Рішення № 100257515, 29.09.2021, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/3616/20

Провадження № 2/505/1270/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2021 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Вергопуло А. К.

секретаря судового засідання - Бондаренко Н. І.,

за участю:

представника позивача - Петрик О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Подільську Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди та шкоди, заподіяної у зв`язку з втратою годувальника

,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю Петрика О. В. 22 грудня 2020 року звернулась до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», та просить стягнути з відповідача на її користь шкоду, заподіяну у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 150228,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 37557,00 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 о 10 год. 30 хв. на 38 км автодороги Київ-Одеса на території Васильківського району Київської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухаючись в правій смузі для руху в бік м. Одеса допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , що перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Від отриманих тілесних ушкоджень пішохід ОСОБА_6 помер.

Кримінальне провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110000000908 від 29.10.2019 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Внаслідок смерті ОСОБА_6 було заподіяно моральну шкоду та шкоду, пов`язану з втратою годувальника його дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Діти загиблого - ОСОБА_2 (до шлюбу - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 відмовились від відшкодування моральної шкоди в користь дружини загиблого ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 перебувала на утриманні в померлого чоловіка, який працював водієм у ТДВ «Пасавтотранссервіс» та дохід якого значно перевищував дохід дружини, яка досягла пенсійного віку та є пенсіонером.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «УПСК», поліс № АО 1212094.

Враховуючи те, що загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, тобто не менше ніж 36*4173=150228 грн., то ОСОБА_1 , як непрацездатній дружині загиблого, яка досягла пенсійного віку, має бути відшкодовано 150228 грн. шкоди, заподіяної у зв`язку з втратою годувальника.

Загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 12*4173 - 50076 грн. Право на відшкодування моральної шкоди має четверо осіб: діти загиблого ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (після шлюбу - ОСОБА_9 ), ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як його дружина.

Оскільки діти загиблого ОСОБА_2 та ОСОБА_9 відмовилися від відшкодування моральної шкоди в користь дружини загиблого, то позивачу має бути відшкодовано страховиком 3/4 від загального розміру відшкодування моральної шкоди, що становить (50076/4)*3 = 37557 грн.

Представник Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» надав відзив на позов, згідно якого вказував, що позов не визнають у повному обсязі. Враховуючи, що відсутність у водія ОСОБА_5 технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди є обставиною непереборної сили, ОСОБА_5 як володілець джерела підвищеної небезпеки, відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України, звільняється від відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. У зв`язку з вищенаведеним, просив відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, згідно якої вказувала, що матеріали справи не містять доказів умислу потерпілого та заподіяння школи внаслідок непереборної сили. Відсутність у водія ОСОБА_5 технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди не є непереборною силою, а свідчить про відсутність вини у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач у судове засідання не з`явилась. Її представник адвокат Петрик О. В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала вимоги позову та просила його задовольнити.

Представник Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» у судове засідання не з`явився. Був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність не надавав.

ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився. Був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, про що свідчить підпис у рекомендованому повідомленні про врученні поштового відправлення. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність не надавав.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась. Судові виклики повернулись із зазначенням «Адресат відсутній». Іншими належними даними про місце перебування чи роботи третьої особи суд не володіє. Згідно ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, згідно положень ч.11 ст.128 ЦПК України, про день, час та місце розгляду справи третя особа повідомлялась через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що є належним повідомленням про дату, час та місце проведення судового засідання.

Дослідивши обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно постанови про закриття кримінального провадження слідчого управління ГУНП в Київській області від 24.02.2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 приблизно о 10 год. 30 хв. на 38 км автодороги Київ-Одеса на території Васильківського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі автомобіля марки «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухаючись в правій смузі для руху в бік м. Одеса допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , що перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Від отриманих тілесних ушкоджень пішохід ОСОБА_6 помер. З урахуванням зібраних доказів можна зробити висновок, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є порушення пішоходом ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху, які виразились в тому, що він не впевнився у відсутності небезпеки для себе та учасників руху, перетнув проїзну частину поза

межами пішохідного переходу на дорозі, що має чотири смуги для руху в обох напрямках, що і призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110000000908 від 29.10.2019 року, було закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 31.10.2019 року.

Позивач є дружиною ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 22.12.1979 року.

Батько померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 01.02.2011 року.

Мати померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 07.05.2014 року.

Згідно довідки про склад сім`ї за вих. №2197 від 15.09.2020 року, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та є співвласниками: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 застрахована на день події у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується Полісом № АО1212094.

Діти померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та ОСОБА_9 відмовились від відшкодування моральної шкоди в користь дружини загиблого ОСОБА_1 .

