Рішення № 10025535, 18.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/23318.06.10

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

доДержавного підприємства “Державне спеціалізоване видавництво “Техніка”

простягнення 53739,62 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаІваненко І.П. –представник за довіреністю від 10.07.2009 р. № Д07/2009/07/10-7

від відповідача не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулася до Державного підприємства “Державне спеціалізоване видавництво “Техніка” з позовом від 25.05.2010 р. № 048-71-5922 про стягнення 45477,90 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 01.07.1999 р. № 330685, 3237,24 грн. пені, 3985,75 грн. інфляційної складової боргу, 1038,73 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/233 від 01.06.2010 р., яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.06.2010 р.

У судове засідання, призначене на 18.06.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення копії ухвали від 01.06.2010 р. в матеріалах справи), вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача доповів суду обставини справи, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати поставленої на його користь теплової енергії у гарячій воді. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір від 01.07.1999 р. з додатками, листи-додатки до договору про визначення тарифів, розрахунок ціни позову, розрахунок основного боргу, облікові картки (табуляграми) фактичного споживання теплової енергії за спірний період.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.071999 р. Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” та Державним підприємством “Державне спеціалізоване видавництво “Техніка” укладено договір № 033-0685-9, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобов’язався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення та вентиляції (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов’язався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно звертання-доручення до зазначеної угоди сторін та п. 5.1 даного договору визначення кількості спожитої енергії протягом розрахункового періоду здійснюється розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями.

Виходячи з додатку № 3 до договору розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться на підставі тарифів, встановлених і затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.

Згідно з п. 5 додатку № 4 до договору відповідач зобов’язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду, один примірник якого, після його оформлення, повертається до районного відділу теплозбуту.

Вартість фактично отриманої від постачальника та використаної теплової енергії оплачується споживачем самостійно до 15 числа поточного місяця (п. 4 додатку № 4 до договору).

За твердженнями позивача станом на 01.05.2010 р. заборгованість відповідача за договором від 01.07.1999 р. становила 45477,90 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з січня 2009 року по травень 2010 року, розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді вартістю 166684,09 грн. та її оплати в сумі 110858,07 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати за договором суду не надано, а наявність заборгованості відповідачем не заперечена, позовні вимоги в частині стягнення 45477,90 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 3237,24 грн. пені, 3985,75 грн. інфляційної складової боргу, 1038,73 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору від 01.07.1999 р. сторони погодили, що у випадку наявності у споживача енергії боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця), йому нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення до моменту повного погашення боргу, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.

Як вбачається з приєднаного до позову розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а тому підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки звернення позивача до суду було обумовлене порушенням відповідачем зобов’язань за договором.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства “Державне спеціалізоване видавництво “Техніка” (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 25, ідентифікаційний код 02473145) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 45 477 (сорок п’ять тисяч чотириста сімдесят п’ять) грн. 90 коп. боргу, 3237 (три тисячі двісті тридцять сім) грн. 24 коп. пені, 3985 (три тисячі дев’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 75 коп. інфляційної складової боргу, 1038 (одну тисячу тридцять вісім) грн. 73 коп. 3 % річних, 537 (п’ятсот тридцять сім) грн. 40 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко