Рішення № 100257318, 11.10.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/10468/21

Провадження № 2/947/2550/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Салтан Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу майнову шкоду у розмірі 116421,29 грн. та витрати по сплаті судового збору, посилаючись на те, що 30.03.2018 року, у м. Одесі мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Богдан», державний номер НОМЕР_1 , під керпуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Рено», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , у результаті ДТП було пошкоджено застрахований ТОВ «ВіЕйБі» у ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», згідно з умовами договору страхування № 3000/290/006412 від 02.10.2017 року, транспортний засіб «Рено», державний номер НОМЕР_2 . Постановою Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАПУ.

Представник позивача стверджує, що особою, безпосередньо відповідальною за завданні збитки є відповідач, а до позивача (у порядку суброгації) переходить право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування, а саме у розмірі 116421,29 грн.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не відшкодував страхове відшкодування у розмірі 116421,29 грн., ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» звернулося до суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Салтан Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачеві ОСОБА_1 було надіслано на його зареєстроване місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву, однак повернулося на адресу суду з відмітко - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 30.03.2018 року, о 23.00 год., водій ОСОБА_1 «Богдан А-09201» , державний знак НОМЕР_1 , рухаючись по Люстдорфскій дор., біля буд.174 в м.Одеса, в порушення п.10.3 Правил дорожнього руху, був неуважним, не впевнився в безпеці свого маневру, не врахував дорожньої обстановки, та при зміні напрямку руху не надав перевагу в русі автомобілю «Renault Duster», державний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 який рухався по тій смузі, на яку той мав намір перестроїтися, та допустив зіткнення, внаслідок чого обидва автомобіля отримали механічні пошкодження.

Автомобіль «Рено», д.н.з НОМЕР_2 було застраховано ТОВ «ВіЕйБі» у ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», згідно з умовами договору страхування № 3000/290/006412 від 02.10.2017 року.

Власник пошкодженого автомобіля «Рено», д.н.з НОМЕР_2 , звернувся до позивача із заявою про сплату страхового відшкодування згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 3000/290/006412 від 02.10.2017 року.

Згідно з умовами договору, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування, рахунку звіту експерта було розраховано та виплачено страхове відшкодування у розмірі 216421,29 грн. на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 146810 від 05.06.2018 року.

Таким чином позивач виконав свої зобов`язання перед страхувальником згідно з умовами договору.

Позивач зазначає, що різниця між завданою шкодою відповідачем і шкодою, яка відшкодовувалася страховою компанією відповідача становить 116412,29 грн. = (216421,29(розмір завданої шкоди)-100000(сума відшкодування ПрАТ «УПСК»).

Претензією позивач письмово повідомив відповідача ОСОБА_1 щодо необхідності виплати на його користь грошових коштів.

Згідно з положенням ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплати страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування, згідно із законодавством має право пред`явити грошову вимогу до особи, відповідальної за заподіяні збитки. Тобто, Позивач має право зворотної вимоги до Відповідача, з вини якого завдано матеріальної шкоди Страхувальнику, якому Позивач виплатив страхове відшкодування.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Така ж позиція викладена у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до наведених положень, до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі ст. 993 ЦК України - в порядку суброгації.

З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 530, 993,1166 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: Одеська область, смт. Ширяєво, на користь ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», що розташовано за адресою: м. Київ, б-р Лесі Ураїнки, 9, код ЄДРПОУ 20113829, суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 116421 (сто шістнадцять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 29 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст складений 11 жовтня 2021 року.

Суддя Салтан Л. В.