Рішення № 100253366, 30.09.2021, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/813/19

Провадження №2/141/144/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,

за участю сторін -

представника позивача: адвоката Порхун О.П.,

представника відповідача 1: адвоката Антоненко С.Б.,

представника відповідача 2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №141/813/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

До Оратівського районного суду Вінницької області 23.09.2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна тітка позивача ОСОБА_3 . Після смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Оратівської сільської ради та житлового будинку в АДРЕСА_1 . На вищевказане майно позивач претендує як спадкоємець за законом п`ятої черги спадкування. 31.05.2019 року він відправив приватному нотаріусу Дроновій В.О. заяву про прийняття спадщини. В усному порядку в нотаріальній конторі йому повідомили, що існує заповіт, згідно якого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 начебто заповіла все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що їй належатиме на день її смерті та те, на що вона матиме право за законом, який був посвідчений Зарудянською сільською радою Оратівського району Вінницької області. Ні дата, ні час посвідчення заповіту не відомий. Відповідач 2 листом № 198 від 17.07.2019 року на запит адвоката від 06.07.2019 року щодо надання інформації про заповіт та його копії повідомив, що відповідь буде надана лише на вимогу суду.

За життя ОСОБА_4 не планувала заповідати своє майно відповідачу 1. Більше того, вона постійно перебувала в смт. Оратів і за його межі не виїзджала. Позивачу не зрозуміло, яким чином заповіт міг бути посвідчений Зарудянською сільською радою. Відразу після поховання спадкодавця відповідач 1 забрала з її будинку всі документи. Складення оспорюваного заповіту не відповідало внутрішній волі ОСОБА_3 , оскільки вона не планувала і не могла його підписати. Крім того, спадкодавець говорила позивачу, що її майно залишиться йому як її племіннику. Намірів заповісти все своє майно ОСОБА_2 у померлої не було.

Таким чином, невиконання підпису та напису на заповіті саме ОСОБА_3 є порушення норм ст.ст. 1234, 1247, 1248 ЦК України, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину. А тому позивач просив суд визнати заповіт, складений від імені ОСОБА_3 , недійсним.

Ухвалою суду від 04.03.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 01.04.2021 року.

Судове засідання призначене на 01.04.2021 року відкладено на 13.05.2021 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача 1.

Судове засідання призначене на 13.05.2021 року відкладено на 03.06.2021 року у зв`язку з неявкою відповідачів.

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 03.06.2021 року залучено до участі у справі № 141/813/19 замість відповідача 2 Зарудянської сільської ради Оратівського району Вінницької області її правонаступника, Оратівську селищну раду Вінницької області, та розгляд справи відкладено на 24.06.2021 року.

24.06.2021 року від представника позивача ОСОБА_5 надійшли додаткові пояснення по суті справи, у яких зазначено, що відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Разом з тим, спадкодавець ОСОБА_3 проживала в АДРЕСА_1 (про що й зазначено в заповіті). В смт. Оратів є нотаріуси, підстав посвідчувати заповіт посадовою особою Зарудянської сільської ради не було. Тим більше, що у заповіті вказано про старість ОСОБА_4 , яка не могла і не повинна була так далеко їхати для складання заповіту. Більше того, в заповіті вказано, що у зв`язку зі старістю ОСОБА_3 не змогла прочитати заповіт уголос, але не зазначено, що вона не могла його підписати і яка фізична вада цьому заважала. При цьому, на момент смерті спадкодавця, їй було всього лиш 69 років. В такому віці особа не є на стільки старою, щоб не могла читати і писати, за умови, якщо відсутні інші фізичні вади, що цьому перешкоджають. Про такі вади в заповіті не зазначено.

Окрім того, в матеріалах справи міститься Інформаційна довідка зі спадкового реєстру де зазначено «дата та час реєстрації заповіту: 27.03.2019 о 10:23 год.», майже через два місяці після дати складання заповіту (05.02.2019 року) та майже через місяць після смерті заповідача (03.03.2019 року). Дана обставина дає підстави вважати, що заповіт було складено після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 24.06.2021 року витребувано у Оратівської селищної ради Вінницької області заповіт ОСОБА_3 від 05.02.2019 року та книгу реєстрації заповітів Зарудянської сільської ради Оратівського району Вінницької області. Оголошено перерву по цивільній справі №141/813/19 на 01.07.2021 року.

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 01.07.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 141/813/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 липня 2021 року.

Судове засідання призначене на 29.07.2021 року відкладено на 16.09.2021 року у зв`язку з неявкою свідків.

Судове засідання призначене на 16.09.2021 року відкладено на 30.09.2021 року у зв`язку з клопотанням представника позивача

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання 30.09.2021 року не з`явився.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання 30.09.2021 року не з`явилася.

Відповідач 2 Оратівська селищна рада Вінницької області будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання 30.09.2021 року не з`явилася, повноважного представника до суду не направила. При цьому, 15.06.2021 року до суду надійшла заява селищного голови Г. Лошак про розгляд справи без участі представника селищної ради, щодо задоволення заявлених вимог покладаються на розсуд суду.

В судовому засіданні 30.09.2021 року представник позивача адвокат Порхун О.П. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові, та просила суд позов задовольнити повністю. Представник позивача зазначила, що заповіт є недійсним та таким, що не відповідає вимогам закону. Зокрема, згідно ст. 1247 ЦК України, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем і лише у виключних випадках, які передбачені ст. 207 ЦК України, а саме, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. В даному випадку, померла ОСОБА_3 не підписувала заповіт. В заповіті зазначено, що померла не могла його прочитати. Разом з тим не зазначено жодної причини неможливості підписання заповіту власноручно померлою. Не зазначено хвороби або вади, які заважали померлій підписати заповіт. Свідки підтвердили, що ОСОБА_3 заповіт читала, тобто те, що зазначено в заповіті, що ОСОБА_3 не могла прочитати заповіт не відповідає дійсності. Також свідки підтвердили, що ОСОБА_3 заповіт прочитала та підписала. Таким чином, даний заповіт не відповідає вимогам ЦК України. Також, заповіт зареєстрований майже через два місяці після дати складання заповіту та майже через місяць після смерті заповідача.

Представник відповідача 1, адвокат Антоненко С.Б. позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступні обставини. На момент складання заповіту ОСОБА_3 не могла підписати заповіт, тому він був підписаний ОСОБА_6 при свідках відповідно до вимог закону. Закон не зобов`язує посвідчувати заповіт за місцем проживання, заповіт може бути посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування. Якщо секретар посвідчила заповіт поза місцем проживання заповідача, це не впливає на форму заповіту та волевиявлення заповідача. Також, якщо заповідач сам не може прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках, але це не єдина підстава запрошення свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Тобто незалежно від того може заповідач прочитати заповіт чи не може, заповіт може бути посвідчений при свідках. Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Саме заповідачка мала право визначати чи могла вона підписувати заповіт, запрошувати свідків чи не запрошувати. Неможливість підписання заповіту може підтверджуватися не лише медичною довідкою. Також може підтверджуватися показами свідків.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача 1, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.05.2019 року, виданого Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі «Батько» зазначено ОСОБА_7 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі «Мати» зазначено ОСОБА_8 .

Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00022837928 від 14.05.2019 року, ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі «Мати» зазначено ОСОБА_8 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00022837900 від 14.05.2019 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 уклали шлюб 20.05.1979 року. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_11 .

Згідно заяви від 31.05.2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвою О.А., ОСОБА_1 приймає спадщину, склад якої йому невідомий, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Животівка, Оратівського району Вінницької області, та зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Як вбачається із спадкової справи № 18/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , справу розпочато 27.03.2019 року за заявою ОСОБА_2 .

Згідно заповіту від 05.02.2019 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Зарудянської сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_3 , яка народилася в с. Животівка Оратівського району Вінницької області 23.03.1949 року, проживає в АДРЕСА_1 у присутності свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 . У зв`язку зі старістю заповідача на її особисте прохання та за її дорученням після прочитання заповіту секретарем, а також свідками уголос, даний правочин у присутності заповідача підписано ОСОБА_6 .

Із копії витягу із книги реєстрації заповітів за 2019 рік встановлено, що 05.02.2019 за номером нотаріальної дії 4 посвідчено заповіт ОСОБА_3 . Заповіт складено та посвідчено при свідках. В книзі реєстрації заповітів відсутній підпис особи заповідача, натомість містяться особисті підписи свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Допитана в судовому засіданні 29.07.2021 року свідок ОСОБА_14 пояснила, що працювала секретарем Зарудянської сільської ради Оратівського району Вінницької області з 15.11.2010 року по 27.11.2020 року. У лютому 2019 року посвідчувала заповіт ОСОБА_3 . Напередодні до ОСОБА_14 зателефонували та сказали, що бабуся бажає скласти заповіт, але вона самостійно писати не може. Хто саме телефонував свідок не пам`ятає. ОСОБА_14 повідомила, що заповіт має бути складений при свідках. Згодом ОСОБА_3 приїхала із свідками. ОСОБА_15 зайшла до секретаря і сказала на кого бажає скласти заповіт та сказала, що не може самостійно писати та, що вона після інсульту. Склавши заповіт, ОСОБА_14 прочитала його вголос та роздрукувала. Спочатку даний заповіт вголос прочитала ОСОБА_3 , а потім його вголос прочитали свідки. ОСОБА_14 зазначила, що не запитувала, чому вона приїхала з смт. Оратів посвідчувати заповіт в с. Заруддя бо знає, що в смт. Оратів є лише приватний нотаріус. Також ОСОБА_14 зазначила, що зібравши 5-6 заповітів послала їх в інформаційний центр. Також свідок сказала, що ОСОБА_3 заповіт читала., але застережень про те, що ОСОБА_3 не може підписатися особисто не робила.

Допитаний в судовому засіданні 16.09.2021 року свідок ОСОБА_6 пояснив, що знайомий з ОСОБА_3 недовго. Знайомство відбулося, коли ОСОБА_6 разом з ОСОБА_16 неодноразово допомагав їй по домогосподарству. ОСОБА_3 часто скаржилася, що вона одинока та що їй ніхто не допомагає. Напередодні, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_16 допомагали ОСОБА_3 , яка сказала, що хоче скласти заповіт. Через нетривалий період часу до ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що ОСОБА_3 хоче скласти заповіт та запропонував ОСОБА_6 бути свідком. ОСОБА_6 погодився через дружні відносини з ОСОБА_16 . В село Заруддя їздили автомобілем білого кольору, який належить ОСОБА_18 . За кермом був ОСОБА_17 , на передньому сидінні знаходився ОСОБА_6 , на задньому сидінні знаходились ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Спочатку до сільської ради зайшла ОСОБА_3 , а потім свідки. Заповіт зачитували всі в тому числі і бабуся, але черговості свідок не пам`ятає. Заповіт підписували лише свідки. Чи розписувалася ОСОБА_3 в журналі, ОСОБА_6 не пам`ятає. Також зазначив, що про вади здоров`я ОСОБА_3 не розказувала.

Допитана в судовому засіданні 16.09.2021 року свідок ОСОБА_12 пояснила, що з ОСОБА_3 поєднували дружні відносини, оскільки вони були сусідами та ОСОБА_3 була одинокою. В середині січня 2019 року ОСОБА_3 сказала, що вирішила скласти заповіт на ОСОБА_2 та попросила ОСОБА_12 бути свідком. На початку лютого поїхали в с. Заруддя та склали заповіт. Їздили автомобілем білого кольору, який належить ОСОБА_18 . ОСОБА_18 був за кермом. Також їхали ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_13 . У ОСОБА_3 щось було з рукою, тому потрібно було троє свідків. Вони зайшли в сільську раду, ОСОБА_14 в присутності всіх склала заповіт. Потім прочитала вголос, роздрукувала та роздала всім. Свідок зазначила, що окремо ОСОБА_3 та секретар сільської ради не говорили. ОСОБА_3 заповіт прочитала та підписала. Однак, на запитання представника відповідача, відповіла, що підписував ОСОБА_6 , але ОСОБА_3 читала даний заповіт. Свідок пояснила, що спочатку заповіт був прочитаний ОСОБА_14 другою прочитала ОСОБА_3 , а потім всі інші.

Допитана в судовому засіданні 16.09.2021 року свідок ОСОБА_13 пояснила, що була знайома з ОСОБА_3 . Бабуся їй говорила, що хоче скласти заповіт на ОСОБА_2 . Сказала, що знає ОСОБА_2 5 років. ОСОБА_3 попросила ОСОБА_13 бути свідком. Зазначила, що 5 лютого складали заповіт. Також сказала, що їхали автомобілем білого кольору. В автомобілі знаходились крім неї ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Приїхавши до сільської ради, зайшли всі разом, секретар написала текст заповіту, прочитала вголос. Потім роздрукувала та роздала всім. Свідок зазначила, що ОСОБА_3 заповідала землю. Також пояснила, що ОСОБА_3 прочитала і підписалася. Свідок зазначила, що у ОСОБА_3 було щось з рукою. ОСОБА_13 уточнила , ОСОБА_3 бажала заповісти все майно, однак у заповіті підписатися не могла.

Визначаючись щодо встановлених обставин справи та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Згідно ст.ст. 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється нею особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Свобода заповіту - це надана фізичній особі можливість на власний розсуд, у межах, визначених цивільним законодавством, розпорядитися власним майном на випадок смерті, змінити чи скасувати заповіт, а також обрати для своїх заповідальних розпоряджень іншу форму, не заборонену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Частиною другою ст. 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідно з частиною третьою ст. 1247 ЦК України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. За частиною четвертою вказаної статті, заповіти посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз`яснено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

Відповідно до частини 2 статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини 2 статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

При цьому, згідно п. 2.5. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5 (далі - Порядок), при вчиненні нотаріальних дій визначається обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, встановленому статтею 44 Закону України «Про нотаріат», згідно якої під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЗУ «Про нотаріат» визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

Згідно ч. 3 ст. 44 ЗУ «Про нотаріат», у разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.

За змістом статті 37 Закону України «Про нотаріат», пункту 1.2. розділу І Порядку право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування.

Статтею 1251 ЦК України також передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням точного місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункти 1.1., 1.4. розділу ІІІ Порядку).

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.3 розділу II зазначеного Порядку, відповідно до якого у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії (пункт 2.4. розділу ІІ Порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦК України).

Досліджуючи в судовому засіданні спірний заповіт від 05.02.2019 року, суд приходить до висновку, що останній складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, зокрема в порушення вимог ч. 2 ст. 1247 ЦК України даний заповіт особисто не підписаний заповідачем та у ньому відсутнє застереження, що заповіт прочитаний уголос заповідачем.

При цьому, із тексту заповіту від 05.02.2019 року не вбачається, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що померла ОСОБА_3 на день складання заповіту унаслідок фізичної вади, хвороби тощо, не могла власноручно підписати та прочитати заповіт, а навпаки, як вказано безпосердньо у самому заповіті секретарем Зарудянської сільської ради Оратівського району Вінницької області Богатир Т.О., особу заповідача було встановлено, її дієздатність перевірено, та заповідач перебувала при здоровому розумі, ясній пам`яті, усвідомлювала значення своїх дій, діяла добровільно.

Зазначення такої причини неможливості прочитання заповіту та неможливості підписати заповідачем заповіт як старість заповідача, при цьому, без встановлення посадовою особою органу місцевого самоврядування та підтвердження відповідними доказами фізичної вади чи хвороби заповідача, не належить до поважних причини та тих випадків, унаслідок яких заповіт складається та посвідчується у порядку ч. 2 ст. 1247 ЦК України та відповідно до ч. 4 статті 207 ЦК України.