Згідно довідки про доходи Подільського об`єднаного управління ПФУ в Одеській області № 1701 0376 0773 1709, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію в разі втрати годувальника, розмір якої за період з жовтня 2018 року по жовтень 2020 року склав 47968,39 грн.

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) ТДВ «Пасавтотранссервіс» за вих. №44 від 10.08.2020 року, ОСОБА_6 працював у ТДВ «Пасавтотранссервіс». Розмір його заробітної плати за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року склав 48189,30 грн.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи.

Згідно частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У разі настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, шкоду, пов`язану із смертю потерпілого (ст.ст.22, 23 цього Закону).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2020 у справі №532/1374/18, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України, не

означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що постановою слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області від 24.02.2020 закрито кримінального провадження з урахуванням висновку судової інженерно-транспортної експертизи №12-1/2747 від 03.12.2019, відповідно до якої несправностей, що могли в викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією не виявлено, несправностей, що могли в викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед ДТП не виявлено, несправностей, що могли в викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП не виявлено, та висновку судової інженерно-транспортної експертизи №12-1/173 від 31.01.2020, відповідно до якої в даній дорожньо-транспортній ситуації при заданому комплексі вихідних даних, невідповідностей у виконанні водієм автомобіля Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору перебували в причинному зв`язку з виникненням ДТП не вбачається, за даних дорожніх обставинах водій автомобіля не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для руху водіїв.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутність у водія ОСОБА_5 технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди є непереборною силою, оскільки в даному випадку зіткнення його автомобіля з пішоходом не залежало від нього, при усій обачливості його дій та/або поведінки, що відповідає позиції Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №532/1374/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди, оскільки матеріалами справи доведено, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили, а тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Проте, суд враховує, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витратна поховання (частина третя стаття 1193 ЦК України).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини другої ст. 8 ЗУ «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено п. 22.1.ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку,страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі,відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду,заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю,здоров`ю,майну третьої особи.

Стаття 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає відшкодування страховиком шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, так:

- п. 27.1. - страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди;

- п. 27.2. - страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно до ч.3 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Поняття "непрацездатні громадяни" надається у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої непрацездатними

вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонеркою.

Згідно із довідкою з місця проживання про склад сім`ї та/або зареєстрованих за вих. №207 від 15.03.2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .

Згідно довідки про доходи №1701 0376 0773 1709, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Подільському об`єднаному управлінні ПФУ в Одеській області і отримує пенсію в разі втрати годувальника, розмір якої за період з 01.10.2018 року по 31.10.2020 року склав 47968,39 грн.

Загиблий ОСОБА_6 офіційно працював. Згідно довідки ТДВ «Пасавтотранссервіс» його заробітна плата за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року склала 48189,30 грн.

Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» встановлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень.

Як вбачається з довідки про доходи №1701 0376 0773 1709, ОСОБА_1 отримувала пенсію менше прожиткового мінімуму.

Співвідношення розміру допомоги, яку позивачка отримувала від чоловіка та розміру її пенсії свідчить про те, до допомога з боку померлого була основним і постійним джерелом її існування, що в свою чергу свідчить про те, що вона перебувала на утриманні померлого чоловіка, а отже, має право на відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого довічно, як дружина, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом.

Відповідно до п. 27.2. ст. 27 закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Визначаючи розмір такого відшкодування суд виходить з суми мінімальної заробітної плати, яка на день настання страхового випадку (жовтень 2019) була встановлена на рівні 4173,00 грн.

Наведене у сукупності свідчить про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 150228,00 грн. (36х4173) відшкодування на утримання по втраті годувальника.

При таких обставинах, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просила стягнути на її користь судові витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті

відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач подала суду: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 11.11.2020 року, розрахунок розміру надання професійної правничої (правової) допомоги, копію рахунку-фактури від 16.12.2020 року, квитанцію від 21.01.2021 року про сплату 13000,00 грн., акт наданих послуг від 21.01.2021 року.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем доведено понесення нею витрат за надання правничої допомоги.

У відповідності до ч.2 п.3 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 10400,00 грн.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1502,28 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», код ЄДРПОУ 20602681, місцезнаходження: вул. Кирилівська, 40, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_6 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , шкоду, заподіяну у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 150228,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», код ЄДРПОУ 20602681, місцезнаходження: вул. Кирилівська, 40, м. Київ, на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1502,28 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова

компанія», код ЄДРПОУ 20602681, місцезнаходження: вул. Кирилівська, 40, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_6 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 10400 (десять тисяч чотириста) грн.

В іншому відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Котовський міськрайонний суд Одеської області.

Суддя А. К. Вергопуло

Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року.