.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №442/7667/17.

Належного розрахунку заборгованості відповідача за процентами, узгодженими сторонами у довідці про умови кредитування від 27.05.2011, банком не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що правові підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за «тілом» кредиту в розмірі 17 881 грн 11 коп. наявні, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

У стягненні заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4490 грн 38 коп. слід відмовити.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення № PROM0BV5U0 від 30.04.2021 позивачем сплачено 2270,00 грн судового збору за подання позову.

Позовні вимоги заявлені щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 22 371 грн. 49 коп. Задовольняючи вимоги лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17 881 грн 11 коп., вимоги задовольняються на 79,92 %. Відтак, стягненню з відповідачки підлягає пропорційна цьому сума судового збору в розмірі 1814 грн 18 коп. (2270х79,92:100).

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за «тілом» кредиту в розмірі 17 881 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн 11 коп., за кредитним договором б/н від 22.10.2021.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн 18 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50; код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат НОМЕР_5 ;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя: В. В. Хасанова