Покази свідків суд до уваги не приймає та оцінює критично, оскільки останні містять суттєві суперечності між собою, та, в свою чергу, спростовують факт необхідності оформлення заповіту від 05.02.2019 року в порядку, визначеному положеннями ч. 2 ст. 1247 ЦК України та ч. 4 статті 207 ЦК України.

Суд також не приймає до уваги усні доводи представників відповідача 1, на які останні посилалися в судовому засіданні, як на підставу своїх заперечень на позов, оскільки вказані доводи не підтверджуються жодними належними доказами по справі та не спростовують висновків суду.

Поряд з цим, суд зауважує, що згідно п. 8 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого Постановою КМУ № 491 від 11.05.2011 року, посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до

Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання державному підприємству, яке належить до сфери управління Мін`юсту, або його філіям заяв про реєстрацію.

Відповідно до п. 10 зазначеного Порядку, заяви про реєстрацію подаються (надсилаються) Реєстратору: в день вчинення відповідної нотаріальної дії; протягом двох робочих днів після зміни місця зберігання заповіту, спадкового договору (відомості подаються державною нотаріальною конторою або державним нотаріальним архівом, до яких такі документи надійшли на зберігання); протягом двох робочих днів після надходження на зберігання заповітів від осіб, які зазначені в статті 1252 Цивільного кодексу України і частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат"; протягом п`яти робочих днів після задоволення Мін`юстом на підставі Конвенції ( 994_678 ) запиту про державну реєстрацію заповіту, посвідченого (складеного та/або прийнятого на зберігання) в іноземних державах, а також змін до нього та скасування заповіту.

Реєстратор здійснює державну реєстрацію посвідчених заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів у Спадковому реєстрі: у день вчинення відповідної нотаріальної дії; протягом п`яти робочих днів після зміни місця зберігання заповіту, спадкового договору; протягом двох робочих днів після надходження на зберігання заповітів від осіб, що зазначені в статті 1252 Цивільного кодексу України і частині першій статті 40 Закону України "Про

нотаріат"; в день отримання заяви про реєстрацію, у тому числі архівних

заповітів (п. 14 зазначеного Порядку).

При цьому, як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 55629259 від 27.03.2019 року (час 10:41), виданої приватним нотаріусом Дронова В.О., заповіт від 05.02.2019 року посвідчено 05.02.2019 року Зарудянською сільською радою Оратівського району Вінницької області, номер в реєстрі нотаріальних дій 04, номер у Спадковому реєстрі 63964760, дата реєстрації у Спадковому реєстрі о 10 год. 23 хв. 27.03.2019 року, тобто через 24 днів після дати смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що є порушенням порядку та строків внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо посвідчених заповітів, визначеного Порядком державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого Постановою КМУ № 491 від 11.05.2011 року, що в свою чергу, ставить під сумнів взагалі складання та оформлення заповіту саме 05.02.2019 року та від імені ОСОБА_3 .

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки Верховного Суду, дослідивши наявні у справі докази, що мають значення для правильного вирішення спору по суті суд приходить до висновку, що заповіт від 05.02.2019 року, посвідчений 05.02.2019 року Зарудянською сільською радою Оратівського району Вінницької області, є нікчемним в силу закону, а саме ч.1 ст. 1257 ЦК України, оскільки складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки нікчемний заповіт є недійсним в силу закону, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а тому суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, так як не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19) в частині визнання правочину недійсним.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покладаються на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 207, 215, 1216-1218, 1223, 1233 -1234, 1247-1248, 1257, ЦК України, ст.ст. 1, 4, 13, 76, 77, 79, 81, 89, 258, 259, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Копію рішення направити позивачу та відповідачам згідно ч. 5 ст.272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 11.10.2021 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідачі: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ),

Оратівська селищна рада Вінницької області (вул. Паркова, 14, смт Оратів, Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04327985, 22600).

Суддя С.В. Климчук